Виконання роботи. Піноутворюючу здатність визначають при 20°С і 50°С (не виключено використання інших температур)

Піноутворюючу здатність визначають при 20°С і 50°С (не виключено використання інших температур). Мірну циліндричну трубку й піпетку миють хромовою сумішшю, ретельно промивають дистильованою водою до нейтральної реакції, після чого їм дають стекти впродовж 10 хвилин. Потім закривають кран циліндру – трубки і наливають у неї 50 мл досліджуваного розчину. Інші 200 мл розчину залишають у колбі, яку розміщують у термостаті. За допомогою термостату підігрівають розчини, витримують їх 10 хвилин при температурі експерименту. З колби розчин переносять у піпетку (усі 200 мл). Встановлюють її на штатив перпендикулярно перерізу трубки, щоб після відкриття крану струмінь розчину падав у центр трубки. Відкривають кран піпетки, дають стекти з неї розчину, потім вмикають секундомір і зразу заміряють висоту піни , а потім – через 5 хвилин і 10 хвилин .

Для кожної концентрації вимірювання здійснюють тричі і вираховують середнє значення. Перед кожним новим вимірюванням ретельно промивають мірну циліндричну трубку дистильованою водою, дають стекти впродовж 10 хвилин.

Піноутворюючу здатність виражають:

- початковою висотою стовпа піни - , мм;

- стійкістю / 100% або / 100%.

Отриманні результати дозволяють оцінити кратність піни: відношення об’єму піни Vn до об’ємурозчину Vж, який витрачено на її утворення

В= Vn/ Vж,

де об’єм піни заміряють в умовах вимірювання мм, а об’єм Vж – як різниця між 250 мл й об’ємом рідини під час вимірювання Vn.

Визначивши час зміни висоти стовпа піни, знаходять час напівруйнування піни.

Всі ці показники дозволяють порівняти різноманітні за ефективністю піноутворювачі.

Дата добавления: 2014-11-06