Вопросы к семинару № 5

ПЛАН

Тема: теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку

з дисципліни “ТіМФВ”

для студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання

Виконавець:

к.фіз.вих, старший викладач Соловей А.В.

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від “___” ______________ 2006 року).

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин

1. Мета та завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку.

2. Фактори, що впливають на стан здоров’я дитини, засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.

3. Правове та нормативне забезпечення фізичного виховання дітей дошкільного віку.

4. Вікові особливості дітей дошкільного віку.

На попередніх курсах навчання вивчались дисципліни: основи ТіМФВ на другому курсі. Змістом дисципліни на 3 курсі є ТіМФВ фізичного виховання дітей дошкільного та шкільного віку. Згідно графіку навчального процесу дисципліна вивчається в 5 семестрі. Підсумковий контроль - залік. Навчальним планом передбачено 20 лекційних та 16 семінарських занять. Після закінчення вивчення дисципліни та отримання заліку з ТіМФВ розпочинається педагогічна практика в школі, тривалістю 5-6 тижнів. Після проходження педагогічної практики, у другому семестрі, навчальною програмою передбачений іспит з дисципліни ТіМФВ дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку – це наука про загальні закономірності фізичного виховання та формування особистості дитини. Вона має єдиний зміст та предмет вивчення з загальною теорією фізичного виховання. Однак її спрямованість обумовлена дослідженням різноманітних питань фізичного виховання дитини від народження до шести років.

У перші шість років життя фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини. У цей період закладається фундамент здоровя, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. На протязі перших 6 років життя дитина проходить великий шлях фізичного і духовного розвитку. Народжуючись зовсім безпомічною істотою, яка не в стані ні цілеспрямовано діяти, ні говорити, ні мислити, дитина повинна всьому навчитись, щоб до кінці дошкільного віку перетворитись в особистість, з досить великим запасом знань і вмінь. Отже, дошкільний вік – важливий період фізичного розвитку, формування рухових функцій, становлення особистості дитини. Він відрізняється з однієї сторони інтенсивним ростом і розвитком дитячого організму (наприклад, за перший рік життя ріст дитини збільшується на 50%, до 6 років майже в троє), а з другої сторони незрілістю та низькою опірністю до несприятливих умов зовнішнього середовища.

Всесторонній розвиток дитини знаходиться у великій залежності від рухової активності, яка сприяє психічному і фізичному розвитку маленької людини. Несвоєчасність і низька ефективність використання різних засобів фізичного виховання в дошкільному віці приводить до порушення розвитку дітей, негативно впливають на їх розумовий розвиток, знижують рівень підготовленості до школи.

Мета фізичного виховання дітей ДШВ – зміцнення здоровя, правильний фізичний розвиток, виховання навичок здорового способу життя.

Мета фізичного виховання розкривається та конкретизується в загальних завданнях, які вирішуються залежно від особливостей вікового розвитку дитини.

Вивчаючи особливості кожного вікового періоду. Дошкільний період має велику пластичність та сприйнятливість до засобів фізичної культури. У цей час створюються найсприятливіші умови для реалізації освітніх, оздоровчих та виховних завдань.

Оздоровчі завдання – спрямовані на охорону життя, зміцнення здоровя, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності, розвиток рухових якостей, формування правильної постави та профілактики плоскостопості.

Освітні завдання – спрямовані на формування рухових вмінь і навичок, ігрових дій і здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою і іграми, знання про основні гігієнічні вимоги та правила. (Завдяки пластичності нервової системи у дітей дуже швидко встановлюються нервові зв’язки та формуються умовні рефлекси).

Виховні завдання – спрямовані на формування позитивних моральних і вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури.

У процесі фізичного виховання дітей необхідно враховувати вікові періоди а анатомо-фізіологічні особливості розвитку дитячого організму. Тільки з врахуванням цих особливостей необхідно будувати процес навчання та розвитку дітей.

