Кваліфікація продовжуваного злочину

Поняття продовжуваного злочину

Правила кваліфікації повторності злочинів

Злочини, які утворюють повторність

Повторність утворює вчинення двох чи більше злочинів:

1) попереднього – вчинення якого передує повторності;

2) наступного – який, власне, і є повторним.

Причому за кожен із них особа має підлягати кримінальній відповідальності (не має бути матеріально-правових і процесуальних перепон, про які було сказано вище, під час з’ясування поняття множинності злочинів). Такі злочини виступають елементами повторності. Кожен із них може бути закінченим або ж перерваним на стадії готування, незакінченого або закінченого замаху; бути вчиненим як „одноосібно” або ж у співучасті.

Про кваліфікацію елементів повторності злочину (повторність і сукупність)

Кваліфікація повторності злочинів передбачає кримінально-правову оцінку і попереднього, і наступного злочинів. Чи не найскладнішим питанням, яке вирішують під час кваліфікації повторності, є питання про те, чи слід окремо оцінювати злочини, які утворюють повторність.

Видається, що принципам кримінально-правової кваліфікації найбільше відповідає окрема (чи як ще кажуть – самостійна) кваліфікація кожного злочину, який є елементом повторності.

При кваліфікації повторності злочинів потрібно, як видається, керуватися такими правилами:

1) визначити, має місце повторення діянь, спрямованих на вчинення злочинів одного злочину, чи вчинення двох або більше злочинів;

2) дати кримінально-правову оцінку кожному злочину окремо, визначити, чи зберігаються його правові наслідки (не сплила давність кримінальної відповідальності або судимість не погашено чи не знято, немає процесуальних перепон для притягнення до кримінальної відповідальності);

3) визначити вид повторності;

4) встановити, чи надає КК повторності кваліфікуючого значення;

5) остаточно кваліфікувати скоєне з урахуванням повторності другого злочину (наступних злочинів).

Ознаки продовжуваного злочину:

1) посягання спрямоване на один об’єкт;

2) вчиняється кілька дій;

3) дії тотожні, причому вимагається не фактична, а юридична тотожність – їх передбачено однією і тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК;

4) умислом винного охоплюється заподіяння шкоди в певному розмірі. Звідси випливає, що продовжуваний злочин може бути вчинено лише з прямим умислом;

5) між окремими епізодами, які в сукупності утворюють продовжуваний злочин, немає значного розриву у часі.

Сутність продовжуваного злочину полягає у визнанні юридичного значення за злочином загалом, а не за його окремими епізодами. Звідси випливають правила кваліфікації продовжуваних злочинів:

1. Кожний окремий епізод, з яких складається продовжуваний злочин, не підлягає самостійній кваліфікації – оцінюють весь такий злочин загалом.

2. Продовжуваний злочин виключає кваліфікацію скоєного як повторності, навіть за умови, що окремі епізоди є злочинами (за відсутності продовжуваного злочину підлягали б окремій кваліфікації).

3. Якщо відповідальність диференційовано з урахуванням заподіяних наслідків (сума викраденого, розмір хабара, кількість наркотичних засобів тощо), то скоєне кваліфікують за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає заподіяння відповідної шкоди продовжуваним злочином.

4. Якщо продовжуваний злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного, то скоєне кваліфікують як замах на злочин, ознакою якого є наслідки (шкода, розміри), що її намагався досягнути винний у результаті вчинення усіх запланованих ним дій.

5. Дії співучасників, умисел яких передбачав участь у продовжуваному злочині (спрямованому на заподіяння певних наслідків), кваліфікують за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Дії співучасників, умисел яких охоплював їх участь лише в окремих епізодах продовжуваного злочину, кваліфікують за статтями (частинами статті) Особливої частини КК, які передбачають злочини, що утворюють відповідний продовжуваний злочин.

Дата добавления: 2014-01-14