Особливості використання оздоровчої гімнастики у ФОР з дітьми

План

А

Рис. 4.3. Ведра для лакокрасочной продукции:

а — с крышкой типа «мастер»; б — крышка с кольцевым замком и рычажным зажимом; / — общий вид; 2 — конструкция замка

У банок с наружным диаметром 228 мм № 12 и 15 — 17 соединение выполняют только сварным продоль­ным швом. Для высокоопасной продукции нельзя использовать банки с одинарным фальцовым швом. Для герметизации швов ис­пользуется их пропаивание припоем: одинарный, двойной и за­катные швы промазывают натрий-КМЦ (карбоксиметилцеллю-лозой), латексной пастой, жидким стеклом или другими уплот­нителями, инертными к продукции.

Герметичные банки должны выдерживать внутреннее избыточ­ное давление 20 кПа (0,2 кгс/см²), а банки для продукции группы упаковки 1 -- до 30 кПа (0,3 кгс/см²). Проверку герметичности осуществляют при избыточном давлении воздуха или воды.

Прочность банок при штабелировании обеспечивается тем, что они могут выдерживать нагрузку на сжатие в осевом направлении 200 кгс. Сварные швы не должны иметь прожогов металла и непро­варенных участков. Наружную поверхность банок из черной жести защищают от коррозии слоем лака, краски или пассивируют.

Банки для химических продуктов принимают партиями. В до­кументе о качестве должно быть указано: предприятие-изгото­витель и/или его товарный знак, наименование изделия, номер жести, дата изготовления, результаты испытаний, материал промазки шва, обозначение стандарта ГОСТ 6128 — 81.

На производстве контроль качества осуществляют при прием-но-сдаточных и периодических испытаниях. При приемно-сдаточ-ных контролируют внешний вид, качество поверхности банок, качество швов и покрытий, герметичность швов.

При периодических испытаниях контролируют размеры банок и испытывают их на сжатие не реже 1 раза в 6 мес.

Для контроля качества от партии отбирают 1 % банок, но не менее 50 шт., для испытаний на сжатие — 10 банок, прошедших контроль.

Упаковывают, маркируют и хранят банки следующим образом. Штамп предприятия-изготовителя с указанием товарного знака, номера банки и номера жести указывают на дне банки (допуска­ется на кольце у крышки), на литографированных — на обечайке, а также на этикетке (при ее наличии).

Банки формируют в пакеты на поддонах, крышки -в деревянные ящики или из гофрированного картона. Хранят банки в крытых сухи

помещениях. При хранении под навесом пакеты или ящики с крышками устанавливают на деревянные настилы высотой не менее 10 см.

Для наиболее плотной укладки рекомендуют использовать размеры ящиков в соответствии с номерами банок, например в ящике размерами 380x380x126 мм банки № 2 располагают рядовьм способом по 25 шт., банки № 4 — шахматным способом по 12 щт.

1. Анатомо-фізіологічні особливості організму дітей різного віку

2. Особливості використання циклічних вправ у ФОР з дітьми.

3. Методика проведення рухливих ігор та оздоровчої гімнастики.

4. Нетрадиційні засоби оздоровлення.

Література:

1. Адашкявичеш Є.Й. Спортивные игры и упражнения в детском саду: Книга для воспитателей детского сада. – М.: Просвещение, 1992. - 159 с.

2. Вільчковский Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Львів: ВНТЛ, 1998. - 336 с.

3. Гуреев Н.В. Активный отдых. - Москва: Советский спорт, 1991. - 61 с.

4. Куц О.С. Фізкультурно-оздоровча робота з учнівською молоддю. - Вінниця, 1995. - 123 с.

5. Матов В.В., Иванова О.А. и др. Ритмическая гимнастика для школ / Новое в жизни, науке, технике. - № 4. - 1989. - С. 98-190.

6. Мурза В.П.Фізичні вправи і здоров”я –К.: Здоров”я, 1991-256с.

7. Сосина В.Ю. Азбука ритмической гимнастике. - К.: Здоров’я, 1986. - 64 с.

8. Толкачев Б.С. Физкультурный заслон ОРЗ. – М.: ФиС, 1992. - 175 с.

25.09.12

Львів – 2012

1. Анатомо-фізіологічні особливості організму дітей

Правильне ФВ дітей, в тому числі проведення озд. занять можливе при умові врахування особливостей їх вікового розвитку. Коротко зупинимося на характеристиці осн. систем і функцій дитини на різних етапах її вікового розвитку.

У дошкільному віці організм дитини швидко росте й розвивається. При цьому збільшуються не лише розміри тіла, але й удосконалюється ЦНС: недостатньо врівноважені процеси збудження та гальмування, збудження переважає.

Кістково-м’язова система дитини дошкільного віку має свої особливості. Кістки містять багато води і тільки 13% мінеральних солей. Вони еластичні, м’які, гнучкі, можуть легко змінювати свою форму. Суглоби дуже рухливі, зв’язковий апарат легко розтягується, сухожилля коротші та слабші, ніж у дорослих. Важливо не допустити викривлення хребта, потрібно стежити, щоби дитина уникала невірних положень тіла, не носила важких предметів в одній руці та ін.

Характерним для цього віку є високі темпи росту і розвитку організму. Так, за 1-й рік життя довжина тіла дитини збільшується на 50% від початкової; до 7 р. майже в 2,5 рази. До 1 року втричі збільшується маса, а до 6-7 р. – ще в 2 рази.

