Основи організації фінансів підприємств

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автома­тично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, мето­ди, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерцій­ний розрахунок, який базується на принципах:

• саморегулювання;

• самоокупності;

• самофінансування.

Комерційний розрахунок полягає в постійному порівнюванні витрат та результатів діяльності. Комерційний розрахунок перед­бачає справжню фінансову незалежність підприємств, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробляти, кому реалізовувати про­дукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як роз­порядитись прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, од­нак, відсутності будь-яких правил їх поведінки. Ці правила роз­роблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних ак­тах, тобто підприємства приймають рішення самостійно, але в рам­ках чинного законодавства.

Держава не втручається в самостійність прийняття рішень під­приємств із приводу фінансової діяльності, але впливає на спів­відносний господарюючих суб'єктів за допомогою економічних методів (податкової, амортизаційної, валютної політики).

В умовах переходу до ринкових відносин і отримання підприєм­ствами повної самостійності майже у всіх галузях підприємництва принципи організації фінансів підприємств повинні забезпечува­ти прийняття ефективних стратегічних і тактичних фінансових рішень. На їх основі розробляється фінансова політика підприєм­ства, тобто формування власного і залученого капіталів, активів, способів збільшення майна і об'єктів продажу, формування і вико­ристання прибутку, оптимізації грошових потоків.

При розробці фінансової стратегії підприємства вчені та прак­тики рекомендують враховувати такі стратегічні цілі:

• максимізація прибутку підприємства;

• оптимізація структури капіталу;

• досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприєм­ства;

• забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

• створення ефективного фінансового механізму;

• використання ринкових способів залучення додаткових фінан­сових ресурсів.

Реалізація фінансової політики та стратегічних завдань підприєм­ства за допомогою фінансового механізму базується на певних прин­ципах, адекватних сучасним умовам господарювання.

Принципи сучасної організації фінансів підприємств:

1. Принцип плановості — забезпечує відповідність обсягу про­дажу і витрат, інвестицій потребам ринку.

2. Фінансове співвідношення термінів — забезпечує мінімаль­ну різницю в часі між отриманням і використанням коштів, що
особливо важливо в умовах інфляції і зміни курсів валют. При цьо­му під використанням коштів розуміється і можливість їх збере­ження від знецінення при розміщенні в швидколіквідні активи (цінні папери, депозити тощо).

3. Гнучкість (маневрування) — забезпечує можливість манев­ру у випадку недоотримання планових обсягів продажу, перевищення планових витрат із поточної чи інвестиційної діяльності.

4. Мінімізація фінансових витрат — фінансування фінансо­вих інвестицій та інших витрат має забезпечуватись "найдешевшим" способом.

5. Раціональність — вкладення капіталу в інвестиції повинно мати достатньо високу ефективність і забезпечити мінімальні ризики.

6. Фінансова стійкість — забезпечення фінансової незалеж­ності, тобто дотримання критичної межі частки власного капіталу в загальній його величині (0,5) і платоспроможність підприємства,тобто його здатність погасити свої короткострокові зобов'язання.

У період розвитку ринкової економіки в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами пере­хідного періоду, а саме:

7. Зацікавленість в результатах діяльності підприємства —
означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі,
компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлю­ються господарюючим суб'єктом.

8. Матеріальна відповідальність — означає, що за порушен­ня договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонує підприємство, яке в сучасних умовах в Україні збалансоване не за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим.

9. Здійснення контролю за фінансово-господарською діяль­ністю — передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартіс­ного контролю; в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення.

10. Створення достатніх фінансових резервів — забезпечує
захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ри­зиків; з розвитком держави, підприємства та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та поліпшення економічного ста­ну в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.

Звичайно, реалізація цих принципів має здійснюватись при роз­робці фінансової політики і організації системи управління фінан­сами конкретного підприємства.

На організацію фінансів підприємств впливають:

• сфера діяльності (матеріальне виробництво, невиробнича сфера);

• галузева підпорядкованість (промисловість, транспорт, будів­ництво, сільське господарство, торгівля тощо);

• види (напрямки) діяльності (експорт, імпорт);

• організаційно-правова форма підприємницької діяльності
(проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутріш­ньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах із бюджетом тощо).

У ринковій економіці основною формою господарювання є ак­ціонерне товариство. Розрізняють товариства закритого та відкри­того типів.

Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають пе­реважне право на придбання цього паю.

Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Особливо поширеною організаційно-правовою формою є товари­ство з обмеженою відповідальністю. Кожен з учасників такого то­вариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відпові­дальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності, та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частину, яку розподіляють між членами відпо­відно до їхніх внесків.

