Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства

В умовах ринкових відносин найважливішою умовою господарської діяльності вважається платоспроможність підприємства, під якою розуміють можливість підприємства наявними коштами своєчасно погасити свої термінові зобов'язання.

Зовнішні суб'єкти аналізу інвестиційної привабливості підприємства не в змозі за даними фінансової звітності зробити однозначний висновок про платоспроможність підприємства і з цією ціллю удають до аналізу його ліквідності.

Ліквідність означає легкість, із якою актив можна перетворити в гроші, зберігаючи його повну цінність. Тому ліквідність - це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття необхідних платежів у міру наближення їхніх строків і швидкість здійснення цього перетворення. Стан ліквідності характеризує рівень інвестиційних ризиків у короткостроковому періоді.

Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства дуже близькі, але поняття ліквідності є більш ємним: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Ліквідність характеризується рядом показників, до числа яких належать:

коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт платоспроможності). Він визначається за формулою:

Цей коефіцієнт є найбільше жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити у теперішній момент або найближчим часом. Теоретично вважається, що коефіцієнт абсолютної ліквідності повинний бути вище 0,2-0,25. Це означає, що підприємство може у теперішній момент погасити на 20-25 % короткострокових боргів, і його платоспроможність вважається нормальною;

коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він розраховується по формулі:

За допомогою коефіцієнта покриття можна оцінити загальну ліквідність і визначити, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами. Теоретичне значення цього показника складає 1,25-2,5. При високій оборотності оборотних коштів значення коефіцієнта може бути і нижче, але обов'язково повинно перевищувати одиницю. Якщо значення коефіцієнта менше одиниці, то можна припустити таке:

підприємство не сплачує своїх боргів по мірі закінчення строків їх погашення і може бути оголошено в судовому порядку банкрутом;

підприємство фінансувало придбання основних фондів за рахунок короткострокової заборгованості, що неприйнятно.

Низький коефіцієнт поточної ліквідності означає слабку можливість покриття поточних зобов'язань поточними активами. Чим вище коефіцієнт, тим вище міцність підприємства.

Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями складає оборотний капітал підприємства, який можна використовувати для фінансування поточних потреб при поганій кон'юнктурі ринку. Занадто високий коефіцієнт покриття може свідчити про неякісне управління запасами і коштами, про їхнє омертвляння, у той час як вони повинні приносити прибуток;

проміжний коефіцієнт покриття (коефіцієнт критичної ліквідності). Цей коефіцієнт визначається за формулою:

Існує й інший варіант розрахунку цього показника: відношення суми коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до суми поточних активів.

Теоретичне значення проміжного коефіцієнта покриття признається достатнім на рівні 0,7-0,8.

Для більш глибокого аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства використовуються й інші показники - коефіцієнти самофінансування, достатності коштів, капіталізації коштів, які детально описані в економічній літературі.

У процесі аналізу інвестиційної привабливості вивчається не тільки поточна, але і перспективна платоспроможність і ліквідність підприємства.

Розрізняють два види ліквідності - тривалу і протекційну.

Тривала ліквідність стосується надходження і вибуття грошової маси у виді придбання ресурсів, у процесі виробництва і реалізації готової продукції протягом певного періоду часу.

Протекційна ліквідність - це можливість підприємства швидко пристосовуватися до непередбачених потреб у фінансових ресурсах і існуванні способів для їхнього збільшення. Невисоке значення показників тривалої і протекційної ліквідності підприємства означає, що можливості самостійної інвестиційної діяльності в нього обмежені, при цьому в майбутньому дуже ймовірним є його звертання за наданням фінансової допомоги.

Стійкість є основною умовою життєдіяльності й основою стабільного стану підприємства в ринковій економіці. Головній складовій загальній стійкості є фінансова стійкість, що формується в процесі всієї фінансово-господарської діяльності підприємства і відбиває постійне стабільне перевищення прибутків над витратами, вільне маневрування коштами підприємства, спроможність шляхом ефективного використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення і відновлення.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє оцінити інвестиційний ризик, пов'язаний із структурою формування інвестиційних ресурсів, виявити оптимальність сформованих джерел фінансування поточної виробничої діяльності. Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовуються такі показники (табл. 5.6).

