Етапи редагування тексту або

План

Лекція 2. Редагування як один з головних чинників якісного перекладу

Основні поняття і терміни перекладознавства

Говорячи про переклад, ми будемо користуватися відповідною термінологією науки про переклад. Для запобігання двозначності розуміння необхідно знати українські терміни та їхні англійські еквіваленти:

1.	Source language (SL)		Мова оригіналу/першотвору/вихідна мова
2.	Target language (TL)		Мова перекладу/друготвору/цільова мова
3.	Source text		Оригінальний / вихідний текст
4.	Target text		Текст перекладу / цільовий текст
5.	Translator		Перекладач
6.	Interpreter/interpreting		Тлумач/тлумачення
7.	Equivalence		Еквівалентність
8.	Equivalent-lacking words		Слова, що не мають еквівалентів у МП/ безеквівалентна лексика
9.	Exact/accurate translation/interpretation		Точний переклад
10.	Faithful translation/interpretation		Адекватний переклад
11.	Faithfulness of translation/interpretation		Адекватність перекладу
12.	Free interpretation/interpreting		Вільний переказ
13.	Free/loose translation/interpretation		Вільний переклад
14.	Consecutive translating/interpreting		Послідовний переклад
15.	Descriptive translation/translating		Описовий переклад
16.	Good/successful translation		Вдалий переклад
17.	Interlinear translation/translating		Підрядковий переклад/підрядник
18.	Interpretation/oral translating		Усний переклад
19.	Literal translation/translating		Буквальний переклад
20.	Verbal translation/translating		Дослівний переклад
21.	Literary translation/translating		Літературний переклад
22.	Literary artistic translation/translating		Художній переклад
23.	Off-hand translation/ interpreting		Переклад без підготовки
24.	Sight translation/interpreting at sight		Переклад з аркуша
25.	Synchronous/simultaneous interpreting		Синхронний переклад
26.	Versification		Віршовий (поетичний) переклад
27.	Rough translation/translating		Робочий варіант перекладу
28.	Transformation		Трансформація
29.	Transcription		Транскрипція
30.	Transliteration		Транслітерація

1. Роль редагування в процесі підготовки тексту

2. Визначення поняття “редагування”

3. Етапи редагування тексту

1. Роль редактора в процесі підготовки тексту

Редагування як соціально необхідний процес опрацювання тексту існує в житті суспільства вже близько двох з половиною тисяч років, проте редагування як наука виникла досить недавно – менше століття тому, і окремих досліджень, присвячених його розвитку, поки що мало. Редагування тексту – це своєрідний вид літературної діяльності, в процесі якої редактор завжди вирішує творчі завдання, але, водночас, виступає у ролі дослідника.

Потреба у професіоналах з видавничої справи існувала завжди. Незважаючи на те, що зміст понять “видавець”, “редактор” змінювався відповідно до вимог, які виникали на тому чи іншому етапі розвитку, певні професійні властивості та особистісні якості, притаманні представникам видавничої галузі, залишалися незмінними. До таких “констант” у вітчизняному досвіді видавничої справи та редагування можна віднести творчий підхід до розв'язання всіх питань, пов'язаних з видавничою підготовкою авторського оригіналу. Водночас вельми динамічні трансформації у сфері економіки видавничої справи, у правовій базі, технічне та технологічне переозброєння галузі, комп'ютеризація редакційно-видавничих процесів, принципові зміни в структурі самого виробничого процесу – усе це, безумовно, висуває перед сучасним редактором низку нових професійних вимог.

Необхідність "знайти себе" в умовах принципово інакшої системи координат – ринкової – змінила редактора кінця 90-х років ХХ століття не лише у професійно-діловому та організаційно-творчому, але й у психологічному плані: на зміну ретельному цензорові (що цілком відповідало духу радянської школи редагування) або ж акуратному виконавцеві прийшов фахівець, який володіє широким спектром професійних знань і навичок, що часто виходять за межі вузьких інтересів, здатний приймати самостійні рішення, підприємець, який вміє брати відповідальність на себе.

До обов'язкових "констант" редакторської професії – бездоганної мовної інтуїції та компетенції, уміння логічно і чітко мислити, широкої ерудованості, уміння аналізувати різноманітні комунікативні ситуації, знання психології авторської праці, читацької поведінки, володіння основами художньо-технічного оформлення видавничої продукції та ін. – додались обов'язкове знання видавничого маркетингу, що дає змогу називати його насамперед видавцем, і, звісно, уміння користуватися при підготовці видання до друку новітніми комп'ютерними видавничими технологіями.

2. Визначення поняття “редагування”

Редагування визначають як перегляд (іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень. На думку більшості дослідників предметом редагування є приведення об’єкта редагування у відповідність до чинних у певний час і конкретному суспільстві норм, а також його творча оптимізація, метою якої є отримання заданого соціального ефекту. Процес редагування полягає у перевірці інформації з метою удосконалення або виправлення її структури, змісту, відповідності, завершеності, логічної послідовності, методів презентації.