М’язова система у дітей складає лише 20-22% від загальної маси тіла (у дорослого 40-45%). Особливо слабкі м’язи кінцівок, вони повільно скорочуються. М’язи містять багато води і мало білкових речовин та жирів. Нерівномірно розвиваються окремі м’язи.

Інтенсивно відбувається ріст розмірів серця: до 2-х років його маса збільшується в 3 рази. Артерії та капіляри досить широкі. Ця особливість (велика маса серця, відносно короткий шлях кровотоку) забезпечує більш сприятливі умови для кровообігу, але відносно велика кількість циркулюючої крові та інтенсивні обмінні процеси висувають до серця високі вимоги. В зв’язку з тим дитяче серце виконує відносно більшу роботу, ніж серце дорослої людини. ЧСС у новонародженої дитини складає 140 уд/хв, до 1 року 120 уд/хв, у 2 р. - 110., у 5-6 р. - 90-100 уд/хв.., АТ у 5-6 рр.- 95/60 мм. рт. ст. Ріст судин відстає від росту серця, що викликає підвищення АТ.

Дихальна система – верхні дихальні шляхи у дітей відносно вузькі, розмах дихальних рухів обмежений. У зв’язку з цим дихання дитини поверхневе і не економне. Потреба організму в кисні забезпечується більшою частотою дихальних рухів. Частота дихання 1-річної дитини – 30 разів на хв; 5, 6-річної –20.

У дошкільному віці в основному закінчується формування легеневої тканини. Глибина дихання зростає до 140-145 см³, а частота знижується до 23 в 1 хвилину. Хвилинний обсяг дихання досягає 3200 см³; ЖЄЛ – 1200 см³.

Шкіра дитини відіграє важливу роль у теплорегуляції. Через тонкі шкірні покриття кров легко віддає своє тепло, внаслідок чого теплова рівновага у дітей порушується швидше, ніж у дорослих. Під впливом холоду судини шкіри звужуються: кров відпливає до внутрішніх органів. Водночас в організмі починає посилено утворюватися тепло. При високій температурі повітря збільшується тепловіддача: розширюються судини шкіри, посилюється виділення поту, що запобігає перегріванню.

У нашій країні шкільний період умовно поділяють на три вікові групи:

· молодший шкільний вік (6-10 років - 1-4 класи);

· середній шкільний вік (11-14 років — 5-8 класи);

· старший шкільний вік(15-17 років-9-11 класи).

Молодший шкільний вік – інтенсивний період розвитку організму. Ріст щороку збільш. на 3-5 см, маса на 2-2,5 кг. Хребет дуже гнучкий і рухливий, кістки скелета легко деформуються.

М’язи і зв’язковий апарат слабкі – потрібне значне напруження м’язів, щоби утримати тіло у вертикальному положенні (неправильне положення, однобічне навантаження, велике м’язове напруження спричиняють викривлення хребта).

У цей період поступово відбувається окостеніння кистей рук. Для прав. фіз. розвитку необхідно стежити за симетричним розвитком рук (в І-ІІ класах 90-95% дітей – яскраво виражені “правші” і лівою рукою не можуть нічого робити).

М’язова система розвив. інтенсивно, але нерівномірно – відстають у розвитку дрібні м’язи. У 7-8-р. м’язи складають 27% маси тіла. М’язова сила рук збільш. приблизно на 2 кг щорічно. У 10 р. сила правої руки складає 16-17 кг.

ССС. Серцевий м’яз ще слабкий, триває процес розвитку серця і його складного нервового апарату, тому спостерігаються коливання пульсу, порушення ритму скорочень серця. Водночас, серце швидко пристос. до фіз. навантажень. Поступово сповільнюється ЧСС: у 7-8р. - 80-92 уд/хв, 9-10р. – 76-86 уд/хв.

Дихальна система. Збільшується ОГК до 64 см, дихальні м’язи відносно слабкі. Недостатня глибина дихання компенсується більшою частотою – до 20-22 рази/хв. Повітря, яке видихає дитина, містить лише 2% СО₂ (у дорослого – 4%). ЖЕЛ від 7 до 10 р. збільш. з 1300 до 2000см³, у дівчат показники менші. Відбувається диференціація типів дихання: у хл. формується діафрагмальне, у дівч. – грудне дихання.

ЦНС – закінчується анатомічне формування структури гол. мозку, проте у функціональному відношенні мозок ще слабо розвинений. Посилюються процеси збудження і гальмування, зростає роль 2-ої сигнальної системи. Сприйняття чіткіше (порівняно з дошкільнятами) – краще засвоюють абстрактні поняття, швидше запам’ятовують. Однак, увага не стійка і зосереджується на тому, що цікавить.

Недостатня сила і врівноваженість нервових процесів, перевага збудження над гальмуванням призводять до того, що діти легко збуджуються, дуже емоційні, швидкої втомлюються.

Діти легко оволодівають складними за координацією рухами, оскільки пластичність НС висока. Однак під впливом сильних та монотонних рухових подразнень у них знижується стійкість до зовнішнього впливу. Уникнути цього можна шляхом внесення різноманітності у заняття, включенням рухливих ігор.

Середній шкільній вік – продовжується інтенсивний ріст і розвиток дитини, період "другого витягування" (перше – у 6-7 р.). У хлопчиків макс. темпи росту у 13-14 рр. (зріст за 1 рік збільш. на 7-9 см), а у дівчат – в 11-12 років (на 7-8 см).

