Тема: Управління процесом фізичного виховання дітей дошкільного віку

ЛЕКЦІЯ № 7

з дисципліни “ТіМФВ”

для студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання

Виконавець:

к.фіз.вих, старший викладач Соловей А.В.

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від “___” ______________ 2006 року).

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин

ПЛАН

1. Планування та облік роботи з фізичного виховання у дошкільному закладі

2. Створення умов для фізичного виховання дітей у дошкільному закладі

3. Функціональні обов’язки працівників дошкільного закладу в організації фізичного виховання дітей

4. Лікарсько-педагогічний контроль

Література:

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.

2. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч.посіб. – Суми: ВДТ «Універсальна книга», 2004. – 428 с.

3. Кенеман А.В., Хухлаєва Д.В. Теория и методика ФВ детей дошкольного возраста. - Учебн. для ін-тов по спец. N2+10. "Дошкольна педагогіка и психология". 3-е изд. испр. и доп.-М.:Просвещение, 1985с.

4. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993.-127 с.

5. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Підручник для учнів дошкільних відділень пед. училищ - Київ.: Вища школа, 1979.-200с.

Вся робота з фізичного виховання в школі і дошкільних навчальних закладах чітко планується.

Розглянемо основні педагогічні вимоги щодо планування навчальної роботи, яке здійснюється вчителем перед початком навчального року.

Правильно спланувати процес фізичного виховання - це означає:

1. Передбачити умови, засоби і методи розв'язання задач навчання, виховання та зміцнення здоров'я учнів.

2. Знати і впровадити принципи планування, перспективності, конкретності, оперативності, наочності, систематичності, наступності і послідовності. Воно повинно бути не формальним, а науково педагогічним. Це означає, що вчитель повинен знати і враховувати усі фактори і умови, у яких відбувається учбово-виховний процес, які впливають на нього і які визначають результат взаємопов'язоної діяльності в системі "вчитель-учень".

3. Реальне планування вимагає добре побудованого обліку: попереднього, поточного, оперативного і підсумкового.

4. Розробка планів починається не з пустого місця. Початком до дії слугують державні документи: учбовий план, який встановлює загальну кількість годин на предмет "фізична культура" і їх розподіл за роками навчання; державна програма "Основи здоров’я і фізична культура", яка визначає зміст занять і учбові нормативи для кожного класу, умовна сітка розподілу навчальних годин за елементами програмного матеріалу.

5. Значення форм робочої документації, яка є обов'язковою і яку вчитель повинен подавати під час контролю адміністрацією учбового процесу.

6. Досконале засвоєння технології розробки документів починаючи з постановки задач навчання, добору засобів для вирішення цих задач, вміло підібране дозування, визначення методів організації учнів, методів навчання.

7. Можливість використовувати право вчителя вносити конкретні (експерементально підтверджені) зміни в програму занять і форми документів.

Завдання фізичного виховання, визначені в програмах з фізичної культури, можуть бути успішно розв'язані лише за умови вдумливого і творчого планування навчально-виховної роботи, яке передбачає чітке визначення навчально-виховних задач на кожну чверть та на урок, добір та використання програмного матеріалу з урахуванням умов роботи школи, індивідуальних можливостей дітей, їх фізичної підготовленості та здоров'я.

Планування – це складання методично обгрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення у сутність явищ і закономірностей фізичного виховання.

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій. Планування завершується підсумковим контролем.

При складанні конкретних документів планування необхідно дотримуватись ряду вимог:

1. забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;

2. спиратися на загальні і методичні принципи фізичного виховання;

3. бути цілеспрямованим і перспективним;

4. бути реальним, конкретним і наочним.

Безпосередньо перед тим як взятися за складання планів, потрібно виконати велику підготовчу роботу, що полягає у зборі необхідної інформації.

1. Визначається обсяг матеріалу який належить засвоїти дітям.

2.Вивчається склад учнів, стан їхнього здоров"я. рівень знань, технічної і фізичної підготовленості.

3. Досліджується рівень роботи з фізичного виховання за попередні роки і стан матеріальної бази школи.

4. Знайомляться із загальним планом роботи установи з метою визначення ставлення до фізичної культури керівництва й усього педколективу.

5. Вивчаються кліматичні умови та екологічний стан.

6. опрацьовується календар спротривно-масових заходів (для визначення почерговості проходження навчального матеріалу.

7. З"ясовуються загальні і спортивні традиції школи.

8. Формуються прогрми вивчення всіх рухових дій.

1. Напрямки планування навчально-виховного процесу з ФВ.

План - це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення накресленої на конкретний період програми (роботи) з вказівкою її мети, змісту, об'ємів, методів, матеріальних і фінансових засобів, термінів виховання. Тому функції педагогічного планування фізичного виховання полягають у передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому "проектуванні" того як буде розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах на основі загальних закономірностей.

Вся робота з фізичного виховання чітко планується.

Навчальний матеріал у програмах з фізичної культури подається за розділами та видами рухів. Програмою передбачено поступове, з класу в клас, підвищення вимог щодо рівня всебічної підготовки учнів. Для успішного засвоєння програмного матеріалу потрібний раціональний розподіл його за окремими періодами навчального року.

Планування – це складання методично обгрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення у сутність явищ і закономірностей фізичноговиховання.

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій. Планування завершується підсумковим контрролем.

При складанні конкретних документів планування необхідно дотримуватись ряду вимог:

1. забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;

2. спиратися на загальні і методичні принципи фізичного виховання;

3. бути цілеспрямованим і перспективним;

4. бути реальним, конкретним і наочним.

Планування навчально-виховного процесу з предмету фізична культура суттєво відрізняється по своєму змісту від планування по інших навчальних предметах. Це обумовлено специфікою навчання руховим діям і необхідністю поруч з рішенням освітніх та виховних задач цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів.

Процес планування фізичного виховання знаходить своє відображення в конкретних документах планування: державних і тих, що складає безпосередньо сам вчитель.

Правильно виконане планування повинно відповідати наступним вимогами:

1. забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;

2. спиратися на загальні і методичні принципи ФВ;

3. бути цілеспрямованим і перспективним;

4. бути реальним;

5. бути конкретним;

6. бути наочним.