В сучасній науці немає загальноприйнятої класифікації періодів росту і розвитку, а також їх вікових границь. Але існує прийнята схема вікової періодизації, де виділяють такі періоди (Вискине З.А.):

I. – новонароджений: до 10 днів

II. – грудний вік: 10днів – 1 рік

III. – раннє дитинство: 1-3 роки

IV. – перше дитинство: 4-7 років

V. – друге дитинство: 8-12 років

VI. – підлітковий період: 13-16 років

VII. – юнаки 16-21

VIII. – зрілий вік: жінки 21- 55; чоловіки 21-60

IX. Похилий вік: жінки 56-74; чоловіки 61-74

X. Старість - 75-90

XI. Довгожителі: більше 90 років

Враховуючи умови життя, виховання, навчання, тобто соціальні особливості розрізняють такі періоди:

I. перед дошкільний (ясельний): до 3 років

II. Дошкільний: 3-6 років

III. Молодший шкільний вік: 6-10 років

IV. Середній шкільний вік: 11-15 років

V. Старший шкільний вік: 15-18 років

Така періодизація відображає існуючий в даний час поділ освітніх організацій на яслі, садок, школу.

Кожний вік характеризується своїми особливостями. Перехід від одного до вікового періоду до другого відзначають, як переломний етап індивідуального розвитку дитини або, як критичний період.

2. На стан здоровя дитинивпливають такі фактори: навколишнє середовище, спадковість і здоровя батьків, соціальні.

1 група факторів: навколишнє середовище. До основних факторів, які впливають на здоровя людини відносяться:

- фізичні фактори: високі та низькі температури, електромагнітні поля, іонізуюче проміння

- хімічні речовини - (пестициди, нітрати, важкі метали, лікарські препарати)

- біологічні фактори: грибки, віруси.

Перелічені вище фактори можуть викликати мутацію статевих клітин та патологію новонародженої дитини.(Приклад дії іонізуючого проміння на людину – наслідки бомбардування Хіросіми і Нагасакі та аварії Чорнобильської АЕС. Серед жителів японських міст в 4 рази збільшилась кількість дітей з вродженими вадами, 25% дітей мали недоліки в розумовому розвитку).

2 група факторів здоровя та спадковість батьків: * генетичні фактори (особливості, які передаються по спадковості). *Шкідливі звички батьків та нездоровий спосіб життя негативно впливають на їх репродуктивне здоровя та здоровя дитини. (Приклад: Середні віки: Франція – неповноцінна дитина – карнавальне дитя; Англія – дитина недільної вечері; Стародавня Русь – заборона вживати алкогольні напої молодим піл час медового місяця). *Особливості протікання вагітності і родів матері (Приклад: В Японії встановлено, що найбільш здорові і сильні діти народжуються у пірнальниць за перлами. Плавання рекомендується і є корисним до останніх днів вагітності).

3 група факторів соціальні: умови матеріального життя, побут, умови навчання та виховання, оточення (друзі, батьки, вчителі, суспільство).

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів фізичного виховання, які розподіляються на такі види: фізичні вправи, оздоровчі сили природи та гігієнічні фактори (режим занять, сну, відпочинку, їжі, гігієна одягу, фізкультурного обладнання). У фізичному вихованні дошкільнят важливе значення має доцільне поєднання фізичних вправ з використанням оздоровчих сил природи та гігієнічних факторів. Наприклад комплекси загально розвиваючих вправ ранкової гімнастики виконуються дітьми у поєднанні з загартовуючи ми процедурами (повітрям, водою) у чистому добре провітреному залі.

3. Спрямоване використання на протязі перших 6 років життя здійснюється у спеціальних дитячих дошкільних закладах і регламентуються державними навчальними програмами (Приклад: «програма виховання в дитячому садку», програма «Дитина») Фізичне виховання дітей дошкільного віку є важливою ланкою у системі фізичного виховання.

Діяльність адміністрації і педагогічного колективу дитячого дошкільного закладу у здійснені фізичного виховання дітей регламентується положеннями Закону України “Про фізичну культуру і спорт” і Державної Програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

У статті 12 “Фізкультурно-оздоровча діяльність у навчальній сфері та фізичне виховання” вказується:

У навчально-виховній сфері фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей та молоді, з урахуванням стану здоров”я, рівня фізичного та психічного розвитку.