Маса суттєво відстає від зросту. З'являються ознаки нерівномірного росту частин тіла, що веде до зміни пропорцій. Дуже швидко ростуть довгі трубчасті кістки верхніх і нижніх кінцівок. Ріст кісток у ширину незначний. Не можна використовувати надмірні фіз. навантаження, які прискорюють процес окостеніння і можуть сповільнити ріст кісток у довжину.

М'язова система розвивається швидкими темпами. До 14-15 р. високого рівня розвитку досягає суглобно-зв'язковий апарат, м'язи, сухожилля. Збільш. загальна маса м'язів до 32-35% від маси тіла (найбільше росте у хл. 13-14 рр. і дівч. 11-12 рр.). Більш високими темпами розвиваються м'язи ніг, меншими – рук. Стають помітнішими відмінності у показниках абс. та віднос. сили у хл. і дівчат.

Продовжують розвиватися великі групи м'язів. Тонус згиначів переважає над тонусом розгиначів тулуба, тому часто спостерігається сутулуватість, опущена голова, неправильна постава тіла.

ССС. Серце підлітка швидко збільшується в розмірах, але часто розвиток серця відстає від збільшення розмірів тіла. Створюються передумови для появи порушень функцій серця. Збільшені адаптаційні можливості, підвищується економічність серцевої діяльності. Поступово знижується ЧСС: у 13 р. – 80 уд/хв.

Дихальна система. Відбувається подальше удосконалення функцій дихального апарату: підвищується ЖЄЛ., знижується частота дихання - до 18 разів/хв. Після навантаження слід включати вправи на відновлення дихання.

ЦНС. Швидко розвивається друга сигнальна система. Вона відіграє все більшу роль у формуванні нових умовних рефлексів та навичок. Посилюється концентрація процесів збудження та гальмування, в результаті зростають емоційність та неврівноваженість, часта зміна настрою (процеси збудження домінують над процесами гальмуваннями).

Характерним є ріст самосвідомості. ЦНС характеризується переходом від конкретного до більш абстрактного мислення, з'являється інтерес, захоплення.

Моторика підлітка відрізняється різноманітністю, але рухам не вистачає граціозності, з'являється незграбність. Проявляються різкі відмінності між тими, хто займається і не займається спортом.

Старший шкільній вік - сповільнюється ріст тіла в довжину та приріст в масі. Розбіжності між юнаками і дівч. в розмірах та формах тіла досягають макс. У дівчат – довший тулуб, коротші ноги та руки, нижче знах. центр тяжіння.

В 15-16 р. починається процес окостеніння хребців (їх верхніх і нижніх поверхонь), грудини і її зрощення з ребрами. Зростає міцність хребта. Посилено розвивається грудна клітка, завершується окостеніння ступні та кисті.

У дівчат, на відміну від юнаків, менший приріст м'язової маси, відстає у розвитку плечовий пояс, зате інтенсивно розвиваються м'язи тазового дна.

Грудна клітка, серце, легені, ЖЕЛ, сила дихальних м'язів менш розвинені, ніж у юнаків, тому функціональні можливості ССС і ДС у них нижчі, ніж хлопців.

У юнацькому віці відбув. подальше формування органів кровообігу та дихання, продовжується ріст серця, удосконалюється його регуляція.

У 16-17 р. високої досконалості досягає нервова і гуморальна регуляція діяльності серця і кровоносних судин – їх робота стає більш злагодженою: підвищуються функціональні можливості ССС, зростає витривалість серця до фізичних навантаження, стають доступними вправи зі статичним навантаженням і ті, які вимагають швидкості і витривалості.

ЦНС. Завершується її розвиток, зростає рухливість нервових процесів. Ще деякий дисбаланс у співвідношенні збудження і гальмування, збудження й надалі домінує.

Розвиток 2-ої сигнальної системи досягає високого рівня. У порівнянні з підлітками старшокласники більш спокійні, врівноважені, їх увага стійкіша.

У шкільний період дуже важливо своєчасно виявити дітей з відхиленнями у стані здоров’я та спрямувати зусилля на їх ліквідацію. Розподіл учнів на медгрупи для занять ФК здійснюють медичні працівники та вчителі ФК. Всі учні шкільного віку, на основі даних про стан здоров’я, фіз. розвиток та підготовленість) розподіляються на три медгрупи: основну, підготовчу та спеціальну.

Розподіл школярів за групами дозволяє правильно дозувати навантаження на уроках ФК, позаурочних та позакласних фізкультурно-оздоровчих заняттях.

2. Особливості використання циклічних вправ у ФОР з дітьми

Циклічні – це вправи виконання яких вимагає ритмічного скорочення і розслаблення працюючих м’язів (або в яких певний час повторюється один і той самий руховий цикл). До циклічних вправ відносяться: ходьба, біг, плавання, біг на лижах, їзда на велосипеді.

Ходьба – осн. спосіб пересування людини у просторі. Циклічність її складається з чергування кроків лівої та правої ніг, а також погоджених з ними рухів руками. Автоматизований кроковий рефлекс, який є фізіологічною основою ходьби, формується наприкінці першого року життя дитини.

Для того, щоб привчити дітей ходити легко, не човгаючи по підлозі пропонують їм виконувати різноманітні вправи, які сприяють зміцненню м’язів ніг. Н-д, ходьба на носках, з переступанням через предмети високо піднімаючи стегна. Однак, ця ходьба не повинна займати багато часу (у межах 20-25 с.), тому що у малюків швидко втомлюються м’язи ніг (особливо при ходьбі на носках) й інтерес до запропонованої вправи зникає. Доцільно чергувати ходьбу з високим підніманням стегна, на носках, із звичайною ходьбою.