Здійснення реального планування навчально-виховного процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі з врахуванням принципу систематичного підходу потребує наступних знань:

1) вікові динаміки розвитку різних рухових якостей;

2) рекомендації по об'єму і інтенсивності допустимих фізичних навантажень для учнів різних класів;

3) норми рухової активності по віковим групам;

4) загального режиму для школяра і місцю в ньому рухового режиму \різних форм занять фізичними вправами\;

5) механізмів засвоєння знань, формування рухових вмінь і навичок, технології розвитку рухових якостей;

6) методів організації навчально-виховного процесу, методів навчання, методів виховання;

7) приблизних норм дозування різних вправ: в уроці, в системі уроків;

8) види контролю та критерії успішності, тестів фізичного розвитку і фізичної підготовленості

Не дивлячись на те, що поняття “контроль” є дуже зрозумілим (перевірка, обстеження, оцінка та ін.) і ніби-то не потребує додатк5ового тлумачення, характеристика контролю в процесі ФВ різними фахівцями трактується неоднозначно. Тривалий час контрольні функції вчителя ФК зводились переважно до обліку успішності і контролю фізичного стану учнів. В даний час питання контролю в процесі ФВ розглядається значно ширше, про що свідчить перелік питань даної лекції.

Контроль є одним із найважливіших елементів управління навчальним процесом з ФВ. Як було вказано у попередній лекції, саме на підставі контролю педагогічного процесу вносяться необхідні корективи у документи планування роботи з ФВ учнів. Дані підсумкового контролю є вихідними для планування наступного етапу (серії уроків, чверті або семестру, навчального року).

Для ФВ властиві 2 види контролю: педагогічний контроль і самоконтроль. На думку В.Ф. Новосельского (1980), у старших класах ці види контролю можна доповнити взаємоконтролем учнів.

Термін “педагогічний контроль” означає, що контроль здійснюється педагогом-фахівцем (викладачем, тренером) відповідно до його професійних функцій.

У педагогічному контролі за процесом ФВ учнів суб’єктом контролю є вчитель, об’єктом – школяр. У процесі самоконтролю учень одночасно є суб’єктом і об’єктом контролю.

Контроль факторів, що впливають на учнів в процесі ФВ, повинен охоплювати 3 роди впливів:

- ті, що йдуть безпосередньо від педагога (педагогічні впливи);

- ті, що чинять умови зовнішнього середовища;

- ті, що випливають із діяльності та взаємодії учнів (специфічні чинники) (5).

Контролюючи педагогічні впливи, вчитель повинен здійснювати педагогічний самоконтроль. Тільки осмислюючи й оцінюючи результати власної діяльності, можна підвищувати якість уроків і педагогічну майстерність вчителя.

Педагогічний контроль чинників зовнішнього середовища (передбачає оцінку метеорологічної інформації, гігієнічних умов занять, обладнання, інвентарю, одягу) полягає у зіставленні наявних умов і можливостей передбаченого ефекту.

В контролі специфічних чинників ФВ чільне місце посідає контроль рухової діяльності як чинника впливу на організм учнів. Саме контроль динаміки функціональних зрушень в організмі учнів є одним з найбільш розроблених розділів контролю у ФВ (2, 5).

Як правило, цей напрям педагогічного контролю пов’язаний із медико-біологічним контролем. Найважливішим у педагогічному контролі за процесом ФВ учнів є контроль за формуванням знань, вмінь, навичок, розвитком рухових здібностей, удосконаленням особистих якостей школяра.

Дані педагогічного контролю у ФВ підлягають документальному обліку. Згідно навчальної програми з предмету ФК “Основи здоров’я і ФК” для обліку навчальної роботи заповнюється класний журнал та зошит вчителя, а для обліку позакласної роботи – протоколи спортивних змагань та зведені протоколи показників виконання комплексного тесту оцінки стану фізичної підготовленості. Основний звітний документ вчителя ФК – звіт адміністрації школи (3).

У процесі ФВ учнів мають місце наступні види контролю:

- контроль вихідного рівня і готовності учнів до реалізації запланованих завдань (вихідний контроль);

- оперативно-поточний контроль (постійний контроль);

- цикловий або етапний контроль (5).

Вихідний контроль є необхідною умовою доцільної організації педагогічного процесу. Він включає оцінку стану здоров’я (розподіл учнів за медичними групами), фізичного розвитку, знань, рухового досвіду, фізичної підготовленості, мотивації до занять ФК.

Оперативно-поточний контроль вирішує такі завдання:

- термінова оцінка стану готовності учнів до реалізації наміченого (аналіз працездатності, втома і відновлення в ході занять);

- оцінка зміни індивідуального стану учня в інтервалі між заняттями;

- контроль освітнього, тренувального, виховного ефекту занять.

До способів оперативно-поточного контролю відносять:

- спостереження, опитування, самоаналіз;

- використання контрольних рухових завдань.

Цикловий або етапний контроль має на меті інтегральну оцінку системи занять, що відбувалися в межах завершеного циклу (етапу) занять.

Цей вид контролю за Б.М. Шияном (5) передбачає три групи процедур:

- узагальнену обробку матеріалів оперативно-поточного контролю, взятих у сукупності;

- тестування в кінці циклу для визначення кумулятивного ефекту занять;

- осмислення виявлених тенденцій і співвідношень для планування наступних дій.

Створення умов для фізичного виховання дітей у дошкільному закладі

Ефективність проведення занять з фізичної культури, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, самостійного виконання дити­ною рухів залежить від створення відповідних умов у приміщенні та на майданчику. Керівництво дошкільним закладом повинно забезпечити правильний підбір фізкультурного обладнання і роз­містити його у групових кімнатах, фізкультурному залі та на майданчику. Воно має відповідати педагогічним, гігієнічним, есте­тичним вимогам та анатомо-фізіологічним особливостям дітей різних вікових груп.