У складі педагогічних колективів різних закладів освіти обов’язково передбачаються посади фахівців з фізичного виховання.

Органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають навчально-виховні заклади, забезпечують необхідні умови для проведення щоденних фізкультурно-оздоровчих занять з дітьми, морально і матеріально заохочують колективи та фахівців з фізичного виховання, які досягли успіхів у збереженні і зміцненні здоров”я дітей.

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання.

Фізичне виховання шляхом проведення обов’язкових занять здійснюється в навчально-виховних закладах відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку.

У середніх загальноосвітніх закладах уроки фізичної культури обов’язкові та проводяться не менше 3 разів на тиждень.

Навчально- виховні заклади з урахуванням місцевих умов, інтересів та запитів учнів самостійно визначають зміст форми і засоби їхньої рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а також організовують поза навчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів.

Місцеві органі державної виконавчої влади можуть водити додаткові уроки фізичної культури за умови виділення коштів відповідних бюджетів.

4. Вікові особливості фізичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку

Період від народження дитини до вступу у школу - найбільш відповідальний етап розвитку організму і один з найважливіших у становленні особистості людини.

Знання особливостей росту та розвитку дітей різних вікових груп необхідно дошкільним працівникам для того, щоб правильно здійснювати фізичне виховання малюків, спостерігати за їхнім психічним станом та фізичним розвитком. К.Д. Ушинський писав з Цього приводу: «Якщо педагогіка хоче виховувати лю­дину в усіх відношеннях, то вона повинна спершу пізнати її також в усіх відношеннях»1.

Організм дитини розвивається безперервно. Рівень і темпи цього розвитку в різні періоди життя неоднакові. Це поширюється і на окремі вікові групи дітей, які значно відрізняються одна від одної.

Протягом перших шести років у дитини не тільки інтенсив­но збільшується вага внутрішніх органів: легені, серце, нирки, печінка та ін., а й удосконалюються їхні функції. Змінюється опорно-руховий аппарат, збільшуються довжина та вага тіла, роз­виваються функції аналізаторів, мова та удосконалюються психічні процеси (пам'ять, мислення, сприймання тощо) і т.д.

Фізичний розвиток у ранньому та дошкільному віці характери­зується безперервною зміною основних антропометричних показни­ків: довжини та маси ваги, окружності голови, грудної клітини.

Довжина тіла дитини за перший рік життя збільшується у середньому на 20-25 см. Наприкінці першого року життя цей показник складає 74-75 см. 3-5-річна дитина підростає за рік на 4-6 см. У 6 років ці темпи значно збільшуються і за рік дитина підростає на 8-10 см. Це пов'язано з ендокринними змінами, що відбуваються в її організмі. Наприкінці дошкіль­ного віку довжина тіла у порівнянні з новонародженими збільшується у 2-2,5 разу.

Вага тіла дитини на першому році життя потроюється (у порівнянні з вагою при народженні) і складає у середньому 10-10,5 кг. Після кожного року життя вага тіла щорічно збільшуєть­ся на 2-2,5 кг. Наприкінці дошкільного віку вона збільшується у два рази в порівнянні з вагою тіла однорічної дитини.

Окружність грудної клітини дитини змінюється нерівномір­но. Найбільші темпи її збільшення припадають на перший рік життя, коли вона збільшується на 12-15 см. Приблизно на цю величину збільшується окружність грудної клітини за весь дош­кільний період. Окружність грудної клітини (у стані спокою) залежить від угодованості дитини та її фізичного розвитку.

Окружність голови у новонароджених складає 1/4 довжини тіла, у два роки - 1/5, а наприкінці дошкільного віку - 1/6 довжини тіла. Ріст черепа найбільш інтенсивний протягом пер­шого року життя і порівняно інтенсивний до чотирьох років (це пов'язано із збільшенням ваги головного мозку). Потім темпи його зростання значно зменшуються.

Середні показники фізичного розвитку дітей 1-6 років наве­дені у табл. 1 (дані Н.Ф. Ворисенко, Н.І. Слєпушкіної та ін.).

