Вітчизняні системи управління якістю радянського періоду

Розвиток систем якості в Україні обумовлений рухом за якість в Радянському Союзі в 50 - 70-ті рр. У СРСР управління якістю в першу чергу упроваджувало­ся в галузях, які забезпечували науково-технічний прогрес, - авіації, радіотехніці, ракетній техніці, машинобудуванні. Оскільки ці галузі промисловості відрізнялися складністю і різноманіттям виробів, до управління якістю застосовували комп­лексний системний підхід.

Вперше системний підхід в забезпеченні якості був використаний на Сара­товському авіаційному заводі в 1955 р. при розробці системи бездефектного виготовлення продукції (БВП).

На той час існувала система контролю, при якій вся відповідальність за якість покладалася на ВТК, а працівники практично не несли відповідальності за якість продукції.

Комплексна система БВП включала низку організаційних, економічних, вихов­них заходів, які сприяли створенню якісної продукції. Вона ґрунтувалася на на­ступних принципах:

ð 100%-й контроль якості виробів і відповідність їх документації, що діє, до пред 'явлення службі ВТК;

ð повна персональна відповідальність виконавця за якість продукції, що ви­пускається (самоконтроль);

ð зосередження уваги не тільки на факті виявленая і реєстрації браку, але і на заходах, що виключають його появу;

ð суворе дотримання технологічної дисципліни.

У цій системі документувався порядок пред'явлення продукції ВТК, який за­тверджувався директором підприємства. Відповідно до " Положення про систему

БВП" працівникові заборонялося пред'являти ВТК вироби з відхиленнями від технічної документації.

Ця система дозволяла передовим працівникам користуватися особистим клей­мом. До такої роботи допускалися робочі, які не менше півроку випускали тіль­ки доброякісну продукцію і здавали її ВТК з першого пред'явлення. Був введений показник здачі продукції ВТК з першого пред'явлення, по якому оцінювалася якість праці виконавця.

Япр= ^{С_- В} *І00

С (1)

де Я - відсоток здачі продукції ВТК з першого пред'явлення;

С - сума всіх пред'явлень продукції робочим до ВТК за певний термін;

В - сума всіх відхилень зданої до ВТК продукції після виявлення першого дефекту за цей же період часу.

Система БВП започаткувала новий підхід до управління якістю на підприєм­ствах. Системи, їй подібні, стали розповсюджуватися в 60-х роках спочатку в Європі, а потім і в США.

Основний недолік системи БВП був в тому, що вона не охоплювала стадії розробки і проектування продукції, реалізації і експлуатації готових виробів, що обмежувало сферу її застосування.

На підприємствах Горьківської області в 1958 р. була впроваджена система ЯНАРЗПВ (якість, надійність, ресурс з перших виробів) - російське КАНАРСПИ.

Характерними особливостями системи були: підвищення ролі вирішення про­блеми якості проекту продукції і постановки її на виробництво; використання об'єктивних методів оцінювання надійності; з'ясування причин появи браку і зниження надійності, а також розробка технологічних заходів, що виключають можливі причини погіршення якості.

В основі цієї системи лежали наступні принципи:

Ø комплексність завдань забезпечення якості продукції;

Ø пошуковий характер системи, який припускав всемірний розвиток дослід­жень в області підвищення якості продукції, розвиток технологічних і випробу­вальних служб підприємства;

Ø проведення робіт по отриманню об'єктивної інформації про сниш якості вироблюваної продукції;

Ø виявлення й усунення причин появи браку при виробництві дослідного зразка і в серійному виробництві;

Ø участь підприємства-виробника у вдосконаленні конструкції продукції і підвищенні технічного рівня експлуатації не тільки підприємства-виробника, аче й експлуатуючих організацій;

Ø мала універсальний характер і могла застосовуватися в різних галузях ви­робництва.

