Особливості управління інноваційними процесами у гімназії

Заклади освіти, які розробляють, експериментують чи апробують освітні інновації, є інноваційними. І до них відносять гімназії, бо вони потребують управління, яке забезпечує не лише врахування законів, а й відповідних принципів та закономірностей управління цим процесом.

Гімназія – середній загальноосвітній заклад, який дає науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку для забезпечення виховання і розвитку обдарованих і здібних дітей. Як правило, гімназія має яскраво виражений гуманітарний ухил.

Управління гімназією розглядають як цілеспрямований вплив, особливу діяльність; складний динамічний процес; соціально-економічний; організаційно-педагогічний процес; діяльність управлінської підсистеми; цілеспрямовану активну взаємодію [1; 14; 59].

Управління інноваційними процесами в гімназії спрямоване на гармонійний розвиток учнів; підвищення ефективності навчально-виховного процесу, досягнення його оптимальних результатів; організованість спільної діяльності, досягнення цілей; створення умов для функціонування і розвитку навчально-виховного процесу і реалізації мети школи; узгодження і координацію зусиль щодо оптимального функціонування установи і переведення її на більш високий якісний рівень [11;44; 65;].

Закономірності, що характеризують управління інноваційними процесами в гімназії розподіляються на дві групи (за Л.Даниленко): перша – характеризується прямо пропорційну залежність між здійсненням інноваційної діяльності та підвищенням рівня якості освітнього процесу, а також збільшення інтелектуальних і матеріальних витрат усіх учасників освітнього процесу; друга – обернено пропорційну залежність між здійсненням інноваційної діяльності й часом, витраченим керівником на виконання управлінських функцій, операцій і дій чи іншими педагогічними працівниками на виконання своїх функціональних обов’язків.

Першу групу закономірностей управління інноваційними процесами в гімназії Л.Данилеко розглядають як прямо пропорційну залежність між здійсненням:

· експериментальної науково-дослідницької діяльності в школі та зростанням рівня професійної майстерності педагогічних працівників, що в ній працюють (за Л.Данилеко в загальноосвітніх навчальних закладах рівень творчої діяльності вчителів 8-12%; в інноваційних школах – 25-30%);

· інноваційних освітніх проектів і зростанням кількості творчих груп вчителів у педагогічних колективах;

· інноваційної діяльності й підвищенням рівня успішності учнів (в інноваційній школі успішність учнів перевищує середню статистичну на 10-12 %);

· інноваційної діяльності та збільшенням структурних компонентів в організаційній структурі управління сучасним навчальним закладом (в інноваційних навчальних закладах впроваджуються додаткові адміністративні посади, створюється модульна (дивізіонна)структура в управлінні);

· інноваційної діяльності та зростанням кількості управлінських функцій керівника (окрім традиційних функцій керівник виконує модернізовані (інноваційні) управлінські функції – прогностичну, політико – дипломатичну, консультативну, менеджерську, представницьку тощо);

· інноваційної діяльності та зростанням інтелектуальних витрат учасників навчально – виховного процесу;

· інноваційної діяльності й зростанням матеріального добробуту учасників навчально – виховного процесу[].

Друга група закономірностей управління інноваційними процесами в гімназії характеризується обернено пропорційною залежністю між застосуванням освітніх інновацій:

· у навчально – виховному процесі та часом засвоєння учнями теоретичних знань, практичних умінь і навичок;

· в управлінському процесі та часом виконання управлінських функцій, операцій і дій (як правило, управлінські інновації пов’язані із застосуванням колегіальних та індивідуально зорієнтованих форм і методів впливу на працівників, тому ухвалені управлінські рішення є узгодженими і швидше виконуються) [51].

Управління інноваційними процесами в гімназії ґрунтується на провідних принципах сучасної інноваційної освіти, а саме: принципах демократизації і гуманітаризації, єдності загальнолюдського і національного, розвивально-виховного характеру навчання, співтворчості, життєтворчості, диференціації та індивідуалізації, оптимізації та відкритості навчально-виховного процесу, а також на сучасних наукових підходах до управління – синергетичному, цілісному, гуманістичному, діалектичному, концептуальному, системному та пріоритетних принципах управління: єдності централізму й демократії, інформаційної достатності й аналітичного прогнозування, соціальної детермінації, гуманізації та психологізації, науковості й компетентності, раціонального поєднання традиційного та інноваційного.