Головна вимога до фізкультурного обладнання — забезпечення безпеки під час виконання вправ, виключення можливості дитячо­го травматизму та нещасних випадків. Потрібно систематично стежити за міцністю кріплення гімнастичного обладнання та за правильною обробкою дерев'яних приладів (гімнастична стінка, лави, драбинки, дошки та ін.). Вони повинні бути добре відполіро­вані, а металеве обладнання відшліфоване та з закругленими ку­тами. Якість обладнання, їх стійкість та міцність перевіряються вихователем перед початком занять з фізичної культури.

Фізкультурне обладнання групової кімнати

Для дітей першого року життя у груповій кімнаті встановлю­ють індивідуальні та групові манежі.

Малюкам до 2,5-3 місяців підвішують яскраві іграшки (бряз­кальця, целулоїдні фігурки та ін.) на висоті, зручній для їх розглядання. У другій частині манежу для дітей від 3 до 6 місяців іграшки розміщують так, щоб дитина легко могла доторкнутися до них рукою.

Для малюків 5—6 місяців іграшки кладуть у манежі в різних його кінцях (із розрахунку по 1-2 іграшки для кожної дитини), щоб стимулювати їх рухи. Для індивідуальних занять з дітьми використовують: кільця, дерев'яні палички (довжиною 35-40 см, діаметром 1,5 см), кубики, м'ячі, кульки та ін.

У груповій кімнаті бажано мати столик для підлізання та піднімання на ноги, тримаючись за нього. Довжина столика до 1 м, ширина - 50 см, висота - 40 см з перекладинками, які знахо­дяться під його кришкою по ширині та довжині.

Драбинка для лазіння з зачіпками довжиною 1,2 м, шириною -60 см, відстань між східцями 12 см. Колода (краще з пінопласту) діаметром 25-30 см, довжиною 2 м для перелізання.

Гірка для повзання та спуску, переступання вздовж перил висотою 80 см. Вона має приставну драбину довжиною 80 см та сходинки по 8 см, скат довжиною 90 см і верхню платформу розміром 230 х 85 см, з перилами висотою 45 см.

У другій групі раннього віку (діти від 1 року до 1 року 6 місяців) необхідна драбинка-стрем'янка висотою до 1 м, яка складається із двох драбинок шириною 90 см, розташованих під кутом одне до одного.

Гірка для скочування висотою 90 см складається із скату розміром 140 х 60 см, верхньої платформи розміром 60 х 60 см, розташованої перпендикулярно до скату, драбинки розміром 80 х 60 см з перилами висотою 40 см; сходинки шириною 20 см, висотою 10 см.

Для ходьби та вправ з рівноваги необхідна доріжка з клей­
онки або міцної тканини довжиною 2 м, шириною від 25 до
40 см; дошка довжиною 2-2,5 м, шириною 25 см; похила дошка
із зачіпками довжиною 2,5 м, шириною 25 см; ящик розміром і

50x50x10 см.

Для метання предметів потрібна горизонтальна ціль: ящик або кошик діаметром 80 см.

Для вправ в переступанні шнур або палиця закріплюються на 2 стояках (висотою 130 см). Застосовується також ребриста дошка довжиною 2 м, шириною ЗО см, з планками 1,5 х 1,5 см на відстані 2,5 см.

Для індивідуальних занять використовуються іграшки-каталки, обручі діаметром 45 см, кільця, палички тощо.

У групі можна підвісити легкі гойдалки або поставити гойдалки балансир (довжина дошки 160 см, ширина 20 см, висота, підставки 25 см, висота стійок 45 см, довжина ручки 22 см, діаметр 2 см), діти розкочуються на них, присідаючи та піднімаючись на прямі ноги.

У першій молодшій групі розміщують драбинку-стрем'янку висотою 150 см (з двох прольотів шириною по 65 см), відстань між східцями 12-15 см. Гімнастична стінка висотою 1,5 м, шириною прольоту 70 см (відстань між східцями 15 см, їх діаметр 3 см). Гірка з драбинкою та скатом висотою 90 см, місток із сходинками висотою 10-12 см, шириною 20 см (висота перилець 50 см); драбинка приставна з зачіпками довжиною 150-200 см відстань між рейками 12-15 см. Мотузяна підвісна драбинка довжиною 130 см, шириною 40 см, відстань між східцями 12-15 см. Ящики дерев'яні розміром 50 х 50 х 15 см, дуги висотою 40 см, відстань між кінцями 60 см. Для ходьби використовуються шнури довжиною 10-12 м; дошка довжиною 2,5 м, шириною 20-25 см, яку піднімають на висоту 20-25 см. Для переступання використовується горизонтальна драбинка довжиною 2 м, відстань між східцями 15—20 см; ребриста дошка довжиною до 2-2,5 м, шириною 20 см, відстань між планками 6-8 см. Стояки висотою 160-180 см використовуються для натягування шнура, на якому підв'язують іграшки або кульки, діти намагаються дістати їх підстрибуючи на обох ногах. Коли шнур натягують на висоті 40-50 см діти виконують під ними підлізання. Для вправ у метанні м'ячів застосовуються горизонтальні цілі на підлозі (кошик або ящик), а також закріплюють на гімнастичній стінці кільце діаметром 40—45 см на висоті 110—120 см.

У дошкільних групах рекомендується обладнати для дітей «фізкультурний куточок»: гімнастична стінка (один-два прольоти висотою 2,2-2,5 м, шириною 80 см, відстань між східцями 15-20 см), канат довжиною 2,5-3 м, діаметр 2,5-3 см, мотузяна драбинка, 2-3 куби, гімнастична лава довжиною 2,5-3 м, ребриста дошка довжиною 2,5 м, навісна драбинка та дошка довжиною 2,5 м.

У групах повинні бути навісні мішені та баскетбольні кільця для метання м'ячів. Дрібний фізкультурний інвентар: обручі, м'ячі різних розмірів, гімнастичні палиці, скакалки, торбинки з піском та ін. у достатній кількості. Він використовується для виконання загальнорозвиваючих вправ, у рухливих іграх та для само­
стійної рухової діяльності дошкільнят.

Обладнання фізкультурного залу

У фізкультурному залі встановлюється все необхідне обладнан­ня для проведення занять з фізичної культури.

