Норми коректури

Поняття коректури

План

Тема 7: Коректура тексту

1. Поняття коректури

2. Норми коректури

3. Методи коректури та їх ефективність

4. Послідовність операцій виправлення

У видавничій практиці склалося так, що границю між редагуванням та коректурою проводять дуже умовно, хоча, на нашу думку, вона є чіткою та однозначною. Так, коректурою називають творчий процес виявлення та виправлення помилок у тексті й недоліків виготовлення друкарської форми, підготованої для тиражування друкарським чи будь-яким іншим способом. Головна мета процесу – забезпечити точну відповідність будь-якої копії оригіналові, а також досягнути стилістичної, граматичної й технічної досконалості підготованої текстової форми та високої якості твору друку в цілому. Таке означення завдань коректури частково збігається з завданнями редагування. На практиці це призводить до того, що коректора зобов'язують, крім власних функцій, виконувати ще й функції молодшого редактора, і, таким чином, сплутують два зовсім різні процеси.

Сплутування процесів коректури й редагування явно хибне: редагування та корек­тура – два зовсім різні процеси. Зокрема, коректура – це процес, який полягає у приведенні копії повідомлення у відповідність із його оригіналом (порівн. предметом редагування є приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними нормам). Іншими словами, здійснити коректуру означає: провести познакове порівняння (контроль) копії та оригіналу повідомлення, і в разі нетотожності знаків в одній і тій самій позиції (тобто за наявності спотворень) виправити в копії спотворений знак на той, що є в цій позиції в оригіналі.

Сплутування процесів коректури й редагування є шкідливим ще й для виробничого процесу. Відбувається об'єднання норм коректури й редагування в єдине ціле, їх ніве­лювання, а в результаті – зниження ефективності опрацювання повідомлення.

Можна виділити два варіанти коректури, які мають місце у ЗМІ: 1) коректура часткова, що полягає в контролі лише основної інформації (відмінності в службовій інформації, наприклад у форматі набору, типі гарнітури, кеглі, накресленні, розмірі інтерліньяжу тощо, при цьому ігнорують); 2) коректура повна, що полягає в контролі ідентичності не лише основної, а й службової інформації (розбіжності в службовій інформації в цьому випадку є недопустимими).

Вказані варіанти коректури дають змогу сформулювати дві коректурні норми.

• При частковій коректурі основна інформація (знаки, ілюстрації, а також інші елементи) повідомлення в одній і тій самій позиції в копії та оригіналі повинні бути тотожними (службова інформація може бути різною).

• При повній коректурі як основна інформація (знаки, ілюстрації та інші елементи) повідомлення, так і службова в одній і тій самій позиції в копії та оригіналі повинні бути тотожними.

Оцінюють якість проведення коректури згідно з цими нормами за такими критеріями, як ступінь спотвореності копії повідомлення та достовірність копії повідомлення.

Дата добавления: 2014-01-11