Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Рід іменників як самостійна граматична категорія

Читайте также:
  1. Закінчення родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни однини як місце морфологічного ризику.
  2. Застосування арифметичних засобів як самостійна проблема прикладного вивчення міжнародних відносин.
  3. Іменникова категорія числа. Експресивна та інформативна функції іменників, ужитих в однині чи множині.
  4. Наголошування іменників
  5. Особливості використання іменників у ділових паперах
  6. Поділ іменників І відміни за групами. Відмінювання іменників І відміни.
  7. Ризик як об’єктивно-суб’єктивна категорія. Структура ризику.
  8. Родова належність абревіатур та незмінюваних іменників.
  9. Самостійна робота
  10. Самостійна робота
  11. Самостійна робота

Граматична категорія роду іменника є однією з визначальних постійних характеристик іменника як частини мови. Усі іменники, за винятком множинних, поділяють за граматичним родом на три основні групи: чоловічого, жіночого, середнього.

Іменники спільного роду не виражають особливого граматичного значення роду. Позначаючи людей залежно від їхньої статі, вони поєднуються з означуваними словами у формах чоловічого або жіночого роду (вредний плакса, вредна плакса).

Подвійний рід (чоловічий – середній, жіночий – середній) фіксують в іменниках із суфіксом -ище, -исько, що мають відтінок згрубілості: ручище, свекрушисько.

Рід визначають за формою однини (столи – стіл, отже, чол.). Якщо іменник уживають лише в множині, то він граматичного роду не має (змовини, оглядини, завидки, Бровари).

 

Рід іменника визначають за такими критеріями:

1) за зіставленням із займенниками він, цей (чол.), вона, ця (жін.), воно, це (сер.);

2) за закінченням називного відмінка однини;

 

Чоловічий Жіночий Середній Спільний (чол. і жін.) Подвійний (чол./сер.; жін./сер.)
він, цей вона, ця воно, це він і вона, цей і ця   він і воно, цей і це; вона і воно ця і це
-а, -я, -о, □ Н-д: Микола, Джеря, батько, край, Дніпро (!), собака (!). -а, -я, □, мати Н-д: книга, мрія, нехворощ. -о, -е, -а, -я Н-д: вікно, поле, курча, збіжжя. -а, -я, -о Н-д: п’яниця, невдаха, базікало. Називають осіб за їхніми характерними діями або рисами поведінки. Із суфіксами -ище, -исько, що мають відтінок згрубілості. Н-д: бабище, дідисько, але горище – сер.

 

3) за суфіксами: учень – учениця, учитель – учителька, співак – співачка, поет – поетка;

4) синтаксично: малий Шура – мала Шура, уїдливий причепа – уїдлива причепа;

5) лексично, у разі наявності суплетивних (різнокореневих форм): батько – мати, вівця – баран, півень – курка, корова – бик, кінь – кобила.

Окремі закономірності родової належності

ЧОЛОВІЧИЙ РІД ЖІНОЧИЙ РІД
Іменники з основою на твердий приголосний
Більшість: Сибір, степ, смерч, насип, пил, кір, псалтир. Нетипові для жіночого роду. Виняток становлять: а) окремі слова з кінцевим губним та -р:любов, кров, кіновар, твар, лазур; б) непоширені слова з кінцевим шиплячим: велич, далеч, зустріч, заполоч, ніч, безліч, здобич, жовч, наволоч, неміч, картеч, гич, туш, поміч, північ, піч, річ, січ, нехворощ, подорож, одіж, упряж, суміш, ретуш, розкіш.
Іменники з основою на м’який приголосний
1. Усі без винятку іменники з кінцевим : край, плай, плаксій. 2. Незначна кількість іменників на м’які д, дз, т, з, с, л. Майже вичерпний їх перелік такий: аерозоль, вождь, рояль, сажень, лебідь, ведмідь, жолудь, ґудзь, ґедзь, витязь, бевзь(лайл. бовдур), язь(те саме, що в’язь – риба родини коропових), тесть, шампунь, толь, тюль, зять, нежить, фенхель, гість, день, кіготь, ніготь, дьоготь, лікоть, клапоть, віхоть, тать(заст. – злодій, грабіжник), кметь(заст. – селянин, хлібороб), колодязь, князь, ретязь(заст. – ланцюг), ферзь, лосось, лось, карась, дідусь, братусь, татусь. (Корсунь – власна назва.) Більшість: твердь, ожеледь, кладь, гладь, сизь, різь, цитадель, акварель, гниль, сіль, юнь, рунь, вись, сіножать, снасть, брость(листкові або квіткові бруньки), міць, вуаль, антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, філігрань, фланель, Умань.
Якщо виникають труднощі в ході визначення роду цих чи аналогічних іменників, застосовують практичний прийомутворення форми орудного відмінка однини.
Іменники чоловічого роду в О. в. ] ] матимуть закінчення -ем, -ом (кір – кором, смерч – смерчем);
Іменники жіночого роду в О. в.   ] ] матимуть закінчення -ю (Умань – Уманню, ваніль – ваніллю).

 



Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми

Úчоловічого та жіночого роду: африкат – африката, вольєр – вольєра, жираф – жирафа, зал – зала, клавіш – клавіша, перифраз – перифраза;

Úрідше чоловічого і середнього: безлад – безладдя, виднокіл – видноколо, свердел – свердло;

Úжіночого і середнього: покуть – покуття.

 

Такі варіантні форми можуть відрізнятися стилістичним забарвленням або частотністю вживання: банкнот – банкнота, птах – птаха.

 

Окрему групу становлять іменники, що мають дублетні форми роду: дрож, жужіль, купіль, фальш, ґандж.

 

Утворюючи паралельні форми чоловічого та жіночого роду іменників, що є назвами осіб за професією, посадою, званням та ін., слід ураховувати таке:

1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: ректор, кандидат, директор. В офіційних документах, в інформаційних жанрах їх уживають, незалежно від статі: великий математик Софія Ковалевська, зауважив педагог Денис Баришполь.

 

2. Якщо зазначено прізвище жінки, яка обіймає посаду, то дієслово-присудок у минулому часі узгоджують із прізвищем жінки чи з її іменем (якщо прізвище незмінюване), тобто вживають у жіночому роді (професор К. Городенська блискуче виступила, бібліотекар Ганна Козуб повернулася), проте професор виступив.

 

3. Від частини іменників такої семантики утворюють співвідносні форми жіночого роду за допомогою суфіксів -к-, -иц-, -ис-, -ин-, -ес-, що вживаються в усіх мовних стилях, крім наукового та офіційно-ділового: вихователька, робітниця, інспектор – інспектриса, стюард – стюардеса, міністр – міністерка, член – членкиня, шеф – шефиня.

 

У розмовному стилі можуть уживатися суфікси -ш-, -их- (президентша, агрономша, лікарша, ректориа, професорша, професориха), що називають жінку за родом заняття, посадою, званням або дружину відповідної особи.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Рід іменників як самостійна граматична категорія

Дата добавления: 2014-01-14; Просмотров: 4031; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.166.150.10
Генерация страницы за: 0.006 сек.