Юридичні обов’язки людини і громадянина

У демократичному суспільстві взаємозв’язок і єдність прав та обов’язків виявляються через їх взаємообумовленість, а також рівність основних прав та обов’язків. Взаємозв’язок і єдність прав і обов’язків є виразом узгодження інтересів особи, держави, суспільства. Юридичні обов’язки людини та громадянина – це встановлені і гарантовані державним примусом вимоги до поведінки індивіда, офіційна міра належної поведінки.

Обов’язки можна підрозділити на:

1) природно-правові обов’язки. Це саме собою зрозумілі обов’язки кожної людини: дотримуватись законів і виконувати їх, берегти навколишню природу і культурну спадщину людства, поважати права інших людей. Ці обов’язки витікають з принципів і положень природного права і закріплюються в законах;

2) позитивно-правові обов’язки. Це прямо встановлені державою юридичні вимоги держави до індивідів, що проживають або перебувають на її території. Наприклад, платити податки, збори і мита, виконувати військовий обов’язок тощо.

Основні обов’язки звичайно закріплюються в конституціях і деталізуються в поточному законодавстві. Встановлені конституціями обов’язки можуть відноситися одночасно до людини і громадянина, а можуть зобов’язувати тільки громадянина.

До першої групи відносяться обов’язки: дотримуватись конституції та законів, платити податки. Всі особи, що живуть в країні, зобов’язані зберігати природу і довкілля, дбайливо ставитися до природних багатств.

У конституціях деяких держав встановлюються також обов’язки трудитися (Японія), піклуватися про загальне благо (Польща), виховувати дітей (Росія, Італія), піклуватися про своє здоров’я (Уругвай).

Обов’язок громадянина – захист батьківщини. У ряді держав існує загальний військовий обов’язок для громадян. Громадяни-чоловіки певного віку, в деяких країнах (Ізраїлі) і жінки призиваються на певний строк на військову службу, і після закінчення звільняються в запас. Якщо переконання громадянина або його віросповідання суперечать несенню військової служби, вона може бути замінена альтернативною цивільною службою.

Там, де армія є професійною, іноді чоловіки відповідного віку у обов’язковому порядку призиваються на альтернативну службу (Франція). У деяких конституціях мовиться про обов’язок громадянина бути вірними державі.

Громадянин зобов’язаний мати основну загальну освіту, у ряді країн він повинен брати участь у виборах (Італія, Бельгія). У мусульманських країнах існує обов’язок сплачувати закят – 5%-ний податок на дохід для утримання бідних.

Важливим є виокремлення в особливу групу конституційних обов'язків людини і громадянина, до яких Конституція України 1996 року відносить:

- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, відбування військової служби відповідно до закону;

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки;

- сплачувати податки і збори, подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік;

- неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Належне виконання кожним індивідом своїх обов’язків є необхідною умовою і гарантією здійснення прав, свобод і законних інтересів інших громадян, забезпечує інтереси держави і суспільства.

Дата добавления: 2014-01-11