Наголошування іменників

Спрощення в групах приголосних

1. У звукосполученнях - здн-, -ждн-, -стн-, -стл- випадає середній звук д або т: проїзд – проїзний; тиждень – тижня, тижневик, тиж­невий; вість – вісник; перстень – персня; участь – учасник; щастя – щасливий. Але у деяких українських словах спрощення не відбувається ні на письмі, ні у вимові через можливість спотворення змісту слова: хваст­ли­вий, кістлявий, пест­ливий, шістнадцять, зап’яст­ний. Спрощення також не відбувається у словах іншомовного походження: кон­траст­ний, ба­ластний, форпостний, аванпостний, ком­постний.

2. У звукосполученнях - зкн -, - скн - випадає к: бризкати – бризнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: випускний, пропускний, вискнути, тоскно, скнара, скніти, бурлескний.

Спрощення відбувається у вимові, але не відбувається на письмі у сполученнях приголосних:

нт + ський = нський у вимові, але на письмі: студентський;

нт + ство = нство у вимові, але на письмі: агентство, студентство;

ст + ський = ський у вимові, але на письмі: туристський. Виняток: місто – міський;

ст + ць = сць у вимові, але на письмі: артистці;

ст + ч = щ у вимові, але на письмі: невістчин;

ст + д = зд у вимові, але на письмі: шістдесят.

Акцентологічні норми регулюють місце наголосу у словах. Наголосом нази­ва­ють вимову складу з більшою силою голосу.

Система наголосів в українській мові доволі складна. Наголоси сучасної української лі­те­ра­турної мови склалися історично на основі ви мо ви, властивої серед­ньо­над­дніпрянським говорам. У всіх сумнівних випадках щодо місця наголосу в мові потрібно звер­та­тися до орфо­е­піч­ного або ор­фо­графічного словника, проте можна виділити деякі закономірності в на­го­лошуванні слів.

1) у віддієслівних іменниках на - ання, -ення частіше наголошений суфікс: навч а ння, піз­н а н­ня, запи­т а н­ня, чит а ння, вид а ння, вч е ння;

2) абстрактні іменники на - ина, утворені від прикметників, мають наголос на за­кін­чен­ні: старовин а, глибин а, величин а, височин а, новин а;

3) складні слова з компонентом - пис мають наголос на голосному, що стоїть перед цим компонентом: літ о пис, рук о пис, прав о пис, пер е пис, жив о пис;

4) у словах іншомовного походження компонент - метр є наголошеним: кіло­м е тр, сантим е тр, децим е тр, проте у назвах приладів наголос падає на сполучний голосний: терм о метр, хрон о метр, гідр о метр;

5) у словах іншомовного походження з компонентом - лог цей компонент є наголошеним: монол о г, діал о г, катал о г;

6) у словах іншомовного походження з компонентом - кратія наголошений склад -кра-: демокр а тія, бюрокр а тія, аристокр а тія;

7) в іменниках першої та другої відміни, в яких у називному відмінку множини наголошено закінчення, у разі поєднання з числівниками два, три, чотири наголошують основу: два с и ни, три шл я хи, дві кн и жки;

8) англійські і німецькі прізвища зберігають наголос на першому скла­ді (Ф і шер, Д і ккенс), французькі – на останньому (Дасс е н, Екзюпер і), поль­ські – на передостанньому (Міцк е вич, Слов а цький). Незначна частина прі­звищ в українській мові змінила наголос: (Нью­т о н, Рентг е н, Шексп і р);

10) складні іменники мають наголос здебільшого на першій частині: вс е світ, Чорн о биль, Жовт о брюх.

Дата добавления: 2014-01-11