Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека

Вступ.

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА, БЕЗПЕКА ВІД ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ.

1. Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека

2. Електромагнітні поля, їх випромінювання, безпека від ЕМ-випромінювання.

На попередній лекції ми шкідливі та небезпечні фактори активної групи та способи захисту від них. Відмітили, що людина теж захищається від ВрФ, застосовуючи засоби колективного та індивідуального захисту та переміщуючись за зону небезпеки. Також приділили увагу питанням сприйняття НШФ людиною завдяки функціонуванню фізіологічних аналізаторів людини. Відмітили, що такі ШНФ, як іонізуюче та електромагнітне випромінювання не відчувається людиною жодним фізіологічним аналізатором. Враховуючи сучасну радіаційну обстановку в Україні та світі, насиченість обладнання з електромагнітним випромінюванням, вашу подальшу професійну діяльність в сфері інформаційних технологій, питання радіаційної безпеки, безпеки від електромагнітного випромінювання становляться досить актуальними в теперішній час. Сьогодні ми ознайомимось з механізмами і різновидами іонізуючого та електромагнітного випромінювання, механізмом шкідливої дії на організм людини, вимогами нормативних документів по забезпеченню безпеки в побутових та виробничих умовах, основними методами захисту населення та працівників від зазначених ШНФ.

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А.Беккереля, а потім дослідженнями П'єра і Марії Кюрі явища радіоактивності.

Поняття «іонізуюче випромінювання” об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іоні­зувати і руйнувати біологічні об'єкти.

Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і електромагнітне (фотонне) іонізуючі випромінювання.

Корпускулярне та електромагнітне випромінювання розрізняються умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі та величиною енергії.

До фотонного випромінювання належить також ультрафіолетове випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10^-9м).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями.

Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомої іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму чи маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювання мають різноманітну іонізуючу спроможність.

Проникаюча спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення.

Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо.

Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел радіації. Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози, інші — менші. Рівень радіації в дея­ких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромі­нення залежить також і від способу життя людей.

За підрахунками наукового комітету по дії атомної радіації ООН, середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина одержує за рік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350 мк3в, тобто трохи більше середньої дози опромінення через радіаційний фон, що утворюється космічними променями.

Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім.

Зовнішнє опромінення. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення.

Внутрішнє опромінення. Якщо радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації. Воно над­ходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. В середньому людина одержує близько 180 мк3в/рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіо-активним ізотопом калію, що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіо­активного ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів ряду торію-232.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, при­скорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв'язку, високої напруги тощо.

Уражаючими факторами є:

1. Проникаюча радіація.

2. Радіоактивне забруднення місцевості (Радіоактивне забруднення - наявність або розповсюдження радіоактивних речовин понад їх природного вмісту в навколишньому середовищі та/чи у тілі людини).

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію атома як у військових цілях — для виробництва ЗМУ, так і в мирних — для виробництва енергії, у медицині, пошу­ку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом.

Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізня­ються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді опромінення за рахунок техно­генних джерел у багато тисяч разів інтенсивніші, ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж опромінення, зумовлені космічними і наземними природними джерелами

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел радіації, в основному пов'язане з наслідками аварії на Чор нобильській АЕС. Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

На відміну від проникаючої радіації (потік нейтронів і гамма-квантів) радіоактивне зараження місцевості діє тривалий час (місяці, роки, десятиліття).

Механізм і характер зараження при ядерному вибуху і при аварії на атомному реакторі мають схожі і різні ознаки (табл.1).

Ступінь радіоактивного зараження внаслідок аварії на ядерному реакторі визначається кількістю радіоактивних речовин, що находять в атмосферу внаслідок їх викиду з реактору. Кількість і радіонуклідний склад викиду з зруйнованого реактору залежить від характеру руйнувань, потужності реактору, режиму перевантаження пального та часу, що минув після останнього перевантаження.

Радіоактивний порох, що потрапив в атмосферу, з часом осідає, заражує великі площі території і всі розташовані на ній об"єкти, внаслідок чого на шляху руху радіоактивної хмари на місцевості утворюється радіоактивний слід - зона зараження. При цьому Nзар = 0,5% Nвик. Відзначимо, що зона радіоактивного зараження, що утворилася в наслідок аварії на атомному реакторі, буде характеризуватися, в порівнянні з такою для випадку ядерного вибуху, значно меншою площею території з небезпечними дозами опромінення, однак геометричні параметри її значно більші і вона може сягати на сотні і навіть тисячі кілометрів. Спад рівня радіацїі при цьому відбувається в неї більш повільно і закон спаду має вигляд:

X*t^0.5=const (1)

Таблиця 1

№ пп	Ознаки	Аварія реактора	Ядерний вибух
С х о ж і с т ь
	Дія проникаючої радіації на 2-3 км.
	Радіоактивне зараження місцевості - великі території
	Потребує однакового комплексу заходів
	Наявність ураження людей, тварин, рослин, води, ґрунту
Р і з н и ц я
І	Ланцюгова ядерна реакція	немає	є
	Вид вибуху	пароповітряний	ядерний
	Висота підйому радіоактивної хмари	<4-6км	< 18-20 км
4	Час випадіння радіоактивних речовин на певній території	> 1 доби	до 1 год.
	Характер радіоактивного зараження	плямистий	у вигляді еліпсу
	Кількість радіонуклідів	до 400	до 200
	Спад рівня радіації або це означає, що через	Дt t ^- ^0.5 = const   Дt = Д 1 t ^- ^0.5   4 доби Дi у 10 разів [ t ] = год. [ Д ] = Р/год.	Дt t ^- ^1.^2= const   Дt = Д 1 t ^- ^1.^2   через 7год. Дi у 10 раз 7^2 год. (2 доб.) - у 100 раз 7^3 год.(2тижн.) - у 1000 раз