Фізичний розвиток залежить від ваги та довжини тіла дити­ни, від спадкових факторів та соціальних умов середовища. Ре­жим дня, харчування, загартовуючі процедури, застосування різно­манітних форм фізичного виховання - все це значною мірою впливає на фізичний розвиток та здоров'я дітей.

Кісткова система. У різні періоди життя дитини хімічний склад кісток неоднаковий. Він залежить від її віку, харчування, обміну речовин, функціонального стану ендокринних залоз і м'я­зової роботи. Кісткова тканина у дітей містить більше води і тільки близько 13% мінеральних солей. Ось чому вони елас­тичні, легко піддаються викривленню внаслідок негативних зовнішніх факторів (фізичні вправи, що не відповідають анатомо-фізіологічним особливостям дітей: одяг, взуття, меблі, що не відповідають їх зросту та ін.).

Процес окостеніння скелета відбувається протягом усього періоду дитинства. З двох-трьох років починається створення кісткової тканини з пластинчастою структурою, як у дорослих. Хребет у новонароджених прямий, він не має фізіологічних ви­гинів. У міру того як дитина зростає і навчається тримати голо­ву, у неї з'являється шийний вигин хребта, починає сидіти -грудний вигин; стояти та ходити (після року) - поперековий. У 3-4-річної дитини конфігурація хребта наближається до такої, як і у дорослого.

Хребет дитини має велику гнучкість. У ньому можливі рухи: обертальні, нахили вперед, назад та в сторони. Названі особли­вості необхідно враховувати, тому що негативні умови: не­відповідність меблів росту дітей, погане освітлення групової кімна­ти під час занять, обмеження рухливості та ін. - можуть сприяти порушенню постави.

Протягом дошкільного віку інтенсивно відбувається розви­ток стопи. Поширеність сплощення склепіння стопи та плоско­стопості залежить від статі та віку. Наприкінці дошкільного віку (у шість років) плоскі та сплощені стопи мають майже в середньому 30% хлопчиків та 20% дівчаток - за даними Н.Т. Лебєдевої, при цьому сплощення лівих стоп спостерігаєтеся часті­ше, ніж правих. Тому повинні насторожувати скар­ги дитини на біль у ногах навіть при відносно невеликих наван­таженнях під час стояння, ходьби або стрибків. У такому випад­ку необхідно застосовувати невідкладні заходи з профілактики або корекції плоскостопості у зв'язку з незавершеністю процесів формування опорно-рухового апарата.

Для нормального розвитку скелета дитини надзвичайно важ­ливо, щоб вона багато рухалася, достатньо перебувала на свіжо­му повітрі, правильно харчувалася та дотримувалася режиму дня.

Розвиток скелета тісно пов'язаний з розвитком мускулатури, сухожиль та зв'язково-суглобового апарата. Значна рухливість суглобів у дітей ясельного та дошкільного віку залежить від великої еластичності м'язів, сухожиль та зв'язок.

М'язова система. У м'язах дітей міститься більше води, мен­ше органічних речовин і мінеральних солей. З віком змінюється хімічний склад м'язів.

М'язи у новонародженого та у дітей ясельного віку розвинені слабо. Вони складають 20-23% (у дошкільника близько 25%) загальної ваги тіла, а у дорослого 35-45%. Проте перший час, поки дитина ще не почала ходити, м'язи зростають повільніше, ніж вага тіла в цілому. М'язи-згиначі розвинені більше, ніж роз­гиначі, завдяки чому дитина досить часто приймає неправильні пози - голова опущена, плечі зведені вперед, сутула спина.

Статичний стан м'язів називають м'язовим тонусом, який підтримується імпульсами, що надходять від центральної нерво­вої системи. Особливе значення має тонус м'язів тулуба» які ство­рюють «м'язовий корсет», для формування у дітей правильної постави. З підвищенням віку дитини збільшується тонус м'язів спини та живота, що є наслідком не тільки покращання регуля­торної функції центральної нервової системи, а й позитивного впливу фізичної культури.

У п'ять-шість років значно збільшується вага мускулатури (особливо нижніх кінцівок); зростають сила та працездатність м'язів. Праця зі зміною напруження і розслабленням м'язів менше стомлює дитину порівняно й тією, що потребує статичності, тобто утримання тіла чи окремих його частин у певному фіксованому положенні. Через це тривале стояння або сидіння знесилює дитину.

