Функції й захисні властивості зелених насаджень

Головними функціями зелених насаджень ми можемо назвати такі як:

1) санітарно-гігієнічна;

2) рекреаційна;

3) архітектурно-планувальна;

4) декоративно-художня.

У санітарно-гігієнічні функції входять поглинання вуглекислого газу, виділення кисню, шумоізоляція, іонізація, пилепоглинання й фітонцидність. Багато хто знають, що рослини несуть позитивний ефект, але мало хто знає, що правильно скориставшись цими можливостями можна почасти вирішити проблеми великого міста.

Обов'язковими вимогами до системи озеленення - рівномірність і

безперервність. Основними ж елементами системи озеленення міста - парення, сади, озеленені території житлових і промислових районів, набережні, бульвари, сквери, захисні зони.

Зелені насадження в місті поліпшують мікроклімат міської території, створюють гарні умови для відпочинку на відкритому повітрі, охороняють від надмірного перегрівання ґрунт, стіни будинків і тротуари. Це може бути досягнуте при збереженні природних зелених масивів у житлових зонах.

Людина тут не відірвана від природи: він як би розчинений у ній, тому й працює, і відпочиває цікавіше, продуктивніше.

Велика роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Дерево середнього розміруза 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для подиху трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг вуглекислого газу й виділяє 180-200 кг

кисню. З 1 м² газону випаровується до 200 г/г води, що значно воложить повітря. У жаркі літні дні на доріжці в газону температура повітря на висоті росту людини майже на 2,5 ⁰С нижче, ніж на асфальтованої градусів бруківки. Газон затримує пил, що заноситься вітром, і володіє фітонцидною (нищівним мікроби) дією. Поблизу зеленого килима легко дихається. Не випадково останнім часом у практиці озеленення всі частіше віддається перевага ландшафтному або вільному стилю проектування, при якому 60 % території, що облагороджується і більше приділяється під газон. У жаркий літній день над нагрітим асфальтом і розпеченими залізними дахами будинків утворяться потоки, що сходять, теплого повітря, що піднімають дрібні частки пилу, які довго тримаються в повітрі. А над парком виникають спадні потоки повітря, тому що поверхня листів значно прохолодніше асфальту й заліза. Пил, що захоплюється спадними токовищами повітря, осідає на листах. Одного гектара дерев хвойних порід затримує за рік до 40 тонн пилу, а листяних - близько 100 тонн [14].

Практика показала, що досить ефективним засобом боротьби зі шкідливими викидами автомобільного транспорту є смуги зелених насаджень, ефективність яких може варіюватися в досить широких межах - від 7 % до 35 %.

Великі лісопаркові клини можуть бути активними провідниками чистого повітря в центральні райони міста. Якість повітряних мас значно поліпшується, якщо вони проходять над лісопарками й парками, площа яких становить в 600-1000 га. При цьому кількість зважених домішок знижується на 10 - 40 %.

Залежно від розмірів міста, його народногосподарського профілю, щільності забудови, природно-кліматичних особливостей, породний склад насаджень буде різним. У великих індустріальних центрах, де створюється найбільша погроза санітарному стану повітряного басейну, для оздоровлення міського середовища на околицях заводів рекомендується висаджувати клен американський, вербу білу, тополя канадський, жостір ламку, козацький і виргинський яловець, дуб черешчатий, бузину червону [15].

Деревинно-чагарникова рослинність має виборчу здатність стосовно шкідливих домішок і у зв'язку із цим має різну стійкість до них. Газопоглинаюча здатність окремих порід залежно від різних концентрацій шкідливих газів у повітрі неоднакова.

Дослідження, проведені Ю.З. Кулагіним (1968 рік), показали, що тополя бальзамічна є найкращим «санітаром» у зоні сильної постійної загазованості. Кращими поглинальними якостями володіють липадрібнолистова, ясен, бузок і жимолость. У зоні слабкої періодичної загазованості більша кількість сірки поглинають листи тополі, ясена, бузку, жимолості, липи, менше - в'яза, черемшини, клена.

Захисні функції рослин залежать від ступеня їхньої чутливості до

різним забруднюючим речовинам. В.М. Рябінін (1965 рік) установив, що гранично припустима середньодобова концентрація сірчистого ангідриду для модрини сибірської дорівнює 0,25 мг/м³, сосни звичайної - 0,40 мг/м³,липи дрібнолистовой - 0,60 мг/м³, їли звичайної й клена гостролистого – по 0,70 мг/м³. Якщо концентрація шкідливих газів перевищує гранично припустимі норми, то клітини рослин руйнуються й це приводить до гноблення росту й розвитку, а іноді й до загибелі рослин [3].

Дата добавления: 2014-11-06