Значення перекладу

Духовна культура – сукупність двох складників. Одна її частина є здобутком власної, вітчизняної, наукової, науково-технічної та художньо-естетичної творчості. Другою частиною є те, що ця культура запозичила з інших культур. Цей другий складник по всі часи був неодмінним компонентом формування духовного багатства.

Високий рівень матеріального виробництва таких країн, як США, Японія значною мірою зумовлений активним скуповуванням знань, ідей, «перекачуванням мізків» (by the way what is the English for “” – brain drain) із інших країн. І, звичайно, перекладом на власні мови іншомовних духовних цінностей.

Переклад як різновид міжмовно-розумової діяльності є потужним засобом поширення наукових знань, технологій, художньо-естетичних засобів освоєння дійсності. Так, наприклад, відомий усім знавцям слова перекладознавець Нора Галь вважає, що не менше половини того, що ми читаємо, починаючи від Старого Завіту, - це переклад. За твердженням І.Франка, «добрі переклади добрих літератур … завжди належали до підвалин власного письменства (українського)».

Нинішній етап розвитку української державності, входження України в культурний час світової історії ставить нові завдання перед перекладом. Насамперед, необхідно, щоб спеціалісти різних галузей, опанувавши іноземні мови, були здатні самі, без послуг перекладачів, здобувати знання з іншомовних джерел. Проте таку можливість, принаймні на цьому етапі розвитку нашого суспільства, має незначна частина фахівців. Тому роль перекладачів, і, відповідно, редакторів перекладних текстів буде невпинно зростати.

Як зазначає академік Іван Дзюба, потрібно створити перекладну інформатику широкого вжитку: як науково-технічну, так і художньо-естетичну. Це культурне багатство має бути підпорядковане створенню оригінальних, тобто наших власних знань та ідей. При цьому ставлення до здобутого шляхом перекладу має формуватись на почутті вдячності до культури-донатора.

Формуючи та розвиваючи власну культуру, не можна ігнорувати здобутків інших культур, передусім звичайно тих, які містять загальнолюдські цінності. Тут цінним було б звернутися до поняття ноосфери, а точніше, розглянути переклад у ноосфері.

Навколишня дійсність складається із природних об’єктів (натурфактів) і того, що створено людиною (артефактів). Артефакти включають техносферу – продукти матеріального виробництва та ноосферу – продукти духовного виробництва – знання й ідеї. Термін «ноосфера» (від гр. ноос – “розум” та «сфера» - шар, куля) виник у двадцятих роках 20-го століття. В основі поняття ноосфера лежить концепція першого президента НАНУ В.І.Вернадського, яку він виклав у лекціях, прочитаних у Сорбонні (Париж) у 1922 р. Слухачі запропонували цей термін, розуміючи під ним «розумну оболонку Землі». За словами В.І.Вернадського, «могутність людини пов’язана не з її фізичними даними, а з її мозком, з її розумом і спрямованою цим розумом працею». «Ноосфера є новий стан біосфери, в котрій людина перетворюється на велетенську геологічну силу».

На жаль, до цих застережень не прислухались, внаслідок чого виникли екологічні, а відтак і суспільно-політичні проблеми. Техносфера душить людину.

Ноосфера – це сукупність знань, створених усіма національними культурами. А кожна національна культура запозичує із інших національних культур знання та ідеї, необхідні для розвитку власного матеріального та духовного виробництва. І це запозичення здійснюється за допомогою перекладу.

Переклад – це не тільки зіставлення двох різних мовних систем, а й контакт двох різних культур. З самого початку переклад виконував важливу соціальну функцію, надаючи можливість міжмовного спілкування людей. Розповсюдження письмових перекладів відкрило широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію і взаємозбагачення літератур і культур.

Розширення меж національної культури за допомогою перекладу виявляє на мову в цілому позитивний та збагачуючий вплив. Разом із перекладом до мови проникає безліч нових ідей, понять тощо, а це в свою чергу супроводжується появою в ній нових мовних елементів та образотворчих засобів, тобто переклад збільшує ресурси мови, на яку здійснюється переклад. Цей факт відіграє особливо важливу роль при перекладі з розвиненої літературної мови на мову, доки ще недостатньо розвинену. Перекладач тут виконує не менш важливе завдання – завдання захисту рідної мови від запозичень-паразитів, від чужих форм. Головна місія перекладу (особливо художньої літератури) – захист багатства та краси рідної мови, її необмеженої спроможності передавати все, що міститься в найвидатніших шедеврах світової літератури.