М'язова працездатність у дітей значно нижча, ніж у дорос­лих. Це пояснюється недосконалістю координаційного апарата, частішим скороченням м'язів, меншим поперечним їх перерізом та іншими фізіологічними особливостями. Водночас стомлені м'язи у дітей під час відпочинку швидше відновлюють працездатність завдяки кращому кровообігу.

Динамічна робота сприяє активному припливу крові не тільки до м'язів, а й до кісток, що зумовлює їх інтенсивний ріст. Діти, які достатньо рухаються (ходять, бігають, стрибають, грають), зде­більшого фізично краще розвинені, ніж ті, що мало рухаються.

З віком збільшується швидкість, з якою м'язи можуть перехо­дити від скорочення до розслаблення, тобто швидкість чергування різних рухових дій. Рухи малих м'язів кисті формуються у дітей наприкінці першого і на початку другого року життя. Наприклад, дитина може брати пальцями дрібні предмети (кубики, кульки). У три-п'ять років їй доступні різноманітні, добре координовані і точні рухи пальців: ловлення та кидання м'яча, прокачування кульок та ін. Властива дорослій людині координація рухів різних м'язо­вих груп встановлюється в шестирічному віці.

Дітям дошкільного віку властива низька витривалість м'я­зової системи. Статичне напруження м'язів дитина може утри­мувати лише нетривалий час. Тому малюки не можуть тривало виконувати одноманітні рухи, йти спокійним та рівномірним кроком. Вони змінюють позу під час стояння та сидіння. У стар­ших дошкільників витривалість м'язів підвищується, однак віднос­но силових напружень вона низька (лазіння по канату, багатора­зові підстрибування тощо).

Нормальний фізичний розвиток організму неможливий без всебічного розвитку мускулатури. Поряд зі систематичним тре­нуванням м'язового апарата дитини слід обмежуватися у знач­них м'язових напруженнях, пов'язаних з тривалим збережен­ням тієї чи іншої нерухомої пози, перенесення важких предметів тощо. Варто також враховувати, що м'язи дитини швидко сто­млюються, а тому слід уникати тривалих і надто великих фізич­них навантажень під час виконання вправ та рухливих ігор.

Дихальна система. Органи дихання у дітей мають ряд особ­ливостей. До шести-семи років в основному закінчується процес формування тканини легень та дихальних шляхів. У цьому віці черевне дихання поступово змінюється, а в період від чотирьох до шести років поступово починає переважати грудне. Структура тканини легень дошкільника ще не досягає повного розвитку: носові ходи, трахея та бронхи порівняно вузькі, що утруднює над­ходження повітря до легень: ребра значно опущені, діафрагма розміщена високо, порівняно невисока життєва ємність легень. Все це зумовлює неглибоке дихання, що повною мірою компен­сується його частотою, яка з віком зменшується.

Частота дихання коливається у зв'язку з легкою збудливістю дихального центру не тільки в межах однієї вікової групи дітей, але й в однієї й тієї самої дитини протягом дня. Частота дихання змінюється під впливом різних факторів: психічного збудження, виконання фізичних вправ, підвищення температури тіла або середовища.

З віком частота дихання у стані спокою зменшується і на­ближається до показників дорослих. Повільне і глибоке дихан­ня дітей в дошкільному віці сприяє інтенсивному обміну газів між кров'ю і повітрям, яке міститься в легенях.

Життєва ємність легень (за В.І. Молчановим) у дітей трьох-чотирьох років - 400-500 мл, чотирьох-шести років - 800-1000 мл, у дорослих - 3000^-5000 мл. Життєву ємність легень у дітей до трьох років практично визначити не вдається.

У дитини проходить значно більше крові через легені, ніж у дорослого. Це дає змогу задовольнити потребу дитячого організ­му в кисні внаслідок інтенсивного обміну речовині Підвищена потреба в кисні під час фізичних навантажень задовольняється за рахунок частоти і меншою мірою - зміни глибини дихання. Під впливом різноманітних фізичних вправ зростає екскурсія груд­ної клітини, зміцнюється дихальна мускулатура, збільшується газообмін у легенях.

