Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Емоційно-вольова сфера особистості




 

4.1. Емоції і почуття.

4.2. Воля.

 

4.1. Емоції і почуття.

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й преживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів.

Порівняно з емоціями почуття – більш стійкі і тривалі психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Людина не може переживати почуття взагалі, воно завжди прив’язано до кого-небудь або чого-небудь і виражає стійке ставлення цієї людини до певних об’єктів, реальних чи уявних. В процесі життєдіяльності почуття виявляються пізніше, ніж ситуативні емоції, і більшою мірою залежать від тих виховних впливів, які здійснюють на людину сім’я, школа, суспільство в цілому.

Як психічні процеси почуття і емоції мають свої особливості:

§ мають суб’єктивний характер;

§ викликають задоволення або незадоволення;

§ відображають характер взаємодії організму з середовищем;

§ вирізняються значним різномаїттям;

§ викликають заспокоєння або збудження.

Емоції та почуття характеризуються:

· якістю

· полярністю

· активністю

· інтенсивністю

· тривалістю

Емоції і почуття здійснюють сигнальну і регулювальну функції, спонукують людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Фізіологічні основи емоцій та почуттів.

Як і всі психічні процеси, емоційні стани, переживання почуттів є результатом діяльності мозку. Виникнення емоцій має своїм початком зміни, які відбуваються у зовнішньому світі. Ці зміни призводять до підвищення або зниження життєдіяльності, пробудженню одних потреб і згасанню інших, до змін у процесах, що відбуваються усередині людського організму. Фізіологічні процеси, характерні для переживання почуттів, пов’язані як із складними безумовними, так і з умовними рефлексами. Як відомо, системи умовних рефлексів замикаються і закріплюються у корі великих півкуль, а складні безумовні рефлекси відбуваються через підкоркові вузли півкуль, зорові пагорбки та інші центри, які передають нервове збудження з вищих ділянок мозку до переферичної нервової системи. Переживання почуттів є результатом спільної діяльності кори та підкоркових центрів.

Важливі дані для виявлення сутності емоційних реакцій були отримані при дослідженні функціональної ассіметрії мозку. Було з’ясовано, що ліва півкуля пов’язана більшою мірою з виникненням і підтримкою позитивних емоцій, а права – негативних емоцій.

У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, викликає захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є почуття, що викликаються поетичними творами.

Вираження емоцій і почуттів.

Емоційні стани інших людей людина визначає за особливими, виразними рухами, мімікою, зміною голосу тощо. Певним почуттям відповідають свої специфічні форми вираження. Наприклад, страх – розширення зіниць, тремтіння, блідість; радість – блиск очей, почервоніння обличчя, прискорення рухів.

Більш наочно відображені почуття у міміці. Підтвердженням цьому може бути прислів’я: “Обличчя – дзеркало душі”. Рухливість м’язів обличчя дозволяє надавати йому найрізноманітніші вирази в залежності від внутрішнього стану людини. Почуття також виражаються у пантоміміці та у мимовільних м’язових рухах. При позитивних почуттях ці рухи спрямовані до об’єкту почуттів, а при негативних – від нього.

Особливо повно відображуються почуття у мовленні, яке містить не лише певні думки, а й ставлення до них того, хто говорить. Велику роль відіграє інтонація. При різних емоційних переживаннях змінюється швидкість мовлення, порушується її правильність.

Вираження почуттів, як і самі почуття, соціально обумовлене. Форма та застосування виразних рухів визначаються системою конкретних суспільних взаємин і стають об’єктом соціального контролю.

Класифікація емоцій і почуттів:

1) за впливом на діяльність:

· стенічні – ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності;

· астенічні – ті, що пригнічують людину, послабляють її активність, демобілізують.

2) за формою перебігу, силою і тривалістю:

· чуттєвий тон – безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, слухові, смакові) та спонукають суб’єкта до їх збереження або усунення. Добре відомо, що деякі кольори, звуки, запахи можуть самі по собі, незалежно від їх значення, від згадувань та думок, пов’язаних з ними, викликати в нас приємне або неприємне почуття. (Гарна музика, запах троянди, смак банана – приємні, мають позитивний чуттєвий тон).

