Сутність та принципи побудови соціальної безпеки населення України

Глибокі соціально-економічні перетворення в Україні, спрямовані на затвердження ринкової економіки, надзвичайно актуалізують проблему забезпечення ефективного соціального захисту громадян взагалі і працівників підприємств зокрема. Перехід від тоталітаризму до демократії та від командно-розпорядчої економіки до вільної, ринкової, в плані соціального захисту суперечливий. З одного боку, перетворення демократичного та ринкового характеру у ряді аспектів підсилюють соціальний захист громадян, а з іншого боку, в деяких важливих сторонах життєдіяльності людини потрібні нові механізми та набагато більші зусилля для її соціального захисту (наприклад, потрібен потужний державний механізм захисту від безробіття, інфляції, втрати працездатності, матеріальної незабезпеченості інвалідів праці і т.і.).

Мета соціально-політичних перетворень в Україні полягає в тому, щоб затвердилось справжнє громадянське суспільство. На жаль, поки в Україні ця мета не знаходить належної реалізації. Об’єктивна потреба полягає в сутті ринкової економіки, породжує необхідність посилення соціального захисту по широкому спектру напрямів. Але головним у нинішній ситуації є посилення соціального захисту здоров’я працюючого населення щодо зниження кількості днів непрацездатності, підвищення життєвого рівня трудящих за рахунок підвищення заробітної плати, скорочення безробіття, а на конкретному підприємстві – це турбота про умови та зміст праці, організацію техніки безпеки мотиваційну систему оплати праці людей.

Соціальний захист є основою цілого ряду соціальних систем. У основу побудови економічної системи соціального захисту входять:

Ø ресурсне забезпечення соціального захисту. Для досягнення цілей організації необхідно створити мобільну систему обліку змінних потреб у ресурсах (споживчий бюджет, заробітна плата, коректування рівня особистих доходів працездатних і непрацездатних в умовах інфляції тощо) і економічних можливостей їх задоволення. Як і раніше, залишається актуальним питання про матеріальну базу організації соціального захисту.

Ø диференціація умов розповсюдження. Диференціація – це відмінність у виборі мети, предмету, форм, методів та джерел фінансування механізмів соціального захисту залежно від ступеня економічної самостійності людини, рівня її працездатності і способів отримання доходів.

Ø загальний підхід до системи соціального захисту. Система соціального захисту та її основа – соціальні гарантії загального характеру. Загальність виявляється в декількох різних аспектах:

а) система охоплює усі сфери життєдіяльності;

б) захист здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу людини (дитинство, молодість, трудовий період, пенсія);

в) соціальні гарантії охоплюють усі без винятку соціальні групи.

Ø гнучкість системи соціального захисту і попереджувальний характер системи. Соціальний захист повинен будуватися з урахуванням соціально-економічного положення, забезпечувати профілактику виникнення соціальної напруженості, попереджати соціально негативні явища і тенденції. Тут виявляється особливість політики соціального захисту, яка вимагає відновлення справедливості як вже після ущемлення прав та інтересів громадянина, так і до, тобто бути націленій на попередження незахищеності.

Ø соціальне партнерство (соціальна солідарність). Політика соціального захисту має вироблятися на основі соціального партнерства між основними групами населення, між соціальними інститутами та громадськими організаціями і рухами, і так далі. Система функціонує на основі рівноправного діалогу, найбільш прийнята у ринковій економіці та дозволяє дотриматися балансу інтересів.

Ø формування рівня соціальних гарантій на основі соціальних нормативів. Основним інструментом соціального захисту є соціальні нормативи, що виражають в кількісній формі рівень встановлюваних соціальних гарантій.

Дата добавления: 2014-01-13