Гол. умовою формування навичок ходьби у дітей 3-4 р. є цілеспрямоване навчання, яке здійснюється в ігровій формі, де забезпечується засвоєння дошкільниками різноманітних способів правильної ходьби. Через недостатність розвитку м’язів розгиначів спини частина дітей мол. дошк. віку не може рівно тримати тулуб, часто горбиться, що може призвести до порушень постави. Слід стежити, щоб не опускали голови під час ходьби, не сутулились.

У цьому відношенні корисна ходьба з гімнастичною палицею на плечах, лопатках за спиною та перед грудьми, а також з фіксованим положенням рук (на поясі; за головою, в сторони). Дані вправи дають змогу відчути дитині вірне положення тулуба та голови під час ходьби.

Швидкість ходьби залежить від частоти (темпу) та довжини кроків. Темп ходьби дошкільнят знаходиться в межах 148-172 крок./хв., довжина кроку – 42-63 см (діти 3-6 років). Для порівняння, у дорослої людини – середній темп ходьби: 120 крок./хв., довжина кроку 70-90 см.

Дошкільнятам усіх вікових груп корисна ходьба на носках, п’ятках, зовнішньої та внутріш. сторонах ступні, з високим підніманням стегна, з рухами рук вгору і вниз та ін. Ці вправи виконуються у вигляді імітаційних вправ: пройти як “клишоногий ведмедик”, “конячка”, “чапля”, “лисичка” і т. д. Такі види імітаційної ходьби доцільно чергувати із звичайною ходьбою. Це сприяє розвитку м’язів опорно-рухового апарату, профілактиці плоскостопості.

Різноманітні вправи з рівноваги (ходьба по мотузці, яку покладено на підлогу; дошці; лаві; колоді та ін.), які широко застосовують на заняттях з ФК та під час прогулянок, сприяють вдосконаленню навички ходьби в різних умовах та позитивно впливають на формування постави дошкільників.

Біг – один з найстаріших і перевірених засобів зміцнення здоров’я. В Древ. Греції на одній зі скель були висічені слова: “Якщо хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути красивим – бігай, хочеш бути мудрим – бігай”.

Дійшла до нас фраза Горація: “Якщо не бігаєш поки здоровий, будеш бігати, коли захворієш”. Ці слова підтверджують цілющу силу бігу.

Біг позитивно впливає на всі фізіологічні системи і психічні функції: значно підвищуються процеси мислення, збільшується об’єм і краще запам’ятовується отримана інформація, покращується сон, збільш. розумова і фізична працездатність, нормалізується робота ендокринної системи, яка забезпечує нормальні процеси росту та розвитку, що дуже важливо для організму, який росте.

На відміну від дорослого, “за здоров’ям” дитина не побіжить. Тому, краще проводити ігри, в яких був би присутній біг. Починати ці бігові “забави” можна вже з дитиною 3-х річного віку, однак чергувати їх з ходьбою, стрибками на 1 і 2-х ногах, дихальними і гімнастичними вправами. Дистанція перших пробіжок повинна становити не більше 40-50 м, які повторюють декілька разів впродовж заняття. Доцільно використовувати сюжетні ігри.

На цих заняттях важливо не допускати звичної для дитини тяги до прискорення, інакше через втому ефект виконання вправ буде знижуватись.

У старших дошкільнят можна поступово переходити від пробіжок у 150-200 м до дистанцій у 400-500 м. Якщо у дитячих установах правильно організовані заняття оздоровчим бігом, то діти будуть без зайвої напруги пробігати 1,5-2 км.

Оволодіти навичкою прав. бігу допомагають різноманітні підготовчі вправи: біг з високим підніманням стегна, як конячка; біг з переступанням через предмети (кубики, м’ячі); біг з наступанням на риски, які позначені на землі через 80-90 см; біг зі зміною темпу та напрямку із зупинками за сигналом вихователя; оббігання предметів, біг навипередки – “хто швидше”, біг з прокочуванням обруча по землі поштовхом долоні; біг зі скакалкою, яку обертають вперед.

Для розвитку швидкості застос. повторне пробігання відрізків на 20-30 м (по 2-3 рази, у зворотному напрямку діти повертаються спокійним кроком); човниковий біг 4х10 м з макс. швидкістю; біг 30 м з поступовим прискоренням.

Діти 3-4 р. можуть пробігати з максимальною швидкістю відстань до 15-20 м; 5 років – до 25 м; 6 років – 30-35 м. Пробігання вищевказаних дистанцій з макс. швидкістю не викликає значних фізіологічних навантажень і може бути рекомендовано здоровим дітям.

Їзда на велосипеді зміцнює м’язи ніг, розвиває силу, спритність та витривалість. Діти стають більш сміливими і наполегливими. А скільки позитивних емоцій виникає під час велопрогулянок!

Велосипед повинен бути правильно підібраний у відповідності з ростом дитини. Висота сідла і руля велосипеду регулюються так, щоб нога при натискуванні на педаль повністю випрямлялася у коліні, а дитина сиділа трішки нахилившись вперед, однак не горбилися. Дитина, сидячи на велосипеді, повинна дивитися не вниз на педалі, а вперед, тримаючись за руль без зайвої напруги; крутити педалі, не відриваючи від ніг.