Гімнастична стінка (висота 2,5 м, ширина прольоту 80 см, відстань між рейками 15-20 см) - 6-8 секцій.

Гімнастичні лави (довжина 3,5-4 м, висота 30 см, ширина верхньої дошки 20 см, нижньої планки 8 см) - 4-5 шт.

Канати (довжина 3-3,5 м, діаметр - 2,5-3 см) - 4-5 шт.

Підвісні мотузяні драбинки (довжина 2,5-3 м, ширина 65 см, відстань між рейками 20 см) - 2-3 шт.

Гімнастичні мати для стрибків з поролону (120x200 см) -6-8 шт.

Гумова доріжка (40x500 см).

Набори дощок (довжина 3,5 м, ширина 20 см), драбинок (дов­жина 3,5 м, ширина 40 см, відстань між рейками 20-25 см) з крючками на одному кінці - 2-3 набори.

Ребристі дошки (довжина 2,5-3 м, ширина 20 см, відстань між планками — 8 см) — 3-4 шт.

Куби для вправ у стрибках та рівноваги (з ребром куба 20, 30, 40 см) - 9 шт.

Дуги (висота - 40, 50, 60 см, відстань між підставками 60 см) - 9 шт.

Довгі шнури (довжина 12-15 м) - 4 шт.

Мотузки для вправ у рівновазі (довжина 8—10 м, діаметр 2 см) - 2 шт.

Стояки для стрибків, підлізання (висота 1,8 м) — 2 шт.

Щити для метання в ціль (діаметр 60 см) з крючками, щоб підвішувати їх до гімнастичної стінки - 6-8 шт.

Переносні кошики для метання м'ячів (діаметр 1 м, висота 60 см) — 4 шт.

Кільця для метання на стояках (висота 2,2 м, діаметр кільця ЗО см) - 3-4 шт.

Навісні баскетбольні щити (80x90 см) з кільцями діамет­ром 45 см) - 2 шт.

Різнокольорові прапорці (розмір тканини 12x20 см, довжина палички 30 см) - 80 шт.

Обручі (діаметр 55-70 см) - 40 шт.

Скакалки (довжина 150-180 см) - 40 шт.

Гімнастичні палиці (довжина 90 см, діаметр 2,5 см) - 40 шт.

М'ячі гумові (діаметр 8,15, 25 см) - по 40 шт.

Торбинки з піском (6x10 см, вагою 100 та 200 г) - по 60 шт

Торбинки з піском (20x30 см, вагою 500-700 г) - 6-8 шт.

Кубики дерев'яні або пластмасові (4x4x4 см) - 60 шт.

Фізкультурні зали мають відповідати таким санітарно-гігієнічним вимогам: оптимальна температура в період прове­дення занять +4...+16 °С, вентиляція з використання фрамуг, вен­тиляторів та інших пристосувань (протягом години повітря у залі повинно змінюватися тричі); норма освітлювання на рівні підлоги для ламп розжарювання - 15 лк; для люмінесцентних ламп - 300 лк; вікна закриті захисними сітками; стіни пофарбо­вані у світлі тони, що сприяє кращому освітленню залу; підлогу в залі не потрібно покривати лаком або змащувати мастикою для запобігання травмам дітей, особливо під час рухливих ігор.

Обладнання та інвентар розміщують залежно від розміру і планування залу. Гімнастична стінка, лави, гімнастичні мати зна­ходяться у залі постійно, а інший інвентар (куби, дошки, стояки та ін.) можуть зберігатися у підсобному приміщенні і виносяться безпосередньо перед початком заняття (у разі потреби). Дрібний фізкультурний інвентар (м'ячі, скакалки, палиці та ін.) зберіга­ють на стелажах, які закріплюються на стінці залу.

При обладнанні залу основну увагу звертають на міцність кріплення гімнастичної стінки, канатів, підвісних драбинок до стін та стелі. Потрібно систематично стежити за міцністю кріплен­ня та стійкості гімнастичного обладнання (лави, щити для ме­тань, стояки та ін.), щоб запобігати травмам дітей та нещасним випадкам.

. Обладнання фізкультурного майданчика

Розміри фізкультурного майданчика залежать від того, яку пло­щу можна використати на території дитячого садка для його обладнання. Орієнтовні розміри майданчика 20 х 30 м для дітей молодшого віку та 30x40 м — старшого. Фізкультурне облад­нання розміщують на ньому по боках так, щоб основна площа його була вільною. Це надає змогу проводити на ній загальнороз-виваючі вправи, метання предметів на дальність, рухливі ігри та вправи спортивного характеру.

Покриття фізкультурного майданчика може бути трав'яне або ґрунтове з утрамбованою сумішшю цегли, глини та вапняку з піском. Для посіву рекомендують таку суміш трав (у відсот­ках): м'ятлик луговий - 20, овсяниця червона - 60, клевер білий - 8, гребеник звичайний - 12.

Для стрибків у довжину та висоту обладнують яму з піском (розміри 2,5x6 м, глибина ЗО см), стінки її укріплюються долі ками на рівні землі.) На відстані 40 см від краю ями закону ють брусок або товсту дошку шириною 20-30 см, довжиною, що дорівнює ширині ями. Брусок (дошку) фарбують білою або жовтою фарбою.

Для вправ у стрибках у висоту поряд з краями ями вкопують дві короткі труби (довжиною 20—30 см, діаметром 3-4 см). У них встромляють дерев'яні стояки 60-70 см, до яких закріп­люється гумова тасьма. Через кожні 5 см на стояках ставлять певні позначки, щоб можна було орієнтуватися, на яку висоту поставити тасьму. Під час стрибків у висоту та довжину з розбігу пісок у ямі розпушують, щоб діти приземлялися на м'яку опору.

Для вправ у рівновазі встановлюють колоду (поперечний розріз 15 х 15 см, висота - 30-40 см, довжина - 5-6 м для дітей молод­шого віку, 6—8 м - старшого) з драбинкою для сходження на одному кінці.

Пеньки або парканчик з пеньків різного діаметра (20-30 см) та різної висоти (від 25 до 40 см). Довжина парканчика 8-10 м. Пеньки вкопують у землю на глибину 60-70 см (впритул або на відстані 10-15 см).