Це пояснюється тим, що в реакторі більшість радіонуклідів утворюється задовго до його руйнування і відносна наявність Короткоживучих радіонуклідів в ньому буде значно нижче в порівнянні з продуктами ядерного вибуху. Тому при тривалому проживанні людей на таких територіях і вживанні продуктів харчування місцевого виробництва треба враховувати не тільки дію зовнішнього гамма-опромІнення, а й надходження біологічно небезпечних радіонуклідів по харчовим ланцюжкам, а також при вдиханні зараженого повітря.

Радіонукліди утворюють випромінювання в момент, перетворення одних атомних ядер в інші.

Вони характеризуються:

- періодом напіврозпаду (від сек. до млн років), Період напіврозпаду – характеристика радіонукліду – час, протягом якого число ядер даного радіонукліду внаслідок спонтанних ядерних перетворень зменшується удвічі.

- активністю (числом радіоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу спроможність.

Активність у міжнародній системі (СІ) вимірюється в беккерелях (Бк), а позасистемною одини­цею є кюрі (Кі). Один Кі = 3,7 х 10¹⁰Бк.

Міра дії іонізуючого випро­мінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Доза ви­значається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно роз­різняють:

1.Експозиційну дозу ІВ. 2. Поглинену дозу ІВ. 3. Еквівалентну дозу ІВ.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг = 3,88 х 10³Р. За експозиційною дозою можна визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання. (1 Р – це доза за якої в 1 куб.см створюється 2,1*10⁹ іонів).

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях Гр (1 Гр=1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумов­леним іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського та α, β, випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

Таблиця Д.10.2 - Співвідношення між позасистемними та одиницями в системі Cl

Величина	Стара одиниця	Нова одиниця	Коефіцієнти переводу
Cl в поза- системні	позасисте- мні в Cl	Перевод
Активність	Кюрі (Ki)	Бекерель 1Бк=1 с^-1	-2,7.10^-11	3,7.10^10	1 Кі=3,7.10^10Бк 1 Бк= 2,7.10^-11Кі
Питома активність	Ki/г Еман Махе Тритієва од-ця	Бк/кг Бк/л Бк/л Бк/л	-2,7.10^-14 -2,7.10^-1 -7,4.10^-2 -8,3	3,7.10^13 3,7 13,5 1,2.10^-1	1 Кі/г=3,7.10^13 Бк/кг
Щільність забруднення	Ki/км^2	Бк/м^2	-2,7.10^-6	3,7.10^4	Ki/км^2=2,7.10^-6Бк/м^2
Експозиційна доза	Рентген (Р)	Кулон на кг Кл/кг	3,9.10^3	2,6.10^-4	1 Р=2,58.10^-4Кл/кг 1 Кл/кг=3,876.10^3 Р
Поглинута доза	Рад	Грей 1Гр=Дж/кг	1.10^2	1.10^-2	1Гр=Дж/кг 1 Гр= 100 рад
Еквівалентна доза	Біологічний еквівалент раду (бер)	Зіверт 1Зв =Дж/кг	1.10^2	1.10^-2	1 Зв =Дж/кг 1 Зв = 100 бер
Ефективна доза	Біологічний еквівалент раду (бер)	Зіверт 1 Зв =Дж/кг	1.10^2	1.10^-2	1 Зв =Дж/кг 1 Зв = 100 бер

Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули жи­вих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєді­яльності людини.

1) Згідно з одними поглядами, іонізація атомів і молекул, що вини­кає під дією випромінювання, веде до розірвання зв'язків у білкових молекулах, що призводить до загибелі клітин і поразки всього орга­нізму. Утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення фер­ментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життє­діяльності всього організму.

2) Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикала­ми, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випро­мінювання зумовлений не кількістю поглинутої енергії об'єктом, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спри­чиняє іонізуюче випромінювання.

Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

• органи чуття не реагують на випромінювання;

• малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичува­тися в організмі (кумулятивний ефект);

• випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект);

• різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.

Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового моз­ку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випро­мінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.

Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), класифікуються та систе­матизуються за видами ушкоджень і часом прояву.

За видами ушкод­жень їх поділяють на три групи:

1) соматичні,

2) соматико-стохатичні (ви­падкові, ймовірні),

3) генетичні.

За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні.

Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, γ-випромінювання, потік нейтронів.

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна форма розвивається в ре­зультаті тривалого опромінення дозами, що пере­вищують лімити дози (ЛД).

Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігаються при малих дозах опро­мінення — порядку декілька сантизивертів на годину (санти=10^-2), що реально трапля­ються при практичному використанні атомної енергії. У нормах радіа­ційної безпеки НРБУ-97, введених 1998 р., як одиниці часу викорис­товується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, як зазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумар­ного впливу на організм людини.

Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, су­марні, граничне припустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.

ЛД загального опромінення людини вважається доза, яка за сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя.

ГДД для людей, які постійно працюють з радіоактивними речови­нами, становить 2 бер на рік. При цій дозі не спостерігається соматич­них уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.

Дата добавления: 2014-01-11