Спочатку діти катаються 6-8 хв., а коли оволодівають технікою їзди, тоді час збільшується до 10-15 хв.

Необхідно пояснити дітям і систематично нагадувати, що при їзді на велосипеді треба сидіти прямо, з невеликим нахилом тулуба вперед, але не сутулитись. Тривала їзда в неправильному положенні тіла може негативно вплинути на поставу, привести до сутулості.

Плавання – ним можна займатися майже від народження.

У режимі дня дитини в дошкільних установах обов’язково мають бути передбачені заняття у басейні як незамінний засіб профілактики застудних захворювань та порушень опорно-рухового апарату.

Як відомо, для того, щоб вміти плавати, необхідно цьому навчитися.

Звичайно слід починати із забезпечення безпечного перебування дитини у воді. Краще всього використовувати басейн “жабятник” глибиною 50-100 см. Оптимальна температура води – біля 27^оС, а при жаркій погоді – 23^оС.

Тривалість перших занять залежить від поведінки дитини: при перших ознаках легкого ознобу і зниження уваги заняття слід зупинити, дитині зробити теплий душ, після чого розтерти рушником. Тривалість заняття на початку курсу не перевищує 7-8 хв. із поступовим збільшенням до 15-20 хв.

Основні етапи навчання плаванню:

1. Проведення вправ на суші, які імітують основні плавальні рухи. Це рухи руками з поворотами голови, махові рухи прямими ногами від стегна, не згинаючи їх в колінах; прогинання у хребті в положенні лежачи.… Дітям дуже подобається заключні вправи цього етапу, коли сидячи на бортику басейна, вони весело б’ють по воді прямими ногами.

2. Засвоєння дитиною перебування у воді й навчання рухів у ній. Спочатку дитину навчають прав. положенню тіла під час пірнання, ковзання. Основне на цьому етапі – навчити дитину робити видих у воду повільно і поступово.

3. Проводиться навчання рухів ногами при плаванні вільним стилем. Слідкувати, щоб дитина не закривала очі у воді й дивилася прямо перед собою.

4. В кінці 3-ох етапів, а це 3-4 заняття – вміння дитини плавати за допомогою ніг, тримаючи в руках дощечку. Потім починають навчати рухам рук і диханню із поворотами голови на вдиху.

5. З 6-7-го заняття починається етап навчання повної координації плав. рухів спочатку при затримці дихання, потім поєднання рухів з диханням.

Тренуванню і закріпленню навиків плавання допомагають ігри на воді: “Наздожени мене” – біг у воді на мілкому місці, “Жабеня” – стрибки на мілині, “Дельфін” – занурення з головою і поступовим вистрибуванням із води.

При систематичних заняттях плаванням покращується терморегуляція, збільшується інтенсивність кровотоку, зміцнюється серцевий м’яз, покращується газообмін, що важливо для повноцінного розвитку організму.

Плавання може ефективно викор. для попередження і навіть лікування досить розповсюджених серед сучасних дітей порушень постави і сутулості.

Це чудовий засіб загартування, горизонтальне положення у воді розвантажує хребет і полегшує роботу серця, зміцнює легені, позитивно впливає на НС, сприяє врівноваженості процесів збудження і гальмування.

Плавання тренує і вдосконалює дихальну систему, є ефективним засобом профілактики респіраторних захворювань. При вдиху і видиху у воду зміцнюють і розвивають дихальні м’язи, покращується рухливість грудної клітки, збільшується ЖЕЛ. Ігри і розваги на воді викликають у дітей позитивні емоції і мають велике виховне значення.

Гідроаеробіка – це виконання у воді під музику фіз. вправ середньої та малої інтенсивності. Працездатність м’язів у дошкільнят незначна, тому під час статичного навантаження вони досить швидко втомлюються. А під час виконання вправ у воді чергуються напруження та розслаблення різних груп м’язів, що збільшує їх працездатність та силу.

Дитина почувається ніби у стані невагомості, оскільки щільність води у 769 разів перевищує щільність повітря. Вода чинить опір, тому достатньо кілька повторення однієї вправи, щоб дати необхідне навантаження на м’язи дитини.

У воді зменш. статичне напруження тіла, навантаження на хребет, формується прав. постава, створ. сприятливі умови для роботивнутр. органів.

Заняття позитивно впливають на механізм терморегуляції, підвищують імунітет дитини, поліпшують адаптацію до умов зовні. середовища, зміцнюють нервову систему, покращують сон та апетит, приносять задоволення. Вправи можна виконувати з предметами (м’ячі, палиці, іграшки). Тривалість комплексу 15-20 хв. Розминка проводиться на суші.

Ходьба на лижах – ефективний вид активного відпочинку і зміцнення здоров¢я. Доступна дітям з 3-х річного віку. Лижі й палки підбирають по росту дитини: у 3-5 р. довжина лиж може перевищ. зріст на 5-7 см. Молодшим школярам підбираються лижі, які досягають долоні руки, що витягнута вверх. Лижні палки мають бути трохи нижчі плеча. Розмір черевиків таким, щоб можна було надіти 1-2 пари шерстяних шкарпеток.

Під час пересування на лижах поперемінно і ритмічно включ. всі великі м’язові групи ніг, спини, рук, що оптимально збуджує рухову зону кори великих півкуль, підвищує її тонус. Це сприяє швидкій ліквідації застійних збуджень в мозку, пов’язаних з розумовим і нервово-емоційним перенапруженням.

