За діяльністю органів дер­жавної виконавчої влади

Особливості внутрішнього контролю

Вступ

Тема: Контроль органів виконавчої влади

Лекція № 7

Система адміністративних судів: сутність та перспектива

Адміністративна юстиція - це одна з форм здійснення судового контролю за публічним управлінням, в межах яко­го судом перевіряється законність адміністративних дій і прийнятих органами управління адміністративних актів (правових актів управління), вживаються заходи з поновлен­ня порушених прав і законних інтересів, притягуються до відповідальності особи, винні в порушенні законодавства. Рішенням суду управлінський акт може бути скасований повністю або частково змінений. Але слід зауважити, що при здійсненні судового контролю підставою для скасування чи зміни акта управління може бути лише його не відповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, у той час, коли при здійсненні контролю органами виконавчої влади за діяльністю підпорядкованих органів контролюється не лише законність, а й доцільність та ефек­тивність прийнятого управлінського рішення.

1. Особливості внутрішнього контролю за діяльністю органів дер­жавної виконавчої влади.

2. Державний контроль у сфері державної служби. Повноваження Головного управління державної служби України.

3. Повноваження Антимонопольного комітету України щодо дер­жавного контролю за дотриманням антимонопольного законо­давства.

Важливе місце в системі державного контролю займають органи виконавчої влади та їх посадови особи. Слід зазначи­ти, що майже усі органи виконавчої влади у межах своїх повноважень здійснюють функцію контролю. Але якщо одні з них здійснюють загальний контроль, який не є їх основною діяльністю, і ці державні органи слід віднести до суб'єктів системи державного контролю, то для інших - контроль є одним з основних чи основний вид діяльності. Функція контролю є визначальною при наділенні їх повноваженнями.

Сьогодні в Україні проводиться адміністративна реформа, яка при зміні системи управління не може не торкатися і системи державного контролю, як невід'ємної частини дер­жавного управління.

Державний контроль, який здійснюється у системі органів виконавчої влади можна поділити на зовнішній контроль, що його здійснюють органи законодавчої, судової влади та Президент України за діяльністю органів виконавчої влади та на внутрішній контроль. Останній здійснюється саме сис­темою органів виконавчої влади за різними сферами сус­пільних відносин. Він, у свою чергу, може бути класифікова­ний на відомчий та надвідомчий контроль. Для відомчого контролю характерним є "контролювання самих себе", а у разі, коли мова йде про систему органів, то ще контролюють­ся і безпосередньо підпорядковані підприємства, установи, організації. Такий вид контролю характеризується широки­ми можливостями проведення контрольних заходів, що мо­жуть стосуватися і питань оперативного управління та до­цільності здійснюваних дій та операцій.

Ефективний внутрішній контроль важливий для ефектив­ності будь-якої організації. Він є суттєвим компонентом ефективної системи контролю частково внаслідок його здат­ності викривати і перешкоджати неправомірним діям чи відхиленням від прийнятих рішень і, що більш важливо, внаслідок спрямованості на підставі інформації, що надходить в результаті використання різноманітних засобів її отриман­ня, оцінювати ефективність інших елементів цієї системи.

Надвідомчий контроль здійснюється за суб'єктами, що організаційно не підпорядковані суб'єкту контролю, і лише у чітко визначених законодавством функціональних межах можуть бути підконтрольні органам надвідомчого контролю.

Конституція України (ст.113) визначає КМУ вищим орга­ном виконавчої влади. Він спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади, а отже і здійснює функцію контролю щодо підпорядкованих йому органів ви­конавчої влади. Сам контроль не визначається основним видом діяльності КМУ, але, як складова частина здійснюва­них ним функцій, притаманних КМУ при виконанні покла­дених на нього завдань. Контрольні повноваження КМУ до­цільно більш детально регламентувати у законі „Про КМУ” - КМУ є органом загальної компетенції, тому здійснюючи ке­рівництво і управління, він здійснює і функцію контролю.

