План-конспект

лекції змодулю 2.1.

„МЕТОДИКА ВИХОВНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ”.

Змістовий модуль 2.1.2.2. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та правопорядку у підрозділі

Заняття 1. Сутність і зміст військової дисципліни, робота щодо її

зміцнення

Час 2 години

Місце Корпус „Г”

Навчальні та виховні цілі

1. Забезпечити розуміння майбутніми офіцерами сутності і змісту військової дисципліни, її ролі у війську.

2. Засвоїти основні напрямки і форми роботи командира по її підтриманню і зміцненню у підрозділі.

3. Переконати навчаємих у провідній ролі офіцерського складу в роботі по зміцненню дисципліни у військах.

4. Сприяти формуванню у студентів високого загальнокультурного рівня дисциплінованої поведінки.

Навчальні питання і розподіл часу

Вступ 5 хвил.

1. Сутність і зміст військової дисципліни 35 хвил.

2. Робота військового керівника щодо

зміцнення дисципліни у підрозділі 45 хвил.

Заключна частина 5 хвил.

Матеріально-технічне забезпечення

1. Схема №6 «Основні напрямки роботи командира щодо зміцнення військової дисципліни»».

2. Схема №8 «Грубі порушення військової дисципліни».

Навчальна література

1. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України: Затверджена Указом Президента України від 4 вересня 1998 року.

2. Дисциплінарний статут Збройних Сил України. Затверджений Законом України № 548 – ХІУ від 24.03.1999 року.

3. Наказ Міністра оборони України від 19.04.1997 р. №11 «Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України».

4. Наказ Міністра оборони України від 28.03.2012 р. № 160 «Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, адміністративні корупційні правопорушення, грубі порушення військової дисципліни та їх облік в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України».

5. Директива Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 19.02.2005 р. № Д-2 «Про організацію індивідуальної виховної роботи з особовим складом Повітряних Сил Збройних Сил України».

6. Виховна робота у підрозділі / За ред. В.С. Афанасенка. – Х.: ХВУ, 2004.

7. Методика і практика роботи заступника командира підрозділу з виховної роботи / За заг. ред. О.Ю. Бурківського. – Х.: ХВУ, 2002.

8. Практикум з основ психології і педагогіки, військового навчання та виховання, методики психолого-педагогічної роботи з особовим складом / За заг. ред. І.І. Ліпатова, Е.П. Дуба. – Харків: ХВУ, 2002.

9. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення. – К., 2002.

10. Ягупов В.В. Військова психологія. – К., 2004.

ВСТУП

Проблема дисципліни завжди була, є і буде однією із найактуальніших проблем будь-якого суспільства, всіх його структур і сфер. Військо – саме та силова структура суспільства, де дисципліна є однією з умов загалом його існування. Без дисципліни нема війська.

Більш того, військова дисципліна – одна із основних складових бойової готовності Збройних Сил. Тому всіма військовими керівниками приділяється велика увага питанням зміцнення цієї складової бойової готовності частин і підрозділів ЗСУ.

Добре знати вимоги військової дисципліни, методику роботи щодо її підтримання на високому рівні, володіння методами, формами і прийомами її зміцнення – обов’язок кожного офіцера Збройних Сил України.

Метою лекції є:

- забезпечення розуміння майбутніми офіцерами сутності військової дисципліни, її роль в українському війську;

- засвоїти основні напрямки і форми роботи командира по її підтриманню і зміцненню в підрозділі;

- переконати навчаємих у провідній ролі офіцерського складу в роботі по зміцненню дисципліни у військах.

1. Сутність і зміст військової дисципліни

У Дисциплінарному статуті Збройних Сил України говориться, що військова дисципліна це «бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України».

