Значення ознак складів злочинів для їх розмежування

Розмежування складів злочину як один з етапів кримінально-правової кваліфікації

Значення розмежування явищ

Поняття і значення розмежування діянь під час їх кваліфікації

ІІ. РОЗМЕЖУВАННЯ ДІЯНЬ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Розмежування будь-яких явищ, предметів, процесів має різнопланове значення і відіграє свою роль у багатьох аспектах:

1. Гносеологічний, методологічний аспект проблеми розмежування полягає в тому, що розмежування виступає інструментом пізнання природи об’єктів, які розмежовують.

2. Дидактичний бік розмежування полягає в тому, що це спрощує вивчення порівнюваних об’єктів.

3. Практичний бік розмежування ефективний тим, що дає змогу перевірити правильність прийнятого рішення, попередити помилки або усунути їх.

Це поширюється і на кримінально-правову кваліфікацію. За образним висловом В.Н.Кудрявцева, розмежування злочинів є зворотнім боком їх кваліфікації. Однак розмежування при кваліфікації не зводиться до розмежування злочинів, його об’єкти значно різноманітніші.

Зміст розмежування при кримінально-правовій кваліфікації

Щоб розмежувати, потрібно:

1) знайти спільне – те, що об’єднує порівнювані об’єкти. Проблема розмежування виникає лише щодо споріднених – суміжних злочинів чи інших правопорушень;

2) вивести ознаки, за якими порівнювані об’єкти відрізняються між собою;

3) встановити, у чому ж полягає відмінність виявлених розмежувальних ознак. Такі ознаки мають збігатися за формою, але відрізнятися за змістом та обсягом. Якщо розмежувальних ознак є кілька, то відмінність потрібно встановлювати стосовно кожної з них.

Третій етап стадії вибору правової норми полягає в розмежуванні юридичних конструкцій – складів діянь, які було створено під час попереднього етапу. Насамперед ця проблема виникає стосовно розмежування діянь, які є правопорушеннями. Воно відбувається передусім по вертикалі, тобто між окремими галузями права. Крім того, розмежування проводять і по горизонталі – між інститутами та нормами однієї кваліфікації галузі права. Здійснюють розмежування порівнюючи однойменні позитивні (ті, які потрібно встановити) або негативні (відсутність яких слід довести) ознаки фактичного та юридичного складів правопорушень.

Врешті-решт можна сказати, що норму вибирають під час розмежування правопорушень – послідовно „відкидаючи” ті ознаки юридичного складу, які не відповідають виявленим ознакам фактичного складу правопорушення.

Роль ознак, за якими проводять зіставлення (порівняння, розмежування) злочинів, відіграють ознаки складу злочину. Збіг ознак говорить про те, що порівнювані злочини є суміжними. Відмінність між окремими ознаками свідчить, що злочини різняться між собою. Ознаки складу злочину дають змогу також відмежовувати злочини від інших правопорушень.

Роль розмежувальних ознак можуть відігравати лише такі, які в різних злочинів є різними. Низку ознак складу злочину не можна використовувати при розмежуванні злочинів, бо в усіх таких посяганнях вони ідентичні.

Ознаки складу злочину дають змогу не лише порівняти фактично вчинене діяння і кримінально-правову норму, довести, що певна норма поширюється саме на це діяння, але й розмежувати злочини між собою, встановити відмінність між злочином і відповідним адміністративним проступком, іншим правопорушенням.

Дата добавления: 2014-01-14