В. Радчук. Орієнтація на іншомовні слова насаджується завзято й послідовно, що може ілюструвати динаміку падіння чутливості мовної спільноти до питомої української лексики, коли не бажання заховати або прикрасити зміст і потеленькати словом. Заміна відділів управ на департаменти адміністрацій потверджує це офіційно. Навчатися у коледжі стало престижніше, ніж у технікумі або училищі. В унісон магістру бакалавр звучить модніше, ніж спеціаліст. Хіт і шлягер (обидва слова, англійське й німецьке, первісно означають удар) потіснили пісню (пісеньку, співанку, співаночку тощо). Українські гелікоптери буцімто стали літати краще, ніж вертольоти (гвинтокрили) точнісінько такої самої будови. Хакер - вже навіть не зламувач замків, злодій чи пірат, а вигадливий пустун, удачник-герой, такий собі кмітливий і хвацький лицар, майже Довбуш чи Кармелюк, тобто, даруйте, тутешній Робін Гуд. Раніше потайливі гомосексуалісти бадьоряться тепер тим, що вони геї. Кілер не накликає на себе того осуду, на який наражається вбивця, хоча робить те саме. "Я б у кілери пішов..." - під таким заголовком цинічно, на повному серйозі, без іронії чи огуди розмірковує журналістка про "хлібну роботу". Всеукраїнський тижневик, друкуючи оголошення, може бланки заяв з номера в номер називати аплікаційними формами або аплікаціями, самих заявників - аплікантами і пропонувати їм діяти нелогічно: " представити разом із аплікацією опис" і при цьому " за аплікаціями звертатися ". Адже англійською мовою application - це сама заява (прохання, звернення), яку тільки подають, а українською - це орнамент з різноколірних клаптиків паперу чи тканини або прикладання ліків до запалення на тілі.

Наш лексикон заполонюють слова-позички, які цілком піддаються перекладові питомою лексикою: інтенція (намір, задум), рецепція (сприйняття), суїцид (самогубство), фан (болільник, уболівальник), бренд (ґатунок), промоція і промоушн (заохочення, сприяння, підтримка, допомога), памперс (підгузник), трансформер (перекиньчик, перевертень), андеґраунд (підпілля), маркетинг (збут, вивчення ринку), кастинг (конкурсний відбір - акторів, фотомоделей тощо), пресинг (тиск, натиск), прайс-лист (цінник), дилер (посередник), трейдер (торговець), провайдер (постачальник), спічрайтер (складач промов), дайджест (оглядовий збірник), плеєр (програвач), скейтборд (дошка-самокат), котон (бавовна), степлер (спинач, скріплювач), генерація (покоління), респектувати (шанувати), джек-пот (найвища сума виграшу), бізнес-ланч (діловий обід), тост (грінка), екзит-пол (опитування на виході), шейпінг (підправка статури, догляд за поставою) і сотні подібних. Другу декаду (у значенні 10 років) драстично артикулює репліки в нараціях і дискурсах просунута топ-модель белетристики О.Забужко. Те саме роблять газети "Критика", "Книжник-review", "Література плюс" і чи не вся Асоціація українських письменників.

Відбувається не поповнення мови, а заміна, не розвиток, а поступове витіснення. Одному лише варваризмові імплементація в рідній говірці можна знайти понад 30 відповідників: впровадження, запровадження, втілення, втілення в життя, введення, введення в дію, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в дійсність, обернення на дійсність, перетворення в життя, реалізація, матеріалізація, справдження, звершення, вживляння, законодавче установлення, законодавче втілення, законодавче запровадження, законодавче утвердження, введення в (законодавчу) практику, надання чинності, набуття чинності, узаконення, внесення змін (до закону), внесення поправок, перегляд (закону) і т.д. Проте у замітці на півсотні рядків газета під промовистою назвою "Українське слово" виставляє рахунок 7:0 на користь чужого слова, "Україна молода" - 8:0, журнал "Політика і культура" на двох своїх сторінках - 13:320. Цей останній тижневик іноді так насичено англіцизмами, що вони самі склалися у такий лист до редакції, котрий не раз озвучувало Національне радіо: " Вау! Містерове реалізатори перформенсів! Чи не тайм вже вам стопнути рейпування фолькових рутенських соулів харитативними атракціями та іншим форіновим екзистенційним нонсенсом? Упс! "21. Але найцікавіше те, що значна частина аудиторії в Україні таку дражнилку сприймає. Адже сяк-так англійську мову в краю кобзарськім опановує сила людей.

Переклад не може виникати, існувати, функціонувати поза суспільством. Він з’являється, лише коли на певному етапі суспільного розвитку виникають потреби, які неможливо задовільними іншим способом. Тільки в історії людства сформувалися групи людей, мови яких відрізнялися одна від другої, з’явились і білінгви, які допомагали спілкуванню. Переклад розвивався, збагачувався, удосконалювався разом із розвитком суспільства. І разом із суспільством пройшов довгий шлях, щоб у наш час перетворитися на необхідний засіб спілкування, співробітництва та взаємодії між народами.

