Правила кваліфікації пенітенціарного рецидиву

Кваліфікація пенітенціарного рецидиву включає в себе:

1) встановлення того, що особа вчинила злочин у період відбування покарання за раніше вчинений злочин;

2) підтвердження законності призначення особі покарання, у період відбування якого вона вчинила новий злочин;

3) кваліфікація нового (рецидивного) злочину – встановлення наявності ознак складу простого злочину, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, врахування положень КК про стадії вчинення злочину, форму співучасті та вид співучасника.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

При остаточній кваліфікації множинності злочинів посилання на статті Загальної частини, які стосуються окремих елементів множинності, має бути збережено. Однозначно, що й вказівки на статті Особливої частини, які передбачають злочин, що виявився незакінченим, чи злочин, вчинений у співучасті, слід відображати у формулі кваліфікації множинності злочинів.

Кваліфікація множинності злочинів полягає у послідовному вчиненні таких дій:

1. Кваліфікація кожного з одиничних злочинів, які входять у множинність, чи встановлення того, яку кваліфікацію було дано цьому злочинові раніше, та чи зберігає вона юридичну силу.

2. Визначення того, має місце вчинення ускладненого одиничного злочину чи множинності злочинів.

3. Встановлення виду множинності злочинів.

4. Остаточна кваліфікація вчиненого з урахуванням виду множинності – за однією чи кількома статтями КК.

З поняття сукупності злочинів випливає, що за її наявності кожний зі злочинів кваліфікують окремо, а відповідальність настає за двома чи більше статтями Особливої частини КК.

Кваліфікація повторності злочинів передбачає кримінально-правову оцінку і попереднього, і наступного злочинів. При кваліфікації рецидиву слід дати кримінально-правову оцінку лише другому (рецидивному) злочину (оскільки злочин, за який особу спеціального було засуджено, вже отримав свою оцінку у вироку суду).

Спеціальний рецидив за чинним КК в усіх випадках виступає кваліфікуючою чи особливо кваліфікуючою ознакою. Тому кваліфікація злочину, ознакою складу якого є спеціальний рецидив, включає в себе встановлення ознак складу відповідного простого складу злочину.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Конкуренція в кримінальному праві означає, що кілька статей (частин статей, пунктів статей) Особливої частини одночасно передбачають (охоплюють) діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації.

Ознаки конкуренції статей кримінального закону:

1) вчинено одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації;

2) це діяння підпадає під ознаки двох або більше статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК;

3) кожну з цих статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК потенційно може бути застосовано до діяння, яке підлягає кваліфікації (кожна з них „претендує” на застосування);

4) до діяння має бути застосовано лише одну зі статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК, оскільки інше означатиме порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування;

5) норми, передбачені статтями, що конкурують (частинами, пунктами статей), частково збігаються за обсягом та змістом, тобто є взаємопов’язаними.

За характером взаємозв’язку між нормами, що конкурують, можна виділити основні види конкуренції кримінально-правових норм:

1) загального і спеціального – статей, які передбачають загальну і спеціальну норми;

2) спеціальних статей – кожна з яких передбачає спеціальні норми.

3) цілого і частини – між статтями, одна з яких передбачає все посягання, а інша – його частину;

За конкуренції одна з них (яка передбачає загальну норму) охоплює визначене коло діянь, а інша (про спеціальну норму) – частину цього кола тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Основне правило правозастосування при конкуренції загальної та спеціальної норм таке: у цих випадках потрібно застосовувати лише спеціальну норму.

Конкуренцію спеціальних статей можна визначити як ситуацію, коли вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) статей, які не є між собою в підпорядкуванні ні за обсягом, ні за змістом але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому.

Основними видами конкуренції статей, які передбачають спеціальні норми, та правилами їх вирішення є:

1. Про кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину. Пропонують таке правило її розв’язання: більш тяжка кваліфікуюча ознака поглинає менш тяжку; при конкуренції декількох частин статті, які передбачають кваліфікуючі обставини, потрібно застосовувати ту частину, яка передбачає найбільш небезпечні ознаки серед ознак конкретного випадку.