Автомобільні покришки (10-12 шт.) вкопують в землю впри­тул або на незначній відстані, їх фарбують нітрофарбою у різні кольори.

Для старших дошкільників встановлюють балансири різної конструкції:

а) колода (діаметр 25-30 см, довжина 3,5-4 м) закріплюється на
одній осі; висота робочої поверхні балансира над землею 50-60 см;

б) на двох дерев'яних стовпчиках (висотою 40-50 см) підвішуєть­
ся колода (довжиною 2,5 3 м)

Для вправ з лазіння, перелізання та підлізання встановлюється по прямій лінії вздовж майданчика або під прямим кутом (2 про­льоти х 2) гімнастична стінка (висота 2,2 м для молодших дітей, 2,5 м - для старших дошкільників, ширина прольоту -80 см, відстань між рейками 15—20 см).

Дугоподібні драбинки - ліани для старших дошкільників з відстанню між рейками 20-25 см.

Дуги для підлізання (6-8 шт.) висотою 40-60 см, поставлені на відстані 1 м.

Гімнастичне містечко - порівняно складна, але дуже по­трібна споруда для виконання дошкільниками вправ з лазін­ня. Конструкція для підвішування приладів складається з двох стовпів (висота 3-3,5 м) і перекладиною між ними (довжина 5-6 м). До перекладини кріплять підвісне приладдя (2-3 ка­нати, мотузяну драбинку) за допомогою спеціальних гаків. Кінці їх треба закрутити у вигляді спіралі, щоб при розгойдуванні канат або драбинка не зірвалися з кріплення. Гаки обов'язко­во кріплять гайкою і контргайкою.

Ігрова стінка (висота 1,8 м, ширина 5-6 м) виготовляється з дощок або цегли (товщина 25 см). З одного боку стінки малю­ють олійною фарбою мішені (діаметр 60 см), з другого - вбивають скоби для кріплення гімнастичних драбинок з металевих труб або з дерева для лазіння дітей.

По ширині майданчика на протилежних його краях встанов­люють баскетбольні щити (120 х 90 см), вони можуть бути дере­в'яні, з пластику чи іншого твердого, гладенького матеріалу, 3 см завтовшки.

Баскетбольний кошик (кільце із сіткою діаметром 45 см) закріплюють на відстані 20 см від нижнього краю щита на ви­соті 2 м від поверхні майданчика. Найбільш зручний варіант -прикріпити щити до металевих конструкцій, які виносять щити на 1-1,5 м від лицевої лінії у бік майданчика. Щити фарбують білою або світло-сірою фарбою, а окантовку — червоною або бла­китною (завширшки - 5 см).

Для бігу та їзди на велосипеді обладнується доріжка (ґрунто­ва або гумобітумна) довжиною 150-180 м. Доріжка ділиться на дві половини (по 1,5 м) з однією лінією старту та трьома лініями фінішу (для бігу на дистанції 10, 20 та 30 м). Поверхня доріжки повинна бути рівною та не розмокати від дощу.

У дошкільних закладах, де площа майданчика обмежена, бігову доріжку можна спланувати на асфальтовому покритті.

По периметру території дошкільного закладу обладнують «сму­гу перешкод» (для дітей молодшого та старшого віку окремо), які складаються з 10-12 предметів. Серед них: колода, декілька пеньків, автомобільні покришки різного розміру, бар'єри для пе­релізання, рукохід, дуги та ін.

Крім стаціонарного фізкультурного обладнання, необхідно також мати переносне: гімнастичні дошки, драбинки, дуги, во­рота для гри у футбол та хокей (шириною 2,5-3 м, висотою 1,2-1,5 м).

Фізкультурне обладнання має заохочувати дітей своєю фор­мою та фарбою. Дерев'яні прилади фарбують олійною фарбою або лаком, це захищає їх від впливу вологи. Усі частини, які знаходяться в землі, покривають бітумним лаком з метою запо­бігання гниття. Обладнання, яке зроблено з металу, слід встанов­лювати на міцному фундаменті. Його фарбують нітроемаллю світлих кольорів з тим, щоб влітку воно менше нагрівалося. Під гімнастичною стінкою, рукоходом, колодою необхідно зробити м'яку подушку з піску заввишки 20-30 см.

На території дошкільного закладу встановлюють столи для гри у настільний теніс, обладнують майданчики для гри у город­ки та бадмінтон. Якщо є можливість, відводиться асфальтована доріжка для катання на роликових ковзанах, спортролерах та педальних автомобілях.

Кожну вікову групу треба забезпечити дрібним інвентарем: обручами, прапорцями, м'ячами різного розміру, а старших до­шкільників - скакалками, ракетками та воланами для бадмінто­ну, роликовими ковзанами, велосипедами, серсо, кільцекидами тощо.

Узимку на фізкультурному майданчику рекомендується за­лити ковзанку (площа 200-250 м²), спорудити гірки для катан­ня на санчатах та прокласти лижню.

Заливають ковзанку при стійкій морозній погоді (—5-10°С) коли земля вже промерзла і випав сніг. Навколо майданчика насипа­ють сніговий валик, який після змочування водою і замерзання виконує роль бар'єра під час заливання ковзанки. Якщо товщина нарощеного льоду досягає 5—6 см, на ковзанці можна проводити заняття. Не рекомендується заливати ковзанку при температурі нижчій за -10 °С та вітряній погоді, тому що лід буде нерівний, з повітряними мішечками. Ковзанку заливають за 2-3 дні.

Для обладнання снігової гірки потрібно під час відлиги нако­тити кучугури зі снігу, втрамбувати її, надати бажаної форми, тобто зробити бар'єри навколо стола і вздовж спускової частини та вирубувати східці. Схил гірки має бути по довжині в 3-4 рази більший за її висоту. Ширина спускової доріжки 1,5—1,8 м, ви­сота бар'єрів 50-60 см.

Найзручнішою для використання є дерев'яна гірка, яку мон­тують з дерев'яних брусків. З дощок виготовляють стіл, бар'єри, прокат і східці. На проїжджу частину насипають і утрамбовують тонкий шар снігу і поливають його водою для утворення льодя­ної кірки.

