Тепловий режим

За відношенням до тепла овочеві культури поділяють на п'ять груп.

1.Морозо- і зимостійкі (ревінь, щавель, цибулі багаторічні, спаржа,
естрагон, любисток, хрін, часник, шпинат). Ці культури добре зимують у
полі, починають проростати за температури 1 °С і навесні переносять зни­
ження температури до мінус 6—10 °С. Оптимальна температура для їхньо­
го росту і розвитку 12—18 °С.

2.Холодостійкі (морква, буряк, петрушка, селера, пастернак, редька
літня, редиска, цибуля-ріпка, капуста, горох, біб, салат, кріп). Насіння їх
починає проростати за температури 2—5 °С, рослини переносять корот­
кочасні приморозки до мінус 3—5 °С. Оптимальна температура для їхнього
росту і розвитку 15—20 °С.

3.Напівхолодостійкі (картопля, топінамбур). Листя гине за темпера­
тури 0 — мінус 1 °С. Оптимальна температура для росту кореневої систе­
ми рослин 16—20 °С, а асиміляційного апарату— 18—25 °С.

4.Теплолюбні (помідор, огірок, гарбуз великоплідний і твердокорий,
кабачок, патисон, перець, баклажан). Насіння їх починає проростати за
температури 10—15 °С. Оптимальна температура для їхнього росту 22—
29 °С. Зниження температури повітря до 7 °С і нижче згубно діє на розви­
ток рослин.

5. Жаростійкі (кавун, диня, квасоля, кукурудза, гарбуз мускатний). Насіння їх проростає за температури 12—15 °С. Оптимальна температу­ра для росту і розвитку рослин 25—35 °С. За температури нижче за 15 °С і вище за 40 °С асиміляція в рослинах припиняється.

Оптимальна температура активізує процеси фотосинтезу. При цьому асиміляція переважає над дисиміляцією, внаслідок чого в рослинах на­громаджується суха речовина. З підвищенням температури процеси асимі­ляції й синтезу органічних речовин посилюються, але одночасно підви­щується й інтенсивність дихання. Тому за надмірного підвищення темпе­ратури може статися, що процеси синтезу речовин і витрати їх на дихання урівноважуються, внаслідок чого сповільнюється і припиняється ріст рос­лин. У разі різкого зниження температури в рослинах порушуються проце­си обміну речовин, що призводить до їх загибелі. Різкі зміни температури під час вегетації також зменшують приріст і сприяють ураженню рослин хворобами. Так, за різких змін температури огірок уражується борошни­стою росою, а помідор — фітофторозом, цибуля — пероноспорозом.

Вибагливість овочевих культур до тепла неоднакова впродовж веге­тації. Якщо насіння може бубнявіти за температури 0—З °С, то у холодо­стійких культур воно проростає за температури 2—5 °С, а в теплолюб­них —10——15 °С. Підвищення температури грунту до 25—30 °С прискорює проростання насіння і появу сходів більшості теплолюбних культур, а до 18—22 °С — і холодостійких.

Дані про біологічний мінімум і господарський оптимум температури в різні фази росту й розвитку овочевих культур наведено в табл. 1.

Зниження температури після появи сходів позитивно впливає на ріст кореневої системи. Тому рослини ранніх строків сівби завжди продук­тивніші, ніж пізніх.

Реакція рослин на температурний режим залежить від їх фізичного ста­ну. Сухе насіння витримує зниження температури до мінус 198 °С, вегета­тивні органи холодостійких рослин переносять короткочасне зниження її до мінус 6—9 °С, а теплолюбних — до 0—1 °С. Найчутливіші до знижен­ня температури генеративні органи. Так, капуста витримує зниження тем­ператури в розсадний період до мінус 5—8 °С, а суцвіття і квітки ЇЇ гинуть за мінус 1—2 °С. Пилок найчутливіший до високих температур, а маточ­ка — до низьких. Коренева система досить чутлива до різких коливань температури та її зниження. Однак оптимальною для неї є температура, яка на 1—3 °С нижча, ніж для росту і розвитку вегетативної маси, а вночі на 2—3 °С вища.

Способи підвищення морозо-, холодо- та жаростійкості овочевих куль­тур. Морозостійкість — здатність рослин витримувати мінусові темпе­ратури впродовж тривалого періоду, а холодостійкість — переносити короткочасне зниження температури (від 0 до 6—9 °С).

Для вирощування ранніх і високих урожаїв овочевих культур підви­щення морозо- і холодостійкості рослин має велике практичне значення. Воно дає змогу раніше висівати насіння й висаджувати розсаду у відкритий ґрунт. При цьому велике значення має загартування набубнявілого і пророслого насіння та розсади. Цей агроприйом сприяє підвищенню в рослинах вмісту цукридїв, розчинних мінеральних солей і осмотичного тиску, що, в свою чергу, знижує поріг коагуляції протоплазми. Стійкість рослин проти низьких температур підвищується також після підживлен­ня їх фосфорно-калійними добривами. Зауважимо, що молоді рослини швидше пошкоджуються приморозками, оскільки вони містять більше води і в них слабкіше розвинена кутикула.