2. Про привілейований та особливо привілейований склади злочинів (за цієї ж умови). При цьому слід застосовувати норму про більш привілейований склад злочину.

3. Про привілейований та кваліфікований склади злочинів. Для цієї ситуації пропонують правило, згідно з яким застосовувати норму, що передбачає привілейований склад злочину.

Конкуренцію частини та цілого можна визначити як вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію кількох статей Особливої частини КК, одна з яких охоплює все посягання, а інша (і) передбачає як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання.

Загальне правило для кваліфікації злочину при конкуренції частини і цілого: завжди потрібно застосовувати ту норму, яка найповніше охоплює всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Основними видами конкуренції статей, які передбачають норми про ціле та частину і правилами їх вирішення є:

1. Конкуренція статей про простий та складений склади злочинів. Правило кваліфікації у випадку, коли діяння одночасно передбачено і окремими статтями Особливої частини КК, і статтею, яка передбачає поєднання відповідних посягань, таке: скоєне потрібно кваліфікувати за статтею, що передбачає складений склад злочину. У випадку, коли вчинення посягання, передбаченого окремою статтею КК, виступає способом вчинення іншого (основного) злочину, скоєне кваліфікують за статтею про основний злочин за умови, що спосіб є менш небезпечним, ніж цей основний злочин.

2. Якщо спосіб є рівним за небезпекою чи більш небезпечним, ніж основний злочин, то скоєне кваліфікують за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

3. Конкуренція статей про незакінчену злочинну діяльність та закінчений злочин. Готування до злочину, передбаченого однією статтею Особливої частини КК, може становити закінчений злочин, відповідальність за який встановлено іншою статтею КК. При цьому скоєне кваліфікують як готування до більш небезпечного злочину. Якщо ж закінчений злочин рівний за небезпекою чи більш небезпечний, ніж злочин, до якого вчинено готування, то скоєне потрібно кваліфікувати за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

4. Конкуренція статей про співучасть у злочині та „самостійний” злочин. Співучасть у злочині, передбаченому однією статтею Особливої частини КК, інша стаття КК може передбачати як самостійний злочин. У такому випадку скоєне кваліфікують як співучасть у більш небезпечному злочині. Якщо співучасть є рівною за небезпекою чи більш небезпечною, ніж злочин, передбачений окремою статтею КК, то скоєне кваліфікують за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

При остаточній кваліфікації множинності злочинів посилання на статті Загальної частини, які стосуються окремих елементів множинності, має бути збережено. Однозначно, що й вказівки на статті Особливої частини, які передбачають злочин, що виявився незакінченим, чи злочин, вчинений у співучасті, слід відображати у формулі кваліфікації множинності злочинів.

Кваліфікація множинності злочинів полягає у послідовному вчиненні таких дій:

1. Кваліфікація кожного з одиничних злочинів, які входять у множинність, чи встановлення того, яку кваліфікацію було дано цьому злочинові раніше, та чи зберігає вона юридичну силу.

2. Визначення того, має місце вчинення ускладненого одиничного злочину чи множинності злочинів.

3. Встановлення виду множинності злочинів.

4. Остаточна кваліфікація вчиненого з урахуванням виду множинності – за однією чи кількома статтями КК.

З поняття сукупності злочинів випливає, що за її наявності кожний зі злочинів кваліфікують окремо, а відповідальність настає за двома чи більше статтями Особливої частини КК.

Кваліфікація повторності злочинів передбачає кримінально-правову оцінку і попереднього, і наступного злочинів. При кваліфікації рецидиву слід дати кримінально-правову оцінку лише другому (рецидивному) злочину (оскільки злочин, за який особу спеціального було засуджено, вже отримав свою оцінку у вироку суду).

Спеціальний рецидив за чинним КК в усіх випадках виступає кваліфікуючою чи особливо кваліфікуючою ознакою. Тому кваліфікація злочину, ознакою складу якого є спеціальний рецидив, включає в себе встановлення ознак складу відповідного простого складу злочину.

Дата добавления: 2014-01-14