Лекція 1. Мікроклімат виробничого середовища та його значення

Тема 2. Мікроклімат виробничого середовища

Планирование каллиграфической работы на уроке русского языка.

Образец планирования и проведения «каллиграфической минутки» на уроке русского языка в 3 классе (2 полугодие)

Образец каллиграфической минутки	Методы и приемы	Средства наглядности
1 строка: половина строки     следующая половина строки     2 строка: (заполняется вместе с учащимися)   3-4 строка:	1. Решение графико-каллиграфических задач: а) Какая буква состоит из двух одинаковых элементов? б) Из каких элементов состоит заглавная буква И?   2. Анализ возможных каллиграфических ошибок:   3. Сообщение цели каллиграфической минутки. 4. Показ образца: а) рассматривание на карточке; б) письмо учителем на доске. 5. Комментированное письмо образцов для первой строки под счет: а) для строчных букв: «1-и-2-и»; б) для заглавных букв: «и-1-и-2-и».   6. Подбор слов на тему: «Цветы на школьном дворе» и запись с комментированием. 7. Проверка самостоятельной работы.   8. Конструирование предложения по предложенной учителем схеме. 9. Проверка самостоятельной работы (подсчет количества букв «и» в предложении и вывод: буква «и» – частотная, поэтому нужно уметь писать ее красиво и правильно). 10. Самоанализ каллиграфической работы или взаимоанализ.	1. Наборы элементов букв   2. Таблицы с изображением ошибочных написаний букв.   Демонстрационные карточки с изображением письменных букв.     Открытки с изображением цветов или иллюстрации   Плакат с изображением схемы предложения или индивидуальные карточки.   Образец написания на доске.

1. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники.

2. Мікроклімат виробничого середовища та його значення.

3. Повітряне середовище виробничих приміщень.

1. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та ін., а також виробничими умовами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність.

Складовими виробничих умов є:

• організаційні форми виробничих процесів; - прийнятий регламент;

• темп і ритм роботи; - режим праці і відпочинку;

• організація робочих місць, виробничий інструктаж тощо; - форми керування виробничим процесом;

• санітарно-гігієнічні умови на робочому місці; - соціальний мікроклімат у роб. колективі.

Несприятливі умови праці примушують організм людини витрачати енергію на переборювання впливу шкідливих факторів. Внаслідок цього зростає втома організму, що підвищує ймовірність нещасного випадку. Дія несприятливих умов праці може бути також причиною захворювань робітників.

Виробнича санітарія, як і охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів. Вони проявляються раптово або поступово. Раптове їх виникнення супроводжується травматичними наслідками - виробничими травмами. Поступовий вплив небезпечних факторів спричиняє професійні захворювання або хронічне отруєння.

Небезпечні та шкідливі (уражаючі) виробничі фактори за своїм походженням поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних належать: ↑ запиленість і загазованість повітря; невідповідна температура поверхні обладнання; ↑ або ↓ температура повітря в робочій зоні; ↑ рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, інфразвукових коливань; ↑ або ↓ барометричний тиск; ↑ або ↓ відносна вологість; рух, іонізація повітря; ↑ рівень статичної електрики, електромагнітних коливань, відсутність або ↓ природне освітлення; ↓ штучна освітленість робочої зони; ↑ яскравість світла; прямий та відбитий блиск; ↑ пульсація світлового потоку; ↑ рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації; гострі краї, жорсткість поверхні деталей, інструментів та обладнання; розташування робочих місць на значній висоті відносно землі; невагомість.

До хімічних належать: хімічні речовини (токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, котрі впливають на репродуктивну функцію).

До біологічних належать: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби) і продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослинні і тваринні).

До психофізіологічних: нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційне перенавантаження).

Нервово - психічні навантаження спричиняються переробкою великої кількості інформації і стосуються операторів пультів управління при порушенні режиму праці і відпочинку.

Перелічені шкідливі фактори можуть викликати у працюючих такі професійні хвороби, як пилові бронхіти, пневмоконіози, вібраційну хворобу, захворювання нервової системи та ін. Крім того, несприятливе виробниче середовище може впливати на здоров'я майбутніх поколінь людей.

Небезпечні та шкідливі фактори характеризуються: потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, імовірністю появи, розмірами зони дії.Потенціалом визначається виробничий фактор з кількісного боку (рівень шуму, сила електричного струму, концентрація газів у повітрі, дисперсність пилу). Якість фактора відбиває його специфічні особливості, які впливають на організм людини (частотний спектр шуму, дисперсність пилу).

