Властивості ЕГП

Виділимо головні невід’ємні властивості (атрибути) категорії ЕГП. Перший з атрибутів входить у визначення самого ЕГП. Це відношення.

Один з основних труднощів при вивченні ЕГП є встановлення причинно-наслідкових відношень, тобто у виясненні, настільки фактор ЕГП визначає ста­новлення, функціонування і розвиток об’єкту. І.М. Маєргойз (1975) підкреслював імовірносний (потенціальний) характер ЕГП. Його потенціальність він виділив як другий атрибут ЕГП. ЕГП - це фактор, передумова і одночасно наслідок розвитку зв’язків, розподілу труда, а також розвитку самого району. К.П. Косма­чев (1981) вважає можливим розглядати ЕГП в якості одного з видів ресурсів і навіть говорить про запаси ресурсів ЕГП? «Їх запаси при інших рівних умовах зворотно пропорційні економічної віддаленості території, що освоюється, по відношенню до уже освоєної і прямо пропорційний розмірам господарського потенціалу останньої» (Географічна експертиза. Новосибірск, 1981. С 54). М.К. Бандман вважає: «Умовно до ресурсів ТПК можна віднести економіко-геогра­фічне положення, яке має вплив на формування господарського комплексу як в часі, так і в просторі. Оцінка положення важлива для правильного визначення як можливого потенціалу ТПК, так і умов формування комплексу, що ускладню­ються. (Бандман М.К. Территориально-производственные комплексы: теория и практика исследований. Новосибирск, 1980. С 110)

Численні властивості речей (об’єктів) можна пояснити їх географічним по­ложенням. В природі спостерігається практично повна детермінація властивостей об’єкта цого положенням і місцеположенням. Глобальні кліматичні характерис­тики місця можна пояснити його положенням відносно до основних центрів дії атмосфери, океанам, континентам, елементам рельєфу, а потім врахувати місцеві особливості. Особливості рельєфу можна пояснити положенням відносно оро­тектонічних структур, базисів денудації і базисів ерозії. А можлива така детермі­на­ція в суспільстві? Стверджуюча відповідь типоваа для геополітиків. Але на проязі історії змінювались положення Балкан, Англії, Росії. Райони з несприят­ливим географічним положенням в процесі історичного розвитку перетворю­вались в провідні райони, спостерігалась і зворотна ситуація. Пустоші Шотландії так і залишаються малоосвоєними. М.М. Баранський з позиції оцінки еволюції проводив аналіз географічного положення США, Англії та інших.

Торкаючись питання про причинність при вивченні ЕГП ми не повинні абсолютувати його роль, але в той же час необхідно придавати йому велике значення. Вигоди ЕГП часто дійсно перетворюються в ресурс розвитку території. К.Маркс відмічав, що в переселенських країнам колоністи шукали не самий родючий а краще розташований район. Він писав: «...гірші землі дається перева­га перед відносно кращою внаслідок її положення.

Третій атрибут ЕГП - дистанційність. Без вказівки на значення відстані між об’єктами неможливо змістовно характеризувати ЕГП. Останнє визначається сукупністю властивостей середовища, в якому знаходиться об’єкт, а відстань ли­ше одна з властивостей. Відстань оцінюється в певній метриці: геодезичній («повітряні»),фізико-географічній, яка враховує неоднорідність фізико-геогра­фічного середовища, зокрема властивості географічних рубежів; географічне вертуальне (лат. vertualis - можливий, який може або повинен появитися), залеж­ний від шляхів сполучення; економічна, так як важлива не стільки сама відстань як розмір витрат, необхідних для його подолання. Остання може виражатися не тільки кілометрами, а в першу чергу часом, наприклад часом доступності. В такому випадку для оцінки ЕГП можуть застосовувати ізохрони, які більш реально характеризують ЕГП, ніж ізодистанти. Економічна відстань має і ціновий вираз, який характеризується транспортними затратами.

При вимірюванні відстані неможна відривати форму від змісту, тобто відстань неможна визначати незалежно від конкретної діяльності. Іншими сло­вами говорячи, наприклад, якщо фізична відстань між двома пунктами зали­шається незмінною, але між ними покращується інфраструктура, то це веде до покращання ЕГП пунктів.

Дистанційність так чи інакше лежить в основі низки крупних наукових концепцій. Досить згадати роботи І.Тюнева з його «кільцевою структурою» роз­міщення сільськогосподарського виробництва; В.Кристалева з його теорією центральних місць. Відомі американські географи В.Бунге і Р.Морілл вважають, що близькість- одна з основних категорій суспільної географії.

3.2 Декомпозиція ЕГП

ЕГП - поняття ємке і комплексне. І.М. Маєргойц підкреслював це і говорив, що, не дивлячись на складність поняття, ми часто продовжуєм оперувати ним в нерозчненованому вигляді, що гальмує його використання як в теоретичних, так і практичних цілях. На ЕГП чинять дію різні фактори з різною силою впливу.

ЕГП можна розчленити на компоненти за різними напрямками. Але головним критерієм буде характер територіальних відношень. І.М. Маєргойц виділяв в ЕГП три класи відношень: основні (субстанційні) територіальні відносини об’єкту до галузей, елементів і ареалам власного виробництва; 2) по­хідні - до економічних зв’язків, точніше до ліній і фокусів їх виконання; 3) інте­гральні територіальні відносини різного масштабу. В таблиці 2 принципова схема декомпозиції розкривається на прикладі ЕГП міста, дальше ми будемо звертатися до прикладів, які характеризують методичні проблеми дослідження ЕГП інших економіко-географічних утворень

Виділені три класи відношень говорять про триєдність ЕГП. Основні тери­торіальні відношення - це відношення об’єкту до підприємств, елементам і ареалам суспільного виробництва.

Дата добавления: 2014-01-14