Засади функціонування світового ринку і міжнародні потоки фінансових ресурсів

План

1. Засади функціонування світового ринку і міжнародні потоки фінансових ресурсів.

2. Міжнародні фінансові центри: стадії розвитку, основні елементи та умови існування.

3. Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку.

Рекомендована література: 2, 8, 16, 17, 18, 19, 22, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 32, 33, 35, 36, 38, 39, 41, 44, 46, 47, 48, 49, 52, 55

Ринки світової економіки можна поділити на:

· ринки матеріальних (реальних) активів — нафта, газ, пшениця тощо;

· ринок фінансових активів (фінансовий ринок).

Названі ринки тісно взаємозв’язані, але темою нашого огляду є фінансовий ринок та особливості його функціонування.

Фінансовий ринок — це система економічних і правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів.

Світовий фінансовий ринок, об’єднує національні фінансові ринки країн та міжнародний фінансовий ринок, що різняться умовами емісії та механізму обігу фінансових активів. У широкому розумінні до складу світового фінансового ринку належить також система офіційної міжнародної фінансової допомоги, що формувалася у повоєнні роки і передбачає особливі умови перерозподілу фінансових ресурсів: міждержавне кредитування, кредити міжнародних організацій, надання грантів. Окремо розглядають міжнародний рух золотовалютних резервів, що складаються з офіційних та приватних резервних фінансових активів.

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками (приблизно середина 60-х років ХХ ст.). Інтеграція фінансових ринків окремих країн виявлялась у зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючому переплетенні.

Об’єктивною основою становлення світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці; інтернаціоналізація суспільного виробництва; концентрація і централізація фінансового капіталу.

Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків, чинниками якого є:

1) інтенсивне впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації, що робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку;

2) розширення видів та кількості пропонованих цінних паперів;

3) посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному, так і в глобальному масштабі;

4) вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів;

5) концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

6) інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

7) лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.

З функціонального погляду світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, у якій об’єктом операцій виступає грошовий капітал і яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків, створюючи умови для безперервності та рентабельності виробництва.

Світовий фінансовий ринок з інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Як уже зазначалося, світовий фінансовий ринок складається з національних ринків країн і з міжнародного фінансового ринку.

Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Відмінності міжнародних фінансових ринків від національних полягають у тому, що перші мають величезні масштаби операцій (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі товарами); у них відсутні географічні кордони; операції проводяться цілодобово; використовуються валюти провідних країн світу, євро і частково СДР; учасниками їх переважно є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах революції сфери фінансових послуг; на них діють специфічні — міжнародні — процентні ставки; забезпечуються стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних технологій, безпаперові операції на базі використання комп’ютерів.

Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Міжнародний фінансовий ринок на сучасному етапі має такі особливості:

· доступ на світові ринки довгострокового кредитування для більшості позичальників значно спрощений;

· потрібні менші витрати на проведення операції;

· ставляться менш жорсткі вимоги до розкриття інформації;

· рівень участі, особливо інституційних інвесторів, на ринках боргових цінних паперів більший, ніж на ринках акцій, бо останні є більш ризиковими (з інституційного погляду) порівняно з ринками боргових інструментів;

· міжнародні ринки боргових цінних паперів перевищують за своїми обсягами міжнародні ринки акціонерного капіталу тощо.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.

Рис. Механізм перерозподілуфінансових ресурсів світу

З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної частини світового фінансового ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому ринку для отримання максимальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Ці фінансові кошти часто називають «жаркі гроші».

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

Відмінності світових фінансових ринків від національних:

o величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);

o відсутність географічних кордонів;

o цілодобове проведення операцій;

o використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;

o учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;

o доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;

o диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;

o специфічні — міжнародні — процентні ставки;

o стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп’ютерів.

o Міжнародні фінансові потоки та світові фінансові центри

Аналіз наукової та практичної літератури з питань інтеграції та глобалізації дозволив виділити чотири основні етапи розвитку СФР, початок та закінчення кожного з яких характеризується значною подією в світовій економіці.

Рис. Етапи розвитку світового фінансового ринку

Так, початком першого етапу було введення спочатку золотовалютного стандарту, а потім резервної валюти СДР, початок другого етапу охарактеризувався значним розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій, третього етапу – розколом Радянського Союзу та початком роздержавлення власності в пострадянських країнах, четвертого – об’єднанням європейських країн у Європейський Союз та введенням єдиної грошової одиниці – ЄВРО.

Структура міжнародного фінансового ринку. Цьому питанні в економічній літературі відводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансового ринку ще не існує. Це пов’язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являє собою дуже складну структуровану систему.

Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на:

· ринок касових (поточних, «спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за який здійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди;

· ринок строкових угод — розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий день після дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів.

Міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на:

· централізований — представлений біржами (біржовий ринок);

· децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по телефону.