Простір, де постійно діють або періодично виникають небезпечні й шкідливі фактори, які можуть діяти на людину, називають небезпечною зоною.

За можливим характером впливу на людину фактори поділяються на прості (електричний струм, підвищена забрудненість повітря тощо) та похідні, які викликаються взаємодією простих факторів (вибухи, пожежі).

Небезпечні зони можуть бути постійними або тимчасовими. Вони характеризуються геометричними розмірами, а змінні зони - ще й імовірністю виникнення. Небезпечні зони можуть бути локальними і розгорнутими. Локальною називається зона, розміри якої співвідносні з розмірами людини. Розгорнутою називається зона, що суттєво перевищує розміри людини.

За наслідками розрізняють фактори, котрі викликають втому людини (нервово - психічне та фізичне перенавантаження), захворювання (загальні та професійні), травматизм, аварії, пожежі.

За збитком розрізняють фактори, котрі завдають соціального збитку (погіршують здоров'я, знижують тривалість життя, перешкоджають гармонійному розвитку особи тощо) та економічного збитку (зниження продуктивності праці, невиходи на роботу, оплата листків тимчасової непрацездатності).

Шкідливі та отруйні речовини. Одним із шкідливих або небезпечних чинників виробничого середовища єгази, пари, пил та ін. шкідливі та отруйні речовини.

Шкідливою називається речовина, яка у контакті з організмом людини, при порушенні вимог безпеки, спричиняє виробничу травму, професійне захворювання або відхилення в стані здоров'я, які можуть бути виявлені як в процесі роботи, так і у віддалені строки життя теперішніх та наступних поколінь.

За ступенем небезпеки шкідливі та отруйні речовини за дією на організм поділяються на 4 класи:

I - надзвичайно небезпечні; II - високонебезпечні;

III- помірно небезпечні; ІУ - малонебезпечні.

Крім газоподібних та пароподібних шкідливих речовин, на здоров'я працівників може впливати підвищена запиленість повітря. При цьому пил може бути токсичним, що викликає фібрози (кремній, азбест та ін.) та нетоксичним. Значний вплив на важкість ураження організму людини шкідливими та отруйними хімічними речовинами і пилом має їх концентрація у повітрі робочої зони, тривалість дії, дисперсність (відсоткове співвідношення розмірів часток), форми, твердості, волокнистості, електрозарядженості його часток. Найнебезпечнішими є частки пилу розміром до 5 мкм.

Для того, щоб виключити професійні отруєння та захворювання, санітарними нормами встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, тобто такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом восьми годин чи при іншій тривалості, але не більше 40 годин на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення в стані здоров'я.

2.Мікроклімат виробничого середовища та його значення. Ви знаєте, що діяльність людини поділяється на фізичну і розумову, хоча зазвичай чіткої різниці між ними не можна встановити. Будь-яка трудова діяльність здійснюється у певних виробничих умовах, які поділяються на 4 класи.

Клас 1 — оптимальні умови праці, що характеризуються збереженням здоров’я працюючих і створенням передумов для високого рівня працездатності. Параметри мікроклімату і чинники трудового процесу знаходяться в оптимальних межах, несприятливі чинники або є відсутніми, або не перевищують рівні, прийняті в якості безпечних для населення.

Клас 2 — допустимі умови праці, за яких дотримуються встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни. Допустимі умови праці умовно належать до безпечних.

Клас 3 — шкідливі умови праці, за яких виробничі чинники перевищують гігієнічні нормативи і несприятливо діють на організм працівника.

Клас 4 — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими умовами виробничих чинників, дія яких протягом робочої зміни або її частини створює загрозу для життя, високий ризик розвитку гострих професійних уражень, а також і тяжких форм.

Умови праці третього класу залежно від рівня перевищення гігієнічних нормативів і вираженості змін в організмі працівників поділяють на чотири ступені шкідливості:

ступінь 1 — відхилення рівнів шкідливих чинників від гігієнічних нормативів спричиняють функціональні зміни організму, що відновлюються довше, ніж до початку наступної зміни за переривання контакту зі шкідливими чинниками, і збільшують ризик пошкодження здоров’я;

ступінь 2 — рівні шкідливих чинників спричиняють стійкі функціональні зміни, що призводять до збільшення виробничо зумовленої захворюваності: підвищення рівня захворюваності працівників, поява початкових ознак або легких форм професійних захворювань, що виникають після тривалої дії (15 років і більше);

ступінь 3 — дія шкідливих чинників призводить до розвитку професійних хвороб легкого і середнього ступеню важкості, пов’язаних з втратою професійної працездатності, зростання хронічної патології, підвищений рівень захворюваності працівників.

