Ведмежа комедія

Школярам із захворюваннями органів дихання не можна виконувати вправи, що ведуть до затримки дихання, натужування. Необхідно більше приділяти уваги на дихання. На заняттях з учнями, що мають захворювання нирок, не допускаються стрибкові вправи, не можна охолоджувати тіло.

Для школярів з порушеною нервовою системою обмежуються вправи, що викликають нервову напругу (вправи у рівновазі на підвищеній опорі, рухливі ігри, елементи спортивних ігор.

При захворюваннях органів зору не допускаються стрибкові вправи, перекиди, вправи з натужуванням, стійки на руках і на голові.

При хронічних захворюваннях шлунку, печінки, жовчного міхура знижується навантаження на м’язи живота, обмежуються стрибкові вправи як за обсягом, так і за інтенсивністю.

Таким чином, вчитель повинен добре знати своїх учнів не тільки в педагогічному, але і медичному аспекті. Він повинен бути чуйним, тактовним, уважним. На кожному уроці за показниками ЧСС повинен проводитись контроль за реакцією організму на фізичне навантаження.

Для контролю за рівнем фізичної підготовки використовуються такі тести:

◊ кистьова динамометрія;

◊ стрибок у довжину з місця;

◊ метання набивного м’яча вагою 1 кг двома руками із-за голови із вихідного положення сидячи, ноги нарізно.

З метою підвищення оздоровчого і виховного впливу ФК на учнів СМГ, з ними в режимі дня необхідно проводити наступні заходи:

· ввідна гімнастика;

· організовані рухливі перерви і вправи невисокої інтенсивності на годинах здоров’я;

· ФП після 2-3 уроку;

· ФП після виконання домашнього завдання;

· самостійне виконання індивідуальних комплексів фізичних вправ за рекомендацією вчителя ФК.

Необхідно пам’ятати, що оздоровчий вплив фізичних вправ буде більш ефективним, якщо вони використовуються в поєднанні із природними чинниками (сонце, повітря, вода). Систематичні заняття ФК в заздалегідь провітрених залах, на відкритому повітрі, в полегшеному одязі, з дотриманням температурних норм, з широким використанням ігор і прогулянок, занять на лижах – є найважливішим чинником загартування учнів.

Особливості занять з підгрупою “А” З занять виключаються вправи:

1. Різкі нахили голови і тулуба.

2. Статичні вправи, пов'язані із затримкою дихання, з великим напруженням: положення “місток”, стійка на лопатках з допомогою і без допомоги рук, стійка на руках, передпліччях, на голові.

3. Тривалі виси на руках, вис прогнувшись (коли голова знаходиться внизу, а ноги вгорі).

4. Підтягування на перекладині для чоловіків і згинання і розгинання рук в упорі від гімнастичної лави для жінок.

5. Виконання парних вправ біля гімнастичної стінки, на лаві.

6. Не рекомендується займатися спортивною гімнастикою на всіх снарядах без попередньої підготовки і дозволу лікаря.

7. Всі вправи на розвиток прудкості, сили, витривалість включається в заняття на другому році навчання при з'ясуванні реакції організму у відповідь на фізичне навантаження. При бігу на витривалість дистанція розбивається на відрізки (150-200 метрів), які чергуються з ходьбою. Вправи на прудкість проводяться з поступовим збільшенням дистанції (від 8-10 метрів до 15-20 метрів).

8. Виключається участь в змаганнях: з легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор, плавання та лижних перегонів.

Підгрупа “Б”

Спеціальними є вправи, в яких беруть участь м'язи живота, тулуба і таза, а також вправи на розслаблення і дихальні вправи. Вправи для м'язів живота сприяють зміцненню "м'язового корсету" підвищують тонус і перистальтику шлунку. Фізичні вправи для м’язів тулуба слід виконувати з невеликою амплітудою, щоб захистити ділянку виразкового процесу. Використовуючи фізичні вправи для черевного пресу, необхідно уникати статичних напружень у хворих; необхідно, щоб у них підвищення внутрішньочеревного тиску чергувалося з його зниженням при розслабленні м’язових стінок черевної порожнини. Рекомендується виконання вправ в положенні тіла лежачи на боці, спині, животі. У положенні лежачи створюються кращі умови для кровообігу у черевній порожнині, відтоку жовчі, рухливості діафрагми і знижується навантаження на м'язи живота. Вихідне положення рекомендується часто змінювати.

Вправи з обтяженням слід чергувати з вправами на розслаблення м'язів, дихальними вправами. Особливо корисними є дихальні вправи на діафрагмальне дихання.

Методика проведення занять в групі “В” дещо відрізняється від інших груп. У занятті зі школярами 20 хв відводиться на підготовчу частину, яка ділиться на два проміжки по 10 хвилин. У першій половині учні виконують вправи гігієнічного характеру з впливом на всі м’язові групи, у другій - учні самостійно виконують спеціальні вправи.

Для виконання індивідуальних вправ в умовах залу учні розбиваються на мікрогрупи по 3- 4 особи (за характером захворювання), їм пропонуються комплекси з описами і фотоілюстраціями. Викладач заздалегідь складає комплекси фізичних вправ, з урахуванням специфіки захворювання для кожного що займається. Викладач допомагає правильно вивчити вправу. Спочатку вправи виконуються тільки під спостереженням викладача, за тим їх можна і потрібно виконувати самостійно в домашніх умовах.

На всіх заняттях у підготовчій і вступній частинах обов'язково повинні виконуватися коригувальні вправи. Необхідно звертати увагу учнів на правильне виконання навіть самих звичайних і простих вправ, вчасно виправляти неточності. Складні вправи розучуються тільки після міцного засвоєння простих вправ, при цьому необхідно домагатися красоти у виконанні.

В основній частині викладач допомагає правильно вивчити вправу, на яку відводиться 15-20 хвилин. Для в групи “В” не виключаються із занять і елементи легкої атлетики (біг, стрибки, метання, штовхання ядра). У заняттях передбачаються також вправи на розвиток сили, спритності, швидкості і витривалості. Для занять використовуються всі засоби фізичної культури, передбачені програмою з фізичного виховання. В основній частині також проводиться гра або ж вправи ігрового характеру під рахунок або музику, за планом для груп “А” і “Б”.

У заключній частині заняття проводяться ходьба, вправи на увагу, спокійні ігри.

Література

1. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ-IV рівнів акредитації. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001 – 384 с.

2. Бузюн О.І., Завацький В.І, Завацька Л.А. Практикум з фізичної культури: Навч. посібник. – Луцьк: Настир’я, 1994. – С.34-56.

3. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. – К.: Олімпійська література, 1999. – 232 с.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Ч.2. – Тернопіль: Богдан, 2002. – 248 с.

5. Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем. – К.: Здоров’я, 1991. – 232 с.

Дата добавления: 2014-01-11