Основи теплообмінних процесів

Лекція №5

Контроль

Література: Основні процеси машини та апарати хімічних виробництв

Питання за лекцією:

1. Означення неоднорідної системи. Класифікація та визначення основних їх видів.

2. Очищення повітря від газів та пилу. Призначення. Джерела утворення забруднення. Визначення ступеню очищення.

3. Основні методи очищення повітря. Коротка характеристика.

4. Означення процесу фільтрування. Властивості фільтруючих агентів. Основні групи факторів, що впливають на процес фільтрування. Види фільтрування.

5. Означення процесу змішування та апарати для його реалізації. Класифікація апаратів за призначенням.

6. Означення процесу зберігання та апарати для його реалізації. Основні елементи бункерних установок.

7. Види бункерних установок. Основні фактори, від яких залежить їх виконання.

Самостійна робота:

Основні процеси машини та апарати хімічних виробництв (стр. 50-106)

1. Гравітаційне та відцентрове очищення. Принцип дії обладнання і рушійні сили процесу. Основні параметри роботи обладнання.

2. Гідравлічне очищення. Основні способи очищення та обладнання.

3. Елекроочищення. Принцип дії та обладнання, що використовується. Основні конструктивні елементи електрофільтрів. Переваги методу очишення.

4. Призначення та класифікація фільтрів для розділення суспензій та емульсій.

5. Види центрифуг, та їх особливості застосування.

6. Призначення, принцип дії та сфери застосування мішалок, основні показники та параметри їх роботи.

7. Види, принцип дії та основні параметри роботи бункерів та живильників.

Під теплообміном розуміють процес перенесення теплової енергії поміж речовинами, що приймають в ньому участь в напрямку менш нагрітого тіла (або тіл). Розрізняють три види теплообміну: теплопровідність, теплообмін через конвекцію та теплообмін через випромінювання. Сукупність значень температури в усіх точках простору, що розглядається, у певний момент часу називають температурним полем. Математично температурне поле задають як функцію координат:

В залежності від кількості напрямків, в яких змінюється температурне поле, воно може бути одно- дво- або тривимірним.

Поверхня, в усіх точках якої температура однакова, називається ізотермічною. Сукупність ізотермічних поверхонь визначають сім’ю ізотерм. Температура змінюється лише в напрямках, що перетинають ізотермічні поверхні (рис. 4.1). При цьому найбільша зміна температури на одиницю довжини відбувається в напрямку нормалі п до ізотермічної поверхні. У разі контакту поверхонь двох тіл із різною поверхневою температурою, різниця температур між ними вздовж нормалі до ізотермічних поверхонь називається температурним напором. Швидкість зміни температури поміж ізотермічними поверхнями характеризує її градієнт:

Теплові процеси можуть бути стаціонарними – без зміни форми та положення ізотермічних поверхонь, та нестаціонарними.

В основі теплових процесів покладено рівняння теплового балансу. Якщо є два взаємодіючих теплоносія із відмінною температурою то тепломісткість кожного з них визначається наступним виразом:

,

де С – питома теплоємність речовини;

G – кількість теплоносія;

t – температура.

В результаті теплообміну кількість відданого та отриманого тепла становить:

.

Зазвичай не перевищує 2-3%.

Дата добавления: 2014-01-14