Пам’ять даних

Зовнішня пам’ятьданих.

Зовнішня пам’ять даних призначена для тимчасового зберігання інформації, що використовується в процесі виконання програми.Максимальний об’єм цієї пам’яті визначається регістром DPTR і складає 64 Кбайта. Точно так як і в випадку зовнішньої ПП, об’єм зовнішньої ПП, об’єм зовнішньої пам’яті даних може бути збільшений за рахунок використання портів P1 і P3 до 1 Гбайта. Зовнішня пам’ять даних для своєї роботи потребує використання портів P0, P2 і P3. Це призводить до збільшення габаритів пристрою, збільшення рівня завад, і до збільшення вартості. Тому в сучасних пристроях зовнішня пам’ять не використовується.

Відмітимо, що в якості зовнішньої пам’яті даних можуть бути використані як мікросхеми ОЗП так і ПЗП.

Внутрішня пам’ять даних.

Об’єм розміщеної на кристалі пам’яті даних – 128 байт. Об’єм зовнішньої пам’яті даних може досягати 64 Кбайт.

Внутрішня пам’ять даних розділена на 2 області. Простір DSEG область внутрішнього ОЗП даних (з адресами від 00 до 7FH) і область регістрів спеціальних функцій (з адресами від 80Н-0FFH).

Перші 32 байти організовані в 4 банки регістрів загального призначення, що відповідно позначаються банк0- банк3. Кожен з них складається з восьми регістрів R0-R7. В будь-який момент програмі доступний тільки один банк регістрів, номер якого міститься в третьому і четвертому бітах слова стану програми PSW. Адресний простір, що залишився, може конфігуруватись розробником по власному бажанню: в ньому розміщуються стек, системні і користувацькі області даних. Звернення до комірок пам’яті даних можливе двома способами. Перший спосіб – пряма адресація комірки пам’яті. В цьому випадку адреса комірки є операндом відповідної команди. Другий спосіб – непряма адресація за допомогою регістрів R0 чи R1: перед виконанням відповідної команди, в один з них повинна бути записана адреса комірки, до якої необхідно звернутися.

Для доступу до зовнішньої пам’яті даних використовується тільки непряма адресація за допомогою регістрів R0 і R1 або за допомогою 16-розрядного регістра-покажчика DPTR. Він відноситься до групи регістрів спеціальних функцій, і з його допомогою можна адресувати всі 64 Кбайти зовнішньої пам’яті.

Частина пам’яті даних представляє собою так звану бітову область, в ній є можливість за допомогою спеціальних бітових команд адресуватися до кожного розряду комірок пам’яті. Адреса прямо адресованих бітів може бути записана або в вигляді (Адреса байту).(Розряд), наприклад, вираз 21.3 означає третій розряд комірки пам’яті з адресою 21Н, або в вигляді абсолютної бітової адреси. Відповідність цих двох способів адресації можна визначити по таблиці.

Розподіл внутрішньої пам’яті даних можна зобразити наступним чином:

Внутрішній ОЗП даних призначений для тимчасового зберігання інформації, що використовується в процесі виконання програми і займає 128 молодших байт, з адресами від 000h до 07Fh для МКів 8051, 8031, КР1816ВЕ31, КР1816ВЕ51, КР1816ВЕ751 КР1830ВЕ31, КР1830ВЕ51, КР1830ВЕ751 або 256 8-розрядниз комірок, з адресами від 000h до 0FFh для всіх інших МК сімейства.

Регістри спеціальних функцій займають адреси внутрішньої пам’яті даних з 080h по 0FFh. Так як адреси регістрів спеціальних функцій співпадають з старшими адресами внутрішнього ОЗП даних, то є особливості при використанні цих адрес внутрішньої пам’яті даних.

Система команд МКа дозволяє звертатися до комірок внутрішньої пам’яті даних за допомогою прямої і непрямої-регістрової адресації. При зверненні до комірок пам’яті з адресами 0-127 використання любого з цих видів адресації буде здійснювати вибірку однієї і тієї ж комірки пам’яті.

Дата добавления: 2014-01-14