Вимоги військової дисципліни мають одночасно правовий і моральний характер. Це пояснюється тим, що в силу своєї специфіки військо завжди буде мати потребу не тільки в правовій регламентації відносин між людьми, але й у моральній. Дисциплінарні настанови в армійському середовищі формулюються не тільки з урахуванням законів держави і військової служби, статутів і наказів, але й принципів моралі (так званих неписаних законів). Правові та моральні норми поведінки воїнів тісно взаємодіють між собою, бо виконання вимог статутів і присяги одночасно є й моральним обов’язком кожного військовослужбовця. Таким чином, військова дисципліна є складним соціальним явищем, яке регулюється військовим правом і нормами моралі.

Військова дисципліна характеризується рядом специфічних рис:

Свідомістю. Вона ґрунтується не на страху покарання та примусі, а на глибокому розумінні кожним військовослужбовцем доцільності й необхідності додержуватися порядку й організованості, інших вимог дисципліни.

Обов’язковістю, для всіх військовослужбовців. Її вимоги стосуються як рядового складу, так і керівного. Незалежно від того, хто ти – солдат, сержант, офіцер, начальник або підлеглий, досвідчений воїн або тільки що призваний на службу, ти повинен суворо виконувати всі вимоги військових статутів, інших документів, які регламентують порядок і службу в війську.

Активністю. У мирний час ця особливість дисципліни яскраво проявляється в ініціативних і сміливих діях воїнів на навчаннях, при засвоєнні військового фаху, у творчому підході до виконання своїх службових обов’язків.

В умовах сучасного бою будь який воїн може опинитися в обстановці, що вимагає від нього правильних дій без особливих на те наказів і вказівок командирів і старших начальників. Тому ініціатива, творчість й самостійність, є безпосереднім виявом його активності.

Ефективністю. Тобто дієвістю, результативністю, дисциплінованої поведінки військовослужбовців, виконання ними всіх вимог статутів, інших документів, наказів і розпоряджень командирів. Не той воїн є дисциплінованим, хто тільки й вміє, що чітко привітати старшого начальника, своєчасно відповісти «слухаюсь», запевнити командира словами «буде зроблено», а, опинившись поза полем зору військового керівника, робить усе навпаки. Не там у підрозділі висока дисципліна, де тільки наведено блиск та зовнішній порядок, а там, де у військовому колективі здорова морально-психологічна атмосфера, де є значні успіхи в бойовій підготовці воїнів, де люди з півслова розуміють свого командира.

Постійністю. Не може бути дисципліни в підрозділі в якийсь час доби або лише в період виконання воїнами відповідних завдань. Вона проявлятиметься в усіх сферах службової та побутової діяльності особового складу:

під час занять з бойової підготовки;

при виконанні завдань вартової та внутрішньої служб;

при проведені з воїнами культурно-виховних, спортивно-масових та інших заходів;

в період повсякденного спілкування воїнів між собою.

Щоб дисципліна у війську була саме такою, тобто у повній мірі характеризувалась вищезазначеними рисами, всі командири і начальники, інші посадові особи повинні постійно наполегливо працювати щодо її зміцнення і підтримання на належному рівні. Для цього вживаються заходи як організаційного, так і виховного характеру. Останні проявляються у вигляді морально-психологічного забезпечення.

У Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, наказі Міністра оборони України № 11 від 19 квітня 1997 року «Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України», в інших документах підкреслюється, що морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо формування й розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів та Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечує своєчасне, повне й якісне вирішення поставлених завдань, підтримку на високому рівні правопорядку та служби військ.