Редагування перекладу, тобто удосконалення вже існуючого його варіанту, буває двох типів. По-перше, це авторське редагування, коли редактором свого тексту виступає сам перекладач. По-друге, це редагування готового тексту, яке здійснює інша людина, тобто редактор. Виникає питання, наскільки необхідно залучати до перевірки редактора, який є сторонньою особою, а редагування може здійснити сам перекладач. На жаль, для забезпечення перекладу високої якості не достатньо лише авторського редагування.

Авторське редагування не відрізняється нічим істотним від пошуків нових варіантів у процесі перекладу. Проблема полягає в тому, що перекладач не може дати адекватну, об’єктивну оцінку свого тексту, йому важко уявити механізми сприйняття, які будуть у реципієнтів, лише тому, що він є автором тексту.

Редактор завжди є першим реципієнтом повідомлення і наче випробовує його сприйняття на самому собі. Редагування повідомлення редактором-професіоналом є об’єктивно необхідним та обов’язковим. Із цього, звичайно не випливає категоричне заперечення можливості саморедагування. Саморедагування, здійснене автором, та редагування того ж повідомлення редактором-професіоналом, повинні доповнювати одне одного, адже обидва види правок спрямовані на поліпшення якості тексту, досягнення його довершеності.

Редагування має свої спеціальні методи виконання. Методи редагування – це послідовність процедур, які дають змогу відшукати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправити їх. Редагування складається з двох повністю рівноправних процедур – аналізу (контролю) та виправлення (реконструкції) тексту. Стосовно цих процедур можна сказати, що аналіз (контроль) – це процедура пошуку, фіксації та локалізації помилок у повідомленні, а виправлення (реконструкція) – це процедури видалення у повідомленні помилок, виявлених у процесі контролю.

Виділяють три аспекти перекладу, які потрібно перевірити редактору:

• ступінь формальної відповідності оригіналу тексту,

• ступінь формальної відповідності у кінцевій мові,

• ступінь смислового навантаження та прийнятності для цільової аудиторії.

Аналіз ступеня формальної відповідності оригінальному тексту можна здійснювати двома способами: або ретельним порівнянням структур, що співвідносяться, або оцінкою загальних відмінностей у перекладі та оригіналі. Завданням редактора є виявлення ступеня зрозумілості значення, змісту повідомлення. Ці аспекти визначають специфіку редагування перекладів, яка тісно пов’язана з використанням знань із контрастивної лінгвістики. Більшість тексту передається за допомогою позамовних засобів, створюється культурний фон оповідання, а це, у свою чергу, викликає труднощі при перекладі. Переклад практично базується на знанні контрастивної лінгвістики та типології двох мов. Під час перекладу перекладач використовує порівняльний аналіз як метод вибору форми, яка найбільш адекватно передає і зміст, і попередньо обрану форму. Тому редагування, так само як і переклад, пов’язане з такими розділами знань як мова та мислення, мова та культура, психо- та соціолінгвістика. У цьому і полягає специфіка професії редактора перекладів.

Оскільки перед редактором стоїть вирішення не однієї задачі, його робота має бути організованою та систематизованою.

Етапи створення та редагування перекладу: авторське редагування та редагування у видавництві (або редактором-професіоналом)

Процес відтворення Т1 у тексті Т2 відбувається у три етапи: 1. Рецептивно-аналітичний; 2. Продуктивно-синтетичний; 3. Завершальний.

На першому етапі перекладач сприймає другу дійсність, створену автором. Крім того, перекладач осмислює зміст Т1 у формі чужомовних засобів.

На другому етапі відтворюється зміст Т1 засобами мови перекладу (МП).

На третьому етапі відбувається перевірка та редагувальне шліфування створеного тексту.

На першому етапі перекладач виступає як критик; на другому – як вчений-філолог у поєднанні зі здатностями фахівця тієї галузі знань або мистецтва, до яких належить першотвір; на третьому етапі перекладач – саморедактор-стиліст.

В межах нашої дисципліни розглянемо більш детально третій етап дій перекладача – авторське редагування тексту перекладу. На цьому етапі він здійснює такі операції:

1. Усуваються допущені лексичні та граматичні помилки.

2. Здійснюється корекція структурно-формальних зв’язків між окремими фрагментами тексту.

3. Вивіряється смислова співвідносність між частинами тексту.

4. Удосконалюється слововживання (зокрема усувається явище налипання – розташування одних і тих самих слів на відстані 5-9 слів).

5. Удосконалюються синтаксичні конструкції всередині самих фрагментів.

6. Узгоджуються стилістичні особливості Т2 відповідно до Т1.

7. Закінчується перекладацьке редагування остаточним вичитуванням і створенням чистового варіанту перекладу.