У роботах Л. Даниленко, О. Попової відмічається реалізація принципу раціонального поєднання традиційного й інноваційного в управлінні гімназії забезпечує якісну зміну мети і структури управління. Зокрема, метою управління інноваційною діяльністю в гімназії стає створення умов для постійного оновлення педагогічного процесу шляхом застосування інновацій і залучення різного виду інвестицій. Організаційною структурою управління є розробка і запровадження моделі проектно-інвестиційної технології управління, в якій керівник створює розгалужену і структуровану систему управління шляхом залучення до управлінської діяльності керівників інноваційних програм чи проектів, наукових консультантів, членів науково-методичних рад.

Слід зазначити, що принцип раціонального поєднання традиційного й інноваційного в управлінні гімназії є новим у теорії управління соціальними системами. Він характеризується наявністю в керівників чітких переконань і бачень постійного оновлення освітнього процесу внаслідок застосування інновацій. Аналіз інноваційної моделі школи розвиваючого навчання дає змогу виокремити поєднання традиційного та інноваційного (додаток А):

Застосування цього принципу в управлінні інноваційними процесами в гімназії вносить зміни в основні завдання, функції, форми та методи діяльності керівника і формує нові (модернізовані), зокрема:

· новими завданнями керівників гімназій є: постійне переведення соціально-педагогічної системи в якісно новий стан; постійна соціальна, матеріальна й психологічна підтримка педагогів - новаторів; створення правових, організаційних і психологічних умов для здійснення експериментальної діяльності; залучення різних інвесторів; участь у міжнародних освітніх інноваційних проектах; підготовка конкурентноспроможних випускників, адаптованих до життя у швидко змінюваному суспільстві;

· модернізованими управлінськими функціями є: прогностична, політико-дипломатична, консультативна, менеджерська, представницька; формами управління – колегіальні й колективні; методами управління – економічні.

Таким чином визначені закони і закономірності, наукові підходи, принципи, функції, методи і форми, що визначаються приоритетними в управлінні інноваційними процесами в гімназії потребують розробку умов реалізації управління.

Аналіз наукової літератури, робіт Л. Даниленко, дозволяє визначити умови ефективності впровадження цього управління:

1. надання конкурентоспроможних освітніх послуг, зокрема комп’ютерних;

2. здійснення оперативного зв’язку з усіма учасниками навчально-виховного процесу, роботи в мережі Інтернет;

3. інтеграції у міжнародний освітній простір;

4. створення конкурентоспроможного освітнього середовища;

5. підготовки конкурентноздатних випускників, адаптованих до швидко змінюваних вимог суспільства.

Таким чином гімназія є закладом освіти, в якому постійно вносяться якісно нові елементи, створюючи та використовуючи при цьому інтелектуальний продукт, доводяться нові оригінальні ідеї до реалізації їх у вигляді освітніх систем, програм, технологій, освітніх послуг.

Управління таким закладом здійснюється на різних рівнях (державного, регіонального, місцевого); гімназії є конкурентноспроможними в освітньому середовищі, - мають попит серед учасників навчально – виховного процесу, високі показники якості й ефективності діяльності; керівники цих закладів освіти – творчі особистості.

Практично такими закладами освіти й забезпечується реалізація інноваційної освітньої політики держави, яка здійснюється завдяки діям відповідних нормативно – правових документів у галузі освіти, зокрема: законів України «Про освіту», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності»; різноманітних концепцій розвитку освіти в Україні; положення Міністерства освіти і науки України «Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України» та інше.

Управління такими закладами освіти є специфічним і характеризується не лише оновленими законами й закономірностями, а й модернізованим змістом управлінської діяльності їх керівників.

Характер управління інноваційними процесами визначається трьома провідними взаємопов’язаними чинниками:

- інноваційним потенціалом нововведення;

- інноваційним потенціалом середовища;

- особливостями інноваційної діяльності учасників інноваційного процесу.

