Світловий режим

Світло — джерело енергії для фотосинтезу рослин та один з основних факторів розвитку організму. Під довжиною дня слід розуміти не тільки кількість годин світла, але і його якість та інтенсивність освітлення.

Різні овочеві культури неоднаково реагують на тривалість світлового дня (фотоперіодизм), інтенсивність освітлення і спектральний склад світла. Слабка інтенсивність сонячного освітлення в процесі онтогенезу сповільнює процеси фотосинтезу і нагромадження в рослинах органічної речовини, отже, подовжує період формування про­дуктивних органів.

Світлова енергія сонця надходить до рослин у вигляді прямої і розсія­ної радіації. Пряма радіація потрапляє переважно на верхні яруси, розсі­яна, більш активна, — також і на нижні яруси листків. Пряма і розсіяна радіація, що проникає до земної поверхні, становить сумарну сонячну ра­діацію. Сонячне освітлення рослин за умов помірного клімату впродовж року і дня неоднакове. Найменше воно (не перевищує 3—4 тис. лк) з дру­гої половини листопада і до першої половини січня. У похмуру погоду в грудні в парниках і теплицях воно зменшується до 500—1000 лк. Мінімальна освітленість для росту і розвитку рослин огірка становить

2400 лк, помідора, перцю -— 4000, петрушки, селери та інших вигінкових культур — 1000—1500 лк. Тому в спорудах закритого ґрунту під час ви­рощування розсади світлолюбних культур застосовують штучне доосвіт-лення.

Найінтенсивніше сонячне освітлення влітку — 60—-80 тис. лк. За над­мірного освітлення рослини перегріваються і процеси асиміляції в них сповільнюються.

Тривалість сонячного освітлення впродовж дня влітку в південних райо­нах становить до 14, а в північних — 16—17 год. У процесі еволюцпу рос­лин виробилася реакція на зміну тривалості дня і ночі (фотоперіодизм), тому вони по-різному реагують на зміну тривалості світлового дня, інтен­сивність і спектральний склад сонячного проміння. За слабкої інтенсивно­сті сонячного освітлення сповільнюються процеси фотосинтезу І нагрома­дження рослинами органічних речовин. Довжина світлових хвиль також впливає на фізіологічні процеси рослин. Найактивніше червоно-оранжеве (довжина хвиль 600—710 нм) і синьо-фіолетове (380—500 нм) випроміню­вання. Кількість променів, що надходять на зелену поверхню рослин з дов­жиною хвиль 380—710 нм, називають фотосинтетичною активною радіа­цією (ФАР). У сонячному спектрі вона становить близько 45—50 % (решта припадає на інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання).

У сонячні дні в розсіяній радіації переважають фіолетове й ультрафіо­летове випромінювання, а в похмуру погоду — червоне та інфрачервоне. Спектральний склад світла впродовж дня також змінюється. Вранці та ввечері підвищується вміст червоного і зменшується — фіолетового випро­мінювання. Так само впродовж доби і року змінюється й Інтенсивність ФАР. Найменша вона взимку, вранці та ввечері.

Інтенсивність ФАР впливає на ріст і плодоношення сільськогосподар­ських культур. За даними В. П. Матвєєва, за її інтенсивності, нижчої за 0,055 Дж/(см2. хв), рослини огірка в теплицях не ростуть, оскільки на дихання витрачається енергії більше, ніж на асиміляцію. Для активного росту і плодоношення огірка інтенсивність ФАР має бути не меншою, ніж 0,276 Дж/(см2. хв). Використання сонячної енергії овочевими культу­рами незначне: у відкритому ґрунті воно становить 1—1,5, у закритому — 3,5—5 %. Оскільки скло не пропускає ультрафіолетове випромінювання, то овочева продукція, вирощена в спорудах закритого ґрунту, містить менше поживних речовин, ніж ті, що вирощені у відкритому ґрунті або навіть під плівковим тунельним покриттям.

За потребами до інтенсивності освітлення овочеві культури поділяють на такі групи: світлолюбні, помірно світлолюбні і тіньовитривалі. До світлолюбних належать помідор, перець, баклажан, диня, кавун, гарбуз, огірок, квасоля, редиска, горох. Вони добре ростуть і розвиваються при освітленні 30—40 тис. лк. До помірно світлолюбних належать цибуля, час­ник, коренеплоди, капуста, боби, кріп, шпинат, салат. Оптимальне освіт­лення для них становить 20—30 тис. лк. Тіньовитривалі культури (петруш­ка, селера, ревінь, щавель) добре ростуть і за ослабленого освітлення -10 20 тис. лк, а за рахунок запасу поживних речовин у продуктових орга­нах та освітлення 0,5—2 тис. лк — вигінкові культури.

Неоднакове відношення овочевих культур до інтенсивності освітлен­ня має велике практичне значення. Воно дає змогу висівати насіння в різні строки, вирощувати рослини у розріджених або загущених посівах залеж­но від їх призначення (на товарну продукцію чи насінники), в кулісах, а також вирощувати на одній площі одночасно дві культури. Наприклад, посіви огірка можна ущільнювати пекінською капустою, салатом, редис­кою; картоплі — квасолею та іншими овочевими культурами.