На Рибінському моторобудівному заводі була розроблена система наукової орга­нізації праці, виробництва і управління (НОТВУ). НОТВУ здобула популярність як система, в якій поєднувалося комплексне використання методів (зокрема кіль­кісна оцінка рівня) наукової організації праці, виробництво і управління на основі постійного вдосконалення технологій і устаткування

На Ярославському об'єднанні "Автодизель" в 1962 р. була розроблена систе­ма наукової організації робіт по збільшенню моторесурсу (НОРМ). Характер­ними особливостями системи були: систематичне підвищення надійності деталей і складових частин за рахунок підвищення вимог до технологічної документації, що діє; створення на підприємстві спеціального відділу надійності, який збирав інформацію про експлуатацпшу надійність виробів і розробляв пропозиції по підвищенню довговічності деталей і складових частин; створення експлуатаційно- ремонтної служби. Як критерій підвищення якості було прийнято збільшення ресурсу роботи автомобільного дизеля до першого капітального ремонту. Система НОРМ додала до саратовської БВП і горьківської ЯНАРЗПВ технічний критерій - величину моторесурсу.

Система забезпечувала комплексний підхід до управління якістю на стадії проек­тування, виготовлення й експлуатації. Планування основних показників якості і управління здійснювалося на всіх етапах життєвого циклу виробу. Вона сприяла значному зниженню витрат на технічне обслуговування і ремонт двигунів за ра­хунок підвищення надійності вузлів і деталей.

Початком системного підходу до управління якістю продукції в Україні вва­жається впровадження у 1967 р. Львівської системи бездефектної праці, метою управління якої було забезпечення бездефектної праці, об'єктом управління - якість праці окремих виконавців і колективів, а показником управління - комп­лексний показник якості окремих виконавців і колективів.

У 1972 р. на основі узагальнення і вивчення досвіду розроблених раніше систем контролю якості, в результаті спільного науково-виробничого експерименту промис­лових підприємств Львівської області, ВНДІІС і НВО "Система" Держстандарту СРСР була розроблена Комплексна система управління якістю продукції (КС УЯП).

КС УЯГІ стала першою системою управління якістю, в якій організаційно-технічною основою управління стали стандарти підприємства. При цьому розрізняли основний стандарт підприємства (СТП) - (прототип сучасного документа систем якості першого рівня за 1S0 9000), загальні і спеціальні СТП. Організаційна струк­тура системи мала відділ якості, який координував діяльність всіх підрозділів підприємства по управлінню якістю, аналізував інформацію, що поступала, про якість продукції і причини її невідповідності, розробляв заходи по підвищенню якості продукції.

КС УЯП була системою заходів, методів і засобів, за допомогою яких цілеспря­мовано встановлювався, забезпечувався і підтримувався необхідний рівень якості на всіх етапах життєвого циклу виробу (дослідження, проектування, виготовлення, реалізації, експлуатації і споживання).

Функціонування КС УЯП було спрямоване на:

=> створення нових видів продукції, відповідних кращим світовим зразкам;

=> поліпшення показників якості продукції;

=> збільшення в загальному об'ємі випуску продукції виробів вищої якості; О своєчасне зняття, заміна або модернізація продукції нижчої (другої) кате­горії якості;

=> суворе дотримання вимог нормативно-технічної документації при виготовленні продукції;

=> планомірне підвищення якості роботи виконавців.

Характерними особливостями даної системи були:

o комплексність, системність управління якістю продукції; чітке визначення змісту управління якістю продукції через встановлений склад функцій управління якістю;

o широке використання в управлінні стандартизації;

o створення передумов для автоматизованого управління якістю продукції.

Окрім цього дана система займалася плануванням підвищення якості, норму­ванням вимог до якості, оцінкою якості продукції, організацією матеріально-тех­нічного, технологічного забезпечення якості, виробництва продукції, стимулюван­ням підвищення якості продукції.

У 1978 р. з'явилася Дніпропетровська комплексна система управління якіс­тю продукції і ефективним використанням ресурсів (КС УЯП і ЕВР). метою управління якої було поліпшення господарської діяльності підприємства, об'єктом управління - рівень якості продукції і ефективність використання ресурсів. Особ­ливостями цієї системи було: введення нових спеціальних функцій управління якістю продукції; науково-технічний розвиток підприємства; забезпечення умов праці і побуту; охорона навколишнього середовища; встановлення планових госп­розрахункових показників; введення прогресивних планових оцінних норм і нор­мативів.

