Природоохоронне та ресурсоохоронне право України

Воно представлено системою законів. Основу природоохоронного законодавства складають закони: «Про природно-заповідний фонд України» (16.06.92), «Про тваринний світ» (3.03.93), «Про охорону рослин», «Про Червону книгу України» (29.10.92), «Про карантинні рослини» (30.06.93), Лісовий кодекс України (21.01.94), Водний кодекс України, Земельний кодекс України..

Закон «Про Червону книгу України» – основний державний документ, де містяться відомості про стан видів тварин та рослин України, що перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їх збереження. Цей закон встановлює критерії за якими тварини та рослини можуть бути занесені до цього документа – зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо вивчені, релікти, ендеміки та відновлені види.

Закон України «Про тваринний світ» вимагає здійснення заходів щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу. Він регулює використання тварин у мисливстві, рибальстві (ст.ст. 13–19) і висуває вимоги до користувачів тваринним світом (ст. 26). Згідно з ст. 34 закон вимагає забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу зооекологічну цінність, здійснювати заходи щодо збереження шляхів міграції тварин, а ст. 42 забороняє добування та використання тварин, які зазнають лиха. Закон забороняє самовільне або з порушенням встановленого порядку переселення, акліматизацію та схрещування, виведення і використання генетично змінених організмів, жорстоке поводження з тваринами (ст. 58). Наприклад, в Італії в 2004 р. прийнято закон про кримінальну відповідальність за тварин, яких хазяїн вигнав – штраф до десяти тисяч євро та п’ять років тюрми.

У природоохоронному законодавстві важливе місце займає Лісовий кодекс, України, бо ліси мають і природоохоронне, і промислове, і оздоровче значення. Кодекс регулює відносини в сфері лісокористування – заготівля деревини, живиці, сіна, деревинних соків і випасання худоби, збирання ягід, плодів, горіхів, лікарських рослин, розміщення пасік, використання лісів у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілях.

Велике значення для всього суспільства мають природні ресурси, які слід використовувати раціонально і від яких залежить благополуччя людини, всього суспільства. Ресурсоохоронне законодавство – це закон України «Про надра» (27.07.94), Водний кодекс України (6.06.95), Закон «Про питну воду та питне водопостачання» (10.02.02), «Про програму «Питна вода України» (10.09.05), Земельний кодекс України (18.12.90), Лісовий кодекс України (21.01.94), Закон «Про охорону атмосферного повітря» (16.10.92).

Певним чином безпека людини при експлуатації нею землі, надр, вод, повітря відбита в Земельному кодексі, в кодексі України «Про надра», Водному кодексі, законі «Про охорону атмосферного повітря». Саме вони складають ресурсоохоронне право. Ці законодавчі акти регулюють проблеми безпеки людини в сфері використання земель, надр.

Важливим є Земельний кодекс України, відповідно до якого всі землі за їх призначенням поділені на: сільськогосподарські, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фондів і землі запасу (ст.2). Виходячи з цієї класифікації, визначається відношення до цих територій. Так, не можуть передаватися в колективну або приватну власність землі загального користування населених пунктів – площі, вулиці, проїзди, набережні, парки, пляжі, міські ліси, сквери, цвинтарі, землі рекреаційного, природоохоронного, лісового і водного фондів, пасовища, сіножаті (ст. 4). Незалежно від форми власності всі повинні піклуватися про збереження якості та функцій земель, здійснювати раціональну організацію експлуатованої території, захищати землі від ерозії, забруднення, повторного засолення, висушування, ущільнення (ст. 84). У випадку не виконання вимог закону земельна ділянка може бути вилучена (ст. 27). Особливій охороні підлягають землі природоохоронного, рекреаційно-оздоровчого, історико-культурного призначення (ст.ст. 72–75) призначення. Для охорони таких земель повинні бути встановлені округи санітарної охорони, на яких забороняється діяльність, яка змінює якість природних, лікувальних властивостей таких територій (ст. 73). Стаття 86 Земельного кодексу висуває екологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо розміщення нових і реконструйованих об’єктів, будівель та споруд, впровадження нових технологій, забороняється їх експлуатація, якщо вони погіршують якість природного стану.

Проблеми гідросфери, пов’язані із здоров’ям людини у цій сфері природи, відображає Водний кодекс України, в якому відбиті проблеми безпеки при користуванні водними об’єктами. Вони відображені у ст. 11 щодо здійснення заходів з використання вод та охорони водних ресурсів. Статті 89 та 90 встановлюють обмеження господарської діяльності в прибережних смугах уздовж річок, берегів морів, лиманів та островів, забороняють зберігання та використання пестицидів, добрив; влаштування таборів для худоби; будівництво гаражів, стоянок автомобілів; обслуговування транспортних засобів і техніки.

У будь-якому законодавчому акті важливими є передусім статті заборонного змісту, наприклад 98 і 99 цього Кодексу. Вони забороняють введення в дію підприємств та споруд, які негативно впливають на стан вод, забруднюють їх відходами та сміттям. Стаття 107 характеризує шкідливу дію вод (підтоплення населених пунктів, руйнування берегів та дамб, ерозія, утворення ярів, зсувів, селей) та вимагає заходів щодо запобігання та усунення негативних наслідків.

Багато уваги приділяє охороні природи, здоров’ю людей і Кодекс України Про адміністративні правопорушення. Законом передбачені достатньо великі штрафні санкції за порушення різноманітних його статей. В ньому є глава про адміністративні правопорушення в сфері охорони природи, нераціонального або незаконного використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії і культури.

Тому будь-який спеціаліст – технічного або гуманітарного профілю повинен знати ці закони, статті. Так, відповідальність за дії учнів, екскурсантів, туристів, які можуть заподіяти шкоду природі в поході, екскурсії лягає на екскурсовода, керівника. Це статті, що передбачають відповідальність за: псування, забруднення сільськогосподарських та інших земель, незаконне вирубування, пошкодження і знищення лісових культур і молодняку, за жорстоке поводження з тваринами і за збір рослин, занесених до Червоної книги.

Для успішної охорони здоров’я населення повинен існувати тісний зв’язок між медичними службами і спеціалістами різних галузей життєзабезпечення, включаючи архітекторів, інженерів, будівельників, спеціалістів сільського господарства. Це необхідно, щоб законодавчим шляхом підсилити контроль за станом навколишнього середовища, виконанням вимог санітарних і будівельних стандартів, якістю будівельних матеріалів, води, їжі. Саме цьому слугують підзаконні акти: державні стандарти, санітарні правила і норми, будівельні норми та правила, галузеві інструкції, стандарти підприємств. Дуже важливими є Санітарні правила і норми (CанПіН): з охорони атмосферного повітря населених місць (№ 4946-89), охорони прибережних вод морів від забруднення у місцях водокористування населенням (№ 4631-88), медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості деяких видів продовольчої сировини і харчових продуктів (№ 5061-89), захист населення від впливу електричного поля, яке створюють повітряні лінії електромереж змінного струму промислової частоти (№ 2971-84), припустимий рівень шуму у помешканнях житлових, громадських будинків і на території житлової забудови (№ 3077-84). Підзаконні акти спрямовані на чітке дотримання основних законів, на ефективний контроль за станом довкілля. Отже, знання законодавства України є важливим засобом забезпечення безпеки у всіх сферах діяльності людини, як особистої, так і колективної – в природі, побуті, виробництві. Незнання законів сприяє збільшенню небезпечних випадків на виробництві, у побуті.

Дата добавления: 2014-01-14