У створенні морозо- і холодостійких сортів важлива роль відводиться селекції. Останнім часом створено такі сорти шпинату, салату, петрушки, стрілкуючих форм часнику, рослини яких у зиму входять у фазі розетки. Рано навесні рослини, які перезимували, швидко відростають і залежно

від погодних умов року на 25—ЗО діб і раніше дають товарну продукцію. Порівняно з весняною сівбою партенокарпічні гібриди огірка плодоно­сять у теплицях за температури, нижчої на 2 °С, ніж бджолозапильні.

Дуже негативно на розвиток рослин впливають високі температури. За температури понад 35 °С пригнічується розвиток холодостійких, а за 45 °С — теплолюбних і жаростійких культур. При цьому збільшуються витрати продуктів асиміляції на процеси дихання. Припиняються ріст і розвиток рослин, вони в'януть, а потім гинуть.

Для підвищення жаростійкості холодостійких овочевих культур засто­совують пІдзимнІ та ранньовесняні строки сівби, тому коренева система рослин ще до настання жаркої погоди проникає глибоко в грунт, і вони легше переносять нетривалу посуху. Цьому також сприяє безрозсадний спосіб вирощування капусти, помідора, перцю та інших культур.

Велика увага в селекційній роботі приділяється підвищенню зимо-, холодо- і жаростійкості овочевих культур. Так, сорти, створені у півден­них районах, мають підвищену жаростійкість порівняно зі створеними в умовах помірного клімату.

Вплив температури на ріст і плодоношення рослин. За оптимального співвідношення факторів зовнішнього середовища для росту й розвитку рослин велике значення має температурний режим. Після підвищення тем­ператури ріст і розвиток рослин посилюються. Наприклад, розсада цвітної капусти літніх строків сівби утворює 5—6 листків через 35—40, а вироще­на у лютому—березні — через 55—60 діб після появи сходів. У рослин моркви при висіванні насіння у другій декаді квітня пучкова стиглість настає через 56 діб, а при висіванні влітку — через 43 доби.

Вплив температури повітря на ріст і розвиток рослин залежить від їх біологічних особливостей. Так, перець солодкий добре росте, формує ви­сокий урожай плодів і насіння тоді, коли сума ефективних температур понад 15°С перевищує 1900 °С, баклажана — 2000 °С, а баштанних куль­тур — 2200—2700 °С. За підвищених температур повітря і ґрунту краще достигають їх плоди і насіння. Саме тому такі культури, як перець солод­кий, баклажан і баштанні, в Україні вирощують у південних районах.

Підвищення температури впливає на ріст і розвиток дворічних овоче­вих культур, особливо на другий рік вегетації. Наприклад, під час виро­щування насінників моркви за середньодобової температури 17,7 °С пе­ріод від утворення стебел до цвітіння центральних зонтиків становить 17— 20, а за 19,2 °С — 12—15 діб. Слід зазначити, що за температури по­над 20 °С цвітіння і визрівання насіння дворічних культур прискорюються. У насінників моркви цей період скорочується до 27 діб, тоді як за температу­ри нижче 19 °С і підвищеній вологості він становить близько 50 діб.

Способи регулювання теплового режиму у відкритому і закритому ґрунті. Для вирощування ранніх овочів сівбу і висаджування розсади про­водять в оптимальні строки на південних або південно-західних схилах і грядках, вносять підвищені дози органічних добрив тощо. Холодостійкі культури висівають під зиму і рано навесні.

У південних районах холодостійкі культури розміщують на площах із пониженим рельєфом, на північних схилах та застосовують дощування. Теплолюбні культури на Поліссі і в західних районах України вирощу­ють на південних схилах, де краще прогрівається ґрунт. На поверхні поля нарізують гребені або утворюють грядки, вносять підвищені дози орга­нічних добрив.

З метою поліпшення мікроклімату деякі овочеві культури розміщують між кулісами високорослих культур (кукурудзи, сорго, соняшнику). Кулісні культури висівають упоперек напряму панівних вітрів. Ефектив­ним заходом регулювання температури ґрунту є мульчування посівів полі­мерними плівками, торфом, соломою тощо. У південних районах ефек­тивніша світла мульча, а в північних — темна. Під світлою мульчею темпе­ратура ґрунту на 1—З °С нижча, ніж під темною. Мульчування поліпшує тепловий режим і сприяє збереженню вологи у верхньому шарі ґрунту, де розміщується основна маса кореневої системи.

Великої шкоди овочівництву завдають весняні приморозки. Щоб за­побігти пошкодженню рослин, добирають холодостійкі сорти, діють на насіння зниженими температурами у період проростання, загартовують розсаду, застосовують димлення і дощування посівів тощо.

Оптимальний температурний режим у спорудах закритого ґрунту підтримують штучно; теплиці й парники за високих температур провітрю­ють, обприскують їх скляну поверхню розчином крейди або затінюють щитами, застосовують освіжні поливи, дощування покрівлі. Для зменшен­ня втрат тепла парники на ніч укривають матами, теплиці утеплюють поліетиленовою плівкою, закривають щілини, утеплюють тамбури. Те­риторію тепличного господарства обсаджують вітрозахисною огорожею.

Дата добавления: 2014-01-11