Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Теоретико-правові основи організації соціального захисту громадян країни

Читайте также:
  1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
  2. POS – матеріали займають важливе місце в організації рекламного забезпечення та в організації торговельного процесу.
  3. Агрохімічні основи застосування добрив
  4. Адміністративне право України як галузь права
  5. Адміністративно-правовий статус громадянина
  6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.
  7. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Методологічні основи безпеки життєдіяльності Модель життєдіяльності людини.
  8. Аналіз розвитку стимулювання на споживчому ринку України
  9. Апеляційні адміністративні суди України.
  10. Біоекологічні основи вирощування сіянців
  11. Біологічні основи формування вовнової продуктивності овець
  12. Біологічні основи формування шкіряної продуктивності овець і кіз

Основні поняття теми лекції

План лекції

1. Теоретико-правові основи організації соціального захисту громадян країни.

2. Сутність та принципи побудови соціальної безпеки населення України.

3. Ресурсне забезпечення системи соціального захисту.

 

Соціальна робота, соціальний, соціальні гарантії, система соціального захисту, соціальна статистика, фінанси соціального захисту, соціальна сфера.

 

Соціальна захищеність громадянина – це система норм права, державних пільг та гарантій, що забезпечують здійснення найважливіших прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Теоретичне обґрунтування необхідності соціальної допомоги та захисту громадян розроблене майже у всіх країнах світу наприкінці ХIХ – та на початку ХХ століття, а відповідний термін уперше з’явився у США 1930-х рр. і поступово поширився в західній соціології, у значенні системи заходів, які захищають будь-якого громадянина і взагалі будь-якого жителя країни від економічної та соціальної ущемленності унаслідок безробіття, втрати або різкого скорочення доходів через погіршення здоров’я, хворобу, тимчасову втрату працездатності, виробничу травму, інвалідність, старість, втрату годувальника та ін.

Уперше термін «соціальна захищеність» або «соціальна безпека» з’явився в США і поступово став популярним у всіх західних країнах Європи. Соціальна захищеність – це гарантована державою система матеріального забезпечення та соціального обслуговування для життєзабезпечення осіб, які не мають постійних джерел доходу.

У наявних вітчизняних публікаціях зустрічається безліч трактувань поняття «соціальний захист». У вузькому сенсі соціальний захист – це система законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій, засобів і заходів, завдяки яким створюються однакові для членів суспільства умови, які усувають або нівелюють несприятливу дію середовища на людину (на працівника в трудовій організації) та забезпечують гідну та соціально припустиму якість її життя.

У широкому сенсі – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що надають умови для забезпечення засобів існування окремим верствам населення:

Ø економічно активному населенню – за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності та підприємництва;

Ø соціально залежному населенню – за рахунок держави, податку на заробітну плату, фондів милосердя, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.

Наприкінці ХХ ст. та на початку ХХІ століття українське суспільство фактично трансформувало свою економічну систему – вона стала соціально орієнтованою на ринкове господарство. У рамках цієї трансформації утворилися нові структури соціального захисту, які охоплюють як державу в цілому, так і окремі елементи господарського організму (підприємства, фірми, акціонерні товариства, кооперативи, трудові організації тощо).



Ідея про нову комплексну галузь права соціальної безпеки як певної системи правових норм виникла в ході активних наукових дискусій – юристів та економістів в середині 1950-х років. Саме тоді були розроблені і прийняті основоположні законодавчі акти, що поклали початок створенню єдиної державної системи соціального захисту.

Перспективи розвитку цієї системи в Україні визначені Концепцією соціального забезпечення населення країни, схваленої постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року; Посланням Президента України Верховної Ради України; указами Президента України «Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки» від 18 жовтня 1997 року і «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 року та ін. У цих найважливіших документах по суті, розроблена широкомасштабна, комплексна державна програма розвитку захисту соціально вразливих верств населення. Така програма покликана радикально змінити систему соціальної безпеки жителів країни.

Таким чином, можна стверджувати, що в Україні створені необхідні теоретичні і правові передумови для розвитку такої важливої галузі права, як право на соціальну безпеку. Слід зазначити, що попри фактичне існування системи соціального захисту, її достатньо бурхливий розвиток, вона ще не прийнята суспільною свідомістю в наший країні як самостійний соціальний інститут. У зв’язку з цим сфера її діяльності істотно звужується. У практиці функціонування органів державної влади, що мають в своїй назві слова «соціальний захист» часто застосовується вільне тлумачення різноманітних категорій, термінів і понять.

Тому термін «соціальне забезпечення» був значною мірою витіснений з практичної сфери новим терміном «соціальний захист» або «соціальна безпека». Такий термін найбільшою мірою відповідає сутності даного соціального інституту, хоча термін «соціальне забезпечення» продовжує існувати як «право на соціальне забезпечення непрацюючого населення». Поняття «соціальне забезпечення» також застосовується щодо сімей з низькими доходами, які не забезпечують собі суспільно необхідного прожиткового мінімуму і в результаті не мають засобів до існування або коштів на оплату життєво значущих товарів та послуг (засобів реабілітації, оплати житла, лікування).

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Теоретико-правові основи організації соціального захисту громадян країни

Дата добавления: 2014-01-13; Просмотров: 85; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2018) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление ip: 54.198.243.51
Генерация страницы за: 0.002 сек.