Таблиця 5.6
Показники фінансової стійкості підприємства

Показник	Спосіб розрахунку	Призначення
1. Ефект фінансового важеля		Показує економічний ефект, що знімається з кожної гривні власних коштів
2. Плече фінансового важеля		Характеризує фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів
3. Коефіцієнт фінансової незалежності		Показує питому вагу власних коштів у сумі джерел фінансування
4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		Показує частку довгострокових запозичень, залучених для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами
5. Коефіцієнт маневреності власних коштів		Показує ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства
6. Коефіцієнт накопичення амортизації		Характеризує інтенсивність звільнення іммобілізованих в основних засобах і нематеріальних активах коштів. Показує, яка частка початкової вартості основних засобів погашена амортизаційними відрахуваннями
7. Коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів у майні підприємства		Показує питому вагу витрат на виробничий потенціал підприємства в активах підприємства
8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства		Показує ефективність використання засобів підприємства для підприємницької діяльності
9. Запас фінансової міцності		Показує можливий обсяг зниження виторгу від реалізації до порога рентабельності, тобто до точки беззбитковості
10.Співвідношен-ня фінансових витрат і економічного ефекту		Показує, яку частину економічного ефекту поглинає ціна кредиту
11. Коефіцієнт покриття інвестицій		Показує ту частину активів підприємства, що фінансується за рахунок стійких джерел - власних коштів і довго- та середньострокових кредитів
12. Співвідношення спроможності самофінансування і доданої вартості		Показує участь усіх джерел самофінансування у виробництві кожної гривні доданої вартості
13. Рамбурсна спроможність (I варіант)		Показує обсяг покриття заборгованості джерелами самофінансування підприємства. Розраховується як відношення спроможності до самофінансування до розміру позикових коштів підприємства
14. Співвідношення позикових коштів і спроможності самофінансування.		Розглядається як доповнення до попереднього показника
15. Рамбурсна спроможність (II варіант)		Показує, яку частину обороту підприємство відриває на відшкодування заборгованості і сплату відсотків по ній
16. Рентабельність власних засобів		Показує економічний ефект, що знімається підприємством із кожної гривні власних коштів

Охарактеризуємо більш докладно деякі з приведених у табл. 5.6 коефіцієнтів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує ступінь мобілізації власного капіталу і показує, яка частина власного капіталу є в обігу, тобто в тій формі, що дає можливість вільно маневрувати цими коштами. Чим вище цей показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується велика гнучкість у використанні власних коштів суб'єкта, що хазяює. Оптимальне значення цього показника складає 0,3-0,5.

Коефіцієнт окупності відсотків за кредит (коефіцієнт покриття процентних платежів) застосовують для того, щоб знати, наскільки може зменшитися прибуток до того моменту, коли підприємство почне відчувати проблеми з виплатою відсотків за кредит. Цей показник також часто використовується як спосіб обмеження на довгострокове запозичення, зокрема, при реалізації інвестиційних проектів. Різновидом коефіцієнта окупності відсотків за кредит може бути показник, що містить у знаменнику додаткову суму основного боргу. З практики Всесвітнього банку частіше усього вважається, що значення коефіцієнта окупності відсотків за кредит повинно складати 1,5. Проте розмір цього коефіцієнта може змінюватися від 1,3 до 2,0 і залежить від очікуваної стабільності прибутків підприємства. Якщо максимально необхідне покриття не досягається, то ставиться під сумнів можливість надання підприємству позики банку.

Коефіцієнт співвідношення витрат по виплаті відсотків і позикових коштів характеризує частку відсотків у позикових коштах і показує, во що обходиться їхнє залучення. По своїй суті цей показник - ціна боргу. Тому підприємство повинно прагнути до зниження його значення.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовуються і показники, що характеризують структуру коштів підприємства, зокрема, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової залежності і коефіцієнт фінансового ризику.

З метою аналізу інвестиційної привабливості необхідно оцінити можливість банкрутства підприємства, використовуючи багатофакторні моделі відомих економістів, наприклад, п'ятифакторну модель Е. Альтмана (див. розділ 7), чотирьохфакторну модель Ліса, чотирьохфакторну модель Таффлера.

Говорячи про фінансову стійкість, варто звернути увагу, що однією з найважливіших економічних проблем є визначення її меж. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього коштів для розвитку виробництва й у цілому для діяльності. Зайва фінансова стійкість також негативно впливає на діяльність господарчого суб'єкта, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи витрати через наявність зайвих запасів і резервів. Тому фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, яке б відповідало вимогам ринку й одночасно задовольняло потреби розвитку підприємства.

