Кондуктометрія

Лекція №5

Мірою здатності розчинів речовин проводити електричний струм є електрична провідність l, яка обернено пропорційна електричному опору R.

(5.1; 5.2; 5.3)

де l - відстань між електродами, см;

S - полоща електродів, см²;

- питомий опір, Ом:см;

x - питома електропровідність, См·м^-1.

Питома електропровідність розчину електроліту – це електрична провідність об’єму розчину, що знаходиться між електродами S = 1см² , які розташовуються на відстані 1см.

Питома електропровідність визначається:

- кількістю іонів, які переносять струм;

- швидкістю їх міграції.

Якщо між електродами, розміщеними на відстані l, до яких прикладена напруга U, знаходиться розчин електроліту, що містить кілька іонів концентрація якого С_і, зарядність Z_i, швидкість руху V_i, то через поперечний переріз S розчину за 1 секунду мігрує С_і V_i іонів і-го виду які переносять кількість струму, яка дорівнює:

А сумарно всіма іонами розчину переноситься кулонів.

Кількість струму, що проходить через провідник за 1 секунду, відповідає силі струму І, тому отримуємо:

Згідно закону Ома:

Звідки:

Для розчину бінарного електроліту коли z = z₊ =z _–, з концентрацією С моль / л, питома електропровідність дорівнює:

x =1000∙α∙z∙F·С(U₊+U_-) (5.9)

де - ступінь дисоціації;

U₊+U_-- рухливість іонів.

При підвищені температури рухливість іонів збільшується, підвищуючи питому електропровідність

де х₁ і х₂ – питома електропровідність розчину за температури Т₁ і Т₂ відповідно;

- температурний коефіцієнт електропровідності, який для сильних кислот, солей і основ становить k_к-т = 0,016, k_сол = 0,019, k_осн = 0,022.

Таким чином, при вимірюванні питомої теплопровідності комірки термостатують.

Дата добавления: 2014-01-11