Для навчання дошкільників ходьби на лижах на ділянці дитсадка прокладають у снігу доріжку (лижню) довжиною 100-150 м (до 250 м) у вигляді витягнутого кола, на якій діти оволодівають осн. способами ходьби на лижах.

Заняття з ФК, змістом яких є лижна підготовка проводяться не менше 2 разів на тиждень під час денних прогулянок:

- для дітей молодшої групи – 25-30 хв.

- середньої групи – 30-35 хв.

- старшої та підготовчої – 40-60 хв.

Тривалість занять визначається віковими особливостями, ступенем володіння технікою пересування на лижах та зовнішніми умовами.

Формування навичок ходьби на лижах починається з показу “стійки лижника”(положення тулуба під час ходьби). У цій стійці лижі тримають паралельно, на ширині ступні (10-15 см), ноги згинають так, щоб коліно було під стопою або носком черевика; тулуб трохи нахиляють вперед, руки напівзігнуті й опущені вниз. Цю стійку корисно повторювати на кожному занятті перед початком пересування на лижах.

Найпростіший спосіб пересування на лижах – “ступаючий крок”, який застос. на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Навчання пересуватися “ступаючим кроком” починають без палиць, тому що так дітям легше зосередити увагу на положенні ніг, координації рухів ніг та рук під час ходьби. Передчасне користування палицями привчає дітей “висіти” на них або спиратися, щоб не втратити рівноваги. Після 2-3-х занять розпочинають навчання “ковзного кроку”. Виконуючи його, ковзають по черзі то на одній, то на другій лижі, намагаючись робити широкі кроки й повністю розправляти ноги в колінному суглобі. Тулуб при цьому трохи нахилений вперед, вага його по черзі переноситься з однієї ноги на іншу (ту, яка в цей час ковзає). Поширеною помилкою у дошкільнят при виконанні ковзного кроку є недостатнє відштовхування опорною ногою, неповне розгинання її в момент відштовхування, ковзання на прямих ногах, порушення ритму ходи.

Для ефективного опанування дітьми ковзного кроку доцільно використовувати наступні вправи:

- пересування по лижні, заклавши руки за спину;

- долати відстань з меншою кількістю кроків;

- ковзати до предмета (прапорця), збільшуючи крок під час ковзання;

Після опанування ковзного кроку дітей вчать ходити на лижах з палицями.

Починаючи із середньої групи дітей навчають найпростіших поворотів – “переступанням” на місці та в русі на невеликій швидкості.

Діти дошкільного віку можуть навіть навчитися долати некруті підйоми (спочатку “сходинкою”, а потім “ялиночкою”), а також невеликі схили та пагорби. На некрутих схилах із старшими дошкільнятами починають вчити гальмування “плугом” – це зведення носків лиж і колін один до одного та постановка лиж на внутрішні ребра.

Під час спускання з гірки важливо допомогти подолати захисну реакцію - страх, яка часто спостерігається в дошкільнят. Для цього можна показати дітям як сміливо й впевнено спускаються інші діти та дорослі лижники.

Одним із простих, надійних способів гальмування є падіння. Застосовуючи його дитина повільно сідає на сніг поряд з лижами.

Катання на ковзанах покращує стан здоров’я. Систематичне виконання рухів на повітрі сприяє розвитку органів дихання і дихальних м’язів, загартуванню організму. При пересуванні на ковзанах відбувається постійне чергування напруження й розслаблення м’язів ніг, що зміцнює м’язи стопи.

Катання (біг) на ковзанах є дуже корисним, однак втрачає свою популярність. Гол. завдання – пробудити інтерес дитини, дати їй можливість відчути радість ковзання на льоду. Черевики для ковзанів, на відміну від лижних, повинні бути за розміром або на 1 номер більші. Бажано викор. фігурні ковзани.

Перші кроки на ковзанах краще робити у приміщеннях, при цьому дитину підтримують. Ноги повинні стояти прямо і не нахилятися до середини.

Підготовчі вправи без ковзанів і на ковзанах виконуються в приміщеннях на резинових доріжках.

1. Ходьба на ковзанах з підтримкою і без неї.

2. Стійка на одній нозі з поперемінним підніманням правої, лівої ноги.

3. Пружинні півприсіди, руки вперед або на пояс.

4. Відведення однієї, потім другої ноги в сторону до повного випрямлення.

5. Повороти на право, наліво, кругом.

6. Імітація ковзання.

Групові заняття з дошкільнятами проводяться спочатку на снігу, а потім на льоді. На снігу потрібно навчити дітей прийомам техніки безпечного падіння: глибоко присісти, тулуб злегка нахилити вперед, руки опустити вниз до ковзанів, ноги нарізно.

При виході на лід слід навчити дитину падати на бік без опору на руки. Наступний етап – ковзання на паралельно поставлених ковзанах. Після короткого розбігу при постійній підтримці за руки. Потім дитина вчиться розбігу і ковзанню по прямій. Гальмування виконується розведенням кінців ковзанів у сторони або їх зближуванням та відведенням корпусу назад. На останньому етапі розучуються повороти.

Коли діти засвоять розбіг з ковзанням, їм пропонують ковзатися на 2 ковзанах, чергуючи півприсіди з випрямленням. Це завдання вчить зберігати рівновагу, коли змінюється положення тулуба. Заняття краще проводити в безвітряну погоду при температурі повітря – 16^оС.

3. Методика проведення рухливих ігор та оздоровчої гімнастики.