Для вправ у рівновазі роблять снігові вали (для їх основи можна використати встановлені на майданчику лави та колоду), а також доріжки для ковзання (2—3), довжиною 5-6 м, шириною 1-1,5 м.

Організація та керівництво системою фізичного виховання в дошкільному закладі

Функціональні обов'язки завідуючої, педагогів та медичних працівників в організації фізичного виховання дітей

Ефективність роботи з фізичного виховання дітей у дошкільно­му закладі може бути досягнута лише за умови єдності зусиль завідуючої, методиста, вихователів, музичного керівника та ме­дичних працівників, їх сумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Завідуюча здійснює загальне керівництво системою фізичного виховання дітей та оперативний педагогічний контроль па діяль­ністю співробітників дошкільного закладу у реалізації оздоров­чих, освітніх та виховних завдань з фізичної культури.

Вона бере безпосередню участь у забезпеченні дошкільного закладу фізкультурним обладнанням та інвентарем. Під її кері­вництвом обладнується фізкультурний зал, майданчик, групові кімнати з урахуванням потреб та вікових особливостей дітей.

Завідуюча контролює виконання встановленого режиму дня всіма співробітниками дошкільного закладу (вихователями, му­зичним керівником, музичним персоналом, робітниками харчо­блоку). Особлива увага при цьому звертається на створення оп­тимального рухового режиму для дітей різних вікових груп.

Оскільки завідуюча є керівником дошкільного закладу, то вона в першу чергу несе персональну відповідальність за життя та здоров'я дітей. Вона працює у тісному контакті з медичним працівниками.

Разом з медичними працівниками та педагогами вона аналізує дані планових лікарських оглядів, намічає заходи щодо загарту­вання дітей, допомагає вихователям встановити індивідуальний режим для окремих дітей в умовах єдиного режиму для кожної вікової групи.

Нормальний розвиток дитини можливий лише при раціональ­ному харчуванні. Тому завідуюча стежить за тим, щоб їжа була калорійною і відповідала віковим особливостям дітей. Разом з медичним працівником та кухарем вона складає меню, нама­гається, щоб їжа була різноманітною і багатою на вітаміни. Ре­тельний контроль повинен бути за гігієнічним станом кухні, підсобних приміщень та кухонним інвентарем.

У створенні умов для зміцнення здоров'я дітей велике зна­чення має застосування загартовуючих процедур. Завідуюча дбає про створення гігієнічного повітряного режиму у групових кімна­тах, спальнях та фізкультурному залі, проведення загартовуючих процедур, систематичне перебування дітей на свіжому повітрі в будь-яку погоду, особливо взимку. Поєднання загартування з виконанням фізичних вправ та участю дітей у рухливих іграх має особливу користь у зміцненні їх здоров'я та профілактиці респіраторних захворювань.

Щодня завідуюча разом з медичним працівником перевіряє санітарний стан приміщення дошкільного закладу, звертає увагу на вологе прибирання у групових кімнатах, спальнях та рекреа-ціях, зовнішній вигляд дітей, порядок у роздягальні, умивальні, підсобних приміщеннях.

З метою контролю та надання методичної допомоги вихова­телям завідуюча відвідує всі організаційні форми фізичного вихо­вання. Аналізуючи разом з вихователем наслідки своїх спосте­режень вона відмічає позитивні моменти у проведенні занять, ран­кової гімнастики та ін., а також наявні недоліки і дає методичні поради, щодо їх усунення.

Завідуюча ознайомлюється також з методичною документа­цією вихователя (щоденним планом виховної роботи, до якого входить план-конспект заняття з фізичної культури, плануван­ня рухливих ігор під час ранкової та післяобідньої прогулянок тощо), аналізує її та дає вихователю поради щодо її оптимізації.

Важливою ділянкою роботи завідуючої є підвищення кваліфі­кації педагогічного колективу дошкільного закладу. Це передба­чає вивчення конкретних питань з фізичного виховання та обго­ворення їх на педагогічних радах; участь у семінарах-практикумах,

Кожні п'ять років завідуюча направляє педагогів на місячні курси підвищення кваліфікації при інституті удосконалення вчи­телів, а також турбується про їх активну участь у заходах (лекції, семінари, педагогічні читання, конференції), які проводять районні та міські методичні кабінети.

Спрямовуючи та контролюючи роботу педагогічного колекти­ву, завідуюча заохочує їх творчу ініціативу, відмічає найбільш вдалі методи та прийоми, які сприяють успішному вирішенню завдань з фізичного виховання дітей, допомагає розкриттю індивідуаль­них можливостей кожного педагога.

До обов'язків завідуючої належить також пропаганда знань з питань фізичного виховання дитини у сім'ї серед батьків з використанням стендів, батьківських куточків, проведення бать­ківських зборів, консультацій, бесід тощо.

Завідуюча повинна дбати про постійне удосконалення свого методичного рівня у галузі методики фізичного виховання. Ак­тивна участь у роботі методичних об'єднань, семінарах для кері­вників дошкільних закладів, регулярне опрацювання нової літе­ратури, відвідування різних організаційних форм з фізичної куль­тури збагачують знання завідуючої з питань теорії та практики фізичного виховання дітей, допомагають їй підвищити свою пе­дагогічну майстерність.

Методист дошкільного закладу проявляє постійну турботу про неухильне зростання професійної майстерності вихователів та здійснює методичне керівництво станом фізичного виховання у дошкільному закладі, її діяльність у сучасних умовах повинна бути в основному методичною, а не адміністративною. Методист - це генератор ідей з питань фізичного виховання, вона знайо­мить вихователів з новинками методики фізичного виховання дітей, надає їм допомогу у підвищенні майстерності.

Центром методичної роботи у дошкільному закладі з питань фізичного виховання є методичний кабінет, де зосереджується відпо­відна література, складається картотека цікавих та корисних для педагогів журнальних та газетних статей, матеріали науково-

Методист вивчає роботу вихователів груп, аналізує документа­цію з планування, а також відвідує різні організаційні форми з фізичної культури (заняття, ранкову гімнастику, рухливі ігри під час прогулянок та ін.), з їх аналізом та оцінкою. При обгово­ренні цих форм даються конкретні поради вихователю щодо по­кращання методики їх проведення, усунення недоліків, відміча­ються також і позитивні моменти.

