Показати приклади побудови графіків виходів на роботу при безперервному режимі роботи підприємства у 3 зміни на добу по 8 годин за зміну та 2 зміни по 12 годин за зміну

Графік виходів на роботу та відпочинок при безперервному режимі роботи підприємства у 3 зміни на добу по 8 годин за зміну

Пон

Вівт

Сер

Чет

П’ят

Суб

Нед

Пон

Вівт

Сер

Чет

П’ят

1-ша зміна

А

А

А

А

А

А

Г

Г

Г

Г

Г

Г

2-га зміна

В

В

Б

Б

Б

Б

Б

Б

А

А

А

А

3-тя зміна

Г

Г

Г

Г

В

В

В

В

В

В

Б

Б

відпочинок

Б

Б

В

В

Г

Г

А

А

Б

Б

В

В

Графік виходів на роботу та відпочинок при безперервному режимі роботи підприємства у 2 зміни на добу по 12 годин за зміну

Пон

Вівт

Сер

Чет

П’ят

Суб

Нед

Пон

Вівт

Сер

Чет

П’ят

1-ша зміна

А

Б

В

Г

А

Б

В

Г

А

Б

В

Г

2-га зміна

Г

А

Б

В

Г

А

Б

В

Г

А

Б

В

відпочинок

В

В

А

А

В

В

А

А

В

В

А

А

відпочинок

Б

Г

Г

Б

Б

Г

Г

Б

Б

Г

Г

Б

Режим роботи на протязі року повинен передбачати надання кожному працівникові щорічної чергової відпустки протягом 24 календарних днів.

4. Розділення та кооперація праці (Філіппов – с.126-129; Жигалов – с.125)

Розділення праці – це розмежування діяльності людей у процесі сумісної праці.

Основними видами розділення праці на підприємстві є: функціональне, професійне і кваліфікаційне.

Функціональне розділення праці – це розмежування діяльності згідно з виконуваними функціями. Наприклад, праця в основному виробництві, допоміжному чи обслуговуючому виробництві, керівництво, пожежно-сторожова охорона тощо.

Професійне розділення праці – це відокремлення груп робітників усередині функції в залежності від професії (спеціальності) і виду робіт. Воно засновується на технологічному та поопераційному розділенні праці. Наприклад, сушарник, сепараторник, вальцовий (технологічне розділення), транспортерщик, вантажник (поопераційне розділення).

Кваліфікаційне розділення праці – це розділення праці у відповідності з кваліфікацією (розрядом, освітою) в залежності від складності, точності та відповідності виконуваних робіт. Наприклад, робітник 5-го або 6-го розряду, майстер або старший майстер виробничої дільниці.

Роздільна праця у суспільному виробництві може бути ефективна при раціональній кооперації праці.

Кооперація праці – це об’єднання працівників для сумісної роботи. Особливо це необхідно на потокових лініях. Ця кооперація праці здійснюється в першу чергу у формі бригад.

Бригадна форма організації праці забезпечує більш високу продуктивність і дисципліну праці за рахунок взаємодопомоги, взаємозаміни та взаємоконтролю працівників. У бригаді підвищується оперативність у розподілі робіт, особливо, якщо бригада працює на єдиний наряд (єдиний кінцевий результат).

Існують: спеціалізовані, комплексні та наскрізні бригади.

Спеціалізовані бригади складаються з працівників однієї професії, які виконують однорідні операції. Наприклад, бригади вантажників.

Комплексні бригади складаються з працівників різних спеціальностей і виконують комплекс взаємопов’язаних, але технологічно різнорідних робіт. Такі бригади, як правило, застосовуються на потокових лініях. Наприклад, бригади борошномельного або комбікормового цехів.

Наскрізні бригади (добові) включають працівників усіх змін, працюють на один наряд без передачі змін. За рахунок цього скорочуються простої при перезмінах, виключаються недоробки заділів однієї зміни для другої. У галузі хлібопродуктів таких бригад нема.

Кооперацію робіт може здійснювати один працівник у вигляді суміщення професій та функцій або розширення зон обслуговування. Це можливо, якщо зайнятість робочого дня працівника по основній роботі не повна і є можливість залишити на деякий час основне РМ для роботі на другому робочому місці.

5. Удосконалення прийомів та методів праці (Філіппов – с.129-132)

Прийоми праці – це способи виконання елементарних операцій.

Методи праці – це способи організації та виконання трудових процесів на РМ протягом тривалого часу, зміни.

Існує 2 напрямки удосконалення прийомів та методів праці:

- впровадження передового досвіду;

- раціоналізація праці шляхом знаходження принципово нових прийомів та методів праці.

Виявлення та впровадження передових прийомів та методів праці засновано на використанні головних критеріїв – витрат часу та якості роботи і здійснюється за такою схемою:

- відбір провідних представників професійних груп, вивчення їх досвіду;

- опис провідних методів та прийомів праці;

- навчання (тренування) усіх працівників передовим прийомам та методам праці.

6. Створення та поліпшення умов праці (Філіппов – с.132-133)

Умови праці – це сукупність факторів (елементів) виробничого середовища, які впливають на здоров’я та працездатність людини у процесі праці.