Особливості управління інноваційними процесами в гімназії, таким чином, можна визначити як систему, в якій відбуваються цілеспрямовані зміни, що обумовлюють в ній процес переходу з одного стану в інший.

В ході аналізу рівнів психологічної готовності учасників освітньої діяльності до управління інноваційними процесами в школі виявлялися фактори, які впливають на рівень готовності.

У ході дослідження застосовані нами методи діагностики дозволили виділити чотири рівні психологічної готовності учасників навчально-виховної діяльності до управління інноваційними процесами в школі: високий, достатній, середній та низький.

Серед адміністрації гімназії високий рівень готовності мають 19,6%, достатній – 23,9%, середній – 27,5%, низький – 29%.

Рис.2.1. Рівень готовності адміністрації до управління інноваціями

Із 60 досліджених вчителів високий рівень готовності мають 7,1%, достатній – 15,9%, середній – 41,9%, низький – 35,1%.

Рис.2.2. Рівень готовності вчителів до впровадження інноваціями

Серед 876 опитаних батьків високий рівень готовності мають 5,3%, достатній – 15,2%, середній – 46,3%, низький – 33,2%.

Рис.2.3. Рівень готовності батьків до інновацій

У ході констатуючого експерименту брали участь 512 учнів і були отримані наступні результати: високий рівень готовності мають 5,8% осіб, достатній – 12,1%, середній – 41,7%, низький – 40,4%.

Рис.2.4. Рівень готовності учнів до сприйняття інновацій

Всього у дослідженні взяли участь приблизно двох тисяч учасників освітнього процесу.

Показники рівнів психологічної готовності до управління інноваціями у школі можливо узагальнити наступним чином: наявність позитивно орієнтованих життєвих планів і професійної спрямованості; ступінь усвідомлення структурних компонентів навчально-виховної діяльності; рівень розвитку корисних знань, вмінь, навичок; адекватне ставлення до педагогічних впливів; здатність враховувати колективні інтереси, повага до норм колективного життя; здатність критично, відповідно до норм моралі й права оцінювати вчинки навколишніх; наявність навичок самоаналізу; вольові якості; здатність самостійно приймати рішення й долати труднощі; зовнішня культура поведінки. До критеріїв, за якими, на нашу думку, можливо виявляти різні рівні, слід віднести: ступінь залученості індивіда до управлінської діяльності (тобто ступінь засвоєння певних професійних знань, вмінь, навичок, соціальних ролей, а також виконувані соціальні ролі та соціальний статус особи в системі суспільних відносин); основні способи впливу на готовність до управління інноваційними процесами у школі; рівень розвитку самосвідомості особистості, ступені проявів суб’єктивно-активного начала як щодо ближнього оточення, так і до себе як до об’єкта й суб’єкта. На основі перерахованих показників та критеріїв рівнів психологічної готовності до управління інноваційними процесами у гімназії, нами описані характеристики кожного рівня для окремої групи піддослідних.

Описова характеристика кожного рівня психологічної готовності учасників навчально-виховної діяльності до управління інноваційними процесами у гімназії відповідає особливостям прояву їхніх настановлень відносно сприйняття образу сучасної гімназії, ставлення до її розвитку, інноваційних процесів, які його супроводжують, ставлення до управлінської діяльності, до адміністрації школи, до медико-соціально-психологічної служби, до колег, учнів та їх батьків, ставлення до самого себе.

Настановлення представників високого (першого) рівня готовності до управління інноваційними процесами в гімназії характеризуються насамперед особливостями творчої управлінської здібності щодо розвитку гімназії. Управлінець цього рівня готовності самостійно розвиває власні обдарування й нахили, вміє самостійно здобувати знання, пов’язані з управлінською діяльністю у гімназії. Він вільно висловлює власні думки і відчуття щодо майбутнього гімназії, визначає програму розвитку гімназії, самостійно оцінює різноманітні управлінські явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них; самостійно знаходить джерела інформації й використовує одержані відомості відповідно до мети та завдань розвитку гімназії; досконало використовує набуті знання і вміння в нестандартних управлінських ситуаціях, переконливо аргументує особисту позицію, узгоджуючи її із загальногромадськими цінностями. Настановлення представників цього рівня готовності характеризуються позитивним сприйняттям сучасної гімназії, позитивним ставленням до її розвитку та інноваційних процесів, які його супроводжують, позитивним ставленням до управлінської діяльності, до адміністрації школи, до медико-соціально-психологічної служби, до колег по роботі, учнів та їх батьків, до самого себе.