Рівень інвестиційної привабливості підприємства у певній мірі залежить від прибутковості діяльності і якості отриманого прибутку. При аналізі якості прибутку визначають питому вагу прибутку від основної діяльності в загальному обсязі балансового прибутку, темпи росту балансового прибутку, питому вагу чистого прибутку в балансовому прибутку.

Прибутковість діяльності підприємства характеризується за допомогою різноманітних показників рентабельності. Розрізняють дві групи показників:

рентабельність вкладень у майно (засоби) підприємства;

окремі види рентабельності, у тому числі рентабельність продукції.

По першій групі розраховуються показники рентабельності всього майна, власних засобів, виробничих фондів, фінансових вкладень. Вони визначаються як відношення прибутку до капіталу, рентабельність якого визначається. При цьому в чисельнику формули може бути балансовий, операційний або чистий прибуток, а в знаменнику - середні показники різноманітних видів капіталу підприємства (основні й оборотні кошти, власні кошти).

Рентабельність продукції підприємства визначається як відношення прибутку до виторгу від реалізації.

Висновки по показниках рентабельності можна зробити тільки аналізуючи їх у динаміці за ряд звітних періодів.

Найважливішим елементом аналізу капіталу підприємства є оцінка його оборотності. Основними показниками оборотності капіталу є:

коефіцієнт оборотності загального капіталу, що обчислюється як відношення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу;

коефіцієнт оборотності поточних активів (оборотного капіталу), тобто відношення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу. Цей показник характеризує процес управління поточними активами підприємства. Якщо оборотні активи занадто великі, то можуть бути значними і витрати по їхньому збереженню або вони можуть бути неліквідними, наприклад, якщо продукція погано реалізується. Якщо оборотні активи низькі, то можуть бути загублені прибутки, оскільки продукція реалізується швидше, чим виробляється, а, отже, підприємство не задовольняє попит споживачів;

оборотність дебіторської заборгованості (у днях), що вказує на період очікування підприємством одержання коштів після реалізації продукції:

Розраховане значення цього показника порівнюють із встановленими умовами продажу товарів: якщо товари реалізуються переважно з відстрочкою платежу в 45 днів, а оборотність дебіторської заборгованості становить 30 днів, то основна частина покупців затримує платежі підприємству, що виробляє продукцію.

В Україні неплатежі можуть мати технічну природу, при якій товар реалізований, а гроші на рахунок підприємства-виробника ще не надійшли. Особливо часто така ситуація зустрічається в тому випадку, коли замовником є держава і затримує платежі за виготовлену продукцію або виконані роботи. У більшості ж випадків неплатежі є результатом поганої кредитної політики підприємства або його залежності від споживачів.

Ступінь зміни показників оборотності дозволяє визначити, наскільки потрібно прискорити або уповільнити виробництво і які заходи в області маркетингу необхідно розпочинати. Економічний ефект у результаті прискорення оборотності виражається у відносному звільненні коштів з обороту, а також у збільшенні суми прибутку. Таким чином, показники оборотності характеризують рівновагу між виробничою діяльністю і зусиллями в області маркетингу.

Аналіз поданих коефіцієнтів характеризує думку інвесторів про минуле підприємства і його майбутні перспективи. Фінансові коефіцієнти і додаткові показники дають корисну інформацію про фінансову спроможність підприємства. Проте при проведенні аналізу необхідно враховувати такі чинники:

чинник інфляції - інфляція завдає істотну шкоду аналізу фінансових звітів. Інфляції схильні всі активи і пасиви підприємства. Вона впливає на амортизаційні витрати, витрати на створення запасів і, нарешті, прибуток підприємства. Тому порівняльний аналіз підприємства варто проводити дуже обережно й обачно;

чинник "декорації вітрин", до якої підприємства можуть удавати для того, щоб їхні звіти виглядали для кредитора більш привабливими. Наприклад, підприємство могло взяти напередодні складання фінансового звіту позичку в іншому банку і по балансу на 1-е число його кошти будуть значними, а коефіцієнт ліквідності першокласним. Але ці характеристики не відбивають реальної картини;

чинник ведення бухгалтерського обліку - методи ведення бухгалтерського обліку можуть спотворювати результати при порівнянні діяльності підприємств.

Аналіз фінансового стану підприємства при всій його важливості і значимості не дозволяє одержати повну всебічну оцінку інвестиційної привабливості підприємства. У зв'язку з цим результати аналізу й оцінки фінансового стану підприємства повинні бути доповнені оцінкою його виробничого потенціалу і ринкових можливостей, що можна здійснити в ході об'єктного аналізу.