Форми вияву і динаміка етнічних конфліктів

Динаміка етнічного конфлікту подібна до динаміки більшості групових конфліктів. Тому для аналізу розвитку етнічного конфлікту пропоную використовувати розроблену соціологами загальну модель розгортання групового конфлікту [26]. У ній конфлікт розглядається як процес, що передбачає, як правило, шість етапів.

Загалом можна виокремити передконфліктну ситуацію і власне конфлікт.

Передконфліктна ситуація охоплює 3 стадії: 1) поява суперечностей у групових відносинах (латентний конфлікт); 2) раціоналізація суперечностей і їх асоціація з певною системою цінностей (усвідомлений конфлікт); 3) виникнення напруження, стресів, неспокою, ворожих почуттів у свідомості членів груп (відчутий конфлікт). Ці стадії супроводжуються такими психологічними явищами, як ворожість, негативне ставлення одних груп до інших, суперництво тощо. Домінуюча настанова – ворожість, що є лише психологічним явищем, певним емоційним станом і передумовою конфліктної поведінки. Ворожість не обов’язково виливається в конфлікт і не в кожному конфлікті ворожість є визначальним фактором. Вона може розглядатись як змінна величина, що характеризує конфлікт як соціальне явище.

Коли нагромаджена психологічна напруга виливається у ворожі дії, спрямовані на задоволення власних інтересів всупереч інтересам іншої сторони, або ж на навмисне спричинення шкоди опонентові, тоді конфлікт переходить з психологічного до поведінкового рівня: 4) початок відкритого конфлікту полегшується випадковим чи навмисне спланованим інцидентом. Перехід від психологічного до біхевіорального рівня розвитку конфлікту свідчить про початок власне конфлікту, який розвивається здебільш за висхідною як система дій і протидій; 5) наступна стадія розвитку конфлікту виникає тоді, коли у сторін з’являється бажання нормалізувати ситуацію, що зумовлюється або перемогою однієї зі сторін, або вичерпанням сил учасників конфлікту; 6) останній етап розвитку конфлікту починається від моменту припинення конфлікту і закінчується встановленням нових відносин.

Запропонована модель дає можливість відокремити власне конфлікт від суміжних явищ, які часто супроводжують етнічні відносини, але не становлять суті конфлікту. Найтиповішими формами прояву антагоністичних етнічних відносин вважаються: 1) суперництво як „об’єктивне” змагання групових інтересів. Це комплекс заходів, обраних сторонами для демонстрації своєї переваги на шляху реалізації власних інтересів. Суперництво є своєрідною формою боротьби, але боротьби за визнання, боротьби радше конструктивної і рідко безпосередньої; 2) ворожість як антагонізм, що живиться ворожими почуттями. Ворожість виникає, коли одна зі сторін розглядає іншу як ворога. Ця форма прояву антагоністичних відносин може розглядатись як конфлікт у когнітивному плані. Вона відрізняється від суперництва, оскільки в певних ситуаціях сторона може вбачати ворога серед тих, з ким вона не має жодного суперництва. Ворожість добре зберігається в історичній пам’яті і за допомогою стереотипів передається від покоління до покоління; 3) боротьба або дії, спрямовані на завдання шкоди чи знищення опонента. Боротьба становить власне конфлікт у біхевіоральному значенні. Вона не обов’язково означає пряму фізичну взаємодію, як це трапляється в екстремальних ситуаціях, а може набувати вигляду прихованої агресії, тиску у формі погроз, блокування комунікацій, формування ворожих коаліцій тощо.

Як бачимо, етнічний конфлікт як теоретична проблема та емпіричне явище ще далеко не вивчений феномен. Попри значну кількість наукової літератури найбільше проблем існує саме в ділянці теоретичного вивчення конфлікту. Й донині серед дослідників немає єдності ні щодо визначення поняття, ні щодо методів його вивчення, ні щодо причин виникнення, типології, механізмів врегулювання. У запропонованому у статті підході наголошується на розгляді етнічного конфлікту у вузькому розумінні як явища внутрісистемного. З одного боку, це дозволяє відокремити його від міжнародних конфліктів, де ініціаторами часто стають домінуючі етнічні групи, але учасниками – суверенні держави. З іншого боку, це дає можливість відмежувати етнічний конфлікт від інших форм антагоністичних етнічних стосунків, в першу чергу таких, як суперництво і ворожість. Суттю етнічного конфлікту є боротьба за важливі колективні матеріальні та нематеріальні цінності. Боротьба може набувати вигляду як прямої фізичної конфронтації, так і непрямих агресивних дій. З метою запобігання і врегулювання етнічних конфліктів подальші наукові пошуки варто зосереджувати навколо виявлення умов, за яких відносини між етнічними групами можуть перерости у відкрите, насильницьке протистояння.

Література:

5. Див. визначення в „Словнику-довіднику термінів з конфліктології”, Чернівці - Київ, 1995, с. 215.

6. Про це детальніше див. Ю. Мацієвський, Конфліктологія: що та як вивчати? // Людина і політика. - №1, 2000.

На визначення етнічного конфлікту впливають, передусім, два фактори. 1) Вибір парадигми. Останнім часом дослідники етнічних конфліктів все помітніше застосовують різні способи пояснення етнічного конфлікту. Частина авторів, головно етнологів та антропологів, етнічним вважають конфлікт, суть якого полягає у загрозі для етнічної ідентичності групи, тоді як політологи, теоретики міжнародних відносин, соціологи під етнічним розуміють окремий тип суспільних конфліктів, у якому, попри етнічну ідентичність, визначальними є матеріальні чинники (влада, статус, територія тощо). 2) Характер системних відносин. Частина дослідників схильна ототожнювати етнічний конфлікт з національним чи міжнародним. Таке розуміння конфлікту вказує на його розгляд як явища зовнішнього чи міжсистемного характеру. Проте інша частина науковців під етнічним розуміє переважно внутрішній чи внутрішньосистемний конфлікт, суть якого визначають відносини „більшості” і „меншості” або держави та однієї чи більше етнічних меншин.

Дата добавления: 2014-01-14