Порядок здійснення контролю КМУ за станом виконання Конституції та законів України, актів Президента України та КМУ визначається главою 9 Тимчасового регламенту КМУ-

Центральні органи виконавчої влади (міністерства, дер­жавні комітети, а також віднесені до центральних органів головні управління, національні агентства, комісії тощо) мож­на за змістом їх діяльності розділити на такі, що здійснюють керівництво дорученою їм сферою чи галуззю, і в процесі керівництва здійснюють функцію контролю, та органи, для яких контроль є основним видом їхньої діяльності.

У статутних законах та положеннях про міністерства, дер­жавні комітети, інші центральні органи виконавчої влади функ­ція контролю в загальному чи спеціальному вияві не завжди має чітке окреслення. Але останнім часом законотворці нама­гаються враховувати потребу законодавчого врегулювання конт­рольної діяльності. (Закон "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 р - розділ б "Держаний метрологіч­ний контроль і нагляд"; Закон "Про захист рослин"),

У положеннях про конкретні міністерства окремим пунк­том виділяється сфера їх контролю. Так, наприклад, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, відповідно до п. 8 Положення:

- здійснює контроль за дотриманням державної дисцип­ліни цін і тарифів у галузі народного господарства,

- проводить роботу, пов'язану з удосконаленням механіз­му ціноутворення.

Значними контрольними повноваженнями наділене Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- контролює виконання затверджених програм;

- здійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної оборони і техногенної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, ста­ном готовності сил і засобів цивільної оборони до проведен­ня рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виник­нення надзвичайних ситуацій;

- контролює виконання центральними та місцевими орга­нами виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями завдань щодо переселення громадян з радіоак­тивне забруднених територій, створенням для них необхід­них соціально-побутових умов у місцях компактного посе­лення, будівництва житла, об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури для громадян, які проживають на радіоак­тивне забруднених територіях, забезпечення їх екологічно чистими продуктами харчування і промисловими товарами першої необхідності.

Захист фінансових інтересів держави та контроль за до­триманням фінансової дисципліни усіма органами виконав­чої влади здійснює Міністерство фінансів України:

- забезпечує захист фінансових інтересів держав та фінан­сових прав підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і громадян, здійснює у межах своєї компе­тенції контроль за виконанням актів законодавства;

- здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, веде загальний реєстр випуску цінних паперів в Україні, видає дозвіл на здійснення діяльності щодо випуску і обігу цінних паперів;

- бере участь у роботі керівних органів фондових бірж і здійснює контроль за додержанням положень статуту та правил фондової біржі;

- організовує роботу щодо формування державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, складає балан­си дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснює контроль за використанням, збиранням та переробкою брух­ту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в Установах і організаціях незалежно від форм власності;

- бере участь у розробці пропозицій про вдосконалення структури органів державної виконавчої влади та здійснює контроль за витрачанням коштів на їх тримання. Аналізує витрати на утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влад і готує пропозиції про їх оптимізацію;

- здійснює загальне керівництво та методологічне забезпе­чення роботи Державної Контрольно-ревізійної служби в Україні, розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення контролю за використанням коштів державного бюджету;

- приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквіда­цію підприємств, установ і організації, заснованих на за­гальнодержавній власності, затверджує їхні статути (положен­ня), контролює їх дотримання та приймає рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);

- здійснює контроль за ефективністю використання і збе­реження закріпленого за підприємствами, установами й організаціями державного майна.

Загальне положення про міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади, затверджене Указом Президента України (12.03.1996). містить посилання на взаємодію міністерства у процесі виконання покладених на нього завдань з іншими центральними та місцевими органа­ми виконавчої влади. Міністерство здійснює контроль за ви­конанням наказів, виданих у межах його повноважень. Рішення міністерства є обов'язковими для виконання цент­ральними та місцевими органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності. Але це положення не містить ніяких поси­лань ні щодо організаційного забезпечення контрольної функції центральних органів виконавчої влади, ні (що є дуже важливим) щодо механізму реалізації функції контро­лю центральними органами виконавчої влади.

