Особливості розробки та прийняття рішень в умовах нерівномірного виробництв і збуту

Більшість економічних моделей для прийняття рішень розроблені для умов стійкого виробництва і збуту продукції. В них прийнято припущення про несуттєвість для функціонування підприємства затримок в збуті продукції. Іншим припущенням є можливість отримання достатніх обсягів кредиту для випуску заданих обсягів продукції у випадках затримки реалізації продукції. Але в сучасних умовах господарювання ці проблеми не можна не враховувати при обґрунтуванні господарських рішень. Затримка в збуті продукції впродовж тривалого часу для підприємств у зв’язку з неможливістю отримання достатніх обсягів кредитів призводить їх до кризового стану, якщо в моделях прийняття рішень ці чинники завчасно не враховані. Моделі для прийняття рішень повинні враховувати тимчасове запізнення надходження виручки від реалізації продукції.

Врахування в моделі функціонування виробництва динаміки випуску продукції в різні періоди часу і динаміки її реалізації створює реальну картину поточного фінансового стану підприємства.

Система динамічних моделей прийняття рішень складається із моделей визначення:

· обсягу випуску продукції;

· обсягу власних і залучених фінансових коштів для забезпечення випуску запланованого обсягу продукції;

· необхідного прибутку і ціни для накопичення запланованого обсягу власних фінансових коштів;

· впливу зміни витрат на обсяг виробництва продукції.

Особливістю розробки моделей для прийняття рішень в умовах нестійкого функціонування виробництва і збуту продукції є врахування різночасовості здійснення в період (п) витрат і отримання в цей період виручки від реалізації продукції, виготовлену в попередні періоди (n -r). Витрати і виручка відносяться на продукцію, яка виготовлена в різні періоди. При такому підході вводиться поняття поточного прибутку (Р).

Поточним прибутком (Р), отриманим в період (п) називається різниця між виручкою, отриманою в період (п) від реалізації продукції (в основному, виготовлену у попередні періоди (n -r)) і витратами на виробництво і реалізацію продукції, виготовлену в період (п). Із визначення поточного прибутку можна зробити висновок, що його формують складові, які відносяться до різних періодів часу.

1. Динамічна модель визначення обсягу виробництва продукції. Побудова цієї моделі характерна для випадку, якщо підприємство виробляє лише один вид продукції; виробничі потужності достатні; реалізація виготовленої продукції займає тривалий період часу.

Обмеження - обсяг на початок планового періоду власних резервних фінансових коштів і отримання кредитів.

Плановий інтервал часу – один період. В період (п) будуть надходити платежі за раніше реалізовану продукцію.

На підприємстві є власні кошти (С_вл) і отримані кредити (С_кр) з погашеннями в (п+1), (п+2), (п+3)...(п+l) періоди.

Фінансово-забезпечений обсяг виробництва продукції (К_п) визначається по формулі:

К_п = (5.6)

Свл (п) – власні фінансові кошти;

Скр (п) – кредити, які не повинні погашатися в період (п);

К(n-r) Ц – виручка від виготовленої продукції в період (n-r), яка надходить в період (п);

- питома вага реалізованої продукції, виготовленої в період (n-r), виручка від яких поступає на рахунки в період (п);

Ц – оптова ціна одного виробу;

П(п) – постійні витрати виробництва;

З₁(п) – змінні витрати на один виріб;

Ц – виручка від продажу частини виробів, виготовлених і реалізованих в період (п), що приходиться на 1 виріб;

- питома вага реалізованих у період (п) виробів, виготовлених в цей же період;

m – число періодів, необхідних для реалізації продукції.

Ця формула враховує умови функціонування підприємств в ринковій економіці, коли у підприємства можуть бути три джерела поточного фінансування:

· власні фінансові кошти С_вл(п);

· отримані кредити С_кр(п) і надходження виручки від раніше виготовленої, але реалізованої в період (п) продукції;

· виручки К(n-r)Ц від частини продукції, виготовленої в період (п) і реалізованої в цей же період.

