Методи навчання

Словесні методи навчання:

· Розповідь - це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу.

· Пояснення - вербальний метод навчання, який передбачає розкриття сутності певного явища, процесу, закону.

· Бесіда передбачає використання попереднього досвіду з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних знань. З погляду форми проведення виокремлюють два види бесіди: евристичну і репродуктивну. За місцем у навчальному процесі виділяють бесіди: вступну, поточну, підсумкову.

· Лекція - це метод навчання, який передбачає розкриття у словесній формі сутності явищ, наукових понять, процесів, які знаходяться між собою в логічному зв'язку, об'єднані загальною темою.

· Інструктаж передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпеки перед використанням їх у процесі виконання навчальних операцій.

Наочні методи:

· Демонстрація - це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їхньому натуральному вигляді, в динаміці.

· Ілюстрація - метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, малюнки, схеми, графіки та ін.).

· Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному чи виробничому середовищі без втручання у ці явища й процеси.

Практичні методи навчання. Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання (практичні та семінарські заняття).

Основними методами навчання є:

- лекційні заняття;

- семінарські заняття;

- практичні заняття;

- самостійна робота студента;

- індивідуальні навчальні заняття;

- індивідуальні та групові консультації;

- відеопоказ навчальних фільмів;

- дискусійна співбесіда;

- підготовка реферативних повідомлень та їх обговорення;

- вирішення тестових завдань;

- написання термінологічних опитувань;

- перевірка конспектів;

- індивідуальне і групове вирішення ситуаційних завдань.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засво­єння теоретичного матеріалу.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), що її проводять провідні викладачі – лектори (професори і до­центи) навчального закладу, а також провідні вчені або спеціалісти, запрошені для читання лекцій, що містять основні положення навчаль­ної або спеціальної дисципліни, їх теоретичні проблеми, в тому числі новітні наукові досягнення. Тематику курсу лекцій наведено в програмі навчальної дисципліни. Виділяють види лекцій:

поточні семестрові лекції – лекції, передбачені навчальним пла­ном для викладу основного (базисного) програмного матеріалу відпо­відно до тематики робочої програми навчальної дисципліни;

оглядові лекції – лекції, що містять стислу інформацію про загаль­ну структуру курсу, його завдання, основні категорії. Особливо важли­ве значення ці лекції мають при підготовці до семестрових іспитів;

проблемні лекції – лекції, присвячені найбільш складним проблем­ним темам курсу, що їх недостатньо повно викладено у навчальній лі­тературі або які містять дискусійні матеріали.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми; висвітлення зв'язку теорії з кон­ституційно-правової практикою.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Семінарські заняття спрямовані на підвищення теоретичного рів­ня знань у галузі конституційного права, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний кон­троль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою семінарських занять з конституційного права є:

· обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань тео­рії конституційного права; вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

· аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в су­часних умовах політичного і правового реформування в країні;

· узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, зви­чаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Семінарському заняттю має передувати підготовка студента за зав­часно визначеним планом. Для цього необхідно:

• вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

• вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

• скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними пи­таннями заняття;

• вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на семінарському занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішен­ні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою терміно­логією.

Під час проведення семінарських занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмо­вих, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, пові­домлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колектив­не обговорення в групі тощо.

Семінари є також одним із видів поточного контролю за успішніс­тю освоєння студентами навчального матеріалу. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з теми. Підсумкові оцін­ки вносять до журналу обліку успішності.

Практичні заняття також належать до аудиторних, які проводять з академічною групою або її частиною, та на яких студенти набува­ють навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань.

Метою практичних занять є:

• навчання застосуванню теоретичних положень у практичній ді­яльності;

• набуття умінь, навичок правозастосовчої діяльності;

• ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей з практикуючими юристами;

• вироблення навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення. Досягнення цієї мети можливо за умов:

• сумлінної підготовки студентів до занять;

• активної участі у дискусії, що їх організовує викладач з обгово­рюваних питань, у виконанні завдань тощо.

Важливими формами навчальних занять є індивідуальні навчаль­ні заняття, консультації. До видів індивідуальних завдань з «Конституційного права україни» належать реферати, курсові роботи.

Під час підготовки до вище перерахованих видів занять студенти вивчають мате­ріали з усього комплексу теоретичних питань плану і завдань з теми. На заняттях викладач розподіляє час на питання, практикуми та інші види робіт, визначає, які питання підлягають обговоренню і в якій фор­мі, які завдання слід виконувати на заняттях і в процесі самостійної навчальної роботи студентів.

Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у віль­ний від обов'язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи – закріплення, поглиблення й узагаль­нення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних занят­тях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуаль­ні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформацій­них засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисциплі­ни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доціль­но її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями: вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять); трудо­місткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібнос­тей і особистісних якостей студента); форми і методи навчально-ме­тодичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи; місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у біб­ліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп'ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо); форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента; необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостій­ної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостій­ного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняль-по-ііасивпого її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу роз­ширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальної, науко­вої та нормативної літератури студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Консультація – це вид навчального заняття, на якому викладач роз'яснює групі студентів або окремому студенту певні теоретичні по­ложення або аспекти їх практичного застосування, відповідає на питання, дає рекомендації, як засвоїти теми курсу, що їх виносять на само­стійне вивчення.

Метою консультації є з'ясування окремих питань, або елементів теми, які недостатньо були засвоєні студентами, а також роз'яснення їх змісту, структури. Консультації проводять для окремого студента, гру­пи студентів, лекційного потоку. Завданнями консультування є фор­мування відповідного загальним вимогам рівня знань у студентів про­грамного матеріалу з конституційного права.

Дата добавления: 2014-11-06