ступінь 4 — умови праці, за яких можуть виникати важкі форми професійних захворювань з втратою загальної працездатності, значне зростання кількості хронічних захворювань працівників.

3. Повітряне середовище виробничих приміщень. Для нормальної життєдіяльності людини важливим є забезпечення нормальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях, котрі суттєво впливають на самопочуття людини.

В поняття «метеорологічні умови», або «мікроклімат», виробничих приміщень входять ті фізичні фактори виробничого середовища, які впливають на тепловий стан організму і які необхідно постійно контролювати. Це температура, вологість, швидкість руху повітря, барометричний тиск і теплове випромінювання. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і здоров'я людини.

Атмосферне повітря складається з суміші азоту (78,08 %), кисню (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекислоти (0,03 %) і дуже незначної кількості інших газів (всього 0,01 %). Крім того, атмосферне повітря має домішки органічного і неорганічного походження, а також воду у всіх станах. Якщо кількість кисню в повітрі зменшиться до 12 %, то утруднюється дихання. В таких умовах людина напружує дихальний апарат, дихає частіше; такий стан людина витримує до 0,5 години. Отже, оздоровлення повітряного середовища виробничих приміщень - одна з основних проблем життєдіяльності людини.

Повітря треба розглядати як середовище, що постійно приймає тепло, яке виділяє людський організм. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження в даних кліматичних умовах і складає від 85 (стан спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для нормального проходження фізіологічного процесу в організмі людини теплота, яка виділяється організмом людини, повинна повністю відводитися в середовище. Нормальне теплове самопочуття буде тоді, коли тепловиділення організмом людини повністю поглинається навколишнім середовищем, зберігаючи сталість температури тіла. Завдяки властивостям людського організму (гомеостазу) збігається температура тіла, незважаючи на значні зміни метеорологічних умов за рахунок постійної роботи механізму терморегуляції, котрий пов'язаний з діяльністю нервових центрів. Вивчення мікроклімату в цехах металургійних заводів показало, що близько 30-40% теплоти, яку потребує технологія виробництва, надходить у повітря виробничих приміщень. Саме тому, а також у зв’язку з тим, що повне видалення теплонадлишків, особливо у літній період, утруднене, може спостерігатись значне нагрівання повітря в робочій зоні, досягаючи влітку 30-40С і вище. Деякі короткочасні трудові операції виконуються при температурі повітря 60-90С та більше. Висока температура повітря в робочих приміщеннях може бути зумовлена характером технологічного процесу. Наприклад, на цукрових заводах при сушінні рафінаду температуру повітря відповідно до технології підтримують не нижче 42С.

Висока температура повітря на деяких виробництвах поєднується з високою вологістю та інтенсивним інфрачервоним випромінюванням. Наприклад, у вугільних шахтах на глибині нижче від 800 м температура повітря досягає 30-38С за відносної вологості 89-95%, нижче 2000 м – 42-50С за такого самого рівня вологості. На робочих місцях в доменному, мартенівському та прокатному цехах температура повітря у літній період досягає 32-40С, поверхнева густина потоку випромінювання коливається у межах 7000-12560 Вт∙м².

Таким чином, причинами високої температури повітря на робочих місцях у різних виробництвах є: нагрівання повітря в результаті контакту з технологічним обладнанням, призначеним для плавлення, нагрівання, сушіння, випалу різних матеріалів; контактування з нагрітими до високої температури виробами та оброблюваними матеріалами (розплавлені метали, шлак, прокат чорних та кольорових металів тощо); теплота, що утворюється при екзотермічних хімічних реакціях і виділяється крізь нещільності в обладнанні, трубопроводах у вигляді гарячої пари, нагрітих газів або утворюється в результаті перетворення електричної та механічної енергії; нагрівання повітря до температури гірничої маси в глибоких підземних виробках (вугільна, гірничорудна промисловість).

Низькі температури повітря зустрічаються у приміщеннях, де це зумовлено характером технологічного процесу (холодильні камери, текстильне виробництво тощо), або в холодну пору року за відсутності опалення. При виконанні робіт на відкритому повітрі метеорологічні умови на робочих місцях залежать від кліматопогодних умов даної місцевості.

Терморегуляцією називається комплекс фізіологічних процесів організму, які спрямовані на підтримання температури тіла на більш-менш сталому рівні незалежно від навколишнього середовища.

