Система права. ВИСНОВОК: Таким чином, виробництво поліетилену методом високого тиску є пожежовибухонебезпечним процесом

ВИСНОВОК: Таким чином, виробництво поліетилену методом високого тиску є пожежовибухонебезпечним процесом, тому що зв'язано з обертанням великої кількості горючого газу і ЛЗР, а також застосуванням високих температур та тиску. Тому, розробка комплексу пожежно-профілактичних заходів має важливе значення в забезпеченні пожежної безпеки важливого і поширеного виробництва полімерних матеріалів.

ППЗ, що виключають шляхи поширення пожежі.

1.Ізольоване розташування кожного реактора в кабіні. Кабіни розділяють залізобетонними стінами; дверні прорізи захищають незпаленими броньованими дверями.

2.Установка на лініях подачі етилену (між компресорною та реакторним відділенням) вогнеперешкоджувачів з металокерамічною насадкою.

3.Для попередження руйнування реактора при вибуху передбачають вибуховий захист із використанням відривних мембран.

Для гасіння пожежі в кабінах використовують азот і порошкові вогнегасники, доцільно використовувати автоматичні стаціонарні установки для гасіння порошково-азотною сумішшю.

НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ

1. НПАОП 0.00-1.41-88. Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств. Сб. нормативно-технических документов № 30, 1990. - с.467.

2. Правила пожежної безпеки в Україні. - Київ. - «Укрархбудінформ». - 2004.

ЗАВДАННЯ НА САМОПІДГОТОВКУ

1. М.В. Алексеев, А.Г. Исправникова. Пожарная профилактика при производстве пластических масс и химических волокон. М.– — 1986. — с. 6–20.

2. В.С. Клубань, А.П. Петров, В.С. Рябиков. Пожарная безопасность предприятий промышленности и агропромышленного комплекса. М: Стройиздат. — 19+87. — с. 220–227.

3. НПАОП 0.00-1.41-88. Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств. Сб. нормативно-технических документов № 30, 1990. — с.467.

4. Правила пожежної безпеки в Україні. — Київ. — «Укрархбудінформ». — 2004.

5. М.А. Алексєєв, О.М. Волков и др.. Пожарная профилактика в технологических процессах производства. М.: ВИПТШ. — 1976. — с. 255.

6. ТНТП 16–92. Мінмашпром. Цехи по переробці пластмас.

Система права є структурною організацією права, яка обумовлена об'єктивними умовами його існування і забезпечує внутрішню єдність і несуперечність права.

Система права — це внутрішня структура права, що охоплює всі діючі юридичні норми держави.

Система права включає декілька основних компонентів: галузі права, підгалузі, правові інститути і норми права.

Галузь права – це сукупність норм права, регулюючих якісно однорідну групу суспільних відносин. Вона відрізняється своєрідністю предмету і методу правового регулювання (конституційне, трудове право, цивільне, сімейне, кримінальне і ін.).

Предмет правового регулювання складають суспільні відносини, регульовані даною сукупністю норм права. Метод правового регулювання є сукупністю різних способів правової дії галузі права на суспільні відносини, що є предметом її регулювання.

Декількох близьких по характеру регулювання правових інститутів утворюють підгалузь права(у складі цивільного права існує авторське, патентне і ін.)

Правовий інститут – це складова частина галузі права, сукупність правових норм, регулюючих певний вид однорідних суспільних відносин, що є (трудовий договір, оплата праці, робочий час, час відпочинку. в трудовому праві і др).

Первинним елементом системи права є норма права – конкретне правило поведінки.

Під нормою права розуміється загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене державою як критерій правомірної або забороненої поведінки, і забезпечене державними засобами.

Прийнято виділяти три елементи складових норму права: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Гіпотеза – ця вказівка на умови і обставини, при яких реалізується дана норма. Диспозиція містить саме правило поведінки, права і обов'язку суб'єктів. Санкція є вказівкою на несприятливі наслідки, які можуть наступити у разі недотримання розпоряджень диспозиції.

Норми права в зв'язку їх різноманітним характером класифікуються по різних підставах:

1) по ролі норми в механізмі правового регулювання (регулятивні, охоронні);

2) по суб'єктах правотворчості (Президент, парламент і ін.);

3) по предмету регулювання (конституційні, цивільні, трудові і ін.);

4) по характеру розпорядження, що міститься (уповноважуючі, зобов'язуючі, забороняючі);

5) по методу правового регулювання (імперативні, диспозитивні);

6) за часом дії (постійні, тимчасові);

7) по території дії (загальнонаціональні, місцеві);

8) по ролі в правотворчості (первинні, вторинні);

9) по дії на круг суб'єктів (загальні, спеціальні, виключають) і ін.

Основні критерії розмежування права на галузі: метод правового ре­гулювання (сукупність прийомів і способів регулювання людської діяль­ності) і предмет правового регулювання.

Галузі права прийнято класифікувати на три основні групи:

1) профілюючі галузі (конституційне, цивільне, адміністративне, криміна­льне, цивільне-процесуальне, кримінально-процесуальне право);

2) сп­ціальні галузі (трудове, фінансове, банківське, податкове, сімейне, житлове, виправно-трудове право);

3) комплексні галузі (земельне, екологічне право).

Конституційне (державне) право закріплює основи державного і суспільного устрою, засади правового статусу громадян, порядок формування і компетенцію державних органів.

Цивільне право регулює майнові і пов'язані з ними особисті не-майнові відносини.

Адміністративне право регулює відносини, які складаються в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.

Кримінальне право визначає види суспільне небезпечних діянь (злочинів) і покарання, які застосовуються до осіб, що їх скоїли.

Цивільно-процесуальне право регулює: відносини, що ви­никають у ході розгляду цивільних справ судами; винесення і оскаржен­ня рішень.

Кримінально-процесуальне право регулює відносини, які виникають внаслідок: порушення попереднього розслідування (досудо-вого слідства); судового розгляду карних справ; винесення і оскарження вироку суду.

Трудове право регулює відносини між працівником і власником або уповноваженим ним органом у трудових відносинах.

Фінансове право регулює відносини, які виникають під час над­ходження і розподілу грошових коштів державного бюджету.

Сімейне право регулює шлюбно-сімейні відносини і питання опі­ки і піклування.

Земельне право регулює відносини між державою і суб'єктами різних форм власності на землю.

4. Нормативно-правові акти та їх види. Систематизація правових актів

Право знаходить свій зовнішній прояв у нормативно-правовомі акті.

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює чи скасовує правові норми.

Юридична сила нормативно-правового акта — внутрішня властивість нормативно-правового акта, зумовлена юридичним статусом і місцем органу, що його прийняв, у системі державних органів, залежить також від компетенції органу, якою він наділяється державою за законом.

У залежності від юридичної сили нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативні акти.

Закон — це нормативний акт вищого пред­ставницького органу державної влади або без­посередньо самого народу, що регулює найваж­ливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу.

Дата добавления: 2014-01-11