Зберігається поділ міжнародного фінансового ринку на грошовий ринок (включає: валютний ринок, ринок короткострокових позичок, ринок короткострокових фінансових активів та їх похідних) та ринок капіталу (включає: ринок цінних паперів і ринок середньострокових і довгострокових банківських позичок). Одночасно такий поділ, як вважається, використовується тільки для визначення строковості виданих чи інвестованих коштів. З боку пропозиції кредитних ресурсів визначальним фактором на грошовому ринку є ліквідність інструменту. У разі надання фінансових ресурсів на ринку капіталів головними питаннями для інвестора є середньостроковий кредитний ризик позичальника, процентний ризик, політичний ризик тощо.

На підставі викладеного можна виділити такі основні сегменти міжнародного фінансового ринку:

1) міжнародний валютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою;

2) міжнародний ринок банківських кредитів;

3) міжнародний ринок цінних паперів (фондовий ринок), який, у свою чергу, поділяється на:

¾ міжнародний ринок боргових цінних паперів;

¾ міжнародний ринок титулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок);

4) міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (деривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, процентної ставки);

5) євроринок, який включає інструменти названих вище сегментів міжнародного фінансового ринку, виражені в євровалюті. (Схема світового фінансового ринку показана на рис. 3.1.)

Останнім часом стали виділяти ще один окремий сегмент міжнародного фінансового ринку — ринок страхових послуг. І за певними ознаками сегментом міжнародного фінансового ринку можна назвати міжнародний ринок дорогоцінних металів і золота.

Будь-який інвестиційний проект може бути повністю описаний через грошові потоки, які він породжує. Грошовий потік (або потік грошових коштів, чи потік готівки (Cash flow)) — це платіж, що отриманий чи зроблений. Потік грошових коштів має три важливі характеристики: 1) розмір, чи величина; 2) напрям; 3) час.

Міжнародні валютно-фінансові потоки — це потоки інозем­них валют чи будь-яких інших фінансових активів, зумовлені економічною діяльністю суб’єктів світового господарства.

Міжнародні фінансові потоки обслуговують рух товарів, послуг і міжкраїновий перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими суб’єктами світового ринку. Вони дають уявлення про стан кон’юнктури, яка служить орієнтиром для прийняття рішення менеджерами.

Серед факторів, що впливають на рух міжнародних фінансових потоків слід назвати: стан економіки; структурна перебудова економіки; масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв; взаємна лібералізація торгівлі країн — учасниць ВТО/ГАТТ; розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок між державами; збільшення масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків; переважання вивезення капіталу над торгівлею товарами та послугами.

Серед основних каналів руху світових фінансових потоків можна назвати такі:

· валютне, кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (у тому числі особливий товар золото) і послуг;

· валютні операції;

· операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;

· зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал;

· перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо.

Існує класифікація міжнародних валютно-фінансових потоків, за такими ознаками:

за типом економічної взаємодії:

· зовнішньоторговельні (опосередковують торгівлю товарами та послугами, поточні операції);

· капітальні (кредитно-інвестиційну діяльність);

· спекулятивні (не мають зв’язку з виробничою діяльністю);

· балансуючі (урівноваження зовнішніх платежів і розрахунків країн);

за видами економічної діяльності:

· розрахунки за товари;

· розрахунки за послуги;

· поточні та капітальні трансферти у грошовій формі;

· коротко-, середньо- та довгострокові кредити;

· прямі та портфельні інвестиції;

· потоки резервних активів;

за ознакою часу:

· потоки короткострокового капіталу;

· потоки середньо- та довгострокового капіталу.

за характером власності їхніх джерел:

· приватні джерела потоків — це ресурси міжнародних банків, багатонаціональних корпорацій, фізичних осіб тощо;

· офіційні джерела потоків — це ресурси урядів країн та міжнародних і офіційних організацій.

Розподіл валютно-фінансових потоків залежно від джерел на приватні та офіційні впливає на формування валютно-фінансових потоків таких основних типів:

· валютно-фінансові потоки, спрямовані з приватних джерел у приватну власність;

· валютно-фінансові потоки, спрямовані з офіційних джерел у приватну власність;

· валютно-фінансові потоки, спрямовані з приватних джерел в офіційну власність;

· валютно-фінансові потоки, спрямовані з офіційних джерел в офіційну власність.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

¨ Валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг.

¨ Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал.

¨ Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами.

¨ Валютні операції.

¨ Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо.

Основні характеристики світових фінансових потоків:

· Єдність форми (грошова форма у вигляді різних фінансово-кредитних інструментів).

· Місце реалізації (сукупний ринок — специфічна сфері ринкових відносин).

Отже, можна зробити висновок, що фінансові ресурси світу є наймобільнішим видом світових економічних ресурсів, перебувають у постійному русі, перерозподіляючись між різними учасниками міжнародних економічних відносин. Рух фінансових ресурсів має певний механізм, що визначається міжнародним порядком, який установлюється на основі міжнародних угод та домовленостей, так і дією економічних законів. А фінансові потоки концентроване вираження дістають у сукупності фінансових ринків та фінансових інституцій.

Дата добавления: 2014-01-11