При температурі повітря в межах від 15 до 25 °С теплопродукція організму знаходиться приблизно на постійному рівні (зона спокою). Коли відбувається зниження температури повітря, теплопродукція підвищується, в першу чергу, за рахунок роботи м'язів і активного обміну речовин. А при підвищенні температури повітря підвищується процес тепловіддачі. Віддача кількості тепла організмом людини в середовище залежить від споживання людиною кисню, відповідно до інтенсивності виробничої діяльності. В стані спокою людина споживає протягом 1 хв. 0,2...0,25 л кисню, при виконанні роботи середньої важкості - від 0,5 до 1,0 л, а при важкій роботі - до 1,4 л. Слід мати на увазі, що такої кількості кисню при особливо інтенсивній роботі може бути замало і виникає кисневий голод.

Рис. Вплив температури повітря на продуктивність праці

Перегрівання організму відбувається за умов надлишкового конвективного випромінювання тепла нагрітих поверхонь. Розрізняють дві фази перегрівання. Перша - фізіологічна, за якої вступають в активну реакцію пристосувальні функції організму: активізується робота серцево-судинної та дихальної систем, інтенсивне потовиділення - сягає 5 л за зміну. З потом втрачається велика кількість мінеральних солей та вітамінів.

Дослідженнями встановлено, що в кінці 5-ти годинного перебування в зоні з температурою повітря більше 31 °С і вологості 80...90 % значно падає сила в м'язах рук (на 30...40%), приблизно удвічі погіршується координація рухів рук.

Охолодження організму можливе найчастіше в зимовий і перехідний періоди року при виконанні робіт на відкритому повітрі, або робіт, які проводяться в неопалюваних виробничих і складських приміщеннях. Тривала дія низької температури може викликати різні небажані зміни в організмі людини. Охолодження пов'язане зі значними тепловиділеннями через кінцівки рук і ніг. На охолодження впливає вологість і швидкість руху повітря. Розрізняють охолодження загальне і місцеве.

Загальне і місцеве охолодження організму є причиною різних захворювань: міозітів, невритів, радикулітів тощо, а також загальних та інфекційних захворювань. Будь-який ступінь охолодження характеризується зниженням частоти серцебиття і гальмує діяльність кори головного мозку, що суттєво впливає на працездатність людини. Місцеве переохолодження може настати навіть за температури вище 0 °С. Наприклад, при тривалому охолодженні ніг в гумовому взутті водою, температура якої 8 °С, а також внаслідок потіння ніг в гумових чоботах за таких самих температур.

Вологість повітря. Ступінь вологості повітря в робочій зоні певною мірою визначається технологічним процесом, що підвищує її іноді до дуже високого рівня (більше ніж 75% відносної вологості) або знижує. Джерелами масивного виділення на виробництві є різні гідропроцеси, які проводяться у недостатньо герметичній або зовсім розкритій апаратурі, обводнені підземні виробки у гірничо видобувній промисловості тощо. Гідропроцеси зустрічаються практично в усіх галузях промисловості, але в одних галузях, наприклад при гідровидобуванні корисних копалин, в целюлозно-паперовому виробництві, гідрометалургії, вони становлять основу технології, в інших (машинобудуванні, радіотехнічній, текстильній промисловості) обмежені окремими цехами або ділянками. У деяких виробництвах на окремих ділянках ↑ вологість повітря підтримується штучно шляхом застосування зволожувальних установок (прядильні, ткацькі цехи). У зв’язку з обмеженою можливістю сприймати додаткову вологу, повітря в цехах з високою відносною вологістю при ↓ температури швидко насичується до 100% з утворенням туману та конденсацією пари.

У деяких галузях промисловості вологість повітря у робочій зоні може бути заниженою. Це спостерігається у тих випадках, коли у виробничі приміщення надходить повітря з низькою абсолютною вологістю, а потужні джерела виділення теплоти сприяють подальшому висушуванню його. Наприклад, в металургійних цехах відносна вологість повітря може знижуватися до 20% і нижче, що викликає неприємне відчуття сухості у верхніх дихальних шляхах.

Вологість повітря визначається ступенем його насиченості водяною парою. Маємо такі основні параметри вологого повітря.

Абсолютна вологість - це маса водяної пари в одиниці об'єму вологого повітря, тобто густина водяної пари у повітрі, кг/м³:

ρ_n=P_n/(R_n∙T), або ρ_n=m_п/V,

де Р_п - стан пари, що залежить від тиску і температури; R_п- газова стала пари, яка виражає роботу розширення 1 кг пари за сталого тиску R = 461,58 Дж/кг °С; Т- абсолютна температура, К.

Вологовміст повітря – це маса водяної пари (кг), що міститься у вологому повітрі і приходиться на 1 кг абсолютно сухого повітря, кг/кг. сух. повітря:

х = m_п/m _с.п = ρ_n/ ρ_c.п,

де m_п і m_с.п – маса водяної пари і абсолютно сухого повітря в певному об'ємі вологого повітря.