Настановлення представників достатнього (другого) рівня психологічної готовності до управління інноваційними процесами в гімназії характеризується виявленням початкових творчих управлінських здібностей. Представники цього рівня готовності вільно, самостійно розв’язують управлінські завдання у стандартних управлінських ситуаціях, самостійно виправляють допущені помилки, добирають переконливі аргументи на підтвердження певних управлінських думок.

Відносно середнього (третього) рівня психологічної готовності до управління інноваційними процесами в гімназії можна дійти висновку, що настановлення представників цього рівня характеризуються неузгодженістю, співчутливим ставленням до гімназії, її розвитку, до вчителя як представника непрестижної професії, негативно-формальним ставленням до завдань своєї діяльності, статичністю засобів виконання педагогічної діяльності, суперечливим ставленням до шкільної медико-соціально-психологічної служби, схильністю до суб’єкт-об’єктних стосунків з учнями, переважанням повчального варіанту співробітництва з батьками, сприйманням адміністрації школи лише як апарату контролю, невмінням поєднувати професійні та особисті взаємовідносини з колегами, суперечливим ставленням до себе, яке проявляється в тому, що загальна позитивна оцінка особистісних якостей поєднується з усвідомленням їх негативних виявів у реальній поведінці. Представники цього рівня готовності володіють управлінськими діями щодо інновацій у школі на початковому рівні.

Настановлення представників низького (четвертого) рівня психологічної готовності до управління інноваційними процесами у гімназії характеризується фрагментарністю. Відсутність у більшості сфер чітких, певних настановлень зумовлює неузгодженість поведінки та ситуації. Загалом, представники цього рівня показали негативне ставлення до сучасної школи, її розвитку сучасних інноваційних процесів в освіті, до управлінської діяльності в цілому, до колективу школи.

У процесі аналізу встановлено, що характеристика факторів, які впливають на рівень психологічної готовності учасників навчально-виховної діяльності до управління інноваціями в школі, пов’язана з функціями, які має виконувати кожен з учасників. В нашому дослідженні присутні адміністратори гімназії, вчителі, учні та їхні батьки.

У результаті нашого дослідження були виділені дві основні, найбільш значущі групи факторів (особистісні та соціальні), які впливають на рівень психологічної готовності учасників освітньої діяльності до управління інноваціями в гімназії.

До першої групи належать фактори, що утворюють особистісну, психолого-семантичну структуру психологічної готовності до управлінської діяльності, пов’язаної з інноваціями у школі.

Другу групу факторів складають впливи навколишнього середовища, соціально-психологічних чинників на особливості розвитку психологічної готовності учасників освітньої діяльності до управління інноваційними процесами в школі та утворюють основу для формування тієї або іншої спрямованості особистісного розвитку.

До першої групи належать такі показники, як системність в управлінні, проективність і прогностичність, творчість, ініціативність, гуманізація, особистісна орієнтація управлінського процесу.

До другої групи належать тип освітнього закладу, регіон, де він знаходиться, стать, вік суб’єктів управління та стаж управлінської діяльності.

Виходячи з аналізу психологчіної готовності до управління інноваційними процесами, ми дійшли висновку, що існує потреба в розробці комплексно-цільової програми «Особливості управління інноваційними процесами». Суть такої програми полягає у тому, щоб: ознайомити усіх суб’єктів внутрішкільного управління з основними закономірностями й умовами розвитку гімназії; популяризувати й пояснити результати управлінських нововведень; формувати потребу в управлінських знаннях, бажання використовувати їх у своїй діяльності; знайомити учасників управлінської діяльності з основами самопізнання і самореалізації.

