Предмет, мета та функції політичної економії

Кожна наука має свій предмет дослідження. Що ж вивчає політична економія? Питання щодо визначення предмету політичної економії є і сьогодні дискусійним. Безумовно, це не випадково. Перш за все справа в тому, що економіка – це складна система, в якої можна розглядати якісно різні аспекти. По-перше, це виробничі фактори – особисті й матеріально-технічні. По-друге, це технологія. По-третє, економіка представляє собою виробництво, розподіл, обмін та споживання. Вчетверте, тут виникають певні соціальні зв’язки між людьми та дії такої політичної організації як держава. І, нарешті, дану сферу суспільного життя пронизують економічні відносини. Щоб відповісти на питання, треба із наведених вище елементів виключити ті, які є справою інших наук. Звичайно, техніка й технологія залишаються за межами економічної теорії. А соціальні, політичні, правові відносини вивчають відповідно соціологія, політологія та юриспруденція. Таким чином, предметом політичної економії є економічні відносини між людьми. Однак, таке розмежування між економічними відносинами і неекономічними аспектами господарювання зовсім не означає, що вони існують та розвиваються незалежного один від одного. Навпаки, всі вони органічно взаємопов’язані. Їхній взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємовплив ми розглянемо нижче у подальших темах.

З розвитком суспільства, його економічної системи відбувалася еволюція поглядів стосовно предмету політичної економії. Перші наукові школи (меркантилісти, фізіократи, класична політична економія) трактували політичну економію як науку про багатство, про умови його формування та нагромадження. Неокласики вважали, що економічна теорія вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, яка пов’язана із створенням та використанням матеріальних благ. Представники буржуазної політичної економії (Ж. Сісмонді, Ж. Прудон) головне призначення економічної науки бачили не в дослідженні джерел багатства, а у пошуках шляхів його справедливого розподілу. Прихильники історичної школи (В. Рошер, М. Вебер та інші) розглядали економічну теорію як науку про народне господарство, про господарську еволюцію та національні особливості кожної окремої країни. Марксисти вважали, що це наука про виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та економічні закони, що їх регулюють. В маржиналістській концепції предметом дослідження є суб’єктивні, у тому числі психологічні фактори, фактори мотивації ринкових суб’єктів у їх відношенні до товарного споживання на основі теорії граничної корисності. Сучасні визначення предмету політичної економії базуються на проблемах рідкості, обмеженості ресурсів у суспільстві, можливості їх альтернативного використання. Звідси – проблема вибору є провідним фактором економічного життя.

Таким чином, на основі вище зазначеного, можна констатувати, що із розвитком людства, ускладненням та вдосконаленням суспільних, зокрема економічних, відносин відбувалися певні зміни у предметі політичної економії відповідно до практики господарювання. Отже, інтегруючи різні погляди різноманітних сучасних шкіл, теорій та концепцій можна навести таке визначення предмету політичної економії.

Політична економія – це суспільна наука, що вивчає виробничі відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг, економічні закони, що їх регулюють, а також проблеми ефективного альтернативного використання обмежених ресурсів з метою задоволення економічних потреб суспільства.

Існування різних концепцій та поєднування різноманітних підходів ще раз підтверджують, що економічна діяльність та виробничі відносини між людьми мають дві сторони – об’єктивну, яка визначається, перш за все, відносинами власності (політекономічний аспект), і суб’єктивну, яка виявляється в економічній поведінці різних суб’єктів господарювання (індивіда, підприємства, держави). Тому, сучасна економічна теорія охоплює всю сукупність цих відносин та інтегрує у собі політичну економію (сутнісний аналіз), мікроекономіку та макроекономіку (функціональний аналіз).

Об’єктивна сторона пов’язана із дією об’єктивних економічних законів; суб’єктивна – із раціональним господарюванням, що спирається на пізнання цих законів. Отже, сучасна економічна теорія вивчає економічні відносини, економічні закони та раціональну поведінку економічних суб’єктів на різних господарських рівнях.

У мікроекономіці в основі аналізу знаходиться окрема економічна одиниця (підприємство, домогосподарство, об’єднання і т. д.). Мезоекономіка вивчає закони функціонування та розвитку певних підсистем національної економіки (агропромисловий комплекс, регіональна економіка і т. д.). У макроекономіці досліджується економіка країни в цілому. Мегаекономіка вивчає закони функціонування та розвитку світової економіки взагалі.

Кожна наука має свою мету, яка відображає її головний зміст. Такою метою для політичної економії є з’ясування сутності економічних явищ, процесів, економічних законів розвитку суспільства та розробка на цій основі рекомендацій щодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва. У зв’язку з цим політична економія має на меті знаходження відповідей на такі питання: “ Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?”

Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує. Які ж функції виконує політична економія?

По-перше, пізнавальна функція полягає в тому, що політична економія покликана вивчати та пояснювати явища і процеси економічного життя суспільства, досліджувати умови і характер функціонування суспільного виробництва та його вплив на соціальні процеси.

По-друге, теоретична функція полягає в тому, що політична економія проникає в саму суть економічного життя, розкриває економічні закони, які управляють економічними явищами і процесами, обґрунтовує механізм їх дії, в результаті чого визначає певні теоретичні засади економічної науки.

По-третє, практична функція полягає в тому, що політична економія на основі одержаного знання розробляє певні рекомендації, концепції, програми для практичної реалізації суспільством (підприємствами) вимог економічних законів щодо забезпечення стабільного та ефективного розвитку економічної системи суспільства.

В-четвертих, виконуючи ідеологічну (світоглядну) функцію, політична економія формує у людей (суб’єктів господарювання) сучасне економічне мислення, яке дає можливість правильно розуміти й пояснювати економічні явища і процеси, що відбуваються, здійснювати практичний аналіз наявних економічних проблем, робити теоретично правильні висновки щодо ефективного вирішення практичних задач.

В-п’ятих, прогностична функція політичної економії полягає у розробці науково-обґрунтованих засад передбачення перспектив соціально-економічного розвитку суспільства.

І, нарешті, в-шостих, у своїй методологічній функції політична економія виступає як теоретичний фундамент усього комплексу економічних наук (галузевих, функціональних, стикових), тобто визначає сутність певних економічних явищ і процесів, економічних відносин, пояснює їх, розкриває механізм дії економічних законів тощо та передає ці знання іншим економічним наукам для подальшого розвитку.

Дата добавления: 2014-01-13