Відносна вологість повітря - або степінь насичення повітря φ - відношення абсолютної вологості повітря за даних умов, температури і загального барометричного тиску до максимально-можливої маси водяної пари в 1м³ повітря ρ_н (густини насиченої пари) за тих самих умов, %:

φ = ρ_n/ρ_н або φ = р_n/р_н, де Р -загальний тиск парогазової суміші.

Вологість повітря суттєво впливає на терморегуляцію людського організму. Підвищення відносної вологості повітря у виробничому приміщенні (75...85 %) ускладнює терморегуляцію, зменшує тепловиділення організмом. Фізіологічно оптимальною є відносна вологість в межах 40...60%.

За санітарними нормами проектування промислових підприємств СН 245-71 і ГОСТ 12.1.005-86 залежно від характеру виконуваних робіт найбільш сприятливими для людського організму є: відносна вологість 60...50% - за температури 18...22 °С; не більше 55 % - за температури 28°С; не більше 60 % - за температури 27 °С; не більше 65 % - за температури 26 °С; не більше 70% - за температури 25 °С; не більше 75 % - за температури 24 °С і нижче.

Швидкість руху повітря. Основними причинами руху повітря у виробничих приміщеннях є: 1) конвекційні потоки повітря, що виникають внаслідок контакту з високо нагрітим технологічним обладнанням та матеріалами (розплавлений метал, гарячий прокат); 2) інтенсивний повітрообмін через транспортні прорізи (ворота, двері), припливні отвори вентиляційних систем, аераційні ліхтарі, вікна внаслідок різної температури повітря усередині виробничих приміщень та підземних гірничих виробках; 4) повітряні потоки, створювані частинами машин та обладнання, які рухаються тощо. Швидкість руху повітря на робочих місцях коливається у значних межах – від 0,09 до 5 м/с і більше, залежно від характеру технологічного процесу, природної та штучної вентиляції, архітектурно-планувальних рішень виробничих приміщень тощо. Під час роботи поза виробничими приміщеннями велике значення має природний рух повітря (вітер), особливо у поєднанні з низькою температурою (високі широти, Антарктида).

Рух повітря є важливим фактором, який суттєво впливає на комфортні умови для життєдіяльності людини. Швидкість руху повітря залежно від його температури може впливати по-різному на людину. За високих температур повітря його рух забезпечує нормальне самопочуття людини, а за відсутності руху стан організму погіршується, що може викликати тепловий удар. Людина здатна відчувати рух повітря за його швидкості 0,1 м/с. Залежно від характеру виконуваних робіт, температури, вологості допускається швидкість руху повітря в межах 0,3...0,5 м/с і не повинна перевищувати 1,0... 1,5 м/с.

Різні фактори мікроклімату виробничих приміщень створюють комплекси метеорологічних умов, на основі яких можна виділити такі види виробничого мікроклімату:

1. Нагрівний (основні цехи чорної та кольорової металургії, ливарні, ковальські, термічні цехи машинобудівного виробництва тощо).

2. Охолоджувальний (будівельні та монтажні роботи на відкритому повітрі, відкрите добування корисних копалин, лісорозробки взимку, холодні цехи).

3. Перемінно-охолоджувальний та перемінно-нагрівний (доменне виробництво узимку, ливарні цехи).

4. Помірний (сприятливий) (цехи холодної обробки металів, складання та монтаж апаратури тощо).

Інша класифікація мікроклімату виробничих приміщень:

1. Мікроклімат гарячих цехів:

2. Мікроклімат холодних цехів: а) холодний мікроклімат, який підтримується штучно;

б) мікроклімат неопалюваних приміщень (до нього умовно належить мікроклімат відкритої атмосфери у холодну пору року).

3. Мікроклімат з різко вираженими перепадами основних його елементів на місцях перебування робітників.

4. Мікроклімат, створюваний системами опалення, вентиляції та кондиціонування. При значному русі та низькій температурі повітря організм втрачає теплоту, в основому, за рахунок конвекції. Так, якщо при температурі повітря 25С та швидкості його руху 0,25 м/м тепловіддача випромінюванням дорівнює 39%, а конвекцією – 61%, то за такої самої швидкості вітру, але за температури 40С вона відповідно становить 22% і 78%. При збільшенні рухливості повітря до 25 м/с і тієї самої температури (40С) тепловіддача випромінюванням не перевищує 3%, а конвекцією досягає 97%.

Дата добавления: 2014-01-11