З трирічного віку дитина привчається дихати через ніс. У зв'язку з цим в її організм не потрапляють носії інфекції, пил, що затримуються на слизовій оболонці носової порожнини. Так, холодне повітря, проникаючи через носові ходи, зігрівається, а сухе - зволожується. Це запобігає охолодженню дихальних шляхів, усуває подразнюючу дію сухого повітря на них.

Враховуючи особливості дихальної системи дітей раннього та дошкільного віку, необхідно створювати їм умови перебування на свіжому повітрі під час прогулянок та денного сну. Особливо корисні фізичні вправи, які сприяють розвитку та удосконален­ню дихального апарата. Це - ходьба, біг, катання на лижах, ковзанах, плавання та ін.

Серцево-судинна система. За період від народження до шес­ти років відбувається перебудова діяльності серцево-судинної си­стеми на більш оптимальний рівень функціонування, у зв'язку з чим збільшуються можливості дітей у руховій діяльності.

Вага серця збільшується з 20 г у новонародженої дитини до 92 г у шкть років, завдяки чому збільшується сила серцевих скорочень і підвищується його працездатність. Судини в дитини ширші, ніж у дорослих, і кров по них тече набагато швидше.

Крові відносно теж більше (на 1 кг ваги дорослого припадає близь­ко 50 г, а в дошкільника - 60-80 г). Проте шлях по судинах значно коротший, а швидкість кровообігу більша.

Частота серцевих скорочень у перші місяці життя складає 120-140 разів за хвилину, на кінець першого року життя - 100-130, у дітей двох-чотирьох років - 90-120, а п'яти-шести років -80-100 разів за хвилину у стані спокою. Причому у дівчаток пульс на 5-7 ударів більший, ніж у хлопчиків.

Артеріальний тиск з віком трохи підвищується: на першому році життя він становить 80-85/55-60 мл рт. ст., у три-шість років він коливається у межах 80-100/50-70 мл рт. ст. Посту­пово покращується працездатність серця, підвищується його адап­таційна здатність до фізичних навантажень і скорочується віднов­ний період після виконання рухів.

Серце у дітей дуже швидко збуджується. З одного боку, воно має здатність швидко пристосуватися до фізичного навантажен­ня і відновлює свою працездатність, а з іншого - його діяльність нестійка. Під впливом багатьох факторів (фізичне навантажен­ня, підвищення або зниження температури, емоційне збудження та ін.) ритм серцевих скорочень порушується (різке коливання пульсу, зміна кров'яного тиску).

Тривалі фізичні та психічні напруження можуть негативно вплинути на діяльність серця, призвести до її порушення. Якщо фізичне навантаження збільшується швидше, ніж серцево-судин­на система встигає до нього пристосуватися, і такі значні наван­таження часто повторюються, то можуть виникнути різні пата-логічні явища у серцевому м'язі і в судинах. Тому необхідно дозувати фізичне навантаження відповідно до вікових особливо­стей та стану здоров'я дитини. Виняткове значення має посилен­ня тренування серця дитини шляхом систематичних занять фізич­ною культурою, проведення рухливих ігор, особливо на свіжому повітрі, створення оптимального рухового режиму у дошкільно­му закладі.

Нервова система. Всі процеси в організмі спрямовує й конт­ролює нервова система. Головний мозок - вищий її відділ, керує роботою всіх органів та систем організму, завдяки чому і відбу­вається зв'язок із середовищем, в якому живе людина.

Нервова система проходить тривалий шлях розвитку. До мо­менту народження мозок дитини є ще незрілим у морфологічно­му і в функціональному відношеннях. У новонародженої дитини існують тільки безумовні рефлекси: смоктальний, ковтальний, захисний та ін. Однак вже у перші місяці життя виникають умовні рефлекси на комплексні подразники. На третьому-четвер-тому місяці життя спостерігаються перші умовні орієнтувальні рефлекси. Пізніше вони утворюються швидше і починають відігра­вати значну роль у поведінці дитини.

