В державному та комунальному секторах економіки

Особливості управління господарською діяльністю

В економіці України значна питома вага належить публічним секторам еко­номіки - державному та комунальному. Функціонування цих секторів з метою забезпечення відповідних категорій публічних інтересів - народу України, Укра­їнської держави, територіальних громад. Відтак, основні засади функціонування цих секторів та управління господарською діяльністю їх суб'єктів визначається зазвичай у формі закону: ГК України (статті 22-24, 73-78, 167-172, 183, 191), за­конів: від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»; від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна»; від 10.04.1992 р. «Про оренду державно­го та комунального майна; від 22.12.1995 р. «Про державне замовлення для за­доволення пріоритетних державних потреб»; від 24.01.1997 р. «Про державний матеріальний резерв»; від 03.03.1998 р. «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»; від 03.03.1999 р. «Про державне оборонне замовлен­ня»; від 21.09.2006 року «Про управління об'єктами державної власності»; від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні» та ін.

Управління господарською діяльністю в державному та комунальному сек­торах економіки тісно пов'язане з використанням державного та комунального майна, правовим статусом господарських організацій, що діють на базі такого майна (про що йтиметься в наступних темах). Разом з тим у цій темі має сенс розглянути особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки. Попри відмінність цих секторів (щодо рівня господарських систем та управління ними, включаючи й нормативно-правове ре­гулювання), вони мають спільні риси, а саме:

• організаційно-управлінські повноваження здійснюються за допомогою системи уповноважених органів та організацій (відповідно - державних та органів місцевого самоврядування/комунальних);

• суб'єктами господарювання є організації (в тому числі підприємства), що функціонують на базі відповідної форми власності (державної чи кому­нальної), а також суб'єкти, у статутному фонді (майні) яких частка відповідної власності (державної чи комунальної) забезпечує вплив, відповідно, держави чи територіальної громади на такого суб'єкта (змішані господар­ські - зазвичай акціонерні - товариства, за переважної участі держави чи територіальної громади);

• зазначені суб'єкти функціонують на базі майна, що закріплюється за ними на одному з основних правових титулів - праві власності (державні, кому­нальні або змішані акціонерні товариства), праві господарського відання (державні та комунальні комерційні підприємства, державні та комунальні господарські об'єднання, державні холдингові компанії), праві оперативно­го управління (казенні та некомерційні комунальні підприємства);

• можливість встановлення законом особливості здійснення конкурентно-антимонопольної політики у сфері державного та комунального секторів економіки; зокрема, деякі види діяльності належать до державної монополії;

• використання приватизації державного та комунального майна, а також корпоратизації державних/комунальних унітарних підприємств у процесі реформування цих секторів економіки;

• можливість визначення законом особливості застосування процедури бан­крутства до підприємств цих секторів.

Проте існують і певні відмінності між державним та комунальними сектора­ми, зокрема, щодо: органів, які здійснюють організаційно-управлінські повнова­ження; компетенції останніх; порядку прийняття ними рішень; актів, в яких фік­суються такі рішення, та ін.

Дата добавления: 2014-11-06