Знання та цілеспрямоване використання чуттєвого тону дозволяє впливати на настрій людини, покращувати продуктивність праці, інтенсивність навчання тощо.

· настрій – це слабо виражені емоційні переживання, які вирізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Настрій виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв – найрізноманітніші: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є підстави, а, навпаки, борються з труднощами. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.

· афекти – це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки. Відмінні особливості афектів:

1. Бурхливий зовнішній прояв емоційного переживання. Під час афекту людина може не помічати оточуючого, не давати собі звіту про події, що відбуваються, і про свої власні вчинки.

2. Короткочасний перебіг емоційного переживання, який відрізняється своїми особливостями. Афект не може тривати довго.

3. Зниження свідомого контролю за своїми діями: іноді людина зовсім не розуміє, що вона робить.

4. Різко виражений дифузний характер емоційного переживання. Сильні афекти охоплюють особистість людини в цілому і всі її життєво важливі прояви.

Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини – її темпераменту, характеру, вихованості.

· стрес – емоційний стан, який виникає у відповідь на найрізноманітніші екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключені уваги, у сприйманні, пам’яті та мисленні.

· фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає в результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення.

· пристрасті – це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті. Пристрасть - це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію в прагнені до мети. Пристрасті бувають позитивні й негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною.

3) за складністю, змістом і спрямованістю:

· нижчі (емоцій, прості почуття) – переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю, властиві і людинам і тваринам.

· вищі (складні почуття) – виникають в результаті усвідомлення об’єкта, який викликав їх – переживання задоволення від сприймання музики, пейзажу:

ü Інтелектуальні почуття – почуття, які пов’язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають в процесі навчальної та наукової праці, а також творчої діяльності в різних видах мистецтва, науки і техніки. Успішність або неуспішність, легкість або утруднення розумової діяльності викликає у людини цілу гаму переживань. Інтелектуальні почуття не лише супроводжують пізнавальну діяльність, але й стимулюють, підсилюють її, впливають на швидкість та продуктивність мислення: здивування, цікавість, допитливість, почуття радості з приводу зробленного відкриття, почуття сумніву, впевненості тощо.

ü Моральні почуття – почуття, в яких відображається ставлення людини до вимог суспільної моралі. Вони пов’язані з світоглядом людини, її думками, ідеями, принципами і традиціями. Прояв цих почуттів передбачає, що людина засвоїла моральні норми і правила, вона знає що необхідно вважати добрим, а що поганим, злим. Моральні норми складаються і змінюються в процесі історичного розвитку суспільства залежно від його традицій, звичаїв, релігії тощо (почуття обов’язку, гуманість, доброзичливість, любов, дружба, співчуття, аморальні – жадібність, егоїзм, жорстокість). Моральні почуття виступають як спонукуючі сили багатьох справ та вчинків.

ü Естетичні почуття – це почуття, які виникають у людини в зв’язку із задоволенням або незадоволенням її естетичних потреб. Вони визначають формування художнього смаку, переживаються як естетична насолода, захват або, навпаки, відраза. До них належать почуття прекрасного і потворного, піднесеного, трагічного, комічного, гумору.

Будова емоційної сфери.

Емоції є базовою складовою емоційної сфери особистості. Для того, щоб відтворити цілісність емоційного життя людини, необхідно розглянути склад всіх складових її компонентів. До нього входять:

1. Емоційний тон відчуттів – безпосередні переживання, які супроводжують окремі життєво важливі впливи і спонукають людину до їх збереження або усунення (інакше – бажання).

2. Окремі, так звані ситуативні емоції, які є суб’єктивною формою вираження міри задоволення тієї чи іншої потреби, що містить оціночне ставлення до окремих умов, які сприяють чи заважають здійсненю діяльності, конкретним досягненям в ній, до ситуацій і перспектив задоволення потреб.