Основні вимоги керівних документів:

- збереження життя й здоров’я військовослужбовці;

- підвищення ефективності роботи з офіцерськими кадрами, їх особистої відповідальності за порушення чинного законодавства України;

- підвищення ролі командирів усіх ланок в процесі навчання та виховання особового складу;

- вжиття рішучих заходів щодо оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців строкової служби;

- викорінення нестатутних взаємовідносин, попередження дій, що містять ознаки злочинів, пов’язаних з розкраданням державного майна;

- впровадження комплексу заходів щодо пропаганди здорового способу життя, фізичної та психологічної загартованості військовослужбовців;

- використання військово-соціологічних досліджень для попередження та профілактики правопорушень;

- підтримання дій керівного складу щодо вдосконалення організації служби військ;

- якісний підбір та здійснення підготовки і виховання прапорщиків та сержантів як перших помічників офіцерів;

- формування у воїнів переконання в тому, що виконання вимог статутів є нормою діяльності і поведінки кожного військовослужбовця;

- постійна підтримка зв’язку з медичними працівниками з метою своєчасного надання медичної та психофізіологічної допомоги військовослужбовцям з нервовою нестійкістю, проведення корекційних заходів та диспансерного нагляду за воїнами, які входять до «групи посиленого психологічного впливу».

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає, що військова дисципліна досягається шляхом:

1. Виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу, та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку, вірності Військовій присязі.

2. Особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов’язків, вимог військових статутів.

3. Формування правової культури військовослужбовців.

4. Умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу.

5. Зразкового виконання командирами військового обов’язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

6. Підтримання у військових об’єднаннях, з’єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.

7. Своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення.

8. Чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Умовами, які сприяють успішній роботі командира в питаннях наведення в підрозділі порядку, організованості і міцної дисципліни є:

• знання і врахування індивідуально-психологічних особливостей підлеглих, що допомагає офіцеру знаходити найбільш оптимальні шляхи й підходи до військовослужбовців, вміло застосовувати весь арсенал методів, форм і засобів в роботі з кожним воїном, попереджати можливі негативні вчинки або дії підлеглих;

• добре володіння методикою роботи щодо зміцнення військової дисципліни в підрозділі. Офіцер, як вихователь, має чітко уявляти алгоритм своєї діяльності в цьому напрямку, знати механізми роботи, які найкращим чином вирішують проблему дисципліни;

• наполегливість і постійність в роботі щодо зміцнення військової дисципліни в підрозділі. Ця умова грунтується на розумінні військовим керівником важливості і необхідності постійної уваги до проблем порядку в підрозділі, поведінки підлеглих;

• охоплення виховним впливом усіх сфер життя і діяльності особового складу. Турбота командира про дисципліну має проявлятися і на заняття з бойової підготовки, і під час виконання воїнами різноманітних службових завдань, і в побутовій сфері життя військовослужбовців і т. ін.;

• вміння використовувати виховні можливості військового колективу. Громадська думка, колективні традиції і настрої, колективні настанови, домінуючі цінності – ті важелі, на які командир повинен вміло спиратися у боротьбі за високу дисципліну у підрозділі;

• залучення до активної роботи щодо зміцнення дисципліни усіх посадових осіб підрозділу, тобто командирів і начальників усіх ланок військового колективу;

• особистий приклад військового керівника в питаннях проявлення особистої дисциплінованості, додержання вимог військових статутів, норм моралі, позитивних форм поведінки;

• плановість в роботі щодо зміцнення дисципліни серед військовослужбовців. Такий підхід дозволяє командиру охоплювати своєю увагою всіх підлеглих, всі сфери армійського життя, своєчасно вживати заходів, спрямованих на вирішення гострих і «болючих» проблем, пов’язаних з дисципліною у підрозділі;

• постійне вивчення і аналіз військовим керівником стану справ у підрозділі, який впливає на рівень військової дисципліни, що дозволяє йому своєчасно вносити необхідні корективи в роботу щодо її зміцнення.

2. Робота військового керівника щодо зміцнення дисципліни у підрозділ

Основні напрямки роботи командира щодо зміцнення військової дисципліни у підрозділі.

1. Роз’яснювальна робота.