Ігри, в яких яскраво виражена роль рухів умовно називають “рухливими”. Для дитини гра – це навчання, праця і водночас форма виховання. Дошк. вік наз. “ігровим віком”. Рухливі ігри (РІ) – важливий засобів ФВ дітей. Вони сприяють:

- формуванню та вдосконаленню життєво важливих рухів;

- всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я;

- вихованню моральних і вольових якостей;

- позитивному впливу на серцево-судинну, дихальну та ЦНС, підвищенню апетиту і міцного сну;

- розвитку важливих фіз. якостей: швидкості, спритності, витривалості;

- розумовому розвитку дитини, розширенню кругозору, розвитку уваги, сприйняття; розвитку творчої фантазії, пам’яті; покращенню логічного мислення, розвитку мови, швидкості мислення, творчості, кмітливості;

- естетичному вихованню: відчуття краси рухів, почуття прекрасного (правильної постави, витонченості та точності рухів).

З дітьми дошкільного віку застосовують три види рухливих ігор:

1) сюжетні ігри;

2) ігрові вправи (несюжетні ігри);

3) ігри з елементами спорту (н. теніс, бадмінтон, баскетбол, футбол, хокей).

В основу сюжетних РІ покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів). Під час гри відтворюються дії, характерні для того чи іншого образу. Більшість сюжетних ігор – колективні, тому дитина привчається діяти організовано за правилами.

Для ігрових вправ (несюжетних ігор) характерна конкретність рухових завдань, відповідно до вікових особливостей і фіз. підготовки дітей. Дошкільнята повинні бездоганно виконувати осн. рухи (влучити м’ячем у ціль, пролізти під мотузкою, не торкнувшись її, ін.). Вони застос. для вдосконалення певних рухів, у них чітке дозування, що важливо для дошкільнят.

Ігрові вправи та сюжетні ігри застос. в усіх вікових групах, тому організація і методика їх проведення має багато спільного.

За ступенем фізичного навантаження РІ бувають:

1. великої рухливості – зміст яких складають інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подолання перешкод та ін.;

2. середньої рухливості – передбачають активну участь дітей, характер рухової діяльності відносно спокійний (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з іншими рухами: переступання);

3. малої рухливості – не всі діти виконують рухи одночасно: частина рухається, інші – ні, рухи виконуються у повільному темпі.

Особливості методики проведення рухливих ігор:

· Перш ніж вибрати гру, треба визначити мету, врахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фіз. підготовленість, місце і час проведення, погода.

· Більшість рухливих ігор доступні й корисні дітям різних вікових груп.

· Правила гри можна спрощувати чи ускладнювати.

· Повторення вивчених РІ проводиться з деякими ускладненнями вправ.

· На заняттях з ФК застос. ігри великої рухливості в основній частині, які мають навч. характер; в заключній частині малої рухливості. На прогулянках – ігри будь якої рухливості, але врах. пора року і температура повітря.

· Для проведення багатьох ігор потрібен інвентар.

· Під час пояснення змісту гри дітей розміщують так, щоб кожен добре чув і бачив вихователя. Пояснювати коротко, чітко, дохідливо, щоб не втомлювати дітей. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дітям краще уявити ігрову ситуацію й виразніше викон.характерні для даного образу рухи.

· Для кращого засвоєння гри рекомендується найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів.

· Правила гри пояснюють детально лише тоді, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст.

· Важливим моментом у проведенні гри є вибір одного або кількох ведучих.

· Обов’язковою умовою проведення командних ігор у старших групах – прав. комплектування команд. Вони мають бути рівні за силами й складом;

· проводити ігри слід на свіжому повітрі, по можливості у парках або скверах. У закритих приміщеннях повітря повинно бути чистим із t = 16^о.

Сучасна ТГ не є новою формою РА, а об’єднує у собі різноманітні елементи існуючих раніше систем ФВ. У даний час спостерігається свого роду друге народження ТГ, популярність якої з кожним днем зростає.

Вправи ТГ застос. у різних формах ФВ школярів:

1. У фізк.-озд. заходах в режимі навчального і продовженого дня (з усіма віковими категоріями школярів): під час проведення гімнастики до занять, продовжених перерв та годин здоров’я у групах продовженого дня.

2. На уроках ФК (з дітьми у ДУ та учнями 1-11 класів).

3. У позакласних формах занять (гуртки ТГ у садках та школах).

4. Під час масових фізкультурно-оздоровчих заходів.

Мета занять ТГ – покращення стану здоров’я і підвищення функціон. можливостей організму дітей.

Вплив ТГ на організм:

1. Засоби ТГ (ЗРВ, елементи танцю) сприяють формуванню прав. постави.

2. Формуються життєво важливі навички та вміння, збагачується рух. фонд.

3. Розвив. рухові якості: витривалість, швидкість, гнучкість, спритність, координація рухів.

4. Підвищується фізична працездатність під впливом динамічних вправ РГ, які викон. з великою амплітудою. Вже через 2 місяці занять ТГ (3 рази на тиждень по 30-40 хв) у підлітків на 11-12% зростає показник МПК.

5. Підвищ. кровообіг та активізуються обмінні процеси (нормаліз. маса).

6. Підвищ. функціональні можливості серцево-судинної і дихальної систем (зміцнюються дихальні м’язи та збільшується сила серцевого м’язу).

7. Покращуються функції ЦНС: розвивається увага, формується здатність до стійкої уваги і зібраності, що важливо для успішного навчання.