3. Емоційні стани:

· загальний емоційний фон – так звані настрої;

· реакції на екстремальні умови, коли людина не впорається з ситуацією, що виникла – афекти;

· реакції на тривалі підвищенні навантаження, які вимагають мобілізації усіх зусиль, - стреси.

4. Абсолютно домінуючі, стійкі почуття – пристрасті.

5. Вищий рівень розвитку емоцій людини – стійкі почуття до об’єктів матеріальних чи духовних), які відносяться до вищих потреб.

6. Емоційність людини – тобто зміст, якість і динаміка її емоцій і почуттів.

7. Емоційний досвід людини – способи реагування, що закріпилися, ієрархічна система емоцій і почуттів.

Емоційність є вродженою, але афекти, і тим більше, почуття розвиваються у перебігу життя, що визначає особистісний розвиток людини. Такий розвиток пов’язаний:

а) з включенням до емоційної сфери людини нових об’єктів;

б) з підвищенням рівня свідомого вольового регулювання та контроля своїх почуттів;

в) з поступовим включенням до моральної регуляції більш високих моральних цінностей (сумління, обов’язку, відповідальності, порядності).

 

4.2. Воля.

Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.

Фізіологічні основи волі.

Воля має умовнорефлекторну природу. На підставі тимчасових нервових зв’язків складаються і закріплюються найрізноманітніші асоціації та їх системи, що в свою чергу створює умови цілеспрямованої поведінки. Мозок безперервно отримує відомості про те, як і що відбувається в кожний даний момент. Ці дані негайно включаються до виробленої програми дій. Якщо дії узгоджуються з заздалегідь визначеною програмою, то ніяких змін до перебігу дій не вноситься. Якщо ж надходять відомості, які не відповідають створеній в корі мозку програмі, то змінюється або практична діяльність, або попередня програма.

Основні ознаки вольової дії:

1. Докладання зусиль для виконання вольового акту. Воля передбачає боротьбу мотивів. За цією суттєвою ознакою вольову дію завжди можна відрізнити від інших. Вольове рішення зазвичай приймається в умовах конкуруючих, різноспрямованих потягів, жоден з яких не в змозі остаточно перемогти без прийняття вольового рішення. Воля передбачає самообмеження, стримання деяких сильних потягів, свідоме підпорядкування їх іншим, більш значущим цілям.

2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту дію, що не має плану або не виконується згідно плану, неможна вважати вольовою.

3. Підсилена увага до вольової дії і відсутність безпосереднього задоволення, яке отримується в процесі і в результаті її виконання. Мається на увазі, що вольова дія зазвичай супроводжується відсутністю емоційного, а не морального задоволення. Навпаки, з успішним завершенням вольового акту, зазвичай, пов’язане моральне задоволення від того, що його вдалося виконати.

4. Зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе. Це особливо характерно для людей імпульсивного типу, неврівноважених та емоційно збудливих, коли їм доводиться діяти всупереч своїм природнім або характерологічним даним.

Жодна більш чи менш складна життєва проблема людини не розв’язується поза волею. Ніхто на Землі ніколи ще не досяг видатних успіхів, якщо не мав видатної сили волі. Людина, в першу чергу, тим і відрізняється від всіх інших живих істот, що в неї, крім свідомості та інтелекта, ще є і воля, без якої задатки залишились лише порожнім звуком.

Вольові якості особистості.

Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія виступає як свідома, цілеспрямована дія людини, яка спрямована на подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль.

На рівні особистості виявлення волі знаходить своє вираження у первинних (базових) якостях:

ü Сила волі – міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети;

ü Наполегливість – уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів;

ü Витримка – уміння гальмувати дії, почуття, думки, які заважають здійсненю прийнятого рішення;

ü Енергійність.

У вторинних вольових якостях, які розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні, і які необхідно розглядати як характерологічні:

ü Рішучість – уміння приймати і застосовувати у житті швидкі, обгрунтованні і тверді рішення;

ü Сміливість – уміння подолати страх та йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не зважаючи на небезпеку для власного добробуту;

ü Самовитримка – уміння контролювати чуттєвий бік своєї психіки і підкоряти свою поведінку розв’язанню свідомо визначених завдань;

ü Впевненість у собі.

