Інші організаційні форми навчання (професійний тренінг, його етапи)

Підготовка компетентного спеціаліста залежить від чіткої, цілеспрямованої організації навчального процесу. Складність, багатоаспектність і взаємозалежність організаційних форм вимагають в умовах модульної технології нових методів, підходів та ідей.

Однією з популярних форм навчання, яка може бути використана для формування професійних умінь та навичок, є тренінг.

Тренінг — діяльність, метою якої є формування знань, умінь і навичок, що потрібні в певних професіях (групі професій) або для виконання функцій у будь-якій сфері економічної активності. Тренінг дозволяє за короткий час одержати знання та вміння, які неможливо засвоїти при звичайних формах. Ігровий момент занять, акценти на виконання практичних завдань сприяють мобілізації можливостей і здібностей всіх учасників тренінгу.

Функціональні тренінги спрямовані на формування нових знань і освоєння нових технологій у конкретній сфері діяльності.

Для тренінгу характерним є інтенсивний ритм роботи, повне «занурювання» в реальні ситуації, які змодельовані на занятті; емоційна насиченість, інтелектуальна напруга тощо.

Відмінність професійного (фахового) тренінгу від традиційних форм навчання – у вправах.

Якщо під час тренінгу фахівець навчається володінню соціальною ситуацією, то у вправах − тільки певним способам діяльності. Можна виділити дві групи професійного тренінгу:

- за видом професійної діяльності фахівців;

- за формою професійного спілкування.

Основні елементи професійного тренінгу:

· Педагогічний задум;

· Банк професійно-орієнтованих ситуацій;

· Предмет тренінгу;

· Поле гри тренінгу;

· Ролі й функціональні обов’язки учасників;

· Система оцінок у тренінгу.

Підготовчий етап:

1.Розроблення та погодження структурних елементів тренінгу з його учасниками.

2.Визначення проблемних професійно-рольових груп.

3.Доведення до відома учасників інформації про умови тренінгового процесу.

4.Керівник заняття (викладач) звертає увагу на психолого-педагогічну ідею тренінгу, пояснює механізм формування комплексного вміння ділової поведінки того, хто навчається. Тут важливо збуджувати інтерес у студентів до інформації, яка повідомляється.

5. На підготовчому етапі важливо створити сприятливий клімат у групі:

- довіру й поважливе ставлення до учасників;

- упевненість керівника в необхідності взаємодопомоги учасників тренінгу в їх діловому співробітництві;

- урахування індивідуальних інтересів учасників.

6. Проведення педагогічної діагностики з визначення готовності студентів до тренінгу.

Основний етап:

1. Організація ігрового модулювання (імітації) професійної обстановки і введення першої професійно-орієнтованої ситуації. Основні способи пред’явлення соціальних ситуацій: відеопоказ ситуацій, магнітофонний запис радіопередачі, розмови, документи, комплект ділових паперів тощо.

2. Під час тренінгу дуже важливі суб’єктивно-об’єктивні відносини між учасниками, особливо на певному етапі; обов’язкова особиста позиція кожного учасника тренінгу; творча атмосфера на занятті тощо.

3. Управління оптимальним поєднанням індивідуальної та групової діяльності учасників під час оволодіння професійно-орієнтованою ситуацією. Видача індивідуальних проблемно-пошукових завдань учасникам тренінгу; постановка проблемних питань, розв’язання яких зачіпає інтереси проблемних груп; безперервний аналіз результатів роботи з оволодіння соціальною ситуацією та ін.

4. Подальший розвиток професійних ситуацій та їх обставин:

- ускладнення першої професійно-орієнтованої ситуації;

- створення нових проблемних груп чи ролей учасників тренінгу;

- корекція діяльності органів управління.

Дата добавления: 2014-11-06