До цих факторів відносяться:

- психофізіологічні;

- санітарно-гігієнічні;

- естетичні.

Психофізіологічні фактори: фізичне та нервове-о-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці, організація праці, організаційно-технічний рівень забезпечення РМ.

Санітарно-гігієнічні фактори: виробничий мікроклімат, становище повітряного середовища, шум, вібрація, ультразвук, випромінювання різних видів, освітлення, контакт з водою, олією, токсичними речовинами, санітарно-побутове обслуговування на виробництві.

Естетичні фактори: архітектура, конструкторське і художнє оформлення інтер’єру, виробничого обладнання, оснастки РМ та виробничого одягу, озеленення, застосування функціональної музики.

Завданням НОП є приведення цих факторів до вимог стандартів, щоб вони не викликали порушень життєдіяльності людини і сприяли підвищенню працездатності.

Показником ваги роботи вважають ступінь впливу усіх умов праці на працездатність людини.

По даних НДІ праці роботи по вазі розподіляють на шість категорій.

Перша – комфортні умови, які характеризуються сприятливими фізичним та нервово-психологічним навантаженням.

Друга –нормальні умови, в яких не перевищують межу допустимих значень виробничих факторів, встановлених санітарними правилами, нормами та ергономічними рекомендаціями.

Третя – погіршені умови, які характеризуються не зовсім сприятливими показниками у зв’язку з чим у працівників погіршуються деякі показники фізіологічних функцій, особливо наприкінці робочого дня, збільшується період відновлювання.

Четверта – суттєво погіршені умови, які приводять к суттєвому зниженню працездатності, зменшенню кількості вироблюваної продукції та якості роботи; суттєво погіршуються показники фізіологічних функцій, збільшується період відновлювання.

П’ята – суттєво несприятливі умови, при яких у кінці робочого дня формується патологічні зміни організму, працездатність суттєво знижується; патологічні зміни працівників зникають після достатнього і повноцінного відпочинку.

Шоста – особливо несприятливі умови, при яких усі патологічні зміни відбуваються вже у першій половині зміни і носять стійкий характер.

Прийнятними вважають умови першої та другої категорій.

Умови третьої категорії припустимі деякий час, але потребують поліпшення.

Умови четвертої, п’ятої та шостої категорій неприпустимі для праці. Потрібно негайно розробити і застосувати заходи з корінного поліпшення умов праці.

До умов праці також відноситься охорона здоров’я та забезпечення безпечних умов праці.

7. Укріплення дисципліни праці (Філіппов – с.135-136; Жигалов – с.117-121)

Дисципліна праці передбачає добросовісне виконання працівниками трудових функцій, службових обов’язків, розпоряджень та наказів керівників, суворе дотримання інсрукцій, норм поведінки, розпорядку робочого дня та проявлення ініціативи та старання у роботі.

Дисципліна праці складаеться з: трудової, технологічної, виробничої.

Трудова дисципліна характеризується ступінню корисного використання робочого часу.

ЇЇ порушення веде до втрат робочого часу, зниженню продуктивності праці.

Технологічна дисципліна характеризується точністю дотримання технологічних режимів, послідовності та способів ведення технологічних процесів.

Її порушення веде до браку у роботі, зниженню якості продукції, зменшенню обсягів виробництва продукції, збільшенню витрат матеріалів та енергії.

Виробнича дисципліна характеризується рівнем організації і виконання робіт - чітким розподілом виробничих завдань, бережливим відношенням до обладнання, економічними витратами сировини, матеріалів, палива, енергії, своєчасним виконанням вказівок керівництва, дотримання правил охорони праці, виробничої санітарії та пожежної охорони.

Порушення цієї дисципліни веде до зриву виконання виробничих завдань, збільшенню витрат виробничих ресурсів, травматизму та іншим збиткам у виробництві.

Боротьба з порушенням трудової дисципліни передбачає застосування репресивно-примусових та стимулюючих заходів.

Репресивно-примусові заходи:

- попередження;

- об’ява догани, суворої догани;

- переведення на нижчеоплачувальну роботу на строк до 3-х місяців або переміщення на нижчу посаду на той же строк;

- зменшення або повне позбавлення премії;

- зменшення або позбавлення соціальних пільг від підприємства;

- звільнення;

- притягання до матеріальної відповідальності та подання про притягнення до карної відповідальності при завданні матеріальних втрат підприємству.

До стимулюючих заходів відноситься:

- достатній заробіток, премії;

- добрі умови праці;

- нормальний морально-психологічний клімат у колективі;

- формування високого соціального статусу працівника;

- можливість проявити свої здібності;

- соціальна підтримка працівників.

Одним з ефективних способів стимулювання дисципліни праці є залучення працівників до співвласності шляхом продажу їм акції підприємства. У цьому випадку працівник зацікавлений у високоефективній роботі, оскільки отримує дивіденди з прибутку.

Додаток

Територія Міністерство Підприємство Цех, дільниця, відділ

Дніпропетровська область   Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів Борошномельний цех

Дата добавления: 2014-01-13