Форми:

збори особового складу та службові наради(вони можуть бути за категоріями);

лекції, доповіді, бесіди (групові або індивідуальні);

інформування особового складу і в першу чергу правове, що проводиться у підрозділах щосуботи;

планові заняття з бойової підготовки, особливо з гуманітарної підготовки та з вивчення військових статутів;

наочна пропаганда, яка оформляється в казармі та на території частини у вигляді спеціальних стендів, планшетів, гасел, витягів з документів, висловлювань відомих воєначальників тощо;

цільові заняття, з метою доведення до військовослужбовців документів, що надходять у війська з питань законності, правопорядку та дисципліни;

окремі виступи фахівців військової прокуратури, військових судів, представників правових органів з метою роз’яснення основних положень найбільш важливих законодавчих актів, керівних документів військового відомства з питань правопорядку та військової дисципліни;

оформлення в підрозділі спеціальних куточків правових знань, де містяться матеріали про нові закони,що стосуються військової служби, про відповідальність військовослужбовців за правопорушення, про карні справи та судові вироки за військові та інші злочини, інша інформація, яка стосується проблем додержання законності й порядку у військах.

1. Формування у воїнів якостей,що сприяють їх дисциплінованій поведінці.

Додержання воїнами вимог присяги, статутів, а також наказів, розпоряджень, порадників та інструкцій вирішальною мірою залежить від їх моральних якостей – працьовитості, совісті, чесності, порядності, товариськості та ін. Між ними та якостями, що безпосередньо характеризують дисципліну воїна – виконливість, покора, відповідальність, обов’язковість, точність, пунктуальність і, безумовно, дисциплінованість, існує тісний зв’язок. Не може людина бути дисциплінованою або слухняною, якщо їй бракує совісті й чесності, як не виявиться в ній відповідальність і обов’язковість за відсутності порядності. Тому мова йде про наполегливу роботу офіцера щодо формування всіх цих якостей, при чому формування в комплексі та єдності.

Виховна робота в цьому напрямку ведеться в усіх сферах діяльності військовослужбовців:

на заняттях з бойової підготовки;

під час виконання ними службових обов’язків;

на варті та добовому наряді;

при виконанні воїнами господарчих та інших робіт;

при організації дозвілля особового складу.

Робиться це за допомогою індивідуального підходу до кожного воїна, який дозволяє не тільки детальніше виявляти рівень якостей підлеглого, на які слід звернути особливу увагу, але й намічати оптимальні прийоми та форми роботи з ним.

Значний потенціал у вихованні таких якостей несуть в собі колективні заходи інформаційно-пропагандистського характеру, культурно-виховної та просвітницької роботи, в тому числі й ті, що організуються і проводяться під час дозвілля, відпочинку особового складу.

Це можуть бути: тематичні вечори і ранки, зустрічі з ветеранами Збройних Сил, учасниками бойових дій, іншими цікавими людьми, використання творів літератури й мистецтва та інше.

Доцільно звернутися до методу виховних вправ, який шляхом певного модулювання тих чи інших педагогічних ситуацій дозволяє не тільки сформувати необхідну якість, але й закріпити її, перетворити на звичку позитивної поведінки.

Використовуються також різноманітні механізми методу заохочення. Тут і суто статутні форми (від оголошення, подяки, до надання додаткової відпустки), і позастатутні (схвалення дій і поведінки воїнів, розміщення фотокартки військовослужбовця на дошці пошани частини (підрозділу), згадування воїнів з кращого боку при підбитті підсумків військової дисципліни і т. ін.).

Метод примусу застосовується лише тоді, коли всі попередні не дали необхідного результату або виявилися неефективними в роботі з окремими воїнами. При чому і в цьому випадку не можна зосереджуватися тільки на надзвичайних його формах – статутних стягненнях. Тут може бути і попередження, обмеження в чомусь воїнів, і висловлення незадоволення поведінкою окремих воїнів, їх вчинками, діями, які межують з правопорушеннями.

Таким чином, командир підрозділу має добре володіти всіма методами формування у воїнів якостей, що забезпечують їм дисципліновану поведінку.

Дата добавления: 2014-01-13