Особливості територіальної організації підприємств текстильної промисловості України

Машини та обладнання у швейному виробництві.

Швейна промисловість.

Виготовлення тканин на ткацькому верстаті.

Технологія одержання пряжі.

Особливості територіальної організації підприємств текстильної промисловості України.

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 5. Технології текстильної промисловості.

Текстильна промисловість (від лат. textiles - тканини) - провідна галузь легкої промисловості, підприємства якої виробляють тканини (бавовняні, лляні, вовняні, шовкові тощо), неткані матеріали, трикотажні, текстильно-галантерейні та інші вироби з рослинної (бавовник, льон, коноплі, джут, сизаль), тваринної (вовна, кокони шовкопряда) та хімічної (штучні й синтетичні волокна) сировини.

В Україні основними галузями текстильної промисловості є бавовноочисна, бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопляно-джутова, трикотажна, текстильне галантерейна, первинної обробки льону та інших луб'яних культур, промисловість нетканих матеріалів тощо. Поряд з предметами споживання Т. п. виготовляє засоби виробництва (технічні, фільтрувальні та інші тканини, конопледжутові вироби, корд тощо.

Продукцію Т. п. використовують у всіх галузях господарства у вигляді готових виробів, напівфабрикатів або відходів для виробничих цілей. Найбільші підприємства у Херсоні, Тернополі, Донецьку (бавовняні), Києві, Черкасах, Луцьку (шовкові), Житомирі, Рівному (лляні), Чернігові, Луганську, Богуславі, Дунаївцях (вовняні). Трикотажні фабрики у Києві, Харкові, Житомирі, Львові, Одесі, Донецьку, Чернівцях.

У 1914 році в Україні було всього 6 великих текстильних підприємств: дві вовномийки і мішечний завод у Харкові, один мішечноканатний завод і джутова фабрика в Одесі та Луганський завод пресового сукна для олієнь. Всі вони давали ледве 0,6% виробництва всієї промисловості України.

Під час першої світової війни на Україну перенесено деякі дрібні підприємства текстильної промисловості з Росії і Польщі. Після 1917 текстильна промисловість занепала - 1920 дала 28,9% продукції 1915, але й ця продукція була переважно призначена на потреби армії.

За довоєнних п’ятирічок на Україні створено ряд нових галузей текстильної промисловості: трикотажну (фабрики в Одесі, Харкові, Києві) і первинної обробки луб’яних культур (9 заводів в Одеській, Миколаївській і Дніпропетровській обл.) та реконструйовано і поширено інші, зокрема вовняну.

Під час другої світової війни більшість підприємств текстильної промисловості зруйновано і їх відбудова закінчилась аж у 1950 - 55 років. Починаючи з 1960-их років значно розширився асортимент виробництва текстильної промисловості, будуються нові заводи; відбувається частково механізація виробничих процесів. Так, за 1961 - 70 роки виробництво білизняних тканин збільшилося у 22 рази, натомість у зв’язку з розширенням обробного виробництва зменшилася питома вага сурових тканин; у вовняній промисловості випуск камольних тканин збільшився у 28 разів, тонкошерстних - у 8, а грубошерстних зменшився в 10 разів. Таким чином структура текстильної промисловості України ґрунтовно змінилася.

Географічне розміщення текстильної промисловості дуже нерівномірне. Виробництво бавовняних тканин концентрується в Херсонській області (70%), льняних на Волині (в Рівненській області - 56%, Житомирській - 44%), шовкових у Київській (64%) та Херсонській області (23%); вовняних у Чернігівській області (38%) і Донецько-придніпровському економічному районі (30%).

Не зважаючи на помітне покращення виробничих процесів (автоматизація виробництва, вдосконалення технології обробки сировини тощо), у загальному профілі текстильна промисловість України й далі важливу роль відіграє виробництво півфабрикатів (50% всієї текстильної промисловості), які експортуються поза межі держави. У 21 ст. на галузі, що виробляють тканини, припадає всього 58% гуртової продукції, 70% вартості основних фондів і 50% виробничого персоналу.

Над науково-технологічними проблемами розвитку текстильними промисловості працюють Український науково-дослідний Інститут текстильної промисловості та Інститут Економіки Промисловості АН України.

З нових одиниць збудовано за останні десятиліття: у бавовняній промсті: Херсонський бавовняний зав. (65% виробництва України), з менших - Тернопільський комбінат, Чернівецьке текстильне об’єднання, бавовняно-прядильні фабрики у Львові, Києві, Нововолинському тощо; з вовняної: фабрики сукна у Стрию, камвольно-прядильна фабрика в Донецькому, Чернігівський суконний комбінат тощо; шовкові комбінати у Києві, Черкасах, Дарниці (Київ). Значно змінилася сировинна база текстильної промисловості через будову синтетичних та хімічних волокон у Чернігові, Черкасах, Києві та ін., які дають 50% пряжі.

Дата добавления: 2014-01-11