У 1979 р. з'явилася Комплексна система підвищення ефективності вироб­ництва і якості роботи (КС ПЕВ і ЯР), метою управління якої було вдоскона­лення господарського механізму підприємства. Особливостями цієї системи було: поліпшення використання виробничих потужностей, матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів; зміцнення госпрозрахунку, впровадження бригадних методів роботи і посилення ролі соціальних чинників; організація соцзмагання за підви­щення ефективності виробництва і якості роботи.

Далі у 1980 р. з'явилася Система управління виробничим об'єднанням і промисловим підприємством па базі стандартизації (СУ ВО і ПП), метою управління якої було виконання планів, завдань, угод з виробництва і поставок високоякісної продукції при мінімальних сумарних затратах на її дослідження, виготовлення, обіг та споживання. Дана система зобов'язувалася:

· забезпечити комплексність управління підприємством шляхом створення єдиної системи управління на основі наукових методів проектування системи;

· підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень і політ ■ керівництва;

· оцінити ефективність управління підприємством за допо> кількісно виражених критеріїв.

Показниками управління служила система показників діяль (виробничого об'єднання).

Реалізація методичних основ управління якістю в Україні радянського періоду проходила паралельно з передовим світовим досвідом, в окремих випадках випе­реджаючи його, але в основному відстаючи від нього років на 15.

Незважаючи на розвиток систем управління якістю продукції, суттєвого поліп­шення якості продукції, що вироблялася до 90-х років не відбулося. А не сталося цього тому, що,

по-перше, проектування дуже складних систем було перекладено державою на плечі самих підприємств, які не могли впоратися з таким завданням за відсутності повного об'єму знань у цій сфері, яка тільки-но почала свій роз­виток та знаходилася на стадії виникнення.

По-друге, роботу з управління якістю проводили не самі керівники підприємств, а відділи технічного контролю, які працювали не "на якість", а "на план" та не займалися визначенням факторів, які спричиняли виробництво дефектної продукції.

По-третє, створювані у ті часи системи якості не були зорієнтовані на споживача та на випуск конкуренто­спроможної продукції, яка б мала високі показники якості. Саме, враховуючи перелічені причини, системи якості не могли здійснювати всебічний контроль якості продукції та послуг, що надавалися споживачеві, на певному рівні та ви­робляти безпечну продукцію.

Крім того, як показували дослідження, у ті роки в Україні сформувалися не­гативні соціально-психологічні установки особистості:

· стався зсув інтересів особистості зі сфери суспільного виробництва в сто­рону сімейно-побутової активності та активності споживачів;

· знизився престиж професійної майстерності та якості праці;

· на периферію суспільної свідомості був витіснений мотив орієнтації на споживача;

· масово поширилася соціальна та трудова пасивність, байдужість до якості праці, продукції та послуг.

Поряд з цим, глобальний дефіцит продукції в умовах адміністративно - пла­нової економіки спричинив перехід на перше місце кількості, а не якості. Це визначило несвоєчасність впровадження сучасної системи управління якістю і призвело у вирішенні проблем якості до відчутного відставання підприємств від передової зарубіжної практики.

Після переходу до ринкових стосунків українці почали прагнути більшого. Саме тепер створення сучасних систем якості, таких, які б всебічно охоплювали сферу життя, можна було забезпечити за допомогою активної участі нашої краї­ни у міжнародному співробітництві у сфері забезпечення якості.

Тому, в умовах формування нових політичних і соціально-економічних відно­син, Україна отримала унікальний шанс для того, щоб подолати усі проблеми, пов'язані з якістю, успішно інтегруватися до європейської і світової спільноти, наблизитися до рівня розвинених країн і задовольнити очікування своїх громадян.

Таким чином, розвиток власних вітчизняних систем управління якістю закін­чився в 90-х роках. Перехід України до ринкової економіки відкрив можливість вітчизняним підприємствам використовувати накопичений світовий досвід науко­вих і практичних підходів і методів забезпечення якості продукції і послуг.

Дата добавления: 2014-01-11