До третинних належать вольові якості, які найтіснішим чином пов’язані з моральними і формуються лише в підлітковому віці:

ü Відповідальність – якість, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог;

ü Дисциплінованість – свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку;

ü Принциповість – дотримання певної ідеї у переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці;

ü Зобов’язаність – уміння добровільно взяти на себе обов’язки і виконати їх;

ü Ініціативність – уміння працювати творчо;

ü Організованість – розумне планування та упорядкування своєї праці;

ü Ретельність – старанність, виконання в зазначений термін доручень і своїх обов’язків.

Психологічна структура вольового акту.

Вольові дії являють собою простий або складний вольовий акт, який має свою структуру і особливості. В простому вольовому акті спонукання до дії (мотив) переходить у саму дію майже автоматично.

У структурі складного вольвого акту виділяють наступні етапи:

1. Спонукання до здійснення вольової дії. В ролі спонукуючих сил конкретних вольових дій виступають певні потреби і мотиви людини. Вони можуть бути найрізноманітнішими. Але в будь-якому випадку змушують активно працювати мислення людини, примушують її оцінювати мотивацію майбутньої поведінки, визначити певні цілі.

2. Уявлення і осмислення мети дії. В результаті виникає боротьба мотивів (тобто процес визначення найбільш значущого стимулу вольової дії), яка є показником здатності людини встановлювати зв’язки, розуміти, обирати бажання, обумовлені необхідними мотивами, і перетворювати їх в мету. З іншого боку, боротьба мотивів демонструє здібності людини напружуватися, докладати зусилля, змушує замислюватися над відповідальністю за наслідки, які пов’язані з досягненням або недосягненням зазначеної мети, тобто виявити волю. В боротьбі мотивів оформлюється мета діяльності, осмислюється її основна специфіка.

3. Уявлення засобів, необхідних для досягнення зазначеної мети. Зазвичай омислюється не лише мета вольової дії, але й засоби і способи її досягнення, від правильного використання яких залежить досягнення конкретного результату.

4. Намір здійснити дану дію. Під час боротьби мотивіві, осмислення мети діяльності і вибору способів її досягнення людина приймає рішення. Зробити це, означає відділити одне бажання від інших і таким чином створити ідеальний образ мети. Але щоб прийняти рішення, необхідно і мобілізувати себе на його виконання. Для цього необхідне вольове зусилля. Воно характеризується кількістю енергії, яка витрачається на виконання цілеспрямованої дії або утримання від неї. Спочатку ж свої вольові зусилля людина повинна усвідомити і зважити на них.

5. Виконання прийнятого рішення. Людина потім береться до практичного здіснення прийнятого рішення. Вона будує свою поведінку таким чином, щоб задум, який є у свідомості, втілився в речах, предметі, рухах, трудових, розумових навичках, вчинках. Але людина не лише діє, але й виявляє волю, контролює і корректує свої дії. Кожної миті людина порівнює отриманий результат з ідеальним образом мети (або її частини), який був створений заздалегідь.

Розвиток волі.

Розвиток волі у людини пов’язаний:

ü з перебудовою мимовільних психічних процесів у довільні;

ü з набуттям людиною контролю над своєю поведінкою;

ü з розвитком вольових якостей особистості;

ü з тим, що людина свідомо формулює для себе все більш складні завдання і більш далекі цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом тривалого часу.

Формування вольових якостей особистості можна розглядати як рух від первинних до вторинних, і далі – до третинних якостей. Розвиток волі у дітей співвідноситься із збагаченням їх мотиваційної та моральної сфер. Удосконалювання вольової регуляції поведінкою у дітей пов’язане із загальним інтелектуальним розвитком. Тому виховувати волю у дитини поза загальним психічним розвитком практично неможливо.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-14; Просмотров: 4390; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.067 сек.