Процес редагування перекладу редактором-професіоналом можна поділити на такі етапи:

1) ознайомлення з текстом оригіналу та перекладу, що включає в себе сканування тексту, яке спрямоване на визначення тематики, стилістичних особливостей, якості вжитої у документі мови; ідеї щодо можливостей покращення тексту;

2) звірення тексту перекладу з вихідним текстом, а це послідовна, ретельна перевірка відповідності кожного слова, кожної фрази перекладу вихідному тексту, єдності використаної термінології, логічності викладу, а також порівняння смислового значення. Цей етап включає в себе роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації колег та спеціалістів тієї чи іншої галузі. Редактору необхідно мати лист для нотаток, де б зазначались власні назви, термінологія, а також помилки та виправлення, що дасть змогу забезпечити однорідність вжитої термінології;

3) внесення смислових і стилістичних правок; перевірка тексту на наявність граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних та інших помилок.

Виправити помилку недостатньо, адже необхідно узгодити все речення, перевірити його завершеність, не забувати при цьому про індивідуальний стиль перекладача.

4) завершальний етап – порівняння попереднього тексту з його новим варіантом, остаточна перевірка тексту.

Одним із допоміжних засобів для редактора може стати контрольний лист, у якому зазначені головні елементи, на які необхідно звертати увагу під час редагування для забезпечення чіткості та точності перекладу:

	Орфографія
Ø	Пунктуація
Ø	Граматика
Ø	Відповідність термінології
Ø	Єдність термінології, власних назв
Ø	Повтори, пропуски
Ø	Синтаксис
Ø	Стилістична послідовність
Ø	Структурна організація
Ø	Логічність викладу

Завдання, які постають перед редактором, вимагають від нього досконалого і точного знання мови та граматики, бездоганного почуття стилю, редактор повинен постійно розвивати свою пам'ять та увагу та бути обізнаним із сучасними нормами редагування та дійсними стандартами. Крім того редактор повинен бути компетентним у знанні мови, з якої виконувався переклад, та у знанні мови, на яку перекладалось, компетентним у термінології певної галузі, до якої належить цей переклад, крім того редактор має вміти працювати з допоміжною літературою.

Редакторам необхідні регулярний тренінг, постійна робота над собою. Професійний редактор повинен поглиблювати свої знання у кожній галузі, з якою йому доводиться стикатися, а це передбачає нескінченний навчальний процес протягом усієї кар’єри.

Підсумовуючи, хотілось зазначити, що перекласти текст недостатньо для того, щоб вірно передати зміст міжкультурного повідомлення. Для того, щоб отримати в результаті переклад відмінної якості, до роботи залучаються не лише тематичні перекладачі, а також спеціалісти-редактори, які ретельно перевіряють перекладений матеріал, узгоджуючи його з людьми, для яких текст, що перекладається, є частиною національної культури та професії.

Редактор видавництва повинен бути обізнаним із основами перекладознавства в цілому і, особливо, із практикологією і критикою перекладу. Редактор має знати мову оригіналу, щоб кваліфіковано оцінювати рівень досконалості тексту перекладу стосовно текста оригіналу.

Редактор повинен знати і вміти здійснити все те, що знає і вміє перекладач, і, крім того, має бути здатним зробити текст перекладу більш досконалим, аніж той, який створено перекладачем. У процесі редагування перекладу редактор має пройти весь той шлях, який пройшов перекладач. Тоді, коли він заглибиться у перекладацьку лабораторію, ознайомиться з рифами і мілинами, які повинен долати перекладач, тоді редактор буде не простим контролером, а порадником, кваліфікованим доброзичливим критиком. Звичайно редактор перекладу має бути обізнаним із усіма тонкощами техніки перекладу, прийомами перекладу. А для цього він повинен ознайомитися з досвідом і вітчизняних, і зарубіжних перекладачів і редакторів. Редакторська праця потребує великого вміння, досвіду й такту. Перед редактором постають два завдання – перевірити текст на наявність помилок і, разом з тим, виявити виняткову чутливість до творчого почерку перекладача. Порушувати манеру авторського письма і не враховувати стильових особливостей викладу не можна.

Отже, перевірка перекладу – це останній крок в процесі отримання адекватного, повноцінного перекладу. Тому з впевненістю можна стверджувати, що редагування – це найважливіший етап виробничого процесу при виконанні письмового перекладу, що забезпечує контроль якості перекладу шляхом ретельної перевірки перекладу на відсутність помилок та його відповідність вихідному тексту. Такі технологічні кроки дозволяють забезпечити відмінну якість перекладу для клієнтів, а відмінний переклад – це, перш за все, запорука позитивного іміджу.

Питання до самоперевірки:

1. Розкрийте роль редагування у процесі підготовки тексту.

2. У чому полягають особливості праці сучасного редактора?

3. Дайте визначення поняття “редагування”.

4. Які існують типи редагування текстів?

5. Що таке методи та процедури редагування текстів?

6. Які аспекти перекладу потрібно перевірити редактору? У чому полягає суть цієї перевірки?

7. Які основні етапи редагування тексту?

8. Які складові компетенції сучасного редактора?

Основні поняття і терміни: редагування, редактор, “константи” редакторської професії, типи редагування, авторське редагування, редагування, що здійснюється редактором, метод редагування, процедура редагування, етапи редагування тексту, контрольний лист редактора, завдання редактора текстового повідомлення, компетенція редактора.

Дата добавления: 2014-01-11