Найбільш складні лобні ділянки мозку дозрівають повністю до шести-семи років. У цих відділах мозку спостерігається бурх­ливий розвиток асоціативних, зон, у яких формуються психічні процеси, що обумовлюють виявлення складних інтелектуальних дій дошкільнят. Значна морфологічна перебудова структур моз­ку дитини супроводжується більш суттєвими змінами в актив­ності головного мозку і відбивається на її психічних функціях.

Відповідно до фізіологічного вчення І.П. Павлова процес склад­ного пристосування організму до навколишнього середовища здійснюється корою головного мозку насамперед через умовно­рефлекторну діяльність. Основною формою прояву діяльності вищої нервової системи є рефлекс - відповідь на подразник. Пер­шу групу рефлекторних реакцій становлять безумовні (природні) рефлекси. Вони забезпечують дитині біологічне пристосування до навколишнього середовища і пов'язані в основному з трьома видами діяльності - харчовою, дихальною та орієнтувальною.

На основі безумовних рефлексів формуються досконаліші ре­акції - так звані умовні рефлекси, завдяки яким організм при­стосовується до умов зовнішнього середовища. Навички та звич­ки - це і є ті ланцюги умовних рефлексів, що виникають тоді, коли дитина взаємодіє з навколишнім середовищем. «Можливо, наше виховання, навчання, дисциплінування, всілякого роду різноманітні звички є довгі ряди умовних рефлексів», - писав І.П. Павлов.

Тому формування в дітей певних рухових навичок розгляда­ють як створення умовних рефлексів вищого порядку на основі вже наявних.

Важливо врахувати ще одну суттєву особливість центральної нервової системи дитини - це здатність зберігати сліди тих про­цесів, які в ній відбувалися. Звідси зрозуміло, чому діти такі сприйнятливі, так багато й легко запам'ятовують. Все ж для закріплення та вдосконалення засвоєного необхідні багаторазові повторення. Про це не слід забувати, формуючи в них певні ру­хові навички.

Велика збудливість, реактивність, а також висока пластичність нервової системи в дитячому віці сприяють кращому, а іноді й швидшому, ніж у дорослих, засвоєнню складник навичок в основ­них рухах (лазіння, стрибки) та вправах спортивного характеру (ходьба на лижах, плавання та ін.). Причому правильне форму­вання рухових навичок у дошкільників з самого початку має неабияке значення (ці помилки у навчанні дітей фізичних вправ згодом дуже важко виправляти).

Фізичні вправи підвищують тонус організму дитини. Завдяки їм прискорюється кровообіг, підвищується діяльність органів дихання, поліпшується обмін речовин, стає стійкішою проти нега­тивних впливів зовнішнього середовища серцево-судинна систе­ма. «Рухи, - писав ще у XVII столітті відомий французький лікар Тіссо, - за своєю дією можуть замінити будь-які ліки, однак усі лікувальні засоби світу не спроможні замінити дії руху».

Правильне фізичне виховання дітей немислиме без урахуван­ня їхніх психологічних особливостей. У дошкільному віці до­сить високого ступеня досягає мимовільна увага. Але в цей пері­од вже починає формуватися і довільна (навмисна) увага, що ви­никає в процесі біологічного розвитку дитини та під впливом виховної роботи з нею. Проте діти не можуть ще свідомо зосе­реджуватися.

Втома - головний ворог їхньої уваги. Особливо швидко втом­люються діти від монотонної праці або одноманітних фізичних вправ. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: «Примусьте ди­тину йти - вона стомиться дуже швидко, стрибати - також, сто­яти - також, сидіти - вона також стомиться, але вона зміщує всі ці діяльності різних органів і пустує цілий день не стомлюю­чись».3 Наприкінці дошкільного віку набувається певний досвід управління увагою, що є одним з показників готовності дитини до навчання у школі.

Слід знати також характерні особливості психіки дошкіль­ників, їм важко примусити себе сидіти на одному місці, тривалий час виконувати якусь роботу. Процеси збудження в центральній нервовій системі дитини переважають над процесами гальмуван­ня. Тому слід поступово виробляти у малюків уміння стримува­ти себе, обмежувати свої бажання, привчати до слухняності, ви­конувати вимоги вихователя під час виконання фізичних вправ.

