Проблема визначення перекладу

Переклад з давніх давен привертав увагу письменників і науковців, викликав різноманітні міркування, що виливалися у цілі нормативні перекладацькі концепції. Згодом виникла потреба систематизувати та узагальнити результати великого практичного досвіду. Так в сучасній філології стала розвиватися та складатися в окрему дисципліну теоретична наука про переклад – теорія перекладу або ширше – перекладознавство. Переклад є основним поняттям теорії перекладу.

Отже, існує багато дефініцій поняття «переклад», що відрізняються одна від одної також рішуче, як відрізняються одна від одної концепції їхніх авторів. У будь-якій праці, присвяченій теорії та практиці перекладу, дається визначення цього поняття, хоча іноді з різних, цілком протилежних позицій. Так, Л.С.Бархударов, один із засновників вітчизняного перекладознавства, дає таке визначення: «Перекладом називається перетворення мовного твору однією мовою на мовний твір іншою мовою, із неодмінним збереженням плану змісту». Привертає увагу і визначення, запропоноване іншим видатним теоретиком перекладу А.В.Федоровим: «Перекласти – це висловити вірно і повно засобами однієї мови те, що вже висловлено раніше засобами іншої мови». Більшість авторів визначають переклад як процес, у результаті якого з’являється текст іншою мовою. У теорії перекладу стало традиційним розмежування перекладу-процесу та перекладу-результату (останній називається також транслятом). Так, А.Лілова пише, що переклад як результат перекладацької діяльності є «аналогом оригіналу», а переклад як процес – «це специфічна усна або письмова діяльність, направлена на перетворення тексту однією мовою на іншу мову при збереженні інваріантності, змісту і якості оригіналу, а також авторської автентичності».

За визначенням В.Н.Комісарова, переклад – це «вид мовного посередництва, за якого мовою перекладу створюється текст, комунікативно рівноцінний оригіналу, причому його комунікативна рівноцінність виявляється у його ототожненні Рецепторами перекладу з оригіналом у функціональному, змістовому та структурному плані». Так, у визначенні Комісарова, привертає увагу відсутність будь-яких нормативних вимог (на відміну від вище наведених визначень), яким повинен відповідати текст перекладу. Цьому визначенню буде відповідати будь-який процес перекладу і, відповідно, будь-який транслят. У цьому полягає безсумнівна перевага цього визначення, яке по праву можна розглядати як визначення «перекладу взагалі».

За професором М.С.Зарицьким, переклад – це різновид міжмовного спілкування, рецептивно-продуктивної мовленнєвої діяльності. При цьому сприйнятий текст мови-донатора (рецептивний акт) відтворюється мовою друготвору (продуктивний акт). Цей процес можна зобразити у такий спосіб: Т1 (МП) – Т2 (МД).

Термін «переклад» може витлумачуватися у двох значеннях. Перше – процес перетворення Т1 на Т2, що може можна передати синонімом «перекладання» (translating). Друге – це результат процесу перекладання (translation). Це значення можна виразити через слово друготвір. Таким чином, внаслідок перекладання здійснюється передавання інформації, що міститься у словесному тексті першотвору, у текст друготвору.

Як наслідок вивчення різних властивостей перекладацької діяльності сформувалась окрема галузь знань – перекладознавство – гуманітарна наука, що вивчає принципи перекладу та його технологію.

Дата добавления: 2014-01-11