2.2. РОЗРОБКА ТА ЗМІСТ КОМПЛЕКСНО – ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ «УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ У ГІМНАЗІЇ»

Програма розвитку - це система діяльності з чітко визначеними цілями, завданнями, прогнозованими результатами, яка збалансована із кадровими і внутрішніми умовами, наявними ресурсами і невикористаними резервами [32].

Виходячи із вищезазначеного, наша програма управління іноваційними процесами складається із наступних блоків:

· інформаційне та методичне забезпечення;

· робота з адміністрацією;

· робота з педкадрами;

· робота з учнями;

· робота з батьками;

· управління виконанням програми.

Як і будь-яка інша комплексно-цільова програма розвитку, наша програма виконує наступні функції:

· визначає напрямки діяльності та цільові орієнтири;

· виступає засобом цілеспрямованості спільної роботи персоналу, щодо вирішення проблеми;

· забезпечує координацію зусиль;

· виступає як засіб моніторингу здійснення робіт та умов їх виконання;

· створює умови для передбачення можливих загроз досягненню визначних цілей;

· виступає як засіб розробки рішень у разі відхилення від запланованого.

Наша робота по створенню комплексно-цільової програми складалася з кількох етапів:

І етап: АНАЛІТИЧНИЙ. На цьому етапі роботи ми збирали та аналізували інформацію про стан управління інноваційними процесами, здійснювали комплексну оцінку ситуації, зіставляли бажаний управління іннноваційними процесами із реальним, встановлювали сутність проблеми та причини її виникнення.

Таким чином цей етап є одним з головних чинників успіху програми.

Інформаційне забезпечення складається із таких основних видів діяльності:

· створення банку даних педагогічного потенціалу школи з урахуванням особистості кожного вчителя як викладача, так і особи, що здійснює виховну функцію;

· збір та обробка інформації ходу навчально – виховного процесу та його результативності; виявлення протиріч та утруденень у діяльності управлінців, вчителів, учнів;

· виявлення інноваційного потенціалу педагогічного колективу в цілому і кожного члена колектива зокрема;

· формування позитивної мотивації до участі у програмі.

ІІ етап: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ,де ми розробляли комплексно цільову програму управління іноваційними процесами.

На цьому етапі здійснюють:

· визначення готовності педагогів до роботи в умовах новітніх підходіів по організації системи методичної роботи у школі;

· раціональний розподіл функцій на рівні стратегічних та практичних завдань;

· створення проектних груп педагогів щодо реалізації завдань, які спрямовані на конкретні результати.

ІІІ етап: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ, де ми вже розробляли план дій, щодо вирішення проблеми управління іноваційними процесами:

· організація діяльності закладу освіти при переході на оновлений режим розвитку:

· створення організаційно- педагогічних умов через формування підсистем забезпечення і підтримки:

· визначення основних приорітетів у змісті інноваційної діяльності:

· розробка нормативно – методичної документації.

IV етап: ПРАКТИЧНИЙ. На цьому етапі ми визначали критерії оцінки якості програми, встановлювали її ефективність:

· створення оптимальних умов щодо впровадження комплексно – цільової програми;

· виріщшення виявлених проблем;

· раціональний розподіл повноважень;

· делегування повноважень;

· відстеження проміжних результатів.

V етап: ПІДСУМКОВИЙ. На цьому етапі ми вже надавали оцінку програми, підводили підсумки, щодо необхідності та доцільності її впровадження:

· аналіз і узагальнення результатів використання інноваційних процесів;

· виявлення недоліків і корекція стану та результатів впровадження інноваційної діяльності в практиику роботи закладу; аналіз роботи проектних груп.

Проблема:Сьогодні нерозв’язаними є питання про обсяг теоретичних знань з проблеми упраління інноваційними процесами в гімназії, роль кожного педагогічного працівника у впровадженні цих інновацій та функції упраління цими процесами, що вимагає розкриття організації управління інноваціями.

Місія школи: через спільне особисте зростання і цілеспрямовану взаємодію адміністрації, педагогічних працівників, батьків керувати інноваційними процесами, які спрямовані на виховання і розвиток кожного учня як неповторної особистості.

Генеральна мета: управління інноваційними процесами на діагностичній основі.

Блок № 1:

Дата добавления: 2014-01-13