Видатні вітчизняні та закордонні психологи (Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, Ж. Піаже та ін.) підкреслю­вали роль емоцій у вихованні здорової дитини. Для того щоб психічний розвиток дітей здійснювався нормальними темпами і вони зростали здоровими, вихователь повинен підтримувати в них почуття життєрадісності та бадьорості.

«Школу радощів» педагога-новатора В.О. Сухомлинського можна вважати взірцем емоційного походу у процесі виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку. Позитивні емоційні переживання під час виконання фізичних вправ та рухливих ігор ефективно впливають на функціональний стан мозку, підви­щують тонус, що покращує його регулюючий вплив на діяльність усіх органів та систем, протікання біохімічних процесів. Внаслі­док цього зростає працездатність та покрасується загальний настрій дитини.

Характерною ознакою мислення дошкільників є конкретність (образність). У цьому віці наочне навчання сприймається та зас­воюється значно краще, ніж тільки словесне. Однак у старших дошкільників широко застосовуються словесні вказівки, що обу­мовлюють не тільки ближчі й зрозумілі дітям завдання, а й способи їх здійснення.

Треба, однак, пам'ятати, що не кожне завдання, запропонова­не дітям, спонукає їх до певної діяльності. Багато факторів впли­вають на поведінку дошкільників. У них велика потреба в ак­тивній руховій діяльності. Діти можуть довго, не стомлюючись, бігати, стрибати, гратись. Але цю їхню активність розвивають дуже обережно, допомагаючи долати нестійкість та імпульсивність поведінки. Під впливом фізичного виховання саме й формують­ся витримка й свідома поведінка.

Прагнення дитини взяти участь у діяльності оточуючих її людей обмежене через недостатній розвиток фізичних сил та життєвий досвід. Внаслідок цього залучення її до практичної діяльності, особливо в молодшому дошкільному віці, реалізується у формі гри, яка має важливе значення як засіб не тільки фізич­ного виховання, а й розумового, морального та естетичного. Не випадково П.Ф. Лесгафт писав, що гра є вправа, яка готує дитину до життя. Ігри, за його словами, складають найвигідніше занят­тя для дитини, яке пов'язане до того ж з «підвищеним почут­тям задоволення».

Таким чином, найважливіші особливості психічного розвит­ку дітей ясельного та дошкільного віку - це переважання про­цесів збудження над гальмуванням в їхній діяльності, нестійка увага, велика емоційність і конкретність сприйняття та мислен­ня. У перші шість років життя під впливом виховання форму­ються позитивні моральні та вольові риси характеру особи.

Система фізичного виховання в дошкільних закладах має ґрун­туватися на знаннях анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дітей різних вікових груп. Тільки при їх ураху­ванні можна створити необхідні педагогічні умови для гармоній­ного розвитку дітей та організації навчальної діяльності, спря­мованої на засвоєння знань, формування рухових умінь та навичок.

1. Понятие и характеристика социальной деятельности и социальной политики государства;

2. Социальная деятельность в России и за рубежом в Древности (VIII-IX вв.) и Среднее века (XV-XVIII);

3. Социальная деятельность и социальная политика в России и за рубежом в Новое и Новейшее время (XVIII- XX вв.)

4. Социальная политика государства и социальная работа в России (90-е гг. XX – начало XXI вв.)

Литература:

1. Н.Н. Гриценко, Ф.И. Шарков «Основы социального государства». Москва. 2004г. [электронная версия] – 3 глава

2. Р.В. Косов. Учебное пособие «Основы социального государства». Тамбов. 2011г. [электронная версия] – темы 4-9

3. Р.В. Корнюшина «Зарубежный опыт социальной работы» 2004г.

4. М.В. Фирсов «История социальной работы в России» Москва. 1999г.

5. И.В. Костина «История социальной работы» 2003г.

6. О.В. Заяц «Экономические основы социальной работы» 2003г.

7. Л.П. Кузнецова «Основные технологии социальной работы» 2002г. [электронная версия]

Дата добавления: 2014-01-11