На організацію фінансів підприємств впливають також галузеві особливості, специфіка виробництва, рівень його технічного забез­печення та рівень технологічних процесів, склад і структура ви­робничих витрат, вплив природо кліматичних факторів на вироб­ництво.

Так, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліма­тичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та резуль­татів праці.

1.5. Фінансова діяльність підприємства. Зміст, завдання та організація фінансової роботи на підприємствах

В організаційній та управлінській роботі підприємств особливе місце займає фінансова діяльність.

Фінансова діяльність — це система форм і методів, які вико­ристовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення їі результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

• фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської
діяльності;

• пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення
рентабельності та платоспроможності;

• виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господа­рювання, бюджетом, банками;

• мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

• контроль за ефективним, цільовим розподілом та використан­ням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ­ними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;

• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування. На цій стадії фінан­сової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

На цій стадії складається фінансовий план підприємства. Ме­тою складання фінансового плану є визначення фінансових ре­сурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизацій­них відрахувань, прибутку, суми податків.

Складають перспективні, поточні й оперативні плани. Поточ­ний фінансовий план складається у формі балансу доходів та ви­трат, оперативний — у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, який допома­гає виявити недоліки, виявити та мобілізувати внутрішньогоспо­дарські резерви, збільшити доходи та прибутки, зменшити витра­ти виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансо­во-господарську діяльність у цілому.

Процес аналізу можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності, який
здійснюється за такими основними напрямками:

• аналіз та оцінювання рівня і динаміки показників прибутковості;

• аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позаре­алізаційної та фінансово-інвестиційної діяльності;

• аналіз та оцінювання використання чистого прибутку;

• аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

• аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

• аналіз та оцінювання впливу інфляції на фінансові результати;

• факторний аналіз показників рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства, який проводиться за такими напрямками:

• аналіз та оцінка складу і динаміки майна;

• аналіз фінансової стійкості підприємства;

• аналіз ліквідності балансу;

• комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Сутність фінансового контролю зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язан­ня, усунення порушень, попередження в подальшому. Треба відмітити, що фінансовий контроль необхідно розглядати як си­стему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та кон­трольні дії.

Можна виділити основні види, форми і методи фінансового кон­тролю.

Види фінансового контролю:

Попередній — покликаний запобігати порушенням законів, нераціональному використанню бюджетних та інших коштів, пе­рекрити шляхи іншим порушенням і крадіжкам.

Поточний — провадиться всіма фінансовими й господарськи­ми органами у процесі використання підприємствами коштів; здійснюється через аналіз, перевірку та обстеження їхньої діяль­ності.

Наступний — виконується після надходження доходів чи про­ведених видатків. У процесі наступного контролю перевіряються: виконання бюджету за доходами і видатками; повнота своєчасного надходження доходів; законність проведення видатків; виявлен­ня порушень фінансової дисципліни, перекручення звітності, зло­вживання. У результаті вживаються заходи щодо усунення пору­шень і притягнення винних до відповідальності.

Форми фінансового контролю:

Ревізія — це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку й звітності, а також, у разі виявлення, спосіб документаль­ного викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження й вивчення окремих ланок фінансо­во-господарської діяльності підприємств, організацій, установ. На­слідки перевірки оформляються довідкою чи доповідною запискою.

Методи фінансового контролю:

Метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів — використовується для перевірки відповід­ності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень вжиття заходів щодо ліквідації відхилень.

Метод зустрічних перевірок — потребує звірення записів у кни­гах і рахунках бухгалтерського обліку організації або установи, що перевіряються, з даними обліку організації або установи, які нада­ють сировину, матеріали чи продукцію організації, що перевіряється.

Метод рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів використовується для перевірки достовірності відображання у них звітних показників, виявлення й усунення приписок та інших по­милок, недопущення незаконного або неправильного використан­ня коштів; забезпечення виконання обов'язків перед бюджетом і зміцнення звітної дисципліни.

Поточна та оперативна робота на підприємстві спрямовуєть­ся на практичне втілення фінансового забезпечення підприємни­цької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

її зміст полягає:

• в постійній роботі із споживачами стосовно розрахунків за ре­алізовану продукцію, роботи, послуги;

• у своєчасних розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

• в забезпеченні своєчасної сплати податків, інших обов'язко­вих платежів у бюджет та цільові фонди;

• у своєчасному проведенні розрахунків по заробітній платі;

• у своєчасному погашенні банківських кредитів та сплаті відсотків.

Дата добавления: 2014-11-06