Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів

Крім перевірки контроль включає оцінювання як процес і оцінку як результат перевірки. Основою для оцінювання є результати перевірки. Враховуються як кількісні так і якісні показники роботи учнів. Оцінювання навчальних досягнень – це визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях педагога знань, умінь, навиків учнів відповідно до вимог програми. Об’єктом оцінювання -Люба

Питання оцінювання результатів навчальної діяльності учнів було і залишається доволі складним. Певну допомогу в його розв’язанні може надати усвідомлення взаємопов’язаних понять „критерії оцінки” і „норми оцінки”.

Критерії оцінки – це ті параметри, відповідно до яких педагог оцінює навчальну діяльність.

Норми оцінки – це конкретні кількісні і якісні показники успішності, на які опирається викладач при виставленні оцінки.

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему показників, які відображають їх об’єктивні знання та вміння, тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що пред’являються програмами.

Оцінка включає в себе бал, тобто цифрову або іншу символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження – коротку характеристику результатів учіння, їх позитивних моментів та недоліків, емоційне ставлення.

Виховна роль оцінки полягає в осмисленні учнями необхідності пошуків способів удосконалення різних видів навчальної діяльності і шляхів підвищення ефективності навчання, виходячи з своїх особливостей. Правильно визначена і виставлена оцінка навчальної діяльності є важливим стимулом формування і розвитку пізнавальних інтересів, таких позитивних якостей учнів, як колективізм, чесність, працелюбство, активність, самостійність, відповідальність за виконання своїх обов’язків, вміння перемагати труднощі і т. д. І, навпаки, помилка у визначенні оцінки викликає, як правило, серйозні послаблення в навчанні, вихованні й розвитку учнів, негативно впливає на результативність навчально-виховного процесу.

Бальна система оцінювання має багату історію. Уже в Києво-Могилянській академії була певним чином відпрацьована система оцінювання навчальної діяльності та здібностей учнів. Оцінки тоді були такими: „весьма прилежне”, „весьма понятен и надежный”, „добронадежный”, „хорош”, „зело доброго учения”, „очень добр”, „добр, рачителен”, „весьма средствен”, „ниже средствен”, „ниже средствен, плох”, „преизрядного успеха”, „весьма умеренного успеха”, „малого успеха”, „понятен, но неприлежен”, „понятен, но ленив”, „прилежен, но тупого понятия”, „понятен, но весьма нерадив”, „не худо успевает”, „не худ”, „не совсем худ”, „малого успеха”, „непонятен”, „не совсем туп”, „туп и непонятен”, „туп”, „очень туп”.

Пізніше в школах дореволюційної Росії мали місце різні підходи до оцінювання навчальної діяльності учнів. Так, наприклад, відповідно до статуту міністерства освіти 1804 р. вводилась система оцінювання успіхів учнів кульками. Із кожної дисципліни директор визначав певне число кульок для з’ясування рівня знань учнів. Найвищий рівень успішності визначався 90 кульками. За статутом 1818 р. рівень знань уже оцінювався за чотирибальною цифровою системою („4”, „3”, „2”, „1”).

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у дипломах та атестатах оцінки позначалися словами „відмінно”, „вельми добре”, „добре”, „досить добре”, „посередньо”, „слабо”. Поширювалась також п’ятибальна, семибальна шкала оцінок. Наприклад, семибальна: 7 – „відмінно”, 6 – „вельми добре”, 5 – „дуже добре”, 4 – „добре”, 3 – „досить добре”, 2 – „посередньо”, 1 – „слабо”.

У 1918 р. постановою Наркому освіти була відмінена бальна система для оцінювання знань учнів. Відповіді оцінювалися словами „задовільно” і „незадовільно”. Переведення учнів з класу в клас відбувалося на основі успіхів учнів та відгуків педагогічної ради. У 1935 р. повернулися до п’ятибальної словесної оцінки знань учнів: „відмінно”, „добре”, „посередньо”, „погано”, „дуже погано”. На початку 1944 -1945 навчального року словесна система була замінена цифровою („5”, „4”, „3”, „2”, „1”). У 1993 р. діапазон оцінювання успішності звузили до чотирибального („5”, „4”, „3”, „2”).

Критерієм оцінювання умінь та навичок є точно обрана величина, що є визначником якості навчальної діяльності. Обрані критерії мають відповідати цілям і завданням навчання.

Динаміка змін, що відбуваються в сучасному світі, вимагає змін у підходах до оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції. Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до навичок, а належить до сфери вмінь. Власне, вміння – це компетенція в дії. Отож, під компетенцією розуміється загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню.

У зв’язку з цим з вересня 2000 року в школах України запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти України.

Об’єктивність оцінювання забезпечується шляхом сумування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня.

Чи можна визначити загальні вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок учнів? Певною мірою можна. Вони необхідні для означення критеріїв оцінювання навчальної діяльності учнів. Конкретно можна вказати на такі вимоги (За А.І. Кузьмінським):

1. Глибина розуміння знань, їх повнота.

2. Уміння учня самостійно мислити.

3. Розуміння важливості отриманих знань для встановлення рівня сформованості наукового світогляду.

4. Готовність учня до застосування набутих знань у практиці.

5. Рівень сформованості умінь і навичок.

6. Рівень сформованості культури систематизації наукових знань.

7. Рівень інтелектуального розвитку.

8. Готовність учня здійснювати трансляцію набутих знань [15].

Дата добавления: 2014-01-14