Розробка та прийняття рішень в умовах стабільного функціонування підприємства

Приймаючи рішення щодо управління підприємством необхідно врахувати закономірності, які полягають в тому, що основні елементи господарського механізму (обсяг виробництва продукції, витрати виробництва, ціна, обсяг реалізації, виручка, прибуток, наявність необхідних ресурсів тощо) знаходяться у визначеній функціональній залежності між собою.

В умовах стійкого функціонування підприємства інструментом для прийняття рішень є методи і моделі, в яких відображаються взаємозв’язки: ”обсяг випуску продукції – рівні витрат – ціна – прибуток”. Сутність прийняття рішень полягає в забезпеченні взаємовідповідності цих елементів. Більшість елементів господарської діяльності підприємства є кількісними величинами, для визначення яких необхідно здійснювати порівняльні розрахунки різних варіантів рішень і відібрати з них найкращі.

Нині нагальною потребою в діяльності підприємства є вірна оцінка його фінансових можливостей забезпечити випуск визначеного обсягу продукції за фіксований період часу.

Фінансово забезпечений обсяг випуску продукції розраховується за формулою:

(5.1)

де С_вл – власні фінансові кошти підприємства;

С_кр – отримані кредити;

В – виручка від реалізації;

П – постійні витрати підприємства;

З₁ – змінні витрати на один виріб.

Величину обсягу випуску продукції К необхідно порівнювати з максимальною потужністю підприємства К_max, якщо К < К_max, то потрібно планувати обсяг продукції рівний К.

Якщо К К_max, то планувати необхідно випуск продукції, рівний К_max, так як при К> К_max необхідним є збільшення виробничих потужностей, для чого будуть необхідні додаткові інвестиції для придбання обладнання, його монтажу, набору та навчання персоналу.

Сума кредитів, яка необхідна підприємству для фінансового забезпечення запланованого обсягу випуску продукції розраховується за формулою:

С_кр = (К_дЗ₁ + П) – (С_вл + В) (5.2)

де К_д – запланований обсяг випуску продукції;

Необхідний обсяг власних фінансових коштів і кредитів, при якому забезпечується виробництво обсягу беззбитковості виражається нерівністю:

(С_вл + С_кр) > (К_д З₁ + П) – В = К_бзЗ₁+ П - К_бз Ц = П - К_бз (Ц - З₁) (5.3)

де К_бз - обсяг беззбитковості;

Ц – ціна одиниці продукції.

Визначення ціни на нову продукцію є складною процедурою, так як від величини ціни залежить фінансовий стан підприємства, його можливості профінансувати витрати на його виготовлення і реалізацію продукції, отримання необхідного прибутку, оскільки від правильності призначення ціни продукції залежить рівень її попиту на ринку. Призначаючи низьку ціну підприємство не буде мати прибутку, або понесе збитки. При дуже високій ціні різко знизиться попит на продукцію і є загроза, що продукція не буде реалізована у повному обсязі.

Тому процес визначення ціни має ітераційний характер і повинен здійснюватися шляхом послідовного зменшення діапазону можливої ціни при врахуванні чинників, які мають вплив на рівень попиту на даний товар.

При визначенні ціни необхідно врахувати наступні чинники:

· собівартість продукції;

· якість товару, його унікальні властивості в порівнянні з подібними товарами інших підприємств;

· ціни аналогічних товарів інших підприємств; які є конкурентами новій продукції;

· ціни товарів-замінників, які можуть задовольняти потреби, аналогічні види товарів, які планується виготовляти у майбутньому.

Реальна ціна на новий вид продукції знаходиться в межах діапазону, граничними значеннями якого є ціна беззбитковості виробництва та максимальна ціна і визначається нерівністю:

З₁+< Ц < (5.4)

де К – обсяг виробництва продукції;

Р_max – абсолютна величина прибутку.

Реальна ціна, що визначається попитом, повинна знаходитися в межах цього діапазону. Ціна, що відповідає беззбитковості виробництва нового товару, визначається із рівняння:

Ц_бз = З₁+ (5.5)

Ціна беззбитковості є нижньою межею зони допустимих цін на новий товар, а ціна максимального прибутку – верхньою межею зони допустимих цін товарів.

Дата добавления: 2014-01-13