Питання кордонів

Дії Пілсудського.

У листопаді випустили і приступив до творення нової Польщі.

16 листопада 1918 р. Ю. Пілсудський скерував до всіх держав і урядів відозву про утворення незалежної Польської держави, що "охоплює усі землі об'єднаної Польщі".

18 листопада він призначив прем'єром соціаліста Є.Морачевського і затвердив уряд, до якого увійшли соціалісти, людовці та безпартійні

(31) Перші декрети. 22 листопада уряд видав декрет про вищі органи влади. Він проголошував Польську Республіку, в якій до скликання Законодавчого сейму уся повнота влади належала Тимчасовому Начальнику Держави, який давав розпорядження уряду. Ним був сам Ю. Пілсудський.

Уряд видав низку декретів, які повинні були довести його зв'язки з народом. Було запроваджено 8-годинний робочий день, демократичні свободи слова, друку, зборів, заборонено працю в неділю і свята, визнано право страйку, створено соціальні інспекції та соціальне страхування на час хвороби.

(32) 28 листопада вийшов декрет про порядок виборів до Законодавчого сейму, які були призначені на 26 січня 1919 р. Вибори проголошувалися загальними, безпосередніми, таємними, рівними і пропорційними. Право голосу отримали всі громадяни Польщі, які досягли 21 року.

26 січня 1919 р. відбулися вибори до Законодавчого сейму. Вони прой­шли тільки на терені Королівства і Західної Галичини. У них взяли участь до 80 % виборців, які віддали перевагу ендекам, що виступали під назвою На­родно-національний союз (Звьонзек людово-народови, ЗЛН).

(33) Сейм (432 посли) зібрав­ся 10 лютого 1919 р., а через десять днів схвалив т.зв. Малу Конституцію або Закон про вищі органи влади Польщі. Згідно з ним уся повнота влади перейшла до сейму. Начальник Держави обирався сеймом і представляв її в зовнішніх відносинах, виконував рішення сейму і призначав уряд у порозумінні з сеймом. Обов'язки Начальника Держави були покладені на Ю.Пілсудського. Його постанови вважалися недійсними без підпису відповідного міністра. На чолі уряду залишився І.Падеревський. Схвалення Малої Конституції відкрило шлях до міжнародного визнання Польщі.

У липні 1919 р. сейм окреслив засади земельної реформи. Вона передбачала примусовий викуп земель, які перевищували 180 га (400 га в Галичині та Пруссії), і наступну їх парцеляцію для створення нових селянських господарств. Закон про засади земельної реформи викликав сильний опір правих партій і був прийнятий лише з перевагою в один голос.

На Сході. Концепція федералізації та інкорпорації.

Ю.Пілсудський прагнув створити між Росією та Польщею смугу незалежних національних держав, пов'язаних з Польщею федеративними зв'язками. Ця смуга повинна була гарантувати безпеку Польщі з боку Росії. Серед цих держав мали бути Литва, Білорусь, Україна. Водночас перешкодою для реалізації концепції східної політики Ю. Пілсудського, яка отримала назву федералістської, стала проблема розмежування територій. У всіх цих землях поляки становили значну частку населення і компактно заселяли такі території, як Віленщина, Гродненщина, Східна Галичина, хоча серед населення тут переважали литовці, білоруси й українці. Іншої точки зору на східні кордони Польщі дотримувались ендеки. їхня концепція східної політики, яка отримала назву інкорпораційної, передбачала безумовне включення до складу Польщі більшої частини території Литви, Білорусі, України (майже до Дніпра) на підставі кордонів Речі Посполитої 1772 р. На підтримку таких претензій ендеки твердили, що хоча поляки складають на цих теренах 15-25% населення, але "представляють єдину інтелектуальну й економічну силу краю".

(35) Паризька конференція. 18 січня 1919 р. в Парижі відкрилася мирова конференція, на якій Польща була представлена двома делегатами: Р.Дмовським та І.Падеревським. КНП провів велику підготовчу роботу і представив численні матеріали для аргументації своїх територіальних претензій. У складі польської делегації були географи, історики, економісти, політики, котрі забезпечували наукову й пропаган­дистську підтримку польських територіальних пропозицій. 29 січня 1919 р. Верховна Рада конференції зайнялася справами Польщі. З кількагодинною промовою виступив Р.Дмовський. Посилаючись на традицію Речі Посполитої, він вимагав включення до складу відродженої Польщі всієї Галичини і Волині, Верхньої та Середньої Сілезії, Познанщини, Помор'я, Вармії і Мазур, Литви, переважної частини Білорусі, теренів Полісся і Поділля в Україні. Конференція передала польські пропозиції до спеціальної територіальної комісії, яку очолив французький дипломат Жюль Камбон. Польська делегація представила в комісію величезну кількість матеріалів. Проти польських територіальних претензій виступив англійський прем'єр Д.Ллойд Джордж, який поставив під сумнів право на включення до складу Польщі територій, де поляки становили меншість населення.

28 червня 1919 р. був підписаний Версальський договір з Німеччиною. За ним до Польщі відходили Східне Помор'я без Ґданська, майже вся Великопольща. Натомість у Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах передбачалося провести плебісцит. Ґданськ проголошено "вільним містом" під контролем комісара Ліги Націй. Терен, який відійшов до Польщі за Версальським договором, становив понад 45 тис. кв.км з населенням 3 млн осіб, з яких 61,5 % поляків. Одночасно Польща зобов'язалася виконувати Договір про права національних меншин.

(36) 2 грудня 1919 р. Верховна Рада Паризька конференція прийняла ще одне рішення, яке встановлювало кордон етнічного розмежування між поляками, українцями та білорусами. Він проходив по лінії Буг-Пінськ-Німан. Пізніше її назвали лінією Керзона (Д.Керзон, міністр закордонних справ Великобританії).

Дата добавления: 2014-01-11