2. Професія «перекладач»

В Україні стрімко зростає інтерес до перекладацької професії. Причина цього очевидна - новий статус країни як незалежної держави, що встановила дипломатичні відносини й розширила співпрацю з багатьма важливими партнерами. Ще дві - інформаційний вибух і глобалізація на рубежі тисячоліть, внаслідок яких професія стала масовою в усіх розвинених країнах і вимоги до неї різко зросли. Роботи перекладачам додалося в багатьох сферах, їх покликано до теренів раніше незнаних. Природно, що все це збурило в самому перекладацтві нові віяння. Відбувається переоцінка ролі, завдань і способів перекладу - при тому, що в кожній мовній спільноті цех тлумачів плекає традиції свого ремесла.

Яким же все таки має бути справжній перекладач?

Цінним тут було б звернутися до досвіду відомого перекладача, журналіста, дипломата П.Палажченка, автора словника «Все познается в сравнении или Несистематический словарь трудностей, тонкостей и премудростей английского языка в сопосатвлении с русским» (“Learn by Comparing: An Unsystematic Dictionary of Difficult, Fine and Tricky Points of the English Language Compared to Russian”), у передмові до якого він пише: «У своєму житті я змінив чимало занять. Але з усіх – найблагороднішим вважаю роботу перекладача і все те, що пов’язане з моїм багаторічним «романом» з англійською мовою. Мій несистематичний словник – спроба поділитися накопиченим досвідом». Він також зазначає, що завдяки професії перекладача він зміг так багато побачити та пережити. Цікавим з перекладацької точки зору є вислів П. Палажченка, який описує переклад як складний процес, під час якого перекладач вбирає повітря чужої (і рідної) мови, риється в оберемку слів та, знайшовши потрібне, відчуває його фактуру, його об’єм, а потім нащупує нитки міжмовних відповідностей. І це заняття залишилося його улюбленою справою. Напевно, в цьому секрет того, чому чимало людей, сповнених життєвих амбіцій, займаються перекладацькою працею, будучи не автором думки, але її тлумачем. Дійсно, робота перекладача – одна з найбільш творчих. Доводиться приймати, іноді за долі секунди, великі та малі, цілком нестандартні рішення.

Мова, що безперервно змінюється, змушує постійно вчитися. Кожного дня в англійській мові з’являється принаймні одне нове слово. Англійську мову все частіше називають глобальною мовою, свого роду lingua franca кінця XX – початку XXI століть. Англійська мова стала мовою бізнесу, науки, культури, Інтернет. Як кажуть, саме ця мова зараз «у всех на устах». Але більшість користувачів мови володіють нею недосконало. Якщо бізнесмен у легкій бесіди за столом може обійтися і своєю недосконалою англійською мовою, то на переговорах, особливо підчас укладення контракту, професійний перекладач йому просто необхідний.

Відрізнити перекладача-майстра від «двієчника» достатньо просто. Найважливішими якостями перекладача-професіонала є такі: відмінне відчуття рідної мови, достатньо глибоке знання іноземної мови (граматики, лексики, ідіоматики), знайомство з теорією перекладу і уміння користуватися перекладацькими прийомами, а також володіння фоновими знаннями (які отримуються в процесі навчання у вузі, на виробництві або шляхом самоосвіти). Крім того, перекладач повинен мати уявлення про мовні особливості жанру, до якого належить текст, що перекладається, і вміти виконувати перекладацькі завдання нелінгвістичного (немовного) характеру. Тобто перелік досить великий. Необхідно мати солідний запас знань із найрізноманітніших сфер життя, вміти впитувати інформацію, швидко освоюватися у різних галузях знань. Але тут на перше місце виходить риса, спільна і для перекладачів-синхроністів, і для письмових перекладачів – це любов до слова. Необхідно бути в курсі мовної моди (Stay current!), цікавитися словами-новинками, тримати у пам’яті якомога більше міжмовних відповідників, намагатися підтримувати свою мову сучасною (читати англомовні Інтернет-сайти). Перекладач набагато більше, ніж просто ті, хто вивчає англійську мову, постійно «перебирає слова». Треба намагатися знати якомога більше еквівалентних пар слів та словосполучень, які не завжди знайдеш у словнику, цьому не учать у школі та університеті, це приходить з досвідом. Наприклад, «Горе от ума» (Wit Works Woe), «Хотели как лучше, а получилось как всегда» (We tried our best, you know the rest). Тому, вчитися перекладати – це перш за все, вчити лексику, а також вчитися синонімічної гнучкості, що дозволяє, знаючи синоніми різних слів та висловів, за допомогою перекладацьких прийомів, висловити думку автора найрізноманітнішими способами.

Дата добавления: 2014-01-11