Вищенаведена залежність не враховує податок на прибуток, який має вплив на фінансовий стан підприємства. Податок на прибуток сплачується тоді, коли підприємство має прибуток Р_в>0.

Прибуток визначається із наступної формули:

Р_в = (5.7)

Якщо Р_в>0, то податок на прибуток розраховується за формулою:

Н_пр = (5.8)

При врахуванні податку на прибуток, фінансово-забезпечений обсяг виробництва продукції К(п) розраховується за формулою:

К(п)= (5.9)

З урахуванням податку на прибуток, чистий прибуток підприємства визначається наступним чином:

Р_r = Р_в (1-_пр) (5.10)

2.Динамічна модель визначення обсягу власних і залучених фінансових коштів для забезпечення випуску запланованого обсягу продукції. За наявності вільних потужностей для досягнення оптимального обсягу виробництва продукції (К(п) ^opt), якщо немає необхідності додатково купувати обладнання, збільшення виробництва продукції до оптимального рівня може бути здійснено за рахунок наявності фінансових ресурсів як власних так і залучених кредитів.

Обсяг фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення випуску запланованого обсягу виробництва, визначається за допомогою наступної залежності:

(5.11)

Забезпечення виконання цієї умови може бути досягнуто: шляхом залучення кредитів; впровадження заходів по зменшенню постійних та змінних витрат; прискорення реалізації продукції.

Якщо величина оптимального обсягу випуску продукції суттєво відрізняється від досягнутого рівня обсягу випуску продукції, необхідно передбачити додаткові фінансові ресурси на збільшення оборотних коштів (сировини, матеріалів).

Фінансові ресурси, необхідні для збільшення виробничих запасів визначаються за формулою:

С_{вир .з}. = С_вир.з. (5.12)

С_{вир .з}. - додаткові кошти, необхідні для забезпечення збільшення виробничих запасів;

С_{вир .з}. – середня вартість виробничих запасів, яка припадає на один виріб;

К(n-l) – досягнутий в попередньому періоді обсяг виробництва продукції.

Фінансові ресурси, необхідні для збільшення обсягу незавершеного виробництва визначаються за формулою:

Снзв = Снзв (5.13)

Снзв – додаткові кошти, необхідні для забезпечення збільшення обсягу НЗВ;

Снзв – середня вартість НЗВ, що приходиться на один виріб.

З урахуванням додаткових витрат на збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва скорегований вираз необхідних власних і залучених коштів матиме наступний вигляд:

+

+ (С_вир.з. + С_нзв)[K(n)^opt-K(n-l)] (5.14)

3. Динамічна модель визначення необхідного прибутку і ціни для накопичення запланованого обсягу власних фінансових коштів. Якщо сума змінних і постійних витрат, необхідних для виробництва К(п) виробів в п -му періоді повністю покривається надходженням виручки в плановому періоді (п) від раніше виготовленої продукції К(n-r), платежі за реалізацію якої поступили в період (п), то різниця виручки і витрат є валовим прибутком Р_в.

Виручка від реалізації продукції (В) розраховується за формулою:

В =Ц (5.15)

Витрати на виробництво продукції (З) розраховуються за формулою:

З = К(п) З₁(п) + П(п) (5.16)

Різниця між виручкою і витратами є валовим прибутком, який визначається з попередніх формул і матиме вигляд:

Р_в = В – З = Ц-[ К(п) З₁(п) + П(п)] (5.17)

Відношення прибутку до витрат (Р_в / З) називається відносним прибутком або індексом прибутку () та розраховується за формулами:

===- 1 (5.18)

= (5.19)

Якщо величина прибутку =0, тоціну на продукцію можна розрахувати за допомогою наступної формули:

Ц = (5.20)

Якщо 0, тоціна одиниці продукції визначається за формулою:

Ц₀ = (5.21)

Отже, ціна одиниці продукції прямо пропорційна витратам. Слід зазначити, що при визначенні ціни необхідно врахувати витрати, але так як від величини ціни залежить попит на продукцію, обсяги реалізації, то крім витрат, при визначенні ціни необхідно врахувати вплив ціни на попит, обсяги продажу, а значить на виручку і прибуток.