У період утворення продуктивних органів пряме сонячне світло по­гіршує товарну якість деяких культур (капуста цвітна, цибуля-порей, спар­жа, салатний цикорій, цикорій). Тому їх у цей період треба затінювати.

Вплив світла на цвітіння і плодоношення. Більшість овочевих культур, які походять з тропічних географічних широт (огірок, кавун, диня, пе­рець, баклажан, квасоля, помідор та ін,), за вибагливістю до тривалості освітлення (10—-12 год) є рослинами короткого дня. За такого освітлення у них нормально розвиваються генеративні органи. Тому під час вирощу­вання розсади у літній період штучне скорочення світлового дня приско­рює їх цвітіння і плодоношення. Овочеві культури, які походять із широт субтропічного І помірного клімату (капуста, салат, шпинат, редиска, морк­ва, петрушка, цибуля, кріп, цикорій та ін.), є рослинами довгого дня (три­валість світлового дня понад 12 год). За довгого світлового дня вони швид­ше починають рости і плодоносити, а за короткого (10 год) — їх ріст І плодоношення затримуються, а розвивається лише розетка листя, тому в разі пізньовесняних строків сівби скоростиглі культури (редиска, салат, шпинат та ін.) в умовах літнього довгого дня передчасно стрілкують (іноді без утворення продуктивних органів). Так, за ранньовесняної сівби зимо­вих сортів редьки ріст і розвиток рослин збігається з найдовшим днем літнього періоду і вони масово стрілкують, не утворивши коренеплодів. Тому для одержання високого врожаю коренеплодів насіння редьки ви­сівають улітку, щоб урожай формувався наприкінці літа або у першій по­ловині осені, коли тривалість дня значно зменшується.

Усі овочеві культури досить вибагливі до наявності світла впродовж вегетаційного періоду. Недостатня освітленість у зимовий період під час вирощування розсади призводить до витягування сходів і навіть до їх за­гибелі. Щоб запобігти цьому, очищають скляні поверхні теплиць і пар­ників від бруду та застосовують штучне доосвітлення рослин. Рослини помідора у разі вирощування в зимовий період формують суцвіття над 9—11 листками, а влітку — над 6—8. Влітку плоди їх ростуть інтенсивні­ше і більші, ніж узимку. Ранні сорти редиски у весняний період формують товарні коренеплоди через 25-—30 діб після появи сходів, а в грудні—січ­ні — через 45—50 діб або зовсім не утворюють їх. Зелень петрушки після зрізування влітку відростає через ЗО—40, а взимку — через 50-—60 діб.

Способи регулювання світлового режиму. У відкритому ґрунті світло­вий режим овочевих культур поліпшують, застосовуючи певні схеми розміщення, напрями сівби (з півдня на північ), регулюючи густоту рослин, систематично знищують бур'яни. Світлолюбні культури розміщують на південних схилах. З віком рослини розростаються і в загущених посівах затінюють одна одну. Так, для рослини помідора в 50-денному віці опти­мальна площа живлення становить 60, а в період плодоношення — 2500— 4900 см2. Тому з метою раціональнішого використання площі розсаду вирощують загущеним способом, а у відкритий ґрунт її висаджують з більшою площею живлення.

Надмірне освітлення рослин улітку послаблюють загущенням посівів, застосуванням куліс, надламуванням або зв'язуванням над продуктивним органом листків (капуста цвітна), а також підгортанням (спаржа, цибуля-порей) тощо.

У спорудах закритого грунту світловий режим залежить від конструкції теплиць і парників, площі світлопроникної поверхні та покривних мате­ріалів, розміщення труб для обігрівання тощо. З цією метою прозоре по­криття теплиць І парників утримують у чистому стані, обладнання, труби і каркас фарбують у світлий колір, проводять штучне доосвітлення і ра­ціонально розставляють розсаду на площі.

Для кращого використання світла застосовують ущільнені посіви (на­приклад, огірок і помідор ущільнюють капустою пекінською, салатом, редискою). При цьому раціональніше використовується площа споруд І підвищується врожайність культур з одиниці площі.

За надмірного освітлення (влітку) прозору покрівлю споруд затіню­ють, забілюючи її розчином крейди, зашторюють, накривають рогожами або щитами тощо. Це запобігає перегріванню рослин, посилює їх тургор і продуктивність.

Останнім часом створено сорти І гібриди, які формують товарний уро­жай у спорудах закритого грунту в зимовий період, тобто в умовах недо­статнього освітлення. До них належать такі сорти салату головчастого, як Норан, Юстіна, ПВЛ 80; редиски —- Катруся, Хельро, Черкаська теп­лична; гібриди огірка — Амір, Вентура, Грибовчанка, Гермес, Естафета, Язер та ін.; помідора — Алла 2, ВерлІока, Раїса, Аделаїда, Шірлі, Сузір'я та ін. Зазначені гібриди стійкі також до грибних захворювань, що дуже важливо під час вирощування їх в умовах осінньо-зимової культури.

Дата добавления: 2014-01-11