Положення відносно галузей та елементів господарства

Ресурсне положення - це положення відносно природних ресурсів як засобів і предметів труда. Роль цього виду ЕГП можна показати на прикладі топ­ливно-енергетичного положення районів Європейської частини Росії. Порівняно з минулим періодом воно значно погіршується. Збільшуються затрати, особливо капітальні, на добування і транспортування топлива. Добування його все більш віддаляється від місць споживання і в малоосвоєні райони; в експлуатацію залу­чаються родовища природних корисних копалин з погіршеними гірничо-геологічними умовами. Затрати на добування 1 тони нафти в Росії збільшилось в кілька разів порівняно з періодом початку 70-тих років. Погіршалось і метало-географічне положення цих районів, так як капітальні вклади на добування залі­зної руди за останні 15 років виросли не менш ніж в три рази. Ці самі фактори погіршили і ресурсо-географічне положення закордонних країн Східної Європи, які раніше задовольняли за рахунок торгівлі з СРСР 9/10 імпортних потреб в нафті і природному газі. При цьому в оцінці ЕГП в даному випадку необхідні поправки. Середня дальність перевезень експортних вантажів по залізним доро­гам СРСР перевищувала дальність внутрішніх перевезень аналогічних вантажів: по залізній руді в 1,4 рази, вугіллю в 1,7 раз, металам і лісовим вантажам 1,5 раз, а прийнята раніше в розрахунках з країнами Східної Європи система зовнішньо- торгових заліків на базі «франко-кордон» держави споживача не повністю враховувало фактичні затрати на транспортування. Це знизило ефективність експорту Росії. Таким чином, невигідність ЕГП для цих закордонних країн виявилась при таких умовах більше не для них а для СРСР.

При оцінці ресурсо-географічного положення неможливо обходитися тіль­ки окремими оцінками. Необхідно враховувати положення ряду ресурсів відносно один до одного, наприклад родовищ заліза і коксівного вугілля.

Власно виробничо-географічне положення - це положення відносно баз матеріального виробництва, центрів господарського життя. Для району - це положення в «полі» розміщення різних галузей матеріального виробництва, особливо промисловості і народного господарства. В галузевих дослідженнях вивчаються особливості географічного положення первинних об’єктів - підпри­ємств(тут слід відмітити, що тільки зв’язки між підприємствами є реальними, тоді як міжгалузеві - це вже певний рівень абстракції). В географії сільського господарства СРСР вивчалась диференціація земель в колгоспах і радгоспах, де ЕГП була основою диференційної мікроренти за положенням. Чим більше труда необхідно вкласти в гектар оброблюваної землі, тим ближче до своєї ділянки повинен жити. В книзі «Просторовий аналіз економічної географії» (1968) П.Хаггет приводить результати досліджень Чизхолмса про залежність між трудоміскістю культури їх розташуванням відносно села. Найбільш трудомісткі види використання землі - виноградники сконцентровані в радіусі менше 4-6 км від сицілійського села Канікатті, а незрошувані пшеничні поля домінують на периферії. Щоби пояснити причини такого розподілу культур, були залучені дані про трудомісткість їх вирощування. Ті культури, які вимагають менших затрат труда, будуть розміщені дальше від центру (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Залежність типів використання землі від затрат труда і відстані

до населеного пункту

(на прикладі сіцілійського села Катікатті)

Параметри	Типи використання землі
	виноградники	сливи	незрошувальна пашня
Середні затрати труду, людино-днів на 1 га
Модальна відстань від села, км	1,5	2,5	6,5

Ці дані підтверджують вплив географічного положення на мікрогеографію сільського господарства. Вплив географічного положення на мезорівні відкрив на початку ХІХ ст. І.Тюнен в своєму труді «Ізольована держава», створеного на основі витрат і прибутків свого маєтку, розташованого біля Ростоку на Балтиці.

Методичні питання оцінки макрогеогафічного положення (в межах країни) розроблені А.М.Ракітниковим. За його думкою ступінь вигідності ЕГП сільсько­господарських районів більш всього залежить від їх положення відносно місць спо­живання. Можна говорити про географію споживання сільськогосподарської продукції в цілому. Вона, очевидно, наближується до розміщення всього насе­лення країни. В якості показника ступеню благодійності ЕГП для сільського гос­­подарства А.М. Ракітніков використовує середньовзважену відстань (радіус) від даного сільськогосподарського району до всіх місць можливого споживання сіль­сько­гос­подарської продукції, враховуючи, що об’єм споживання пропорційний чисельності населення. Чим менший радіус, тим вигідніше макроагроположення.

Воно впливає на спеціалізацію сільського господарства, але не в такому ступені, як мікро- і мезоположення.

Траспортно-географічге положення - це положення відносно транспор­тної мережі з врахуванням її провізної здатності, швидкості і ціни транспорти­ровки. В ньому виділяється положення відносно магістралей і транспортних вузлів. Воно поділяється і в залежності від видів транспорту, що використо­вується: сухопутний, водний, повітряний. Особливо роль в транспортно-геогра­­фічному положенні відіграє приморське положення, що визначається істотним прогресом в технології і економічності морських перевезень. Тут швидко впро­ваджуються судна-контейновози, баржовози, судна з горизонтальним заванта­женням, судна змішаного плавання «ріка-море». Для країни особливо важливе значення має положення відносно світових шляхів сполучення.

Збуто (ринкове)- географічне положення - це положення відносно ринку збуту товарів виробничого і споживчого призначення. В Росії на макрорівні (до встановлення ринкових відношень) - це перш за все положення в встановлених плановими органами зонах збуту важливих видів продукції всередині країни. Дані зони встановлювались за методом рівної собівартості продукту у франко-споживача. Для країни особливо велике значення має відношення до найбільш крупним ринкам збуту. Множуться прогнози, що головне місце як ринки на карті ХХІ ст займе Тихий, а не Атлантичний океан, і Азія. Більше 4 з 6 міліардів жителів Землі живуть в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На цей регіон уже зараз приходиться біля 60% світового індустріального виробництва, більше ніж 1/3 світової торгівлі (разом з східним побережжям США). Японія стала другою після США індустріальною державою, перегнавши США по валовому національ­ному продукту на душу населення. Бурно стартували в сфері передової технології так звані нові індустріальні держави - Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гон­конг. В процес швидкого розвину втягнуті Індонезія, Філіпіни, Тайланд.

Демогеографічне положення - це положення відносно джерел трудових ресурсів. Особливо виділяється положення відносно згустків висококваліфікова­них кадрів. Наприклад, при вирішенні питань про розміщення експортних вироб­ництв враховується положення відносно центрів технічної культури з їх високою якістю «людського фактору».

Дата добавления: 2014-01-14