Підхід до визначення ціни виходячи із фіксованого прибутку може бути використаний у випадку, якщо попит не залежить від ціни.

В ситуаціях коли попит залежить від ціни, то визначення ціни повинно здійснюватися з урахуванням цієї залежності.

В умовах суттєвого перевищення попиту над пропозицією або ж при виході на ринок з новою продукцією у підприємства є можливість в короткі строки домогтися значного накопичення коштів за рахунок призначення високої ціни.

Нехай за один період п підприємство планує досягти накопичення коштів в розмірі С_нк(п). Виникає питання, якою повинна бути ціна, щоб за один період (п) забезпечити накопичення коштів рівне С_нк(п)?

Для цього необхідно, щоб виконувалось наступне відношення (з урахуванням податку на прибуток):

{K(n)[З₁(п)-] + П(п)}(1-) = С_нк(п) (5.22)

Тоді ціна на один виріб розраховується наступним чином:

Ц = (5.23)

Відносний прибуток можна визначити за допомогою наступної формули:

(5.24)

У випадку, якщо попит перевищує пропозицію, підприємство має можливість підвищити ціну для розширення обсягу виробництва продукції, який потребує збільшення оборотних коштів для додаткового придбання сировини, матеріалів тощо. У випадку, коли збільшення обсягу виробництва не планується, то можливості підвищення ціни доцільно використовувати для накопичення власних резервних фінансових коштів підприємства.

Два види залежностей для ціни визначені для різних цілей і умов прийняття господарських рішень.

Залежності (5.19) та (5.20) необхідно використовувати для визначення ціни, при якій буде забезпечене беззбиткове виробництво К(п) продукції в період (п) без залучення додаткових кредитів і витрачених власних резервних фінансових коштів (тобто, коли витрати в період (п) компенсуються надходженням платежів в цей же період).

Залежності (5.23) та (5.24) використовуються для визначення відносного прибутку і ціни, що забезпечують підприємству накопичення нових власних фінансових коштів за період (п).

Найбільш суттєвими на підприємстві є витрати на придбання сировини, матеріалів, комплектуючих, енергії, палива. Раптове збільшення цін на ці види ресурсів призводить до збільшення витрат на виробництво продукції, до якого підприємство може бути не готовим, оскільки не змозі буде здійснювати платежі і стабільно функціонувати в майбутньому.

В умовах нестабільної економіки необхідно використовувати моделі, за допомогою яких можна прогнозувати наслідки раптових змін витрат для розрахунку необхідного обсягу виробництва продукції.

На практиці можливі два випадки:

1) при зміні цін на сировину, матеріали, енергію, паливо не змінюється ціна виробу на ринку;

2) при зміні цін на сировину, матеріали, енергію, паливо ціна виробу на ринку змінюється.

У першому випадку зміна цін на виробничі запаси призведе до зміни величини змінних витрат на одиницю продукції і зміни постійних витрат на виробництво всього обсягу випуску продукції. При незмінній величині власних коштів і отриманих кредитів збільшення вартості сировини, матеріалів, енергії, палива призведе до погіршення можливостей нормального фінансування виробництва і до зменшення його обсягу.

Отже, раптова зміна цін на сировину, матеріали, енергію, паливо призводить до зменшення обсягу виробництва у зв’язку з тим, що виручка, яка надходить за раніше виготовлену продукцію, не відповідає затратам на виробничі запаси, які підприємство оплачує по більш високій ціні. Це обумовлено спізненням надходжень виручки за реалізовану продукцію в порівнянні із здійсненими поточними затратами.

Дата добавления: 2014-01-13