Значна увага приділяється вивченню позитивного досвіду ро­боти з фізичного виховання та його розповсюдження серед педа­гогічного колективу дошкільного закладу. Методист організовує проведення відкритих занять з фізичної культури та їх обгово­рення, допомагає вихователям узагальнити свій досвід, підготувати доповіді та виступи на педагогічних радах, батьківських зборах, педагогічних читаннях, методичних об'єднаннях та конференціях.

Під керівництвом методиста у дошкільному закладі прово­
дяться семінари, семінари-практикуми та консультації для вихо­
вателів.

Методист організовує роботу з пропаганди педагогічних знань серед батьків, вивчення досвіду фізичного виховання дітей у сім'ї, наступності у цьому напрямку виховної роботи між дошкільним закладом, сім'єю та школою.

Дужо важливо, щоб методист вивчав нові публікації з фізич­ного виховання дітей, брав активну участь у заходах, які прово­дять районні (міські) методичні кабінети, та засіданнях методич­них об'єднань.

Вихователь з фізичної культури несе повну відповідальність за виконанням вимог програми у тих вікових групах, де він пра­цює. Він проводить щоденні заняття з фізичної культури, ранко­ву гімнастику у 3-4 групах, використовуючи методи та прийоми навчання фізичних вправ, а також способи організації, які відпо­відають сучасним вимогам теорії та методики фізичного вихо­вання дітей дошкільного віку.

У дошкільних закладах, де є стаціонарний басейн, введена посада інструктора з фізичної культури, який проводить з дошкіль­никами заняття з плавання (два рази на тиждень у кожній групі), а також ранкову гімнастику та індивідуальну роботу з дітьми, які відстають у фізичному розвитку, руховій підготовленості та мають послаблене здоров'я.

Вихователь з фізичної культури веде облік рухової підготовленості дітей кожної вікової групи, бере участь у розробці сценаріїв фізкультурних свят та розваг, організації пішохідних переходів.

Розподілу фізкультурного інвентарю між групами для проведення занять з фізичної культури, вправ спортивного характеру та рухливих ігор під час прогулянок. Він дбає про зміцнення матеріальної бази з фізичного виховання (обладнання фізкультурного залу та май­данчика, повне забезпечення груп дрібним фізкультурним інвен­тарем (у дошкільному закладі).

Він повинен надавати дійову організаційно-методичну допо­могу вихователям усіх груп з питань фізичного виховання дітей. Зокрема, в плануванні занять, складанні комплексів ранкової гімнастики, фізкультхвилинок та ін., консультацій їх з різних питань методики фізичного виховання дошкільників, проведенні відкритих занять з фізичної культури (у тих групах, де він не працює) та ін.

Певне місце у його діяльності займає робота з батьками, по­відомлення їм корисної інформації (під час батьківських зборів, консультацій) з питань загартування дітей, застосування фізич­них вправ у домашніх умовах, навчання вправ спортивного ха­рактеру (плавання,- їзда на велосипеді, катання на ковзанах, ходьба на лижах та ін.).

Вихователь з фізичної культури працює у тісному контакті з усіма педагогами дошкільного закладу, координує з ними свою діяльність. -Заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику, фізкультурні розваги та ін. він проводить разом з вихователями груп та музичним керівником. Вони спостерігають за якістю виконання фізичних вправ та у разі потреби надають допомогу у страховці дітей. Якщо деякі діти мають недоліки у виконанні певних рухів, вихователі груп під час прогулянок надають їм можливість потренуватися у цих рухах.

Вихователь групи. До функціональних обов'язків виховате­ля належить його персональна відповідальність за життя і здо­ров'я кожної дитини, за всебічний розвиток та фізичне вихован­ня дітей своєї групи. Він повинен мати необхідні знання з теорії та методики фізичного виховання, добре вивчити вимоги та зміст програми, методично грамотно проводити всі організаційні форми з фізичної культури: заняття, ранкову гімнастику, рухливі ігри та ін., правильно планувати та вести облік цієї роботи.

При проведенні занять з фізичної культури вихователь пови­нен домагатися комплексного вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань, враховуючи при цьому анатомо-фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості дітей; домагатися його високої моторної щільності, передбачати заходи щодо запобігання дитячому травматизму.

Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю. У дошкільному закладі він здійснюється за такими напрямками:

• систематичне проведення медичних оглядів і оцінка стану здо­
ров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку; функціональ­
них можливостей та динаміки розвитку рухів дітей;

• спостереження за проведенням різних організаційних форм
фізичного виховання, контроль за змістом, методикою проведен­
ня фізичних вправ, відповідність їх анатомо-фізіологічним мож­
ливостям дитячого організму, організація рухового режиму;

• систематичне спостереження за санітарно-гігієнічним станом
місць занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухли­
вих ігор, вправ спортивного характеру, загартовуючих процедур;

• постійний контроль за дотриманням режиму дня та організа­
цією раціонального харчування у дошкільному закладі.

Лікарський та педагогічний контроль за фізичним вихован­ням дітей тісно пов'язані одне з одним і обумовлені спільною роботою медичних працівників та педагогів.

Під час медичного огляду визначається стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток (довжина та маса тіла, окружність грудної клітки), стан з поставою та склепінням стоп. Обмін думками

В умовах дошкільного закладу заняття з лікувальної фізкуль­тури повинні проводити медичні працівники. Дозування фізич­них навантажень рекомендує лікар відповідно до стану здоров'я дитини.

Розподіл дітей на медичні групи кожні півроку переглядаєть­ся. Якщо у дитини підготовчої медичної групи стан здоров'я покращується, її переводять в основну групу. Або, навпаки, після захворювання дитина з основної групи тимчасово переводиться до підготовчої.

Протипоказанням до виконання дітьми фізичних вправ мо­жуть бути тільки такі випадки: при гострих захворюваннях з підвищеною температурою та в період видужання, при загост­ренні хронічних захворювань, після операцій, при травмах, при всіх заразних захворюваннях шкіри, при значних перевтом­леннях.

