Філософія Томаса Гоббса та Джона Локка

Томас Гобс (1588 — 1679), що став учнем і продовжувачем філософської традиції Ф. Бэкона метою філософії бачив досягнення практичних результатів у діяльності людини, сприянні науково-технічному прогресу. У суперечці між емпіризмом і раціоналізмом виступив на стороні емпіризму, критикував раціоналістичну філософію Декарта. Гобс вважав найважливішою філософською проблемою питання суспільства і держави, розробив теорію держави, першим висунув ідею, відповідно до якої в основі виникнення держави лежить суспільний (спільний) договір. Основний предмет філософських інтересів Гобса — гносеологія (вчення про пізнання) і проблема держави.

Т. Гобс вважав, що людина здійснює пізнання головним чином завдяки чуттєвому сприйняттю. Чуттєве сприйняття — це одержання органами чуттів сигналів з навколишнього світу і їхня наступна переробка. Дані сигнали Т. Гобс іменує "знаками" і дає їм наступну класифікацію:

• сигнали — звуки, видавані тваринами для вираження своїх дій чи намірів;

• мітки — різні знаки, придумані людиною для спілкування;

• природні знаки — "сигнали" природи;

• довільні комунікативні знаки — слова різних мов;

• знаки в ролі "міток" — спеціальна "закодована" мова (наукова мова, мова релігії т.д.);

• знаки знаків — імена імен — універсалії (загальні поняття).

Т. Гобс виступав за одночасне використання як індукції, так і дедукції.

Проблема суспільства і держави, по Гобсу, — головна у філософії, оскільки ціль філософії - допомагати людині домагатися практичних результатів у своїй діяльності, а людина живе і діє в суспільстві і конкретній державі.

Філософ став автором всесвітньо відомої книги "Левіафан" ("Чудовисько" — вийшла в 1651 р.), у якій обґрунтував теорію суспільства і держави:

• людина має споконвічно злу природу;

• рушійною силою дій людини є особиста вигода

і егоїзм, пристрасті, потреби;

• зазначені якості приводять до усвідомлення кожною людиною права на все;

• право кожної людини на все і зневага до інтересів інших приводить до "війни всіх проти всіх", у якій не може бути переможця і яка унеможливлює нормальне спільне життя людей і економічний прогрес;

• з метою спільного виживання люди уклали суспільний (спільний) договір, у якому обмежили свої домагання і "право всіх на все";

• для запобігання "війни всіх проти всіх", придушення крайнього егоїзму виник загальний інститут (механізм) для регулювання життя в суспільстві — держава;

• держава — непохитне, багатолике, всесильне чудовисько "Левіафан", що "пожирає і змітає все на своєму шляху" — сила, якій неможливо протистояти, але яка необхідна для підтримки життєздатності суспільства, порядку і справедливості в ньому.

Джон Локк (1632 — 1704) розвив філософські ідеї Бекона і Гобса, висунув ряд власних теорій, продовжив розвиток емпіричної філософії Нового часу.

Можна виділити основні положення філософії Дж. Локка:

• в основі пізнання може лежати тільки досвід, тому свідомість — порожнє приміщення, що протягом життя заповнюється досвідом (відомк висловлювання Локка про свідомість як про "чисту дошку", на якій записується досвід — tabula rasa);

• джерелом досвіду виступає зовнішній світ;

• ціль філософії — допомогти людині домагатися успіху у своїй діяльності;

• ідеал людини — законослухняна, добропорядна людина, що підвищує свій рівень знання і домагається гарних результатів у своїй професії;

• ідеал держави — держава, побудована на основі поділу влади на законодавчу, виконавчу (у тому числі судову) і зовнішньополітичну.

Дата добавления: 2014-01-11