8. Покращується психічний стан дітей: музичний супровід викликає емоційне піднесення, радісні відчуття, хороший настрій.

9. Сприяє естетичному розвитку дитини: ритмічність, краса і виразність рухів, які виконуються під музику, формують відчуття прекрасного.

10. Підвищ. інтерес до фк-занять, формується потреба у систематичній РА.

Комплексний вплив на нервово-м’язовий апарат, серц.-судинну, дихальну та ендокринну системи, обмін речовин та емоційну сферу робить ТГ привабливим та ефективним засобом усунення відхилень у стані здоров’я. Отже, ТГ сприяє всебіч. розвитку і є чудовим засобом виховання дітей.

Особливості методики проведення ТГ. Комплекси ТГ проводяться фронтальним методом. Вправи виконуються поточним способом.

Слід враховувати, що фізичний розвиток і підготовленість у дітей навіть однієї вікової групи можуть бути різними, тому навантаження треба збільш. поступово, переважно за рахунок підвищення к-сті повторень і темпу виконання вправ; збільшення амплітуди виконання, ускладнення вправи.

Дуже важливо правильно підібрати музику до занять РГ. Музичні твори підбираються під уже складений комплекс вправ, відповідно до їх темпу і ритму.

Через кожні 3 місяці рек. поновлювати комплекси вправ, а з ними і музичний супровід. Муз. твори підбираються з урахуванням віку дітей.

Досвід проведення показує, що заняття бажано проводити тричі на тиждень, оптим. тривалість занять ТГ для дітей така:

4-5 років – 10 хв.;

6-9 років – 15-20 хв.

10-12 років – 25 хв;

13-15 років – 30 хв;

16-17 років – 35-40 хв.

Під час занять слід звертати увагу на правильне В.П. і виконання вправи. Навчання починають з простих рухів і полегшених В.П. Поступово опановують складніші В.П., з’єднують засвоєні рухи в комбінації, змін. ритм, виконують вправи в різні боки.

У методиці проведення занять з дівчатами і хлопцями старш. шк. віку є багато відмінного. Для дівчат у заняття вкл. різноманітні танц рухи. Для юнаків заняття носять більш виражену атлетичну спрямованість. Ширше застос. вправи силового хар-ру (з обтяженнями), а танц. елементи більш прості за координацією.

Доцільно правильно розподіляти час по частинах заняття: 20%, 70% і!0% на підготовчу, основну і заключну частини.

За темпами виконання впарави ТГ поділяють на швидкі, помірні та повільні. Підготовча частина проводиться у швидкому темпі, основна – в усіх трьох темпах, заключна – у повільному й помірному.

Існує певна залежність між темпом виконання вправ та участю у роботі різних груп м’язів. Як правило, швидкі вправи (це рухи на кожний рахунок) вкл. у роботу м’язи окремих частин тіла (рук, ніг, голови) та дрібні групи м’язів (рухи кистями, передпліччям, ступнею). Помірний і повільний темп (на 2 та 4 рахунки) дозволяє викон. вправи за участю більших груп м’язів та частин тіла.

Дуже важливо контролювати фізичний стан дитини під час занять ТГ. Вимірювати ЧСС рек. після: підготовчої частини; інтенсив. вправ, у яких задіяні великі групи м’язів: вправ у швидкому темпі; після заключної частини.

Оптимальним вважається навантаження, при якому ЧСС знаходиться в межах 130-160 уд/хв. При виконанні окремих вправ у швидкому темпі ЧСС може збільшуватися до 180 уд/хв. Одразу після виконання вправ ТГ СС у дітей молодшого шкільного віку не повинна перевищувати 140 уд/хв.

Шейпінг – (з англ. Shape – форма, фігура, формувати). Це комплексна система фіз. та духовного удосконалення людини, спрямована на підвищення привабливості, яка об`єднує заняття фіз. вправами, принципи харчування, елементи мистецтва (шейпінг-хореографія), моду (шейпінг-стиль). Запатентована у 1988 році. Батьківщиною шейпінгу є Санкт-Петербург. Шейпінг став винаходом в області ФК, був визнаний фахівцями Московського медін-ту ім. П.Сєчєнова.

Зберігаючи головні якості гімнастичних вправ, шейпінг набув деяких відмінних рис, які визначають ефективність дії на організм.

Для занять шейпінгом викор. спец. обладнані зали, відео програми (записані під суч. популярну музику), новітні технології контролю за ЧСС під час занять, періодичні тестування та опрацювання результатів із використанням комп’ютерної техніки сприяють кращому відвідуванню занять дівчатами і бажанням займатися шейпінгом на дозвіллі.

У 90-х роках були розроблені методики шейпінгу для дітей та підлітків,

Шейпінг-юні – заняття для дітей 6-12 років. Спрямовані на формування гнучкості, пластики, координації, артистичності, розвиток м’язів, які забезпечують формування гарної постави та профілактику сколіозу. Заняття проводяться 2 рази на тиждень по 45 хвилин.

Підлітковий шейпінг – заняття для підлітків 12-15 років. Спрямований на формування гарної фігури, розвиток витривалості, гнучкості, формування гарної постави. Комплекс шейпінг-програм розробляється для дівчат-підлітків з різним рівнем статевого розвитку, що сприяє врегулюванню їх місячного циклу. Заняття проводяться 2 рази на тиждень по 45 хв.

Дата добавления: 2014-01-11