Не слід призначати масаж та гімнастику малюкам з захво­рюванням шкіри» підшкірно-жирової клітковини, лімфатичних вузлів, суглобів, рахіту третього ступеня та ін.

Діти, тимчасово звільнені від занять з фізичної культури, по­винні перебувати під постійним контролем лікаря та виховате­ля. На закінчення строків звільнення від занять їм дозволяють займатися фізкультурою з обмеженням навантажень.

У дітей дошкільного віку застосовують функціональні проби на дозоване фізичне навантаження, які дають змогу виявити стан серцево-судинної та дихальної систем.

Проба з переміною положення тіла: дитину кладуть на ку­шетку на 3—4 хв після цього.визначають її пульс протягом Юсі величину артеріального тиску. Потім дитина швидко встає і у неї проводять ті самі вимірювання. Збільшення пульсу після підніман­ня з кушетки на 4-12 ударів за хвилину та тиску ±5-10 мм вважається хорошим показником. Більше почастішання пульсу та коливання тиску більше ніж на 10 мм свідчить про недостат­ню регуляцію серцево-судинної системи.

Проба на дозоване м'язове навантаження (30 легких підстри­бувань за 15 с). Після п'ятихвилинного відпочинку у положенні сидячи у дитини підраховують пульс за 10 с, частоту дихання підраховують за рухами грудної клітки, протягом 30 с вимірю­ють артеріальний тиск. Не знімаючи манжетки, дитині пропону-

ють виконати ЗО підстрибувань за 15 с і знову проводять ті ж самі вимірювання.

У практиці мають місце два типи реакції. Позитивна реакція характеризується збільшенням пульсу на 25-50% відносно ви­хідних даних, збільшенням артеріального тиску на 10—15 мм і повернення всіх показників до вихідних даних через 2 хвилини.

При незадовільному стані спостерігається значне збільшення пульсу (більше 50%), відмічаються падіння артеріального тиску, задишка. Затримка відновлювального процесу пульсу до 4—5 хв. свідчить про неадекватність фізичного навантаження функціо­нальним можливостям організму дитини.

Оцінка стану здоров'я дітей з урахуванням функціональних потреб дозволяє правильно визначити можливості організму ди­тини і більш чітко дозувати фізичні навантаження під час вико­нання вправ.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, стану здоров'я та фізичного розвитку має особливе значення для проведення загартовуючих процедур. Тому медичні працівники дають висновок про стан здоров'я кожної дитини і розподіляють її в одну з трьох груп для проведення загартування (за дослід­женнями А.О. Горюнової).

Першу групу складають здорові діти, з якими можна прово­дити повний комплекс загартовуючих процедур.

До другої групи відносять дітей, які перенесли хвороби, і їм на деякий час загартовуючі процедури відмінені. З дошкільни­ками, які часто хворіють гострими респіраторними захворюван­нями, катарами верхніх дихальних шляхів, з хронічним тонзи­літом, з бронхітами, з підвищеною нервовою збудливістю загар­товуючі процедури можна проводити з деякими обмеженнями. Особливо обережно знижувати температуру води, повітря, змен­шувати тривалість процедур, проводити часткове обливання та обтирання тіла.

До третьої групи відносять дітей з підвищеною температу­рою тіла при будь-якій етимології, які мають гострі та хронічні запалювальні захворювання, декомпенсовані та субкомпенсовані пороки серця, з хронічними захворюваннями нирок.

Дітям, які прийшли до дитячого садка після захворювання або з проявом великого стомлення, з погіршенням сну на де­кілька днів припиняють загартовуючі процедури, а потім почи­нають їх з температури, на 2-3 °С вище досягнутої. Крім того, зменшують тривалість загартовуючих процедур, тому що адап­таційні властивості організму таких дітей знижені.

При проведенні загартування потрібен постійний лікарський контроль за здоров'ям дітей, температурою повітря та води, чис­тотою приміщення, індивідуальним використанням та збережен­ням рушничків, рукавичок для обтирання та ін. Особливої уваги потребує контроль за реакціями організму у дітей, які раніше не піддавалися загартуванню, а також у послаблених. При прове­денні підсумків роботи за навчальний період (червень місяць) лікар (медична сестра) разом з вихователем підбивають підсум­ки роботи з загартуванням дітей своєї групи, узагальнюють дані про їх стан здоров'я та зниження кількості захворювань.

Однією із сторін лікарсько-педагогічного контролю за фізич­ним вихованням є санітарний нагляд за місцями, де проводяться заняття, ігри, розваги, за гігієнічним станом фізкультурного об­ладнання та інвентарю у приміщенні та на фізкультурному май­данчику.

Найбільш сприятлива температура повітря у залі в осінньо-зимовий період +16...+17 °С в молодших та +14...+16 °С у стар­ших групах, відносна вологість - від 35 до 60%. Регулярне про­вітрювання та вологе прибирання залу значно знижують запи­леність повітря та бактеріальну його забрудненість.

Одяг дітей під час занять з фізичної культури та ранкової гімнастики в приміщенні - майка, труси, чешки. Однак з метою проведення загартування повітрям доцільно максимально по­легшувати одяг, і діти займаються лише в трусах і босоніж.

При проведенні занять з фізичної культури на свіжому повітрі одяг та взуття дітей залежать від сезону. Влітку — труси і майка, на ногах - тапочки або полукеди; у прохолодну погоду - фут­болка, спортивний костюм, лижна шапочка, кеди і шкарпетки (прості або вовняні); взимку до цього додають фланелеву сороч­ку, куртку та рукавички.

Під час прогулянки у різні періоди року одяг дітей повинен відповідати гігієнічним вимогам. Вихователь при проведенні за­нять з фізичної культури та ранкової гімнастики повинен бути у спортивному одязі.

Зміст роботи педагогічного та медичного персоналу передба­чає також відповідальність за організацію харчування дітей. Ви­хователь та медична сестра застосовують індивідуальний підхід до тих дітей, у кого відсутній апетит, недостатня або занадто велика вага (ожиріння).

Дата добавления: 2014-01-11