У постанові КМУ від 10.07.1998 "Про заходи щодо поліп­шення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади" відзначається неналежне забезпечення контролю міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за дотриманням і зміцненням державної дисципліни, збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням товарно-матері­альних цінностей і коштів, за станом їх обліку на підприєм­ствах, в установах і організаціях, до сфери їх управління.

Аналізуючи сучасний стан здійснення контролю на рівні уряду та центральних органів виконавчої влади можна зробити висновок про відсутність у нормативних актах чітко визначеної функції контролю у діяльності цих органів, тоді як присутність її об'єктивно обумовлена змістом і характе­ром їх діяльності.

Контрольна функція вищих органів виконавчої влади за місцевими державними адміністраціями, їх формуванням і діяльністю має вияв у призначені на посаду голів місцевих державних адміністрацій, яке здійснює Президент України за поданням КМУ.

Обласні державні адміністрації в межах своїх повнова­жень здійснюють контроль за діяльністю районних держав­них адміністрацій які, крім регулярного подання інформації про свою діяльність, щорічно звітують перед ними.

В Україні існує досить складна система органів державно­го контролю у сфері державного управління, до них в першу чергу слід віднести:

- Державну податкову адміністрацію України;

- Головне контрольне-ревізійне управління;

- Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку;

- Антимонопольний комітет України;

- Державну службу експертного контролю України;

- Комітет по нагляду за страховою діяльністю;

- Національне агентство з контролю за якістю та безпе­кою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Функція контролю для них є основною.

Державний контроль у сфері державної служби. Повноваження Головного управління державної служби України

При вивченні питання контролю органів виконавчої вла­ди студентам слід особливо уважно вивчити тему державно­го контролю у сфері державної служби.

Задля забезпечення контролю у сфері державної служби було утворено Головне управління державної служби, поло­ження про яке затверджено Указом Президента України від 2 жовтня 1999 р. Відповідно до цього положення Головне управління державної служби України (Головдержслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеці­альним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України. Головдержслужба України забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою. У межах своїх повноважень Головдержслужба України організовує виконання актів законодавства України та здійснює система­тичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями Головдержслужби України є:

- участь у формуванні та проведення разом з іншими державними органами єдиної державної політики у сфері державної служби;

- забезпечення функціонального управління державною службою;

- розроблення заходів щодо підвищення ефективності дер­жавної служби, координація і контроль за їх виконанням;

- перевірка в державних органах та органах місцевого самоврядування додержання вимог Законів України – "Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» та інших актів законодавства з питань державної служби;

- провадження службові розслідування з питань додер­жання державними службовцями законодавства про держав­ну службу, про боротьбу з корупцією, а також фактів пору­шення етики поведінки державних службовців.

Одним із важливих напрямків діяльності Головдержслужби є проведення нею перевірок, яке регламентується Поло­женням про порядок проведення Головдержслужбою пере­вірок (Наказ Головдержслужби від 18 травня 2000 р.). Як відомо, проведення перевірок є однією із форм реалізації контрольних повноважень. Об'єктами таких перевірок висту­пають державні органи та органи місцевого самоврядування на предмет:

- установлення фактичного стану справ щодо дотримання єдиної державної політики у сфері державної служби, підви­щення її ефективності; дотримання державними органами та органами місцевого самоврядування правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та участь у місцевому самоврядуванні;

- установлення фактичного стану справ щодо виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань боротьби з корупцією та запобігання її проявам в органах державної влади та місцевого самоврядування;

- вироблення та надання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності з питань, що перевіря­лися, усунення виявлених недоліків та запобігання ним у майбутньому.

Право проводити перевірки належить: а) посадовим осо­бам Головдержслужби; б) особам, залученим Головдержслуж­бою до проведення перевірки як спеціалістів або експертів з інших установ та організацій, у тому числі контрольних, податкових, митних чи правоохоронних органів.

Головдержслужба України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Головдержслужбу України очолює начальник, якого при­значає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому порядку.

Дата добавления: 2014-01-11