Ст191 та інші злочини

Лекція

3)Проблемою на практиці є кваліфікація дій службової особи, яка вчинює шахрайство водночас зловживаючи владою або службовим становищем.

Очевидно190(яка визначає більш точно спосіб)і ст191(яка конкретизує специфіку субєкта), отже конкуренція 2 спеціальних норм. Така конкуренція має вирішуватись на користь більш небезпечного складу ч.2 ст191.

Якщо ж службова особа словживаючи владою чи становищем заволодіває правом на майно, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: сі190 і ст364(ст191 не предбачає як предмет право на майно). Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобовязання, яке винна особа і не збиралась виконувати – слід кваліфікувати як шахрайство(аб1 п18 ППВСУ)

4) Якщо службова особа отримує незаконну винагороду за дії які виходять за межі її компетенції вчинене не може кваліфікуватись як одержання хабаря і за наявності обману становить шахрайство.

Підхід до кваліфікації дій службової особи, яка отримує винагороду начебто для передачі іншій особі як хабара і не має наміру її передавати(див аб1 п18 ППВСУ).

5) Якщо особа заволодіває майном свідомо скориставшись помилкою потерпілого, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. У деяких випадках(коли майно становить особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) вчинене може кваліфікуватись за статтею 193.

ст191. Особливості юсз

У ст191 передбачено 2 відносно самостійних юсз:

- у ч1 – привласненя чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі або яке перебувало у її віданні;

- у ч.2 – привласнення, розтрата шляхом зловживання службовою особою.

З обєктивної сторони дії описані як розтрата і привласнення є дуже подібними і важко розмежовуються. У теорії таке розмежування ще з радянських часів відбувалось з використанням 2 термінів: для привласнення - “удержание имущества”, а для розтрати – “издержание”. Такий підхід є не дуже вдалим оскільки момент закінчення розкрадання повязувався з характером викраденого майна(за цією теорією при привласненні майно чи його еквівалент можна було виявити у винного а при розтраті - ні).

Відповідно до позиції ППВСУ (аб2 п23), привласненн я – це обернення майна на свою користь, а розтрата на користь інших осіб. З т.з. теорії такий підхід вважається не обгрунтованим, оскільки повязуються з обставинами яки виходять за межі складу злочину.

Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем на практиці інкримінується у тих випадках, коли субєкт не був наділений певними повноваженнями, щодо майна, яке розкрадається, але використав своє службове становище для заволодіння таким майном(шляхом дачі вказівок).

Проблемою на практиці є питання: чи є визначальним для кваліфікації за ст191 сам факт наявності у субєкта спеціальних ознак, чи потрібно встановити хоча б найменше використання цих ознак при вчиненні розкрадання.

Субєкт злочину за ст191 є осба якій майно ввірене або у віданні якої перебуває. Відання – це особа з якою як правило укладається договір про повну матеріальну відповідальність, проте в окремих випадках повноваження щодо майна можуть визначатись у трудових договорах чи посадових інструкціях.

Поняття службової особи див примітку до ст364 і аб2-6 Постанови від 26 квітня №5 2002р.

ч2 ст 191 співідносться зі ст364 як ціле та частина, тому заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем кваліфікується лише за ст191. Очевидно проблема при цьому може виникати з ч3 ст364, яка передбачає більш сувору санкцію.

Щодо співідношення ст191 і ст364 крім ст362 – питання вирішується так само.

2)Якщо заволодіння чужим майном спеціальним субєктом повязується з підробленням або використанням підроблених документів – кваліфікується за сукупністю – ст191 та ст358 чи ст366.

Якщо предметом розкрадання є військове майно а субєкт військова службова особа або військовий службовець якому майно ввірене...перевагу при кваліфікації має спеціальний склад – ст410.

Не можуть кваліфікуватись за ст191 випадки смаочинного, тимчасового запозичення майна службовою особою з метою його подальшого повернення.

Такі дії за умови заподіяння істотної шкоди (примітка 3 до ст364)можуть кваліфікуватись за ст364. А у разі відсутності такої шкоди – розглядатись як службовий проступок.

Дата добавления: 2014-01-11